referat (639039)
Текст из файла
Іван Степанович Мазепа — один із найвидатніших українських гетьманів, який найдовше (понад 20 років) був при владі — народився 20 березня 1640 року (за деякими джерелами 1639 або 1644) на хуторі Каменці (згодом Мазепинці) біля Білої Церкви, що на Київщині, в родині української шляхти.
Мати — Марія Магдалина — була освіченою, сміливою і великою патріоткою України. Вона до кінця днів своїх (1707 р.) була найпершою порадницею сина-гетьмана, що свідчить про її глибокий інтелект. Останні 13 років життя вона була ігуменею Києво-Печерського жіночого монастиря.
Тому Іван ще змалку, окрім їзди верхи та володіння шаблею, пізнавав європейські науки, а згодом за настановою матері поїхав навчатися до Києво-Могилянської колегії, яку за часи свого гетьманування він перетворить в академію. Улюбленими авторами Мазепи були Цицерон, Тит Лівій, Тацит.
По закінченні колегії батько Івана Мазепи Степан-Адам (досить ділова постать серед почту гетьмана Виговського) відсилає сина до двору польського короля пажем, звідкіля його як талановитого шляхтича направляють в Західну Європу для завершення навчання. Голландія, Франція, Німеччина, Італія розширили світогляд молодої людини, збагатили духовно і політично. Він досконало вивчив основи фортифікації, гарматну справу та інші науки.
Стрункий, неймовірно привабливий зовні, Іван був досить освіченою людиною для свого часу: володів, окрім української, російською, польською, латинською та французькою мовами, добре знався на філософії та історії, музиці і поезії, писав вірші. Від самої молодості аж до пізньої старості Мазепа володів даром зачаровувати людей: королі і царі, вояки і козаки, навіть духовенство корилися його привабливості, не кажучи вже про жіноцтво. Через його життя проходить ряд любовних пригод.
Головний герой поеми Байрона «Мазепа», згадуючи свою молодість, говорить:
Ще в дні юнацтва золоті,
Бувало, кожного вельможу,
З мужів чи хлопців, переможу
У всій привабній марноті.
Заклятий ворог Мазепи при дворі польського короля, один із багатьох, хто заздрив успіхам українця, все зробив, щоб Іван Степанович втратив королівську прихильність. У своїх «Споминах» (мемуарах) цей майстер пера описав легенду про одну з любовних пригод Мазепи, яка, на думку автора, повинна була навіки знеславити колишнього королівського улюбленця. Але вийшло навпаки...
Легенда ця розповідала про те, що Мазепа, маючи коханку — жінку визначного польського магната, був впійманий «на гарячому», прив’язаний голим до дикого коня, який помчав молодого парубка степом із Польщі аж до України. І хоч ця вигадка була малоймовірна, вона стала своєрідним символом. Красива, приваблива історія була підхоплена поетами, художниками і композиторами, коли настав час звеличення одного з видатних гетьманів України, державного діяча, будівничого, покровителя культури, знавця і майстра літературної ниви.
З історії гетьман Мазепа відомий нам тим, що він сміливо пішов проти політики Петра І та заключив угоду зі Швецією. За цей вчинок його і називали зрадником, і вважали героєм. Постать гетьмана надихнула багатьох поетів, письменників, композиторів, художників та інших митців ще з давніх часів. Про Мазепу написано і у літописі Величка, і у поезіях Феофана Прокоповича. Європейці Вольтер (1731 р.), Францішак Госецький (1732 р.), Анрі Констана д’Орвіль (1764 р.), Генріх Бертуха (1812 р.), американець Джон Говард Пейн (1852 р.) — ось тільки декілька авторів, які започаткували світову мазепіану. А далі в XIX столітті — опери, музичні симфонії, етюди, романи, повісті, поеми, художні полотна буквально заполонили літературно-мистецький простір Європи. У західноєвропейській літературі Мазепа, завдяки романтичній поезії, залишився легендарним героєм. Французи – письменник і поет Гюго та живописець Верне, угорський композитор Ліст, користуючись цією легендою, створили невмирущі твори, які піднесли героя легенди до рівня історичного символу.
Але це не єдине, чим нам відомий Іван Мазепа. Ми знаємо його і як талановитого поета, і як людину, яка, добре знаючись на епістолярному жанрі, створювала прекрасні листи, і як чоловіка, палко закоханого в Мотрю Кочубей. Саме цій жінкі гетьман присвячував палкі листи та пристрастні вірші. Історія їх кохання, нажаль, нещаслива. Мазепа писав до коханої: “Моє серце кохане! Сама знаєш, як я сердечне, шалене люблю Вашу Милість; іще нікого на світі не любив так. Моє б теє щастя і радість було, щоб нехай їхала та жила у мене; тільки ж я уважав, який кінець з того може бути, а головне при такій злості і заїлості твоїх родичів...” Біла граційна рука зупинилась, тонкі пальці стисли перо. Тріпотіла свічка, випромінюючи тремтливі спалахи на сувору фігуру в темряві, а в чорнезних очах гетьмана виблискували вологі сполохи гніву.
Мазепа сидів, відкинувшись у кріслі, та думав про свою юну кохану. Трапляється ж таке: йому вже стукнуло 65, а їй добре, якщо вже виповнилось 18 років! “Спокусник! Ґвалтівник!” – таким вважала його родина чарівної Мотрі Кочубей. Але сама дівчина думала по-іншому, і її палка взаємність втішала Мазепу.
Мазепа був ані трохи не старий, міцний та енергійний. А розмовою він міг приворожити будь-кого, не говорячи вже про наївне дівчисько. Як розповідав посол Франції Жан де Балюз, що відвідав його світлицю 1704 року, Іван Мазепа володів багатьма мовами: так з німцями-лікарями гетьман розмовляв німецькою, з італійськими майстрами – італійською, а з ним – польською та латиною. Посол був просто вражений домашньою бібліотекою Мазепи, що її складали кращі київські, німецькі, латинські та старовинні рукописи. Ще здивований посол дізнався, що гетьман регулярно читав газети французькою та голландською. Такі глибокі знання з мов та інших дисциплін Мазепа отримав у Києві та навчальних закладах Європи. Гетьман не лише любив купувати книги, але й усіляко допомагав талановитим авторам. Лише в Чернігові за час його правління було вийшло близько 50 видань. Одного разу до нього потрапила надзвичайно старовинна книга – Пересопницьке Євангеліє. Мазепа не став прикрашати цією перлиною власну бібліотеку, а подарував її побудованому на його гроші кафедральному собору в Переяславі, де вона й збереглась. Зараз на цьому Євангелії присягають новообрані президенти України
Отже, було чим гетьману приворожити прекрасну Кочубеївну. Незважаючи на те, що наміри кілька років тому овдовілого Мазепи були щирими, батьки, особливо мати, що несподівано зненавиділа гетьмана, категорично відмовили його пропозиції одружитись із Мотрею. Між іншим, Мазепа був не лише старим приятелем сім’ї, але й хрещеним батьком своєї коханої!
Дізнавшись про відмову батьків, Мотря таємно втекла з дому в палац Мазепи. В гетьманських покоях відбулась розмова двох закоханих. Мотря палко клялась до смерті любити Мазепу, а той на знак своєї відданості подарував їй перстень з діамантом, як він сам висловився, “найдорожчим та кращим з тих, що мав”. Після того гетьман повернув дівчину батькам. В листі до коханої він так пояснив свій вчинок: “Уваж сама, що б з того виросло. Перше: що б твої родичі по всім світі розголосили: що взяв у нас дочку уночі ґвалтом і держить у себе замість підложниці. Друга причина: що державши Вашу Милість у себе, я би не міг жадною мірою витримати, та і Ваша Милість так же; мусили би ми із тобою жити так, як подружжа каже, а потім прийшло б неблагословення від церкви і клятьба, щоби нам із собою не жити.” Гетьман сподівався, що йому вдасться законним шляхом повінчатись з Мотрею. Але батьки дівчини навіть чути про це не хотіли. Мати безпідставно звинуватила гетьмана в тому, що він “причарував” та збезчестив їх доньку. Вийшов грандіозний скандал. Саму ж Мотрю вдома жорстоко карали.
У 1708 році батько Мотрі, через наполягання дружини, доніс Петру І про союзну угоду гетьмана з шведським королем Карлом ХІІ. Це був не перший донос на гетьмана і Петро І, що цінував розум та освіченість Мазепи, наказав відрубати голову донощикам: генеральному судді Кочубею та його спільнику, полтавському полковнику Іскрі. Наказ швидко виконали на очах у козаків, а тіла покараних поховали у Києво-Печерській лаврі.
Як склалася подальша доля обраниці гетьмана? Відповідно до народної версії, Мотря втопилась в батуринському ставку. Відповідно до версії деяких істориків, у 1707 році вона вийшла заміж за 35-37-річного удівця, полкового суддю Семена Чуйкевича, проте була не щаслива в шлюбі та ... закінчила своє життя ігуменею Ніжинського жіночого монастиря.
А гетьман доки жив, сумував за Мотрею та... писав вірші. Багато його віршів стали народними піснями: “Ой горе, горе тій чайці-небозі, що вивела чаєнята при битій дорозі...”
Ой горе тій чайці, горе тій небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі.
Ішли чумаченьки, воли попасали,
І чаєчку зігнали, чаєнят забрали.
А чаєчка в'ється, об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає, чумака благає:
-Ой ти чумаченьку, ти ще молоденький!
Верни моїх чаєняток - вони ще маленькі!
- Ой не верну, чайко, не верну ніколи,
Бо забереш чаєняток, полетиш у поле.
- Не буду летіти, то буду сидіти,
Буду воли завертати й діток доглядати!
- Ой, полети, чайко, на зелену пашу,
Бо вже твоїх чаєняток покидали в кашу!
- Бодай ви, чумаки, у Крим не сходили,
Як ви мої чаєнята у каші зварили.
Бодай вам, чумаки, воли поздихали,
Як через вас чаєнята навіки пропали!
Як бачимо, у народній обробці цей вірш зазнав деяких змін, але це як раз наголошує на тому, що це справжня Народна пісня. Напевно, найголовніший показник вічності вірша, це коли він перетворюється в загальнолюдську, народну пісню.
На сьогодні завершує поетичну мазепіану харківський поет Іван Перепеляк. У 1994 році в Харкові видана його поема «Остання любов гетьмана», в якій, нарешті, розкрита правда про взаємну любов Мазепи і Мотрі Кочубеївни. Як свідчать листи Мазепи — це була взаємна любов двох душ високих помислів. Не зважаючи на велику різницю у віці, Мотря і Мазепа були однодумцями. Мотря, будучи освіченою, з широким світоглядом, як і Мазепа, мріяла про вільну Україну.
Разом зі своїм доносом на Мазепу Кочубей, як доказ аморальності гетьмана, переслав цареві його листи до доньки Кочубея, яка була хрещеницею Мазепи. Тому ці листи і збереглися в московських архівах. Ось один з них: «Моя сердечна кохана Мотронько! Поклін мій віддаю, Ваша Милість, моє серденько, а при поклоні посилаю Вашій Милості гостинця — книжечку і обручик діямантовий... За тим цілую уста коралевії, ручки біленькії і всі члонки тільця біленького, моя любенько кохана!»
Відповідь 16-річної Мотрі, в гетьмана, ми можемо тільки передбачити, що і робить поет. Ось закінчення одного із її листів:
Я не втоплюся у журбі.
На кращі буду ждати переміни.
Дай, Боже, сили!
Любий, а тобі —
Любить мене, як любиш Україну!
Як розправився Мазепа з батьком своєї коханої Мотрі добре відомо з поеми Пушкіна «Полтава». Щоправда, не все в геніального поета відповідає дійсності.
Відомо, що до написання «Полтави» Пушкіна спонукали рядки поеми Кіндрата Рилєєва «Войнаровський» про «жену страдальца Кочубея и обольщенную их дочь».
Андрій Войнаровський, син сестри Мазепи, був улюбленцем бездітного гетьмана і розділив з ним долю поразки під Полтавою. Войнаровський до 1716 року знаходив притулок у Західній Європі, а потім був схоплений у Гамбурзі за вимогою російського резидента і засланий до Сибіру.
У поемі поета-декабриста образ українського гетьмана постає як взірець борця за
свободу своєї батьківщини:
Уж близок час, близка борьба,
Борьба свободы с самовластьем!
І устами Войнаровського поет каже про себе і про своїх однодумців по боротьбі:
Так мы, свои разрушив цепи,
На глас свободы и вождей,
Ниспровергая все препоны,
Помчались защищать законы
Среди отеческих степей.
Незважаючи на невдачу, Мазепа в поемі проголошує:
Спокоен я в душе своей;
И Петр, и я — мы оба правы:
Как он, и я живу для славы,
Для пользы Родины моей.
Отже, К. Рилєєв не тільки не зневажає Мазепу, а й ставить його поряд з Петром.
Зовсім інша точка зору на Мазепу у Пушкіна. В цій темі двох російських поетів єднає тільки те, що ні Рилєєв, ні Пушкін не назвали свою поему іменем головного героя. Така назва була б обов’язково заблокована царською цензурою. Але два поети, живучи в один і той же час, по-різному сприйняли вчинки гетьмана України. Для одного з них Мазепа був майже однодумцем, для іншого — зрадником, ворогом і злочинцем.
В передмові до першого видання «Полтави» Пушкін, недвозначно натякаючи на Рилєєва, пише про образ Мазепи: «Некоторые писатели хотели сделать из него героя свободы, нового Богдана Хмельницкого».
Автор «Полтави» пише про гетьмана досить зневажливо. Майже десять разів він називає Мазепу «злодей» і «враг», або навіть «мощный злодей» і «мощный враг». Але характерно, що у перекладах поеми українською мовою А.Малишку і М. Рильському вдалося уникнути майже всіх пушкінських, м’яко кажучи, несхвальних епітетів на адресу гетьмана.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
