Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

10.Типи макроекономічних велечин (едо. екзогенні, номін. реальні, запаси та потоки, фактичні заплановані та очікувані). У макроекономiчних моделях використовують два види змiнних — ендогенні та екзогенні. Ендогеннi — це зміннi, якi модель намагається пояснити (обсяг національного виробництва, рівень зайнятості, рівень інфляції тощо). Екзогенні — це змінні, яки модель бере як дані (ставки оподаткування, державні видатки, величина пропозиції грошей тощо). Метою моделі є з’ясування того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Макроекономічнi показники поділяють на натуральні, які вимірюють у різних фізичних одиницях, та вартiснi (грошові). Вартісні показники можуть визначатися у постійних (ціна базового року) або поточних цінах. Є абсолютні (натуральні та вартісні) і відносні показники. Особливо важливе значення у макроекономіці має Поділ показників на запасові (вимірюють кількість чого-небудь у певний момент часу) й потокові (вимірюють кількість чого-небудь за одиницю часу, здебільшого рік) та номінальні (виражають у грошах) й реальні (виміряні у фізичних одиницях: кількісні змінні – н-д, реальний ВВП; відносні ціни – реальна з/п, н-д). Запас дорівнює нагромадженим за певний період часу потокам. Потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

На підставі статистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала обернену залежність між темпами зростання з/п та рівнем безробіття. Цю залежність назвали кривою Філіпа. По вертикалі – темпи зростання номіналь.з/п, по горизонталі – рівень безробіття. Точці, в якій крива перетинає вісь абсцис, відповідає рівень безробіття, за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Ця крива не перетинає вісь ординат, бо досягти абсолютного рівня зайнятості, тобто відсутності безробіття, практично неможливо. Що спричиняє обернений зв'язок між інфляцією та безробіттям? Із наближенням економіки до рівня повної зайнятості на ринку праці виникають слабини та структурні проблеми. Націрналь.ринок праці містить велику кількість індивідуальних ринку праці, які відрізняються один від одного. У фазі піднесення повна зайнятість не досягається одночасно на кожному з ринків праці. В одних регіонах рівень безробіття перевищує природний, тоді як в інших попит на окремі види праці не задовольняється. Це спричинює тут підвищення з/п, що генерує зростання цін і витрат. Отже, ціни починають зростати ще до того, як економіка досягає повної зайнятості.

Із підвищення з/п та цін починають очікувати вищої інфляції. Короткострокова крива Філіпа переміщується вгору, показуючи вищий очікуваний темп інфляції. В т.С рівень безробіття той самий, що й в т.В, але темп інфляції більший.

Нехай обсяг в-ва повертається до природного, а рівень безробіття – до його природної норми. Тепм інфляції знижується (рух від С до Е). Тепер за природного рівня безробіття темп інфляції у т.Е вищий, ніж у т.А, яка також відповідає природному рівню безробіття.

Для цього необхідно проводити політику стимулювання сукупного попиту. Але через деякий час в країні буде інфляція. Г/суб’єкти збільшують попит, тому збільшується пропозиція. Якщо ж інфляція є очікуваною, то на поведінку виробників це ніяк не впливає. Наступає такий період, коли, щоб зберегти рівень зайнятості, необхідно ще збільшити сукупний попит. Але далі населення не хоче миритись з гіперінфляцією. До влади приходить нова партія, що проводить політику, спрямовану на скорочення інфляції. Проте інфляція продовжує прискорюватись в результаті інфляційних очікувань, безробіття з’являється. В наступному році вдається скоротити темпи інфляції. Ця партія в результаті досягне відправного рівня інфляції, проте це буде супроводжуватись значним економічним спадом. На наступних виборах знову обирають попередню партію. Вона скористається інфляційними очікуваннями,тому далі виробництво розшириться, ціни зростуть мінімально, а зайнятість зросте. Реляційний період скінчиться і економіка вступить знову в період свого циклічного підйому.

Ек.цикли. У ринковий економiцi обсяг реального ВВП, реальна доходи та зайнятість то вростають, то спадають. Така зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічними коливаннями. Вони пов’язана з неоднаковим рівнем ділової активності в рiзнi періоди. Тому для характеристики економічних коливань уживають поняття діловий цикл ”, яке вiдбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років. Але цей термін має певні недоліки. Він передбачає, що економічні коливання відбуваються регулярно i їх можна прогнозувати. Насправді вони с нерегулярними, i їх практично не можна передша чи ти з високим ступенем точності.

Економічний цикл - це період часу, який характеризується зміною економічної активності суб’єктів господарювання і включає в себе декілька фаз: 1)криза, 2)депресія, 3)піднесення (зростання), 4)бум (процвітання) – мал.43.Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою). . Спад — домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, вростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель i збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає вменшуватися. Скорочуються iнвестицiї в будівництво, малини та устаткування. Одночасно спад ас попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня, частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надала й зовсім звільняють, збiльшується безробiття. У фаза спаду заробітна плата може знижуватися, зменшуються прибутки ділових підприємств.

Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляться у протилежний форма: відбувається зростання ВВП i прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.

Некласична модель була розроблена Солоху 1960 р і отримав нобелівську премію. В цій моделі основним фактором є праця і капітал. Модель показує, що в довгостроковому періоді рівень заощадження визначає обсяг її капіталу, а отже і обсяг виробництва. В моделі Солоу пропозиція товарів описується за допомогою виробничої функції: Обсяг національного продукту залежить від обсягу капіталу та чисельності робочої сили. Ця модель передбачає, що виробничій функції притаманна постійна віддача від масштабу.

Із цього рівняння випливає, що обсяг продукції на одного працівника є функцією капіталу на одного працівника. у = У/L — обсяг продукції на одного працівника, або продуктивність праці, а k = К/L — капітал, що припадає на одного працівника, або капіталоозброєність праці. Тепер виробничу функцію можна записати як у = f(к), де f(k) = F(к,1). Використання виробничої функції, що зіставляє продуктивність праці з капіталоозброєністю, значно спрощує аналіз (див. рис. 5.1). Це виробнича функція для одного працівника, яка не переміщується зі зміною чисельності населення.

Виробнича функція для одного працівника

Нахил виробничої функції для працівника показує, який додатковий обсяг продукції можна отримати від застосування додаткової одиниці капіталу на працівника. Цей обсяг є граничним продуктом капіталу — МРК. Із рисунка 5.1 видно, що в міру зростання капіталоозброєності крива виробничої функції стає положистою. Така функція характеризується спадним граничним продуктом: кожна додаткова одиниця капіталу виготовляє менше продукту, ніж попередня. Коли обсяг капіталу на працівника невеликий, кожна його додаткова одиниця забезпечує значний додатковий обсяг продукції. За високого рівня капіталоозброєності додаткова одиниця капіталу менш ефективна і дає менше додаткової продукції.

Модель Солоху передбачає, що споживання залежить лише від доходу. Якщо s — рівень заощаджень, то функція споживання дорівнює: с = (1 - s)у. Щорічно частка (1-s) доходу споживається, а частка s заощаджується. Тепер замість с підставимо (1 — s)у і отримаємо:

Після перетворення маємо: і = s*у. З цієї рівності випливає, що інвестиції, як і споживання, пропорційні доходові. Оскільки в національній економіці сукупні інвестиції дорівнюють сукупним заощадженням, то рівень заощаджень (s) показує, яка частка створеного продукту спрямовується на капіталовкладення.

Щорічно певний відсоток капіталу зношується. Позначимо через к норму амортизації. Величина капіталу на працівника, яка щорічно зношується, становить кк. Зі збільшенням обсягу капіталу пропорційно збільшується і величина амортизації. Тому вплив зношення на обсяг капіталу на працівника графічно можна зобразити у вигляді прямої, що виходить із початку координат (рис. 5.3).

Вплив інвестицій та амортизації на обсяг капіталу на працівника можна записати:

∆k = і - hк. де ∆к — зміна обсягу капіталу на працівника за рік.Із рисунка 5.3 випливає, що існує єдиний обсяг капіталу на працівника (к*), за якого величина інвестицій дорівнює величині амортизації.

Обсяг капіталу на працівника, за якого інвестиції та амортизація = одне одному НАК. стадіон. обсягом капіталу. Обсяг капіталу, який максимізує рівноважне споживання називається золотим правилом нагромадження. Якщо заощадження перевищує рівень золотого правила, то подальше зменшення заощадження призводить до зростання споживання протягом всього перехідного періоду поки не врівноважите із золотим правилом.

Модель показує, що темпи зростання кількості населення це ще один показник рівня життя населення у довгостроковому періоді.

«Золоте» правило нагромаджень» - вибір такої норми пропозиції, за якої формується стійка капіталоозброєність за максимізації споживання: МРК = h, МРК – гранична продуктивність капіталу.

Досі кількість робочої сили була постійною. Але населення зростає із швидкістю n. ↑ n →↓ k

Порогові інвестиції

Порогові І потрібні для збереження постійного k.

Золоте правило модифікується:

МРК = h + n – k*h.

7. Макроекономічний кругообіг, вилучення та ін’єкції грошей з кругообігу. Основна макроекономічна тотожність та її аналіз. Платіжний баланс країни

В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругообігу, яка відображає взаємоповязаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними субєктами.У кожнiй нацiональнiй економiцi є три основнi економiчнi суб’скти — домогосподарства, фiрми та держава. Якщо економiка країни вiдкрита, тобто пов’язана з економiками iнших країн через експорт-iмпорт, то iснує ще й четвертий суб’єкт економiчного життя країни — решта свiту.Модель макроекономічної рівноваги побудована з врахуванням припущень:

• всі домогосподарства витрачають весь свій дохід на придбання споживчих товарів, а фірми реалізують свій товар;

• відсутнє ДРЕ і звязки із зовнішнім світом.

На верхній частині показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, якi володіють усіма ресурсами, постачають ці ресурси п-вам. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами (з/п, ренти, процента і прибутку). Водночас платежі фірм за ці ресурси є їх витратами. Ця схема кругопотоку містить два кола. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат, споживчих видатків .У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів та послуг. Фірми використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва. Видатки на товари – це виторг для фірм від продажу товарiв.Із двосекторної моделi випливає, що виторг фiрм дорiвнюе величинi доходiв домогосподарств.Проте у реальнiй дiйсностi домогосподарства певний % свого доходу заощаджують. Водночас фiрми не лише виготовляють продукти, а й купують капітальні блага. У ринковiй системi виникають фiнансовi посередники — комерцiйнi банки, кредитнi спiлки тощо, які спрямовують заощадження вiд домогосподарств до фiрм-iнвесторiв.

У сучаснiй економiцi держава тiсно взасмодiє з домогосподарствами та фiрмами. Тому до схеми уведемо державний сектор. Основними каналами зв’язку державного сектора з iншими економiчними суб’сктами с податки, державнi трансфери, державнi закупiвлi товарiв i послуг, державнi запозичення.

Податки — це частина грошових коштiв, яку держава вилучас у домогосподарств та дiлових пiдприсмств (потоки 6 i 8). Водночас держава надас трансфернi платежi (потiк 7) домогосподарствам (на приклад, допомога з безробiтгя, стипендiї тощо) та субсидiї (потiк 9) виробникам (наприклад, податковi пiльги, позики пщ низький процент i т.д.). Рiзницю мiж податковими надходженнями та трансферними платежами називають чистим податками. Економiка бiльшостi краiн свiту є вiдкритою. Це означас, що частину нацiонального продукту купують iноземцi. Тому в схемi кругопотоку треба врахувати експортно-iмпортнi операції. Потiк показус грошовi надходження вiд решти свiту за вiтчизнянi товари й послуги, якi проданi за кордоном. Платежi за iмпорт зображено стрiлкою, що спрямована з нацiоналъної економiки за кордон.

Основна макроекономічна тотожність, яка відображається в моделі макроекономічного кругообігу полягає у рівності двох потоків національного доходу та витрат на створення національного продукту (Y=C+I+G+NX).Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. Для аналізу економічної рівноваги є 2 моделі: 1.витрати-випуск (Кейнсіанський хрест), 2.вилучення ін’єкції. Ці моделі використовуються для визначення рівноваги товарного ринку. Виходять з припущень: ціни – постійна величина, валові інвестиції не змінні, не змінна ставка відсотку і норми очікувань прибутку. Предметом аналізу є реальний ВВП.

Модель – вилучення ін’єкції – під вилученням мається на увазі заощадження, податки, імпорт. Під ін’єкцією мається на увазі інвестиції, держ.витрати та експорт.

Якщо заощадження (S) = Інвестиціям (І) то рівноважний ВВП = фактичному ВВП. Якщо S>І то сукупні витрати, які визначають рівноважний ВВП < фактичного ВВП. Якщо S фактичного ВВП, тобто рівноважний ВВП > за фактичний ВВП. (Мал.5). Якщо інвестиції більше за пряму І, тоце означає, що не вистачає грошей на інвестиції. Ін - Незаплановані інвестиції – це інвестиції в запаси, які будуть збільшуватися або зменшуватися.

Платіжний баланс – це статистичний документ, в якому відображаються зовнішньоекономічні операції країни; це документ, в якому відображається рух валюти в країну та за її межі. Всі оцінки в ПБ дають з т.з. іноземної валюти.Платіжний баланс відображає не тільки товарні, але й всі грошові операції країни із закордонними партнерами. Платіжний баланс включає: торговий баланс (який відображає співвідношення між грошовими видатками та надходженнями по всім торговим операціям); платежі та надходження по послугам (поштові, інженерні, страхові); розрахунки щодо утримання дипломатичних служб, по закордонному туризму, грошовим переказам, пенсіям; грошові потоки, пов’язані з рухом капіталів та кредитів (інвестиції, вкладення, відсотки, прибуток).

Як же визначаються знаки платіжних балансів. В рахунку поточних операцій виділимо лише баланс торгових операцій (зовнішньо торгівельний баланс). Якщо операція забезпечує приплив іноземної валюти, то враховується вона із “+”: експорт товарів – “+”, імпорт – “-”. Він може бути активним, якщо сальдо додатня величина, і , навпаки. Якщо експорт більше за імпорт, то країна має позитивний ПБ. Якщо країна експортує капітал, то він відображається із “-”. Імпорт означає, що країна продає свої акції чи облігації, т.ч., імпорт відображають із “+” ,адже іноземна валюта надходить в країну. Якщо сальдо по обох рахунках додатнє, то країна має активний ПБ, що означає: країна більше отримує іноземної валюти, ніж її витрачає. Надлишок іноземної валюти збільшує офіційні валютні резерви, резерви НБ. Їх збільшення відображається в ПБ з “-”. В результаті сальдо ПБ дорівнює 0 з врахуванням 1го та 2го рахунків та зміни офіційних валютних резервів.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)