4325 (643002), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Аналіз виробничого травматизму та рівня професійних захворювань дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються засоби та заходи щодо профілактики травматизму та профзахворюваності. Єдиної класифікації методів аналізу не існує. В. О. Ачин запропонував поділити методи аналізу травматизму на дві групи: імовірнісно- статистичні та детерміністичні (таблиця 2.1)
Таблиця 2.1 – Класифікація методів аналізу травматизму
| Методи аналізу травматизму | |||||||
| Імовірнісно- статистичні | Детерміністичні | ||||||
| Статистичний | Груповий | Топографічний | Монографічний | Моделювання причинних зв’язків | Анкетування | Експертних оцінок | Економічний |
Імовірнісно- статистичні методи дозволяють виявляти залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н – 1, журналами реєстрацій тощо. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники).
К ч = n * 1000 / p; К m = Д / n (2.1)
де К ч – коефіцієнт частоти травматизму;
n – кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період;
p – середньоспискова чисельність працюючих за цей же період;
К m – коефіцієнт тяжкості травматизму;
Д – кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях).
Коефіцієнт частоти травматизму показує скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт тяжкості травматизму – скільки днів непрацездатності припадає середньому на один випадок травматизму за відповідний період.
При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами змін, коли сталося травмування і т. п. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити професії, вид робіт, устаткування, механізми, технологічні процеси тощо, на які припадає найбільше число випадків травматизму, виявити основні його причини та розробити заходи щодо запобігання.
Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах.
Детерміністичні методи дозволяють виявити об’єктивний, закономірний зв’язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.
Монографічний метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих чинників, притаманній лише тій чи іншій (моно) ділянці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. Застосовується комплексний підхід, при якому кожний випадок травматизму розглядається як система, елементами якої є взаємопов’язані умови, обставини та причини явища, що аналізується.
Моделювання причинних зв’язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв’язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв’язок між явищами.
Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.
Метод анкетування розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, в основному, причини психофізіологічного характеру.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.
Дія несприятливих виробничих чинників на працівника може спричинити не лише його травмування, але й виникнення професійного захворювання. Вплив шкідливих виробничих чинників не обмежується лише їх роллю як причини професійного захворювання. Тому важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань П чз та показник днів непрацездатності П дн, які припадають на 100 працюючих:
П чз = З *100 / р; П дн = Д *100 / р, (2.2)
де З – кількість випадків захворювань за звітний період;
Д – кількість днів непрацездатності за цей же період;
р – загальна кількість працюючих.
На основі всіх порахованих коефіцієнтів та показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.
Найбільш поширеними травмами швейного виробництва вважаються проколи пальців голкою при роботі на швейних машинах, порізи рук при виконанні розкрійних робіт і опіки при виконанні волого – теплової обробки.
СУШАТ „Весна” проводить строгий контроль своїх працівників, оскільки підприємство характеризується прогресивною технологією з комплексною механізацією та автоматизацією процесів, безперервністю та поточністю виробництва, використанням високовиробничого та безпечного обладнання, при строгому виконанні технологічного регламенту роботи.
На підприємстві діє агрегатно - груповий спосіб виробництва з пачковою системою передачі виробів, що не тільки підвищує продуктивність праці, але й знижує монотонність та одноманітність праці, зменшує число ручних операцій для переміщення виробів, що сприяє покращенню психологічного настрою людини.
Для полегшення запобігання травматизму та профзахворюваності на СУШАТ „Весна” регулярно проводяться такі заходи:
-
По технічним причинам - перевіряється справність обладнання, механізмів, інструменту, недосконалість захисних екранів на напівавтоматах;
-
По організаційним причинам – проводяться інструктажі з питань охорони праці, накладаються штрафні санкції при порушенні вимог інструкції, невиконанні заходів щодо охорони праці, використання обладнання, механізмів, інструменту не за призначенням;
-
По санітарно – гігієнічним причинам – покращення та раціоналізація освітлення, мікроклімату та зниження рівня шумів;
-
По економічних причинах – регулярна виплата заробітної плати, постійне вдосконалення ритму роботи, намагання знизити відсоток понад нормованої роботи, запобігання сумісництву працівників на двох роботах;
-
По психофізіологічним причинам – запобігання помилковим діям працівника внаслідок надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, несприятливому мікроклімату в колективі, ретельна перевірка працівника на відповідність його психофізіологічних та антропометричних даних використовуваній техніці та виконуваній роботі.
Завдяки цим заходам, а також прогресивному обладнанню та устаткуванню травматизм та рівень професійних захворювань на даному підприємстві зведені до мінімуму.
3. ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ БЕЗВІДХІДНИХ ВИРОБНИЦТВ, УТИЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ
Усі міста з їхньою концентрацією населення відрізняються утворенням великої кількості промислових і побутових відходів. Відходи підрозділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові, вважається, що в середньому їх у містах утворюється приблизно 1 тонна на 1 людину в рік. Склад міських відходів папір та картон – 41%, сміття – 17,9%, гума, шкіра та деревина – 8,1%, харчові відходи – 7,5%, метали – 8,7%, скло – 8,2% та ін – 1,6%. Проблема підходів має високу гостроту через низьку швидкість їхнього розкладання.
Звільнення від відходів ведеться в трьох напрямках:
-
складування або навіть захоронення таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;
-
знищення відходів шляхом їхнього спалювання;
-
очистка від шкідливих речовин, що становить найбільш складний процес, який здійснюється таким способом:
а) механічна очистка методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування;
б) хімічна очистка, при якій шкідливі компоненти відходів перетворюються в осадок або розпадаються;
в) фізико-хімічна очистка, головним чином, методом електролізу або іонообмінних смол;
г) біологічна очистка за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.
У більшості міст світу переважає вивіз відходів на звалища. На звалищах зберігається багато відходів. Складування відходів є екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них. Стічні води звалищ токсичні і забруднюють ґрунтові води і ріки.
Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання. Найчастіше сміття спалюють на звалищах відкритим способом. Дефект спалювання полягає в накопиченні великої кількості попелу, який вміщує чимало токсичних речовин. Та й газоподібні викиди під час спалювання сміття небезпечні, часто виділяється діоксан, небезпечне відкрите спалювання пластмас.
При усіх способах переробки відходів важливу роль відіграє їхнє сортування. Найбільш популярна японська система, що називається “нумазду”, із сортуванням відходів та при фракції – ті, що можна спалити, утилізувати (пляшки, банки, ганчірки і т.п.).
Існують можливі знешкодження рідких промислових та побутових відходів. Вони повинні проходити хімічну та біологічну очистку. Використовуються різні методи.
Високоефективний метод крапельного фільтрування, який полягає у виведенні стічних вод на шар піску завтовшки до 1,5 метра на час до 6 годин. Потім протягом 18 годин здійснюється продувка киснем або повітрям, що створює сприятливі умови для роботи мікроорганізмів, які знешкоджують органічну речовину таких стоків.
Інший непоганий метод – це метод активного мулу. Для його реалізації створюється система неглибоких біологічних ставків, в котрих іде змішування стічних вод з мулом, що утворився при попередньому окисленні стічних вод. В активному мулі багато мікроорганізмів, які завершують знешкодження стоку.
Для України прикладом ефективного вирішення проблеми боротьби зі сміттям та стічними водами може бути Франція. Майже в усіх містах, усієї країни є спеціальні сміттєспалювальні засоби, а сміття проходить попереднє сортування. Є велика кількість компостних підприємств, що утилізують побутові відходи та виробляють компост для виноградників та біогаз.
Актуальною проблемою міст світу є запобігання великої кількості відходів. У промисловості для цього необхідно застосовувати особливі технології. У побуті в багатьох випадках досить зміни форму упаковки товарів, щоб різко знизити кількість побутових відходів. У ряді країн Західної Європи вже відмовляються від упаковки молочних продуктів в пластиково-картонні пакети і віддають перевагу тарі – скляним пляшкам та банкам.
Із створенням Європейського Союзу почалася своєрідна “війна упаковок” між Німеччиною, Францією та Великобританією, оскільки знищення тари та повернення її виробнику однаково дороге. У США розгорнулася ціла політична кампанія “пляшкових законів”, тобто законів, що зобов‘язують виробників товарів повернутися від одноразових упаковок, до багаторазової тари, зокрема до пляшок.
У зв'язку з відсутністю достатньої законодавчої бази, ефективного механізму стимулювання використання відходів, потужностей для екологічно обгрунтованого їх видалення, відповідного фінансування для вирішення цих проблем, Мінекобезпеки розроблено та передано на розгляд Верховної Ради проект Закону України "Про відходи". Також розроблено пакет документів щодо контролю за транскордонним перевезенням небезпечних відходів і їхньою утилізацією та/чи видаленням.
З 1 квітня 1994 року взято під контроль ввезення в Україну і транзит через її територію відходів, що дало можливість попередити ввезення близько 1 млн.т мулу очисних споруд, близько 120 тис.т зношених шин (на знищення), довготривале ввезення побутових відходів (для спалювання).















