taras_chevtchenko (639027), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Усков дозволяв Шевченкові листуватися , а пізніше й писати. Стр 196 . поет став бувати в Ускових удома. Разом вони захопилися новою для тих часів справою – фотографією.
Шевченко досить вільно малював , інколи виготовляв копії своїх малярських робіт. Після експедиції 1851 р. склалася думка, що йому дозволено малювати, але на справді, це було не так. Коли Усков у січні 1854 р. подав начальству рапорт з проханням дозволити Шевченкові намалювати образ для місцевої церкві,йому відмовили. Чимало уваги віддавав художник скульптурі. Річ у тім , що займатися скульптурою Шевченкові ніхто ніколи не забороняв. Тому в багатьох листах і спогадах є чимало згадок про його скульптурні роботи. На жаль, жодна з них не збереглася.
Складніша справа з російськими повістями. Коли саме відновив Шевченко літературну діяльність –невідомо. Перший начерк – план повісті “Из ничего почти барин”- записано в альбомі 1846-1850 рр. Його забрали в поета під час арешту 1847 р., потім повернули. В альбомі чимало малюнків часів Аральської експедиції. Удруге його забрали під час арешту 1850 р. І вже не повернули. Судячи з почерку, план повісті написано в перші роки заслання. План цей не був здійснений і не використаний у жодній повістей.
Перша відома на повість Шевченка російською мовою “Наймичка” має фіктивну дату “25 февраля 1844”. Робив це Шевченко на випадок обшуку і виявлення рукопису – він міг пояснити , що написав її ще до заслання. Справді ж 25 лютого в Переяславі Шевченка не було. 19 лютого повернувшись з України, він був уже в Москві. Деякі згадки про археологічні пам'ятки могли з’явитися тільки після жовтня 1845 р. Згаданий у повісті Густинський монастир відновлено тільки 15 травня 1844 р. В повісті відбилися думки, які могли з’явитися в автора тільки в часи заслання. Стр 197
У повісті “Наймичка” Шевченко використав фабулу однойменної поеми 1845 р. Можливо, і цей вибір пов’язаний з фіктивною датою повісті -, мовляв, написав у ті роки , що й поему
Пишучи прозові твори, Шевченко не змінив своїх поглядів. Стр 198
Чим далі розширює коло знайомих Шевченка. Його найближчим другом був капітан, артилерист М. Мостовський, поляк, учасник національно-визвольного повстання 1830 р. стр 199
1855 року помер Микола І. Шевченко сподівався на певне полегшення своєї долі. Унаслідок клопотань поетових друзів генерал Г. Фрейман ще в 1854 р. Порушив справу про надання Шевченкові чину унтер-офіцера. Але не тоді, ні пізніше, у зв’язку з маніфестом нового царя Олександра ІІ, це клопотання задоволене не було.
І все таки незважаючи ні, на що , Шевченко писав нові твори. Протягом 28 листопада 1854-15 січня стр 201 написав повість музикант. Музикант має цілком оригінальний сюжет. Шевченко порушив у ній нову тему – страждання кріпацької інтелігенції. Стр 202
Шевченко володів цим мистецтвом, але в той час не наважився дати повість до друку.
Через кілька днів після закінчення “Музиканта” 24 січня 1855 р., письменник почав нову повість “Несчастный” і закінчив її дуже швидко – 20 лютого. Пояснюється це тим , що твір писався під свіжим враженням. В листі до Бр. Залеського 9 жовтня 1854 року Шевченко повідомляв: “Цього літа прибуло сюди кілька конфірмованих; та краще було б не бачити мені їх ніколи. Пустота, страшенна!” Назва повісті – іронічна. Солдат називали “нещасними” вкрай розбещених дворянсько-поміщінських синків, яких батьки видавали в солдати за різні кримінальні злочини. Таким є головний герой твору Іполитушка Хлюпін, взятий у солдати на прохання рідної матері. Шевченко нещодавно викривав кріпосництво, яке розбещувало людей . Мати Іполитушки знущається не тільки з кріпаків, але й з учителя, нерідних дітей. Свого сина – злодія й розпусника – вона змушена віддати в солдати. Зважаючи на гострий викривальний характер повісті, Шевченко також не робив спроби його надрукувати.
15 березня 1855 р. Письменник почав нову повість “Капитанщина”, закінчивши її десь на початку червня того ж року. І цей твір має оригінальний зміст. Провідна думка – викриття розбещеності царського офіцерства. Стр 203
Між 10 червня і 20 липня 1855 р. написано повість “Близнецы”. Провідною думкою твір близький до попередньої повісті. Близнят підкидає мати-покритка після виїзду з Переяслава кавалерійського полку, а сама кінчає життя самогубством.
Між 25 січня і 4 жовтня 1856 р. Написано автобіографічну повість “Художник”.
На заслані Шевченко почав повсть “Матрос, или Старая погудка на новий лад “, а пізніше названу “Прогулка с удовольствием и без морали”, а закінчив після повернення із заслання.
Була ще написана “Повість о безродном Петрусе”, але до нас вона не дійшла.
Доля повістей Шевченка склалася дуже важко. Усі спроби надрукувати “Княгиню” і “Варнака”, а пізніше й першу частину “Матроса” кінчилися невдачею. Стр 204
В останні місяці заслання Шевченко звертається до складних тем з античної літератури: “Нарціс та німфа Ехо”, “Помираючий гладіатор”, “Телемак на острові Каліпсо”, “Робінзон Крузо” з античної історії: “Мілон Кротонський”, “Діоген”, із міфології. Стр 205
Шевченко покладав великі сподівання на маніфест нового царя Олександра ІІ при вступі на престол, але амністію було оголошено тільки декабристам і петрашевцям. 22 квітня 1856 р.
Поетові друзі клопотались про нього.
Марні виявились сподівання Шевченка й на другий коронаційний маніфест 26.VI.1856 р. 1 травня звільнили рядового Шевченка. Стр 207
7 квітня 1857 р. Був особливо радісним для поета днем. Він одержав листа від М. Лазаревського з повідомленням про майбутнє звільнення, листа й гроші від свого друга Я. Кухаренка. В цей день Шевченко знову писати вірші.
Коли 21 липня прийшов наказ про звільнення Шевченка, комендант спочатку не дав дозволу на виїзд через Астрахань, хоча й не знав змісту довідки ІІІ відділу. Але потім, очевидно, поступився перед чиїмось проханням і виписав білет на проїзд до Петербурга через Астрахань.
2 серпня о 9 год. Вечора Шевченко залишив укріплення й на благенькому рибальському човні вирушив до Астрахані. 5 серпня поет прибув до Астрахані.
22 серпня на пароплаві “Князь Пожарський” Шевченко виїхав з Астрахані до Нижнього Новгорода. В ті часи подорож тривала майже місяць, але ця подорож була приємна. Ще в Астрахані поет зустрівся з О. Сапожниковим , якого знав ще хлопчиком у Петербурзі (можливо навіть вчив його малювати). Сапожников запропонував стр 211 поетові на застрахованому ним пароплаві безплатну каюту. Ще в Астрахані Шевченко познайомився з капітаном пароплава В. Кишкіним, який зробив запис у “Журналі”, назвавши поета “давнім знайомим”. У Сапожникова були всі числа російських журналів за цей рік, к Кишкіна – чи мало забороненої літератури. На пароплаві не враз улаштовувались літературні читання. Шевченко записав свої враження від слухання “Губернских очерков” Салтикова-Щедріна, одного з кращих зразків французької революційної поезії “Собачий бенкет” Барб’є в перекладі й оригіналі. Шевченко прочитав нелегальні Лондонські видання Герцена: “Голоса из Росии” и т. д.
Все це сприяло велике враження на Шевченка й викликало цілу низьку революційних думок.
Під час зупинки в Саратові Шевченко відвідав матір Костомарова – Тетяну Петрівну, яка за молодих років була кріпачкою. Оглянув він також місто Самару та Казань. Дорогою виконав кілька малюнків –краєвидів і портретів. 20 вересня поет прибув до нижнього Новгорода.
Майже півроку прожив Шевченко в Нижньому Новгороді. Він докладно ознайомився з архітектурними пам’ятками й зробив чимало малюнків. У кожному випадку він цікавився історією пам’яток, розшукував літературу. В ”Журналі” з’явилось кілька записів про відвідання церков записів, що межують із справжнім атеїзмом.
Жив Шевченко у помешканні архітектора П. Овсянникова, родом з України (із Конотопа). Коло поетових знайомих було дуже широке. Тут він зустрів і своїх давніх друзів , вихованців Київського університету О. Бобржецького й К. Шрейдерса та багатьох інших. Серед них були й прогресивно, демократично настроєні люди, в яких Шевченко брав читати нелегальну революційну літературу. Так він зблизився з подружжям Якобі, намалювавши їх портрет , в іншого знайомого, Гранта, прочитав другий том “Полярной звезды” Герцена за 1856 р. Його схвилював барельєф на обкладинці видання із зображенням старечених декабристів стр 213
Друзі Шевченка добилися дозволу на повернення його в Петербург для праці в Академії мистецтв. 8 березня поет залишив Нижній Новгород. На поштовій станції у Владимірі він зустрівся з О. Бутаковим і його дружиною, які їхали до Оренбурга.
10 березня Шевченко прибув до Москви. Він зупинився в готелі, а на другий день, розшукавши М. Щепкіна, оселився в нього. Дорогою поет застудився, в нього розпухло око , і лікар заборонив йому виходити з дому. Лікував його російський поет Д. Мін перекладач “Пекла” – першої частини “Божественної комедії”. Шевченка відвідали М. Максимович, М. Кетчер, перекладач Шекспіра, друг Герцена І. Бабст, професор Московського університету, економіст О. Афанасьєв, російській фольклорист, автор кількатомного видання “Русские народные сказки”, син поета й історика М. Маркевича – Андрій, який надсилав Шевченкові ще в Новопетровське укріплення книжки й гроші.
Коли поетові дозволили виходити з дому , коло його знайомих ще більше розширилось: декабрист С. Волконський, рідний брат М. Репніна, син декабриста Є. Якушкін, правник етнограф, історик І. Забєлін, член гуртка Станкевича-Грановського, брат М. Станкевича стр 217 . особливо теплі записи у журналі про С. Аксакова і його родину: ",Яка чудова , благородна стареча зовнішність!”, “Чарівний старий... з його чарівною сім’єю”
У Москві Шевченко зустрічався з давніми знайомими: Бодянським, Мокрицьким та ін. М. Максимович дав на честь поета урочистий обід, на якому серед інших гостей були історик М. Погодін та письменник, історик літератури й критик С. Шевирьов. Максимович прочитав свого вірша “25 марта 1858” , присвячений Шевченкові. Так само широке коло московської громадськості зібралось на обід у сина Щепкіна Миколи, прогресивного книговидавця.
Загалом поет лишився дуже задоволений перебуванням у колі своїх друзів і однодумців: “У Москві найбільше мене радувало те, що я зустрів в освічених москвичах якнайсердечнішу привітність особливо до мене і щире співчуття до моєї поезії”.
26 березня Шевченко виїхав із Москви й на другий день прибув до Петербурга.
Поет зупинився спершу у свого друга М. Лазаревського , познайомився з його братом Василем, записавши в щоденнику:
У перші ж дні перебування в Петербурзі Шевченко змушений був з’явитись в поліцію. Спочатку він прийшов до правителя канцелярії обер-поліцмейстера, “землячка” І. Мокрицького, із яким був знайомий ще до заслання. Поет записав у “Журналі”: “Давнє знайомство заявило про себе в дужках. Під кінець він мені порадив поголити бороду, щоб не справити неприємного враження на його патрона графа Шувалова, до якого я повинен був з’явитися як головного глядача”
Шевченко змушений був прислухатись до цієї поради, навіть у відставці, заборонялося насити бороду. Тоді вже з’явилося до обер-поліцмейстера. Ще через кілька днів він пішов до самого шефа жандармів князя В. Долгорукова. Під наглядом поліції поет був до кінця свого життя. Тому ми не завжди маємо певні й точні дані про його революційні зв’язки.
Стр 221
Трохи пізніше Некрасов висловив подібні ж сподівання:
Иних времён , иних картин Провижу я в начало В случайной жизни берегов Моей реки любимой: Освобождёний от оков Народ неутомимий Созреет, густо заселит Прибрежние пустини наука водиуглубит по гладкой их равнине.
Стр 232
Шевченко давно плекав мрією поїхати на Україну. Ще 25 березня 1859 р. в листі до Максимовича він писав, що як тільки закінчить справу з цензурою, то приїде в Прохорівку. Проте цензурні справи затяглись, і 5 травня поет звернувся з проханням до правління Академії мистецтв видати йому “вид” на проїзд у Київську, Чернігівську та Полтавську губернії на п’ять місяців для поліпшення здоров’я та малювання з натури. Віце президент академії звернувся до міністра імператорського двору. Виконуючий обов’язки міністра граф Адлереберг звернувся до начальника ІІІ відділу. 23 травня долгоруков наклав резолюцією й відповів Адлбергові, що в нього немає заперечень до виїзду Шевченка. 28 травня Адлерберг повідомив про це віце президента Академії.
Шевченко виїхав до Москви, а звідти разом із своїм знайомим д. Хрущовим на Україну.стр 233
Поет ще був у дорозі, а таємні обіжники летіли по всіх усюдах. В останніх числах травня Шевченко приїхав в Орел, де відвідав свого давнього друга Ф. Лазаревського. На початку червня поет був уже на Україні, в Сумах, Лебедині. Гостюючи на хуторі біля Лебедина, він подарував своєму знайомому О. Залеському офорт “Приятелі” із написом “На пам'ять 6 июня на Нови”. 7 і 8 червня Шевченко завітав до маєтку Д. Хрущова в. с. Лихвині, Харківської губ. Стр 234
З Лихвина Шевченко виїхав до Пирятина, де зупинився у П. Мокрицького-Таволги, який пізніше написав вірш на смерть поета.
З Пирятина Шевченко приїхав до Переяслава і зупинився у свого давнього знайомого лікаря А. Козачьковського..
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
