370 (641757), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

найбільша кількість випадків біпатризму.

Скривджуючими інтереси інших держав видами філіації являється розширене застосування:

національна ознака, як, наприклад, в Гітлерівській Германії та ФРГ;

"право грунту" по відношенню до дітей офіційних представників іноземних держав, які розвиваються на

території даної держави;

"права крові" донескінченного числа поколінь дітей, які народились у громадян певної держави, постійно

проживаючих за кордоном і загубивших реальний зв'язок з батьківщиною. Цей недолік притаманний багатьом

правовим системам.

На відміну від "права крові" (народжкення від громадянина даної держави) принцип "права грунту" означає, що

громадянство в даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на його території незалежно від

громадянства батьків. В наш час щзаконодавство деяких країн передбачає змішану систему набуття

громадянства, при якій переважне значення "права крові" співставляється з відомим впливом "права грунту".

Вибір або переважання того чи іншого із вказаних принципів обумовлений головним чином політикою

держави в галузі демографіі. Якщо держава зацікавлена в швидкому зростанні населення, вона може ввести

обидва принципа.

Законодавство про громадянство ряду держав має свої особливості. В США, наприклад, ще починаючи з закону

про громадянство 1855 року, встановлювався зв'язок між громадянством США та проживанням в США.

Дитина, яка народилася поза межами США та їх зовнішніми володіннями, автоматично набуває

американського громадянства, якщо обоє з батьків являються громадянами США, і щоб хоча один з них жив на

протязі деякого часу до народження дитини на територіі США або у їх зовноішніх володіннях.

Якщо ж один із батьків являється американським громадянином, а інший - іноземцем, то в якості умови

визнання дитини, яка народилася за межами США, громадянином США за народженням закон вимагає, щоб

той з батьків, який являється громадянином США, до народження дитини проживав в США або в одному з

його володінь не менше, ніж 10 років при обов'язковій умові, що хоча б половина цього сроку він прожив його

після досягнення 14- річного віку. В останньому випадку дитина набуває американське громадянство, але

зберігає його лише після виконання додаткової вимоги, яка висувається вже безпосередньо до нього самого, а

саме: прожити в США не менше 5 років у віці від 14 до 28 років.

Другим найбільш поширеним видом набуття громадянства являється укорінення, або набуття громадянства в

порядку натуралізації. Це надання органом влади громадянства особі, яке просить про це (згідно із законом

України "Про громадянство України" ст.12 п.3). Особи, які набули громадянства шляхом натуралізації,

користуються тими ж правами і несуть ті ж обов'язки, що і інші громадяни (але в деяких країнах обмежуються їх

політичні права). Воно здійснюється на основі вільного волевиявлення зацікавленої особи і, як правило, тягне

за собою втрату громадянства, яке на даний момент є у цієї особи, набуте за народженням. Мова йде про

особи, які або вже являються громадянами іноземних держав, або ж не мають громадянства, або являються

особами з невизначеним громадянством. Але, все ж таки, одного волевиявлення зацікавленої особи

недостатньо для набуття громадянства. Ця особа повинна відповідати умовам, встановленні для натуралізації.

Критеріями дійсності натуралізації являється вручення органами, які клопочуться, справжніх документів і

подання правдивих відомостей. Набуття громадянства (за законом України "Про громадянство України" ст.21

п.2) внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів являється правовою

основою відміни або визнання такої натуралізації недійсною.

Нерідко в якості умов натуралізації держава вимагає певний термін проживання в країні, володіння її мовою,

наявність засобів існування та інше. Іноді коло прав натуралізованих громадян менше, аніж у тих, які

народилися з цим правом. Наприклад, згідно розділу 1 ст. 2 Конституції США Президентом може бути обраний

лише той громадянин США, який набув цих прав при народженні, а для обрання до складу палат Конгресу

встановлений 7-9-річний ценз громадянства, тобто конгресменом або сенатором може бути вибрана особа, яка

перебуває в громадянстві США не менше вказаного строку.

Критерієм добровільності натуралізації являється волевиявлення зі сторони натуралізуємої особи.

Волевиявлення виражається або в подачі заяви про натуралізацію за своєю волею, або мовчазна згода при

територіальних змінах. З точки зору загальноприйнятих норм міжнародного права протиправним вважається

односторонні дії держави, направленні на нав'язування свого громадянства, наприклад в результаті анексії

чужої території.

Натуралізація має дві основних різновидності:

індивідуальна натуралізація

натуралізація в силу правоприємства держав

Індивідуальну натуралізацію можна поділити, в свою чергу, на натуралізацію, засновану на особистому виборі, і

натуралізацію в силу закону. В залежності від того, який орган уповноважений вирішувати питання про

громадянство, розрізняють систему законодавчу і систему адмістративну: в першому випадку натуралізація

здійснюється шляхом прийняття закона, а в другому -

рішенням адміністративного органу.

Натуралізацію в силу закона представляє собою юридичний наслідок вступу до шлюбу іноземця з

громадянином даної держави, а також усиновлення, опіка, встановлення батьківства та інше. У всіх державах

законодавство передбачає визначені передумови натуралізації. Звичайно вимагається: досягнення повноліття,

письмова заява, знання мови країни, ценз осідлості (певний мінімум проживання в країні).

В Бразилії за Конституцією 1988 року вимагається безперервне проживання в країні на протязі одного року для

громадян португаломовних країн, і 30 років - для решти (ст.12). Однією з умов натуралізації у всіх країнах

являється лояльність по відношенню до даного режиму. Особам, які скоїли проти нього злочин, громадянство

не надоється. За діючим законодавством Куби вимагається дотримання слідуючих умов: більш чи менш

тривалий термін проживання в країні, чітко виражена відмова від іноземного громадянства та бажання

прийняти громадянство Куби. В іншому випадку особа може набути подвійного громадянства, що не

дозволяється Конституцією Куби (п."а" ст.30).

Існують 2 види індивідуальної натуралізації: натуралізація, яка не поширюється на чоловіків та дітей та

індивідуальна натуралізація, яка поширюється на їх малолітніх дітей, але не на чоловіків.

В окремих країнах законодавство, крім звичайної натуралізації, передбачається і набуття громадянства шляхом

регістрації. Але це не самостійний спосіб набуття громадянства, а лише вид полегшеної натуралізації. Набуття

громадянства шляхом регістрації міжнародним правом не регламентуються.

Безумовне право іноземця повнолітнього на натуралізацію ні в міжнародному, ні в державному праві не

закріплено. Індивід не має права на громадянство якої-небудь конкретної держави. Порядок натуралізації

іноземців носить характер дозволу та регламентується внутрішніми нормами права.

Натуралізацією в силу закону являється такий вид натуралізації, яка не заснована на особистому виборі особи.

Натуралізація в силу закону може бути також правовим наслідком усиновлення, встановлення опікуна,

визнання батьківства, вступ на військову або державну службу в певних державах.

Натуралізація в силу правоприємства держав виникла в результаті перетворення бувших колоній в нові

суверенні держави. Громадянство в такому випадку виникає безпосередньо в результаті виникнення нового

суб'єкту міжнародного права. Визначальною дією особи в даному випадку являється те, що вона залишається на

території нового суб'єкту міжнародного права і не заявляє про свій намір вийти з новоствореної держави. Така

натуралізація автоматично відбувається в момент виникнення нової держави, а не після прийняття цією

державою відповідного законодавчого акту. В окремих випадках правоприємництво як основа набуття

громадянства отримала закріплення у внутрішньо-державному плані.

Поновлення у громадянстві можливе для особи, яка мала громадянство даної держави, але потім з якихось

причин втратила його. Від натуралізації поновлення у громадянстві відрізняється спрощеним порядлком

вирішення питань.

Вибір громадянства - оптація - має місце у випадках, коли якась територія переходить від олнієї держави до

іншої. Мешканцям такої території надоється право вибирати громадянство тієї яи іншої держави, тобто зберегти

те громадянство, яке було чи набути нове.

Надання громадянства України здійснюється незалежно від расової чи національної приналежності, статі,

освіти. Воно виключає дискримінацію будь-якого типу, але в законі України "Про громадянство України" (ст.

17) існує декілька умов прийняття до громадянства України:

відмова від іноземного громадянства (як вже згадувалося раніше, в Україні існує єдине громадянство і за

ст. 10 цього закону за громадянином України не визнається належність до громадянства іноземної

держави;

постійне проживання на території України протягом останніх 5 років .

Це правило не поширюється на осіб, які прибули до України на постійне проживання і виявили бажання стати

громадянами України за умов, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один з їх батьків, дід чи баба

народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав;

володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

наявність законних джерел існування;

визнання та виконання Конституції України.

Головною постійно діючою умовою поповнення корпуса громадян є набуття громадянства за народженням. Ця

основа випливає із поєднання двох принципів набуття громадянства: "право крові", тобто з урахуванням

громадянства батьків, і "право грунту",- тобто в залежності від місця народження.

Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України

незалежно від місця народження (за ст.13 Закону України "Про громадянство України").

У випадку, якщо один із батьків дитини на момент народження перебував у громадянстві України, а інший був

особою без громадянства чи невідомим, то дитина набуває громадянство України незалежно від місця

народження (за ст.14 ч.3 Закону України "Про громадянство України").

При різному громадянстві батьків, якщо лише один з них перебував у громадянстві України, питання про

громадянство дитини незалежно від місця народження дитини вирішується письмовою згодою батьків (за ст.14

ч.2 Закону України "Про громадянство України").

Принцип права грунту застосовується до громадянства дітей, які народились на території України, батьки яких

невідомі. Дитина, яка знаходиться на території України і батьки якої невідомі, є громадянином України (за ст.16

Закону України "Про громадянство України"). Цей же принцип розповсюджується і на дітей, які народилисьна

території України від батьків без громадянства (за ст.15 Закону України "Про громадянство України").

Конституція і та закон про громадянство встановлює перш за все ці загальні основи, які визщначають суттєві

риси відносин громадянства. Серед них потрібно виділити слідуючі.

1.Громадянство являється єдиним, але в законі "Про громадянство України" за ст. 1: "На підставі

міждержавних договорів допускається подвійне громадянство". Цей принцип являється найважливішим і

закріплюється в Конституції України (ст. 4).

Значення цієї норми полягає не тільки у встоновленні єдиного українського громадянства, але і у

визначенні умов приналежності громадян України до громадян республіки. єдине громадянство в державі

являється неохідною умовою його суверенного статусу, збереження цілісності.

2.громадянство україни являється рівним незщалежно від набуття громадянства. Законодвство не

встановлює ніяких особливостей та відмінностей в правовому статусі осіб, які набули громадянства

України за різними підставами: за народженням, через прийняття до громадянства, через поновлення у

громадстві України та інше.

3.Громадянство України має відкритий та рівноправний характер. Це виражається, по-перше, в закріпленій

законом нормі про те, що в Україні кожна людина має право на громадянство. В ст. 15 закону

встановлено, що дитина, яка народилася на території України від особи без громадянства, є

громадянином України.

Характеристики

Список файлов реферата