9963 (646188), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

були опромiненi у перiод внутрiшньоутробного розвитку.

Вмiст у тимусi i селезiнцi Thy 1+, CD4+ та CD8+ -клiтин прак-

тично не вiдрiзнясться по вiдносному складу вiд контролю (опромi-

нення проведене на 14-ту добу вагiтностi, оцiнка стану - через 14

дiб пiсля народження). Вченi роблять висновок, що описанi вище

змiни у вмiстi тiмоцитiв в результатi опромiнення зумовленi дiсю

радiацii переважно на юнi тiмоцити, без iстотного впливу на послi-

дуючу диференцiацiю клiтин-попередникiв, що вижили, i дивергенцiю

субпопуляцiй [ ]

Звичайно вважають, що враження лiмфоiдних популяцiй тимусу с

результатом виключно пошкоджуючоi дii iонiзуючого опромiнення як

такого.В той же час с багато доказiв стресорного ефекту опромiнен-

ня i можливостi спустошення тимусу i розвитку лiмфопенii в резуль-

татi пiдвищення сироваточного рiвня кортикостероiдiв, зумовленого

стресом.

М.П.Савiна та А.А.Ярилiн (1994) провели дослiдження, в якому

намагалися виявити, чи впливас на клiтиннiсть тимусу локальне оп-

ромiнення гiпоталамуса, гонад, селезiнки та стегна. Експеримент

проведено на мишах. Доза радiацii варiювала вiд 1 до 10 Гр. Аналiз

проводився через 1 добу, 1, 3 та 12 мiсяцiв пiсля опромiнення.Вия-

вилося,що при локальному опромiненнi будб-якого органу клiтиннiсть

тимусу знижувалася. Проте,термiни нормалiзацii числа тiмоцитiв бу-

ли рiзними. При опромiненнi стегна та cелезiнки рiвень Т-клiтин

вiдновлювався через добу; гонад - до кiнця першого року. При опро-

мiненнi самого тимусу (10 Гр) зниження рiвня тiмоцитiв вiдмiчало-

ся на протязi всього перiоду спостережень. Вченi роблять висновок,

що в формуваннi пiзнього Т-клiтинного дефiциту вiдiграс роль не

лише опромiнення тимусу, але й стабiльнi ендокриннi порушення пiс-

ля опромiнення гiпоталамуса та гонад (але не селезiнки та стегна).

При локальному радiацiйному впливi на тимус (1 ; 10 Гр), гiпотала-

мус, гонади, селезiнку та стегно (10 Гр) раннс спустошення тимусу

може бути викликане як безпосередньою дiсю опромiнення на орган,

так i пiдвищенням рiвня гормонiв - медiаторiв стресовоi реакцii

при дii радiацii на iншi органи [ ]

Деякi автори вважають, що iонiзуюче опромiнення в малих до-

зах може здiйснювати стимулюючий вплив на органiзм iз збiльшенням

маси тiла, середньоi тривалостi життя, пiдвищенням стiйкостi до

рiзних несприятливих впливiв i iнфекцiй завдяки активацii iмунних

реакцiй. Хоча пов'язанi з цим дослiдження проводилися на тваринах,

клiтиннi механiзми згаданих ефектiв до цього часу практично не ви-

вченi. Н.А.Слiсесва зi спiвавторами ( 1994 ) дослiдили механiзми

стимулюючоi дii малих доз опромiнення на iмунiтет, зокрема, на

бласттрансформацiю лiмфоцитiв кровi пацюкiв по критерiю включення

Н-тимiдину в ДНК. Причому перевiряли як самостiйний вплив опромi-

нення, так i його ефект на фонi стимуляцii мiтогеном. В якостi мi-

тогену брали Конканавалiн А. Мiтоген вносили в культуру за 10 хв

до опромiнення. Дози варiювали вiд 1 до 6 сГр. Дослiдники вiдмiти-

ли велику рiзноманiтнiсть чутливостi тварин до мiтогену (в залеж-

ностi вiд цього iх роздiлили на 3 групи). Можливо, причина цього -

рiзноманiтнiсть у початковому вмiстi лiмфобластiв у кровi рiзних

тварин та в рiзнiй початковiй чутливостi рецепторiв лiмфоцитiв до

мiтогену. Результати дослiджень показали вiдсутнiсть стимуляцii

лiмфоiдноi пролiферацii при опромiненнi без мiтогену i посилення

бласттрансформацii при опромiненнi в дозах 0,09-6 сГр на фонi

Кон А (при сумарнiй дозi 12 сГр рiвень знижувався до контролю).

Тобто, опромiнення само по собi не с стимулятором пролiферацii лi-

мфоцитiв кровi, але в сполученнi з мiтогеном здатна посилювати йо-

го стимулюючий вплив на клiтини iмунноi системи [

I.М.Бiляков зi спiвавторами висунув думку про iснування "сти-

мулюючих доз", при яких в культурi з'являюься ростовi фактори

Т-клiтин. Вони провели дослiдження впливу -опромiнення у новона-

роджених мишей на пролiферативну активнiсть камбiального епiтелiю

в культурi стромальних клiтин тимусу. Виявилося, що опромiнення в

момент висiву культури послаблюс пролiферацiю клiтин в логарифмiч-

нiй фазi росту. Пiсля 2 дiб культурування опромiнення в дозах 10 i

20 Гр подавляло пролiферацiю ендотелiальних клiтин (ЕК) тимусу.Але

доза 15 Гр викликала посилення пролiферативноi активностi. Якщо

оцiнка результатiв проводилася через 48 годин культурування (а не

через 24, як у першому випадку) посилення пролiферацii спостерiга-

лося при дозах 5, 8 i 15 Гр. При 10 Гр - iнгiбiцiя, пiсля 20 Гр -

послаблення пролiферацii.

Вченi припускають,що "стимулюючi дози" змiнюють iнтенсивнiсть

мiжклiтинних контактiв ЕК з iншими клiтинами строми тимусу. Цей

обмiн проходить повiльно, тому наслiдки пошкоджень можуть прояви-

тися на рiвнi цiлого органiзму вiдносно пiзно. В кiнцевому резуль-

татi цi пошкоджуючi ефекти радiацii на ЕК тимусу повиннi вiдобра-

зитися на вмiстi в стромi тимусу епiтелiальних клiтин, iх функцiо-

нальнiй активностi, ефективностi процесу розвитку Т-лiмфоцитiв.

Очевидно, наслiдками саме таких змiн с заресстрованi прояви Т-клi-

тинного iмунодефiциту у осiб, що зазнали впливу факторiв аварii на

ЧАЕС через 5 рокiв пiсля iх дii.

Взагалi, дослiдження Бiлякова показали,що ефект радiацii про-

являсться в посиленнi подiлу Т-клiтин, якi без опромiнення перехо-

дять в стан спокою, тобто стають бiльш зрiлими, функцiонуючими

клiтинами [

1.5 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА ОРГАНIЗМ ЛЮДИНИ.

Р.В.Петров зi спiвавт. (1994) вiдмiчають, що для iмунноi сис-

теми характерна висока мобiльнiсть, пов'язана з тим, що всi ii го-

ловнi компоненти практично завжди знаходяться в активованому (робо-

чому) станi i певний рiвень активацii, мабуть, с нормальним станом

iмунноi системи. Пiд впливом антигенних та неантигенних проявiв

(якими може виступати iонiзуюча радiацiя), що безперервно поступа-

ють у внутрiшнс середовище органiзму, iмунна система постiйно змi-

нюс свiй облiк, рiвнi своiх складових частин (Т-хелперiв, Т-супре-

сорiв, Т-контрсупресорiв i т.д.). При виникненнi реакцii на зов-

нiшнiй вплив iмунна система буде "збурена" до того часу, доки не

перейде в новий рiвноважний стан. Цей стан зберiгасться до того ча-

су,доки iнший стимул не поступить зовнi або не виникне в органiзмi.

Якщо антигеннi стимули проникають в органiзм неперервно, очевидно,

iмунна система безперервно буде змiнюватися i знаходитися в русi.

У свiтлi концепцii iмунологiчних мобiлiв по новому виникас питан-

ня про нормативнi параметри iмунноi системи. Наприклад, пiдви-

щення рiвня клiтин-хелперiв ще нiчого не означас, коли не вистачас

макрофагiв. Навпаки, мале число помiчникiв може бути iдеальним,ко-

ли немас супресорiв [ ]

Першi ж дослiдження стану iмуноi системи у людей, що приймали

участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС продемонстрували пору-

шення в клiтиннiй ланцi iмунiтету. Вмiст Т-загальних лiмфоцитiв

був знижений, Т-активних - пiдвищений. Зниження кiлькостi Т-лiмфо-

цитiв спостерiгалося у 57% обстежених, пiдвищення числа Т-активних

- у 75% обстежених.Враховуючи вiдмiнностi в дозi опромiнення осiб,

що працювали в 1986 i 1987 рр., було проаналiзовано матерiал у за-

лежностi вiд часу перебування в Чорнобилi. Любченко П.Н. зi спiв-

авторами (1990) встановили, що кiлькiсть Т-клiтин у тих,хто працю-

вав у Чорнобилi в 1986 i 1987 рр., iстотно не вiдрiзнялася i була

достовiрно нижчою, нiж у контролi. Кiлькiсть Т-клiтин, що активно

утворювали розетки, у осiб, що працювали в 1987 роцi, була досто-

вiрно нижчою, нiж у тих, що працювали в 1986 роцi, але перевищува-

ла рiвень в контрольнiй групi [ ] Любченко вiдзначас, що хоча iс-

нус думка про швидке вiдновлення складу лiмфоцитiв вже до кiнця

другого мiсяця, с докази повiльного вiдновлення кiлькостi саме Т-

лiмфоцитiв. Його послiдуючi дослiдження показали, що у осiб, якi

приймали участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС i якi працю-

вали в Чорнобилi в 1986 роцi, навiть через 5-5,5 рр. вiдмiчалися

нерiзко вираженi, але стiйкi порушення клiтинного iмунiтету.Причо-

му сильнiше страждас субпопуляцiя CD4+ -хелперiв, формування яких

залежить вiд тимусу, нiж CD8+ -супресорiв [ ]

В.С.Смiрнов зi спiвавт. (1990) проводили дослiдження населен-

ня, яке зазнало впливу факторiв аварii на ЧАЕС через 2 роки пiсля

катастрофи. У потерпiлих було виявлено iстотне пiдвищення вiднос-

ного та абсолютного числа Т5+ -лiмфоцитiв, в основному за рахунок

Т8+ -субпопуляцiй. Але достовiрне зниження вiдносного вмiсту Ea-

РОК i пригнiчення лiмфокiноутворюючоi активностi Т-лiмфоцитiв свiд-

чить про те, що функцiональна активнicть Т3+ -лiмфоцитiв була си-

льно пригнiчена. Можливо, певну роль в депресii iмунних реакцiй

вiдiгравали активованi Т-супресори. Таким чином, дослiдження стану

iмунiтету у людей, що зазнали впливу радiацii в дозах 0,2-0,5 Гр

пiд час аврii на ЧАЕС показали, що iмунологiчнi порушення, якi ви-

никли при цьому, можуть зберiгатися протягом 2 рокiв пiсля опромi-

нення. Було зроблено припущення, що нестабiльнiсть iмунного стату-

су зумовлена порушеннями генетичного апарату клiтини, що проявля-

ються в конформацiйних змiнах ссДНК. Глибина зниження функцiональ-

ноi активностi i змiн спiввiдношення субпопуляцiй лiмфоцитiв зна-

ходиться у прямiй залежностi вiд ступеня деспiралiзацii ссДНК (ра-

дiацiйно обумовлена деспiралiзацiя ДНК лiмфоцитiв супроводжусться

пригнiченням, а пiдвищена суперспiралiзацiя - нормалiзацiсю бiль-

шостi реакцiй iмунноi системи) [ ]

Змiни у станi Т-клiтинного iмунiтету були виявленi не лише у

лiквiдаторiв аварii на ЧАЕС, але й у мешканцiв радiацiйно забруд-

нених районiв. Так, О.Ф.Мельников зi спiавт. (1993) дослiлили стан

iмунноi системи у мiстi Кисвi за першi 4 роки пiсля катастрофи.

Проведенi дослiдження засвiдчили, що протягом першого року пiсля

аварii найбiльш вираженi змiни визначалися з боку НЦК (натуральних

цитотоксичних клiтин) та К-кiллерiв, якi вiдiграють важливу роль у

реалiзацii протипухлинного та противiрусного iмунiтету. Функцiона-

льна активнiсть цих клiтин була рiзко знижена. Значно менш вираже-

ний характер мали змiни з боку Т-лiмфоцитiв периферичноi кровi об-

стежених, котрi проявилися в основному тенденцiсю до зниження за-

гального вмiсту Т-клiтин (CD3+) та вiдносного числа Т-ефекторiв

(CD4+ -хелперiв), що призвело до загального зниження у них iндексу

iмунореактивностi (CD4+/CD8+).

Виявлене в 1987 роцi значне зниження цитолiтичноi активностi

НЦК продовжувало збiльшуватися в 1988 та 1989 рр., у 1990 роцi рi-

вень цитолiтичноi активностi К-кiллерiв периферичноi кровi обсте-

жених значною мiрою вiдновився, тодi як функцiональна активнiсть

НЦК зростала набагато повiльнiше, досягаючи в середньому 9,4%, що

iстотно нижче контрольних значень. Триваюче пiдвищення рiвня акти-

вностi К-клiтин у 1991 роцi, мабуть, можна розглядати як часткову

компенсацiю цитотоксичноi функцii, що певною мiрою не реалiзува-

лася НЦК, функцiональна активнiсть яких мало змiнилася порiвняно з

1990 роком. Вмiст лiмфоцитiв периферичноi кровi до 1990 р. набли-

зився до контрольного значення [ ]

У випадку жителiв мiста Кисва можна говорити про вплив малих

доз радiацii.

Взагалi, згiдно iснуючих уявлень, малими вважаються дози iо-

нiзуючого опромiнення, що переважають природний радiацiйний фон

(ПРФ) бiльше, нiж у 10 разiв. Вiдносно людини, така доза складас

0,04-0,05 Гр при тривалому опромiненнi. НКДАР ООН рекомендус вва-

жати малими дози, що перевищують ПРФ у 10-100 разiв. Результати

дослiджень впливу низьких рiвнiв iонiзуючого випромiнення на здо-

ров'я людей дозволяс визначити бiологiчну ефективнiсть всiх форм

променевоi дii, починаючи з рiвнiв ПРФ. При оцiнцi малих доз опро-

мiнення МКРЗ при ООН виходить iз того, що будь-яка доза, вiдмiнна

вiд нуля, с канцерогенною та генетично небезпечною.

Як уже вiдмiчалося, одним iз наслiдкiв аварii на ЧАЕС с три-

вале опромiнення населення малими дозами радiацii за рахунок про-

никнення в органiзм радiоактивних речовин, що забруднюють продук-

ти харчування. При цьому характерний повiльний розвиток патологi-

чних процесiв [ ]

Характеристики

Список файлов реферата