101316 (630927), страница 14
Текст из файла (страница 14)
5.Відношення до інших людей і комунікативні риси характеризуються загальною дружелюбністю, відвертістю і щирістю, готовністю до співробітництва і пошуку розумних компромісів, прагненням до отримання всієї потрібної інформації і готовністю обмінюватись нею з партнерами.
6.Жорсткий розподіл ділового і особистого в американській діловій практиці і в поведінці взагалі.
7.В американцях досить часто цілком зрозумілий патріотизм і гордість за успіхи і положення США у світі переходять у певні прояви етноцентризму.
100.Порівняльний аналіз різн типів керівн-ва
Керівництво - це процес впливу на людей для
спрямування їх зусиль на досягнення певних цілей
СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА в контексті управління - це звична манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, щоб вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації
Ступінь, до якої управляючий делегує свої повноваження, типи влади, які він використовує, і його турбота, перш за все, про людські відносини або перш за все про виконання задачі - все відображає стиль керівництва, що характеризує даного лідера.
Три стилі керівництва- автократичне, патерналістське, демократичне.
1.3. В США –авторитарний стиль керівництва, лідер стоїть над групою, індивідуальні цінності, ясність відносин між керівником і підлеглим. В японії -патерналістський стиль керівництва, групові цінності, лідер є членом групи, взаємовідносини між керівником і підлеглим –співпраця.Важливий вклад поведінкового підходу в теорію лідерства полягає в тому, що він допоміг провести аналіз і скласти класифікацію стилів керівництва, тобто, як керівник веде себе зі своїми підлеглими. СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА в контексті управління - це звична манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, щоб вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.
101. Суть процесу міжнародного контролю
Коли організація здійснює свій бізнес на м/н рівні, функція контролю набуває додатковий ступінь складності. Менеджери повинні не лише встановлювати стандарти, вимірювати результативність і здійснювати коригуючі дії для свого бізнесу в країні базування, але й здійснювати аналогічні операції для свого м/н бізнесу за її межами. Очевидно, що чим глобальніший їх бізнес, тим складніше здійснювати функцію контролю.
Слід також розглянути вимоги та проблеми менеджерів в міжн. Корп-х.
Три основні вимоги до контролю в м/н компаніях:
1)Стандарти м МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і місцеві умови.
2)Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти. 3)Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком функції контролю.
Проблеми контролю в МНК:
-цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпо- ративними цілями;
-цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;
-досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях;
-філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов’язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.
102. Основні підходи до контролю і корпораціях різних країн
Корпорації США: -Наголос на кількісних аспектах контролю діяльності зарубіжних відділень. -Контролювання виконання планів, бюджетів у відповідності із стандартами компанії. -Централізоване надходження інформації до штаб-квартири про стан виробничих процесів. -Істотний вплив кар’єрних аспектів на процес контролю.
Західноєвропейські МНК: -Тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій.-Контролювання переважно поведінки і її впливу на досягнення цілей. -Переважно децентралізований характер виробничого контролю.-Короткі вертикальні відстані у каналах звітності.
Японські МНК:-Менша ніж у США участь менеджерів і контролерів у процесі безпосереднього контролю;-Наявність довгострокових планів і бюджетів призводить до більш гнучкого їх використання в комунікаціях, що розширює їх роль далеко за межі контрольних інструментів.
103. Техніка контролю міжн. операцій
Контроль міжн. операцій здійснюється по тій же схемі, що і звичайний контроль тільки сильніший наголос робиться на фін. Звітність і облік.
Техніка контролю:.
1)періодично проводити наради у штаб-квартирі фірми з відповідним персоналом зарубіжних відділень і філій;
2)здійснювати візити керівництва центрального офісу корпорації у зарубіжні філії і дочірні компанії;
3)назначати на роботу в зарубіжні філії менеджерів з центральної штаб-квартири;
4)вимагати надання звітів із зарубіжних відділень в штаб-квартиру фірми з детальним описанням результатів діяльності по окремим напрямкам робіт;
5)здійснювати різноманітні види бюджетно-фінансового контролю.
Фірма “Інтернешнл Телефон енд Телеграф” (“Ай Ті Ті”), наприклад, щомісячно проводить наради менеджерів всіх своїх відділень у штаб-квартирі корпорації у Нью-Йорку. На ці наради запрошуються керівники всіх прибуткових і збиткових структурних одиниць фірми. На нарадах обговорюються звіти, підготовлені кожним таким підрозділом. У цих звітах відображені детальні відомості про обсяг продаж, прибуток, відсотки на вкладений капітал і т.д. Крім цього, очікується, що всі менеджери повідомлять про свої поточні і очікувані проблеми, що виникають під час господарської діяльності. Більше того, вони повинні бути у змозі пояснити, чому виникли ці проблеми і як вони збираються їх вирішити.
104. Звітність в міжнародному менеджменті
Існують різні методи трансляції звітності, які застосовуються м/н компаніями. Вони відрізняються по країнам. Їх застосування залежить від того, для кого поставляється бухгалтерська інформація - для акціонерів, інвесторів або держави в особі податкових органів.
Так до штаб-квартири зарубіжні відділеня надсилають наступні комплекти фінансових звітів: 1.Звіти, що грунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря. 2.Звіти, що пов’язують принципи обліку із стандартами, що вимагає країна походження. 3.Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.
Існують різноманітні способи ведення обліку, що діють в різних країнах. Причинами відмінностей в облікових системах країн є соціально-економічні, політичні і географічні фактори. До соц-ек факторів належать: -характер розвитку ринків капіталу; -кількість інвесторів і кредиторів; -участь країни в м/н ринках капіталу; -рівень інфляції; -загальний рівень освіти; -типи законодавчих систем.
У цілому, в слабо розвинутих країнах облікові системи більш прості, як наслідок невеликих розмірів підприємств і невисокого рівня освіти. У високо розвинутих країнах облікова інформація значно більш складна, що відображає різноманітну економічну реальність.
Виділяють 3 основні групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку: 1.Англо-американська модель (Великобританія, США, Нідерланди, Канада, Австралія і т.п.). 2.Континентальна модель (Німеччина, Австралія, Франція, Швейцарія, Італія). 3.Південно-американська модель (Бразилія, Аргентина, Чилі і т.п.).
Англо-американська модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтований, у першу чергу, на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів. У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великобританії - Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і ряд інших документів, які інколи називають Загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти оформляє Комітет по дослідженням в області бухгалтерських стандартів.
Континентальна модель б/о орієнтована на державні інтереси оподаткування і макроекономічне планування громадських ресурсів і має юридичну основу. Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов’язкові у виконанні. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні організації бухгалтерів відіграють меншу роль, ніж у Великобританії і США.
Південно-американська модель б/о орієнтована на податкові державні інтереси, тому б/о законодавчо уніфікований. Особливістю бух-х стандартів є розкриття методології б/о в умовах інфляції.
Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз стану підприємств, що знаходяться у різних країнах. Якщо ТНК має філії або дочірні компанії із наведених груп країн, то отримані підсумки їх діяльності можуть бути незіставні. Тому багато компаній, що прагнуть залучити іноземних інвесторів або здійснюючих консолідацію фінансової звітності у єдиній валюті, паралельно до прийнятих норм обліку у країні використовують М/н стандарти обліку (МСБО), задачею яких є гармонізація і прийняття стандартів, що дозволяють збільшити схожість практики ведення бухобліку в різних країнах.
М/н стандарти обліку (IAS) - документи, що визначають загальний підхід до складання фінансової звітності і пропонують варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємства.
МСО не є обов’язковими і носять рекомендаційний характер. Крім самих стандартів у склад м/н стандартів входять Концептуальні основи підготовки і подання фінансової звітності.
105. Вимірювання результатів відділень міжнародних корпорацій. Вимірювання виконання
-Фінансове виконання (прибуток, фінансові коефіцієнти).
-Контроль якості (гуртки контролю якості, системи контролю якості).
-Особистий контроль (групова та індивідуальна орієнтація).
Зарубіжні відділеня до штаб-квартири надсилають такі комплекти фінансових звітів : 1.Звіти, що грунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря. 2.Звіти, що пов’язують принципи обліку із стандартами, що вимагає країна походження. 3.Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.
106. Фінансове середовище м/н компаній
М/н менеджер, приймаючи рішення, повинен орієнтуватись в особливостях м/н валютно-фінансового середовища, в якому працює м/н фірма, уявляючи, як воно впливає на процес прийняття рішень в м/н компанії, часто спонукаючи менеджера змінювати способи, якими оцінюють і порівнюють альтернативні способи дії.
Особливостями сучасного валютно-фінансового середовища, що впливають на зростання невизначеності під час прийняття рішень м/н менеджером, є:
1.Різноманітність валют
2.Наростаючий валютний ризик
3.Політичний ризик
4.Різноманітність економічних і юридичних систем.
5.Функціонування євроринку.
6.Роль уряду
107. Міжнародні фінансові організації. (МФО)
В МЕВ МФО відіграють все більш важливішу і зростаючу роль, бо саме через канали цих організацій проходить значна доля світ. інвестицій, купівля і продаж валюти для фін-ня екс. та імп. В між.практиці основні між-і фін.інститути об`єднані загальною назвою “Світовий банк”, який включає МБРР, МФК, БАГІ.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку.(1944) Це спеціалізована фінансово-кредитна установа ООН, яка створена з метою форм-ня сприятливих умов для інвестицій у вир-во, стимул-ня довгострокових міжн-х капіталовкладень, сприяння реконструкції та розвитку економіки країн-членів, з метою гарантування приватних капіталовкладень за кордон. МБРР виконує роль експерта при виробленні економічної, митної політики певної країни, бере участь у підготовці реформи цін. Більшість голосів належать 7 провідним країнам світу. МБРР має спеціалізовані філіали- Міжнародна фін-ва корпорація (МФК) (створена з метою фінансування підприємств приватного сектора в країнах-членах шляхом надання консультацій і надання інвестицій без гарантії зі сторони держави), Між-на асоціація розвитку (МАР) (для сприяння розвитку найменш розвинутим країнам “третього світу”, надає безвідсоткові позики), Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ) (створене з метою залучення іноземних інвестицій в країни, що розвиваються, надаючи страховку у випадку політичного ризику). Кожен з цих філіалів має свій статут і самостійне членство. Членами МБРР можуть бути лише ті країни, що є членами МВФ.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) (1944). Міжнародна економічна (валютно-кредитна) організація, головний орган регулювання міжнародної валютної системи, який має статус спеціалізованої установи ООН. Фінансова база МВФ складається із внесків країн-учасниць у відповідних квотах, а також тимчасово залучених вільних ресурсів офіційних фінансових органів. Основними завданнями МВФ є міжурядове співробітництво з валютних проблем, стабілізація валютних курсів і запобігання конкурентного знецінення національних валют, надання кредитів та врегулювання дефіцитів платіжних балансів, поповнення при потребі міжнародної ліквідності шляхом випуску колективної міжнародної грош.одиниці СДР. Розробляє екон.політику, надає рекомендації щодо фінансової політики, валютно-кредитних програм та ін.
Європейський банк реконструкції та розвитку міжнародний фін-кред інститут, офіційно відкритий в 1991р. з метою сприяння створенню ринкової економіки та демократії, фінансування малого і середнього бізнесу в східній та центральній частинах Європи. Банк надає позики як приватним, так і державним структурам на потреби розвитку економіки. До ЄБРР війшли всі країни ЄС, Комісія ЄС, Європ.інвест-ний банк, країни ЄАВТ Сх.Європи, США, Яп., Кіпр, Н.Зеландія, Мальта, Австралія, Туреч.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
