176916 (632103), страница 4
Текст из файла (страница 4)
8. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогою моделі позичкового ринку. Ефект витіснення. Реальна та номінальна ставка відсотку
Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. В закритій економіці рівновага позичкового ринку визначається як рівність заощаджень та внутрішніх інвестицій. S=I. В умовах відкритої економіки (країна має безпосередні зв’язки з іншими країнами через торгівлю, рух капіталів, ресурсів) базове рівняння позичкового ринку має вигляд:
S = NFI+I,
де S – національні заощадження, I – внутрішні інвестиції, NFI – чисті іноземні інвестиції, тобто різниця між вартістю іноземних фінансових активів, придбаних резидентами країни, та вартістю національних фінансових активів, придбаних резидентами інших країн. (Мал.6) – ДІ – крива інвест.попиту (І+NFI). Якщо ставка відсотку висока – вигідніше інвестувати всередині країни, навпаки – за кордон.
Зменшення ставки відсотку зменшує чисті іноземні інвестиції, що веде до скорочення пропозиції національної валюти і збільшення валютного курсу. Політична нестабільність веде до збільшення чистих іноземних інвестицій, що веде до „бігства” капіталу. Збільшення чистих іноземних інвестицій буде відображатися зміщенням кривої NFI (мал.8), е – валютний курс. Політична нестабільність веде до зменшення валютного курсу.
Суть ефекту витіснення: збільшення державних закупок призводить до зменшення приватних інвестицій. Це витікає з того, що в графічній моделі це виглядатиме як зрушення кривої пропозиції заощаджень вліво при незмінній кривій інвестиційного попиту, що призведе до і , та І.
Процентна ставка – це плата за користування грошовими коштами, Процентна ставка залежить від факторів: термін вкладення, ризик повернення кредиту, податковий режим, адміністративні витрати. Номінальна процентна ставка – це альтернативна вартість нагромадження грошей.
Реальна процентна ставка – номінальна процентна ставка за мінусом темпів інфляції. Взаємозв’язок між номінальною і реальною виражається за допомогою рівняння Фішера і = r+П де і – номінальна процентна ставка, r – реальна, П – темпи інфляції.
9. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогою моделі валютного ринку. Реальний і номінальний валютний курс
Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП.Основне рівняння: NFI = NХ де NFI – чисті іноземні інвестиції, NХ – чистий експорт. Якщо вартість експортних товарів більша – всі доходи з експорту направлені на придбання акцій іноземних підприємств. Чистий експорт – це визначальна величина на ринку зовнішньої торгівлі. Якщо країна експортує в іншу країну, то розрахунки відбуваються у валюті тієї країни, куди експортують. Чистий експорт забезпечує попит на національну валюту на валютному ринку, а чисті іноземні інвестиції забезпечують пропозицію національної валюти. Ціна валюти – валютний курс (е). S – пропозиція валюти залежить від ставки відсотку. (мал. 9). Крива попиту є спадною, попит визначається чистим експортом.
Валютний курс – це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. Валюта – це платіжний засіб, що використовується в міжнародних розрахунках. Валютний курс встановлюється у двох формах: пряма котировка – одиниця іноземної валюти виражена через певну кількість національної валюти; обернена котировка – одиниця національної валюти виражена через певну кількість іноземної валюти. Номінальний валютний курс – це фактично існуючий. Реальний валютний курс – розраховується з урахуванням рівня цін в обох країнах по відношенню до базового року. Реальний: En – номінальний валютний курс;Pd – внутрішній індекс цін; Pf – індекс цін іншої країни. Згідно з паритетом купівельної спроможності валют курс національної валюти при прямій котировці визначається виходячи з вартості ринкових кошиків в обох країнах. Pd – вартість ринкового кошику в даній країні, Pf – в іншій країні. Реальний валютний курс відповідає приорітету купівельної спроможності валют в довгостроковому періоді.
Співвідношення, за яким вітчизняні товари обмінюємо на іноземні, залежить від цін товарів у національних валютах і від курсу, за яким обмінюються ці валюти.
Реальний обмінний курс між двома валютами обчислюють на підставі номінального обмінного курсу і рівня цін у двох країнах. Якщо реальний обмінний курс високий, іноземні товари відносно дешеві, а вітчизняні товари відносно дорогі. Якщо реальний обмінний курс низький, іноземні товари відносно дорогі, а вітчизняні товари — відносно дешеві.
Реальний обмінний курс і торговельний баланс
М – обсяг національної валюти, який продається або купується на валютному ринку. Аналіз же буде проводитись з т.з. національної валюти.
Рис. 28.1. е- номінальний валютний курс в непрямій котировці: х$ за 1 грн. Крива попиту на національну валюту по рахунку поточних операцій: з т.з. зовнішньоекономічних операцій гривня потрібна на валютному ринку іноземцям-імпортерам вітчизняних товарів. Весь аналіз проводиться з т.з. імпортерів.
Отже, іноземна фірма, що буде купувати товари в Україні, буде розраховуватись гривнями, в зв’язку з чим пред’являти попит на гривну. Припустимо курс національної валюти знизився.
При незмінних цінах в гривнях це призведе до зменшення витрат іноземних покупців. При зменшенні курсу національної валюти попитт імпортерів на вітчизняну валюту буде зростати, т.ч. крива матиме від’ємний нахил. З т.з. валютного ринку це крива попиту.
З т.з. платіжного балансу імпортери пред’являють попит на гривну купуючи наші товари. Крива попиту відображає обсяг експорту вітчизняних товарів в національній валюті.
10. Модель „сукупний попит-сукупна пропозиція” (AD-AS). Крива сукупного попиту коротко- та довгострокові криві сукупної пропозиції, їх екзогенні чинники. Гіпотеза адаптивних очікувань
Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції (мал.45 де Р* - рівноважний рівень цін, Q* - рівноважний обсяг виробництва) використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці. Вона грунтується на таких припущеннях: неповна зайнятість в економіці; жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при зменшенні – бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг виробництва, а обсяг виробництва в свою чергу – на рівень цін.
Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді (мал.46). Обсяг продукції в довгостроковому періоді залежить від неявних в економіці величин праці, капіталу і технології. Обсяг пропозиції не залежить від загального рівня цін і тому довгострокова крива сукупної пропозиції є вертикальною у точці потенційного ВВП.
Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції.
Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки За таких умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми. Сукупний попит(АД) – це модель, що має вигляд кривої і відображає реальний обсяг виробництва, який готові купувати споживачі, фірми, держава і іноземні споживачі за певного рівня цін. Сукупний попит = сукупним витратам. АД = С + І+ Д + Х де С – споживчі витрати, І – інвестиції, Д – державні закупки, Х – чистий експорт. Спадний характер кривої АД (АД – крива сукупного попиту. мал.10, де Q – обсяг виробництва, Р – загальний рівень цін) пояснюється дією трьох факторів:
ефект – процентні ставки. При підвищенні загального рівня цін збільшується попит на гроші, це веде до збільшення ціни на гроші (ціна грошей
- це ставка відсотку, плата за користування грошима);
- ефект багатства: при підвищенні загального рівня цін населення біднішає, зменшується величина споживчих витрат, зменшується сукупний попит;
-ефект імпортних закупівель – коли рівень цін в одній країні збільшується – товари для іноземних споживачів стають дорожчими, це веде до скорочення споживання вітчизняних товарів іноземними споживачами.
Нецінові фактори сукупного попиту:
- зміни у споживчих витратах, які зумовлюються: добробутом і очікуваннями споживачів, заборгованістю, податками;
- зміни в інвестиційних витратах зумовлені: ставкою відсотку, нормою очікування прибутку, податками з підприємств, рівнем технології виробництва, надлишковими потужностями;
- зміни в державних витратах, зумовлені: економічним становищем країни, політичною ситуацією, економічною політикою, яку здійснює уряд;
- зміни у витратах на чистий експорт: валютним курсом, рівнем національного доходу іноземних країн.
Нецінові фактори викликають зміщення кривої АД вверх і вниз.(мал.11)
Сукупна пропозиція (АS) – це модель, яка показує рівень наявного рівня виробництва при кожному можливому рівні цін. Розрізняють короткострокову і довгострокову криву АS. Короткострокова на мал.12. 1 відрізок – наз.горизонтальний (кейнсіанський) цей відрізок відображає ситуацію коли економіка перебуває у стані спаду, значна частка виробничих потужностей не використовується, пропозиція ресурсів перевищує обсяг на них, тому залучення в економіці не використовує ресурсів не генерує зростання цін. 2
відрізок – проміжний період; характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін, відчувається дифіцит ресурсів. Щоб виробництво залишилося прибутковим фірми змушені підвищити ціни. 3 відрізок – класичний період; економіка досягає своєї максимальної потужності, подальше зростання номіналного ВВП є неможливим, відчувається тотальний дифіцит ресурсів, зростання витрат на одиницю продукції, як наслідок зростають споживчі ціни проте обсяг виробництва при цьому не змінюється. 3 відрізок відоповідає довгостроковій кривій сук.пропозиції, лише у довгостроковому періоді досягається потенційний рівень виробництва (мал.13 N – довгострокова крива сук.пропозиції). Нецінові фактори, які впливають на короткостр.криву сук.пропозиції: зміна цін на ресурси, яка визначається наявністю внутрішніх ресурсів, цінами на імпортні товари, плануванням на ринку; зміни у продуктивності; зміни правових норм. І зміщують її вгору або вниз.
У 60-70рр. Зростає розуміння того, що регулюючого впливу держави недостатньо для забезпечення збалансованого та стабільного економічного зростання, оскільки такий вплив не враховує дії чинників, що не підлягають кількісному оцінюванню, наприклад, інформації і прогнозів. Один з підходів оцінки очікувань – адаптивні очікування – спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі „адаптивних очікувань” фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.
11. Механізм відновлення довгострокової рівноваги на товарному ринку в умовах інфляції попиту та витрат виробництва
Інфляція попиту – це збільшення загального рівня цін внаслідок підвищення сукупного попиту. Збільшення сук.попиту з АД1 до АД2 (напр.внаслідок зменшення податків) показане на мал.14. Наслідками інфляції попиту в довгостроковому періоді буде підвищення цін доР3 і постійний рівень виробництва (Qf). Висновок: в короткостроковому періоді інфляція, викликана надлишковим попитом, викличе ріст рівня цін і збільшення реального випуску; в довгостроковому періоді відбудеться лише ріст рівня цін. В довгостроковому періоді приріст сукупного попиту може лише зрушити економіку вздовж кривої сукупної пропозиції.
Інфляція витрат виробництва (мал.15) збільшення цін внаслідок підвищення витрат виробництва продукції. Нехай за рахунок профспілок відбулося підвищення рівня заробітної плати понад рівень, який відповідає продуктивності праці в цій галузі. Це призводить до того, що рівень витрат збільшується у цій галузі і відповідно збільшується ціна виробництва. Це збільшення виражається зміщенням АS1 у АS2. Рівновага з т. Е1 зміщується у т.Е2. Уряд може збільшити сукупний попит до АД2, тоді нова рівновага зміщується у т.Е3, загальний рівень цін збільшиться, потенціальний рівень виробництва буде відновлено. Таке стимулювання попиту призводить до утв.інфляційної спіралі. Але існує і інший варіант. Коли рівновага встановлюється у т.Е2, уряд може залишитися на цьому рівні, економіка ввійде у кризовий стан.
В умовах підвищення безробіття роботодавці будуть наймати безробітних з більш низькою заробітною платою. Сильний спад з/п зможе вчасно зрушити сукупну пропозицію з до початкової. Отже, ціни повернуться до рівня Р1, а потенційний рівень випуску відновиться на рівні довгострокової сукупної пропозиції.
12. Кейнсіанська модель "доходи-витрати"(Y-AE). Крива планових видатків РЕ та її екзогенні чинники
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
