101316 (630927), страница 17
Текст из файла (страница 17)
Позиція продавця.
Економічну доцільність продажу технології обумовлюють:
-отримання прибутку від розробки нової технології;
-отримання додаткового прибутку від продажу технології, яка уже розроблена і використовується;
-запобігання незаконного використання іноземними компаніями запатентованої технології;
-збільшення експорту за рахунок реалізації так названого ескорт-ефекту: часто ліцензійні угоди пов’язані з додатковими поставками обладнання, сировини, матеріалів;
-встановлення контролю над зарубіжною фірмою-покупцем технології;
-завоювання нових ринків;
-зняття проблем, пов’язаних з експортом продукції, що виробляється за даною технологією (митних, транспортних, збутових);
-забезпечення доступу до іншого нововведення шляхом перехресного ліцензування;
-передача науково-технічного досягнення технологічно сильному партнеру відкриває більш широкі можливості для подальшого удосконалення даної технології при участі партнера-покупця.
Позиція покупця.
Економічна доцільність купівлі технології залежить від досягнення наступних цілей:
-забезпечення доступу до вже запатентованого нововведення вищого технічного рівня;
-економія затрат на проведення власних НДДКР по розробці потрібної технології;
-зниження ризику невдачі при самостійній розробці необхідної технології;
-зниження витрат на імпорт товару, що виробляється за даною технологією;
-можливість використання доброї репутації і авторитету ліцензіара;
-використання товарного знаку, реклами і інших переваг маркетингу даного товару;
-забезпечення можливості у випадку необхідності користуватись послугами технічних спеціалістів ліцензіара;
-розширення експорту продукції, що виготовляється за допомогою зарубіжної технологією.
124. Ключові складові міжнародних фінансів
Ключовими складовими міжнародних фінансів є :
-міжнародні фінансові ринки
-міжнародна банківська діяльність
-фінанси корпорацій
-управління портфелями цінних паперів
-зв”язки між вище наведеними ключовими складовими міжнародних фінансів.
М/н ФМ - система економічних рішень, що виникають з приводу реалізації фінансового менеджменту в умовах інтернаціоналізації господарської діяльності фірми. При цьому фірма повинна виходити із постулату, що її комерційна діяльність на іноземних ринках принесе прямо або не прямо більший прибуток, ніж на національному ринку.
Фм фірми або банку, що приймають участь у ЗЕД, БНК (багатонаціональній корпорації) або м/н банку практично вирішують однакові питання з фінансовим менеджером фірми і банку, що працюють на внутрішньому ринку. Сутність його діяльності зводиться до пошуку відповідей на три головні питання: де знайти джерела фінансування для фірми (банку), куди направити фінансові потоки для максимізації прибутків і як нейтралізувати ризики, що виникають при вирішенні цих питань, при проведенні цих операцій. Але коло проблем, що виникають при рішенні цих питань, значно ширше, ніж при роботі менеджера в умовах внутрішнього ринку. При цьому арсенал засобів, доступних м/н фінансовому менеджеру, відрізняється більшою різноманітністю.
Отже, приходиться враховувати значно більшу кількість ризиків. Зокрема, у своїй роботі, пов’язаній з реалізацією задач м/н менеджменту, менеджер повинен постійно аналізувати валютно-курсові, країнові (державні), політичні ризики, що виникають при здійсненні фірмою ЗЕД. Для мінімізації валютних ризиків використовують спеціальний інструментарій м/н менеджера, що дозволяє йому хеджувати ці ризики на рівні окремих контрактів, і стратегії, які можуть бути використані вищим керівництвом компанії.
125.Цілі сучасної технологічної політики
Сучасне ринкове середовище характеризується тим, що технології, безперервно розвиваючись, змінюють ринок, формуючи нові потреби і видозмінюючи зв’язані технологічні ланцюги. Не дивно, що ринок інтелектуальної власності відіграє все більш важливу роль у розвитку бізнесу взагалі і м/н особливо.
М/н менеджер повинен вміти приймати рішення, що стосуються діяльності фірми у технологічній сфері таким чином, щоб використовувати відмінності і переваги м/н кооперації для нарощення конкурентних переваг. При цьому повинні враховуватись взаємозалежності, існуючі між технологічною політикою фірми і іншими сторонами її діяльності: відношеннями власності, структурною політикою, фінансовою сферою, ринком робочої сили і т.п.
У сучасному м/н оточенні спроможність компанії до технологічних нововведень стає основним джерелом її конкурентоспроможності. Під технологією у широкому змісті цього слова розуміють науково-технічні, виробничі, управлінські і комерційні знання і досвід.
Технологічні політика підприємства або організації - це набір принципів і дій (спосіб діяльності), на основі якого вибираються, розробляються і впроваджуються нові продукти і технологічні процеси. Основні задачі технологічної політики фірми:
1)моніторинг науково-дослідних досягнень у світі, а також загальних технологічних тенденцій;
2)стимулювання постійного підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня персоналу компанії;
3)визначення факторів, сприяючих інноваціям (нововведенням);
4)формування організаційної структури підприємства, найбільш сприятливої для здійснення безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;
5)координація і досягнення узгодженості дій різних підрозділів компанії по проведенню НДДКР.
126. Особливості сучасного технологічного розвитку
Розвиток технологій - основна рушійна сила економічного зростання фірми. За останні десятиліття проявились наступні закономірності технологічного розвитку:
-нова технологія приходить не одна, а у поєднанні з іншими;
-кожний набір технологій включає ряд взаємодоповнюючих базових технологій;
-кожна базова технологія - ядро багатьох прикладних технологій;
-прикладні технології використовуються для модернізації існуючих виробництв, причому відставання у застосуванні у фірмі нової технології рано чи пізно призведе до зміни керівництва.
Особливість нового етапу полягає у тому, що тепер розвивається не один пучок технологій, як було в 50-60 рр, а цілих три: інформаційно-комунікаціний, біотехнологічний і пов’язаний з новими матеріалами. Підприємці стикаються з новими технологіями декілька разів на рік.
Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікаціній сфері, сприяла процесу глобалізації економіки. З одного боку, збільшення вартості НДДКР інтенсифікувало пошук компаніями можливостей розширення ринків, щоб виправдати зростаючі витрати, а з іншого - сучасні засоби комунікації дозволяють надзвичайно швидко поширювати нові зразки поведінки, впливаючи на культуру як виробництва, так і споживання у багатьох країнах. Спроби створення державою локального внутрішнього ринку рано чи пізно призводять до якісного розриву між товарами, запропонованими на національному і м/н ринках.
Взаємодія розглянутих факторів призводить до змін в корпоративній культурі, сприяючи переходу на децентралізоване управління МНК.
127.Інтернаціоналізація технологічної політики
У сучасних умовах справді передовими є ті компанії, що у змозі уважно відслідковувати всі ринкові і технологічні тенденції, творчо реагувати на ті можливості і загрози, які ці тенденції несуть в собі, постійно генерувати нові ідеї і продукти і швидко і ефективно використовувати їх з врахуванням глобального масштабу.
Технологічна політика слугує двоєдиній глобальній цілі фірми - по-перше, знизити ризики і вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою. Інтернаціоналізація НДДКР також направлена на досягнення цієї цілі шляхом створення цілого ряду переваг:
1)полегшує доступ до дефіцитних ресурсів.
2)наближає компанію до її споживачів.
3)полегшує доступ до ринку (необхідність дотримання місцевих стандартів, слідування національної економічної і науково-технічної політики
4)зниження витрат і ризиків.
5)обхід законодавчих обмежень.
128.Типи технологічної політики
Глобальний характер конкуренції не лише робить нововведення більш значними для ТНК, але обумовлює необхідність пошуку нових шляхів сворення інновацій. Традиційно більшість МНК застосовувала один з двох класичних типів проведення технологічної політики:
-“center-for-global” (політика глобального центру) і
-“local-for-local” (політика поліцентризму).
Політика глобального центру.
Даний тип політики полягає в пошуку нових технологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської компанії, і поширенні інновацій по світовим відділенням МНК.
Централізація НДДКР обумовлена наступними причинами:
1)необхідність контролю з боку менеджменту МНК над технологією, яка розглядається як довгострокова конкурентна перевага;
2)необхідність тісної взаємодії між розробкою документації і обладнання, а пізніше (згодом) - між функціями виробництва і розвитку технології;
3)в умовах швидко змінної конкурентної обстановки централізація скорочує час на проведення НДДКР.
Основний ризик централізованого проведення технологічної політики полягає у тому, що результат інновацій не може точно відображати локальні ринкові потреби, можливі також труднощі з впровадженням нової технології із-за опору з боку дочірніх фірм прийняттю централізованих рішень.
Політика поліцентризму.
Другий традиційний тип здійснення технологічних змін, “local-for-local”, передбачає, що дочірні компанії МНК використовують власні можливості і ресурси для розробки нових технологій, що забезпечують їх власні потреби. Ця модель дозволяє відображати унікальні потреби різних країн, в яких діють МНК. У сучасних умовах, не дивлячись на те, що укріпляється тенденція глобалізації у багатьох галузях, необхідність врахування особливостей місцевого попиту і країнових відмінностей не зникає, а часто навіть зростає.
Але у такого типу інноваційного процесу є і негативні сторони:
-не завжди обгрунтоване прагнення національних відділень до автономії;
-дублювання розробок, уже проведених в інших дочірніх компаніях МНК, у випадку, коли кожне національне відділення шукає власне рішення загальної проблеми;
-виникнення додаткових витрат на проведення НДДКР.
При проведенні технологічної політики менеджери МНК повинні в один і той же час підвищувати ефективність централізованих і локальних інновацій, а також створювати умови для пошуку нових форм здійснення транснаціональних інновацій. Таким чином, крім вищеописаних типів інноваційного процесу за останні роки все більше поширення отримують нові методи здійснення технологічних змін. Ці методи можна поділити на дві категорії: “locally-leveraged” (розподілена система технологічного розвитку) і “globally-linked” (інтегрована система технологічного розвитку).
129. М/н ринок технологій
Учасники ринку технологій.
Для розробки промислової технології або впровадження нового продукту у сучасне промислове виробництво потрібні промислові лабораторії, конструкторські бюро, технологічні підрозділи. У зв’язку з цим поглиблюється поділ праці між індивідуальними винахідниками, що пропонують нові нетрадиційні ідеї, мілкими і середніми інноваційними компаніями, що доводять ці ідеї до стадії практичного застосування, і крупними корпораціями, що забезпечують використання нової технології у масовому виробництві.
Венчурний бізнес.
Трансформація науково-технічного досягнення від первинної ідеї до впровадження у масове виробництво технології здійснюється, як правило, венчурним бізнесом,
Венчурні інвестиції небезпечніші вкладень в уже існуюче і зростаюче підприємство, так як вони пов’язані із наступними основними ризиками:
-високий ступінь технічної невизначеності у створенні продукту;
-технологічно досконалий продукт може не відповідати ринковому попиту;
-управлінська команда може не мати кваліфікації або досвіду.
Сутність венчурного бізнесу як високо ризикованої і потенційно високоприбуткової діяльності визначає наступні особливості його функціонування:
-об’єктом капіталовкладень є ризикові проекти;
-здійснюється портфельне управління капіталом;
-значна частка вкладень здійснюється в уставний капітал інноваційних фірм;
-венчурний капіталіст приймає активну участь в управлінні проектом або принаймні забезпечує собі надійний контроль;
-реалізується гнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів і менеджерів залежно від етапу розвитку проекту;
-первісно визначається спосіб виходу із бізнесу венчурного капіталіста у фазі зрілості проекту.
Передача технологій. Форми технологічного трансферту.
М/Н передача технологій (international technology transfer) - це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн в області використання зарубіжних науково-технічних досягнень.
Форми трансферту технологій на світовому ринку:
-передача, продаж або надання по ліцензії всіх форм промислової власності (за виключенням товарних і фірмових знаків);
-надання know-how і технологічного досвіду;
-торгівля високотехнологічною продукцією;
-надання технологічного знання, необхідного для придбання, монтажу і використання машин і обладнання, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупки, оренди, лізингу або якимось іншим шляхом;
-промислове і технічне співробітництво в частині, що стосується технічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів;
-надання консалтингових послуг і інжиніринг;
-передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації;
-передача технології в рамках інвестиційного співробітництва.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
