24960-1 (630308), страница 9
Текст из файла (страница 9)
1974-75 рр-серьозна економічна криза, що захватила всі розвинуті капіталістичні країни.Помітно впав об’єм ЗТ.Х-рні риси - наявність високої інфляції і високого безробіття(стагфляції).Криза 1980-82рр.-різко негативних рис ця криза не мала.Схожа на попередні.Сильно вплинула на розвиваючі краєни70-80рр. – енергетична(ця криза зв’язана з кінцем ери дешевої нафти.Нафтодобуток в США різко впав,країни ОПЕК підняли ціни на нафту, а в 1980 почалась падіння виробництва в розвинутих країнах, зростання інфляції.під впливом енергетичної кризи відбулися зміни структури топливно-енергетичного балансу. та сировинна криза(зростання в-ва, добутку сировини це зумовила падіння цін-від цього виграли розвиваючи країни)
46.Нерівномірність економічного розвитку регіонів США.
Територія США ділиться на три крупних ек.регіона;промислова ПІВНІЧ складає 5-% в економіці США(дає 2/3 продукції обробної промисловості, основна частина зернових культур, молока та мяса), БУВШИЙ РАБОВЛАСНИЦЬКИЙ Південь (складає 28% в економіці США) ті колонізуемий Захід (складає 12% в економіці США).
Південь- широка мережа транспортних та нафтових газопроводів, водні ресурси(Мисісіпі).Промисловість –проуктова, текстильна, черна та кольорова металургія, суднобудівна, авіаційно-ракетна, електронна, хімічна, автомобілебудівна.С-.г- мясне та молочне в-во, птахо, зернові культури., цукровий тростник,рвщіта фрукти.
Північ-с.г-. тютюн-важлива частина с-г.США, нафта , природний газ, чорна металургія (Іллінойс, Огайо, Індіана)
42.Фактори динаміки економічного зростання Японії в останній чверті ХХ ст.
1.висока питома вага дрібних та середніх підприємств.
2.в кінці 90-х. Відбувся перехід від традиційної моделі Кейрицу
3.відбувся перехід володіння акціями від приватних осіб до юр.осіб
4.установилися довготривалі зв’язки між банками та корпораціями
5.Японськи банки мінімізували короткострокові прибутку
6.велика тривалість робочого часу (57,7 годин на тиждень)
7.Розвток інноваційного напрямку (формування Аукуба – академ.місто)
45.Нерівномірність розміщення та споживання сировинних ресурсів.
Проблемою, яка ускладнює сучасну сировинну ситуацію, є нерівномірне і незалежне від споживання розміщення різних видів корисних копалин по окремих регіонах планети. Потреби в мінеральних ресурсах, сировині, майже всіх держав не можуть бути забезпечені за рахунок власних, національних ресурсів. Водночас, країни, що розвиваються, які мають значні запаси мінеральних ресурсів, зокрема енергоносіїв, не в змозі іх самостійно розробляти і споживати у значній кількості. Сировина, що добувається в цих країнах, з допомогою і за участю промислово розвинутих країн, у більшості випадків становить переважну частину експорту і є єдиним джерелом надходження коштів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку. Зростання політичної й економічної самостійності країн веде до усвідомлення несправедливості у використанні їхнього ресурсного потенціалу. Намагання змінити таке становище нерідко призводить до конфліктів і порушення стабільності світогосподарських зв’язків .така ситуація вимагає активного пошуку й розробки нових форм співробітництва в галузі мінеральної сировини країн-експортерів і країн-імпортерів.
46.Характеристика валютно-фінансових ресурсів світу та їх розміщення.
Фін.ресурси держави-грошові засоби, які утворюються в процесі розподілу й перерозподілу частини вартості нац.продукту та нац.доходу в грошовій формі і призначені для задоволення суспільних потреб.Бувають централізовані(сконцентровані гол.чином у державних бюджетах країн, різних фондах(пенс., соц.страху і т,д,) і децентралізовані(перебувають у розпорядженні підприємств, фірм, організацій).Особливістю фін.ресурсів за сучасних умов є те, що вони активно використовуються для нагромадження капіталу, який багато в чому задає темп ек.зростання в світовому господарстві, впливають на реалізацію суспільного продукту та відтворення робочої сили.
З поняттям “фін.ресурси” тісно пов’язані поняття “кредит” та “кредитні ресурси”.
Кредит-це рух позичкового капіталу, а кредитні ресурси – сукупність позичкових капіталів у грошовій чи товарній формі.Кред.ресурси бувають національні та іноземні або ж міжнародні.Останнім часом кількість іноземних банків у західних країнах зростала високими темпами ( У Великобританії наприкінці 80-х років нараховувалось 450 іноземних банків).Характерною особливістю розвитку фінансово-кредитної системи є продовження процесу концентрації капіталу і транс націоналізації банківського капіталу, поява і розвиток ТНБ.Наприкінці 80-хроків ресурси провідних банків зах.Європи та США перевищили рівень у 150 млрд.$, а японських банків –200 млрд.$.Японія нині перетворилася на найбільшого кредитора світу.(із 25 найбільших банків світу –16 японських).
Значну роль у концентрації фін-кредитніх ресурів відіграють міжнародні фінансові організації (МВФ, МБРР).
47.Характеристика економічної моделі ФРН,
Високо розвинута країна, лідер в Європейському союзі.Країна входить до великої сімки.Питома вага ФРН у світовому експорті –10%.Для країни х-но: високий рівень продуктивності праці, активна міграція трудових ресурсів, висока якість людського капіталу, розвинута база наукових та технічних знань, високий рівень патентної роботи, наявність ТНК, позитивне сальдо технологічного балансу, наявність державної підтримки щодо фундаментальних досліджень, висока конкурентноздатність німецьких товарів. Серед 50 найбільших компаній світу – 7 німецьких.В обробній промисловості 100 найб.фірм забезпечують роботою 50%
Сукупного роб.сили;, в хім..пром. є декілька гігантів(Баєр), в електротехнічній – Сименс, В автомобілебудуванні –Фольцваген, Мерседес.Високий рівень монополізації х-н для банк.сфери.Серед 50 найб.банків світу – 8 німецьких (Дойчебанк, Дрезднербанк).В нім.ек-ці зберіглася влада сімей(Опель, Сименс)
48.Основні напрями і характерні риси ЗЕД промислово розвинутих країн.
Зовнішньоекономічні зв’язки складають розгалужену й розшаровану систему, мают планетарний х-р.Вони виражаються у вигляді: зовнішньої торгівлі, валютно-фінансових та кредитних операцій, виробничого кооперування, науково-технічного співробітництва, міжнародних послуг та інших форм МЕВ.Західноєвропейський регіон зв’язаний торгівельними відносинами з іншими країнами і регіонами світу більше ніж США ч Японія.На Західну Європу припадає 40% товарообороту світу, хоча за межі Зах.Європи вивозиться лише третина товарів, що експортується , а решта реалізується на внутрішньому ринку.Імпорт значно перевищує експорт.Головні статті імпортних надходжень – корисні копалини (металеві та паливні), фураж.Експортуються хімікати . машини, промислове обладнання, продовольчі товари.Частка зовнішньої торгівлі у ВНП перевищує 20-25%.Між країнами регіону встановлено міцні торгівельні відносини-питома вага взаємної торгівлі складає66% ЗТО,,20% припадає на країни, що розвиваються, 12%-на інші розвинуті країни(вт,ч,США і Японію), майже 2%-на постсоціалістичні країни Східної Європи.Дефіцит зовнішньої торгівлі у платіжному балансі багатьох країн компенсується торгівлею патентами, ліцензіями, фрахтом, туризмом.Зах.країни проводять тонку політику присутності у колишніх колоніях, на розширення з ними ЗЕД.
49.Основні напрямки переходу до ринкової економіки.Суть концептуальних змін в економічній політиці.
1.Процес роздержавлення і приватизації.
2.Подолання монополізму і розвиток конкуренції.
3.ліберізація цінової політики (шокова терапія у Польші).
4.Кардинальна зміна грошової та фінансової політики.(двоярусна банківська с-ма-ЦБ і КБ)
5.Податкові реформи.Головними видами податків стають ПДВ, податок на прибуток, акцизний збір.
6.Зміна соціальної політики. (створюється нова с-ма захисту,заснована на свободі ек.діяльності.Держава гарантує лише мінімальний рівень захисту.)
50.Основні напрямки розвитку ЗЕД країн СНД.
ЗЕД країн СНД направлена як на далеке так і на ближнє зарубіжжя.Так, н-д , Молдова покладає великі надії на співробітництво х Румунією., Білорусь намагається розширити свої відносини з далеким зару
біжжям-вступила до МВФ, МБРР, розширює економічні зв’язки з Польщею, Німеччиною та ін.західними державами шляхом створення Сп, залучення ін.капіталів і технічної допомоги.Провідна тенденція ЗЕД РФ була переорієнтація від зв’язків з СНД на відносини з дальним зарубіжжям, що призвело до подальшого погіршення структури ЗТ.Республіки Закавказзя, незважаючи на невругельованість внутрішніз і взаємних політичних та воєнних конфліктів, високий рівень зруйнування господарського потенціалу посилюють взаємовідносини зіз сусідними мусульманськими країнами, зокрема Іраном і Туреччиною.А для середньоазіатських республікт х-но,н-д, для Туркменістану активність співробітництва з такими сусідніми державами, як Туреччина й Іран., Узбекістн – з багатьма країнами світу-як із членами Організації економічного співробітництва мусульманських країн, так із США, Китаєм, Японією, Індією, західноєвропейськими державамию.
52.Основні ознаки пром. розвинутих країн.
До пром.розвинутих країн належать кр. ОЄСР-організації співробітництва і розвитку(24 країни).Серед них кр.Зах. Європи, США, Канада, Японія, Австралія, Новая Зеландія. Ці країни закріпили своє панвне становище у світовій єкономіці і вирізняються серед інших високим рівнем ек. та соц. розвитку. Вони зосередили ппереважну частину виробничого, ек. та наук.-тех. потенціалу світу. Вони займають питому вагу у міжнар. торгівлі (68,1 світ. експорту та 68,4 світ. імпорту у 1997). Хар-ними ознаками є високий рівень ВВП на душу населення (> середньосвіт. в 5 разів).,відкритість екон.,поєднання ринкового мех. з держ. регул-ям, високий рівень прод. праці, соціальна структура, яка спрямована на певні соц. гарантії.
53. Основні риси соц.-ек. моделі Китаю. Китай третя за площою країна світу (9,6 тис. км) та посідає перше місце за кількістю населення (1,2 млрд. чол. 90%- китайці). 20% населення проживає в містах, 80%- у селах. Китай посідає одне із першх місць у світі за запасами багатьох корисних копалин( вугілля, нафта,залізна руда, боксити та інш.). Провідні позиції в світі по вир-у вугілля, сталі, цемента, зерна, м’яса, бавовни. КНР займає 3-тє місце за обсягами ВВП та можливо до 2005 р. вийде на перше місце. Для країна хар-й найбільший внутр. Ринок та високий рівень інозем. інвестицій (хуацява). Краіна має низькі макроек. Показники з розрахунку на одну особу та низький рівень прод. праці. Великою проблемою для краіни залишається демограф.проблема та демограф. політика. Від часу проведення політики реформи 1978 року Део Сяопин у КНР досягнуто значних успіхів (ВВП зріс у 5,7 разів, щорічно на 10%).
54. Основні риси соц.-ек. моделі Японії. Японія- економічно найбільш розвинута країна Азії. Наявність знач. ек. потенціалу,відносновисокі темпи ек. зрост., вигідне ек.-географ. положення вирізняють її поряд з США та кр. Зах. Європи. З 50-80 р. ВВп Японії зріс у 19,5 разів .раіна оголосила про пріорітет вир-а, до якого потрапили базові галузі. Країнаповодила активну ліцензійну політику, активно залучалися технології та ноу-хау. В Я. було ліквідовано сис-му феодальних пережитків, що покращило стан с/г. Я. відрізняється високим рівнем внутр. накопичення, що створило природні умови для збільшення інвестицій. Для кр. хар-но великий обсяг у будівництва капіталів. Високий рівень освіти та фор-ня спец. японської освіти. В краіні відбулися значні зміни в структурі обробної пром. У 70 роках- 37% ВВП припадало на обробну пром., 95 р.-24% ВВП. Для кр. хар-на спец. модель організації праці ТНК. Переваги в цій моделі полягають у швидкому переході на випуск нової продукції.Усім відомий феномен япон. трудоголізму. Доля Я. у св. Вир-ві телевізорів-60%, сталі-14,3, штучних волокон-12,3. Я. займає перше місце за виловленою рибою.
В Я. висока питома вага дрібних та серед. під-в, що пов’язано з існув-ям каскадних під-в. Спочатку спостерігається об’єднання великих компаній з дрібними,так звана модель “Кейрецу”. В 90-х роках відбувся відхід від традиційної моделі Кейрецу, що було зумовлено відсутністю стратегії на 21 ст. та спадом вир-а в Я. До кінця 20 ст. в Японії залишилися лише наукоємні галузі та розробка технологій
55. Основні типи та моделі розитку промислово розвинутих країн. Модель розвитку- це сукуп. елементів, що фор-ть цілісність нац. госп-ва та мех-м, що забезпеч тісний зв’язок з цих елементів. Критеріями моделі є: 1)співвідношення осн. форм власності; 2)рівень розвитку;3) методи держ. пливу на ек.; 4) цілі і засоби ек. політики;5)структура кап-в компанії; 6) сис-ма управління та орган-ї праці;7) ступінь відкритості ек.; 8) інноваційний хар-р ек.; 9) динаміка структ.та управ-ня зовн-ек. діяльн. Моделі: 1. Ліберальна -хар-на абсолютна превага приват. власн.,обмежанність держ. втручання. (США, Великобританія); 2. Соціально-орієнтована ек.(змішана ек.) висока питома вага держ.власності, проводиться інвест. структурна політика, регул. зайнятості, висока питома вага держ. бюдж. В структурі ВВП, соц. підтримка нас-ня(ФРН); 3. Модель соц-демлкрат (корпоративістська) доки держ.бюдж. у структурі ВВП перевищ. 50%, існує баготодерж. проведення держ. соц. політики (Швеція).
56. Взаємозв”язок економічної і соціальної політики КНР у 90-ті роки ХХ століття
Етапи соціально-економічної реформи:
1. 1978-1982 Розширення самостійності підприємств, впровадження різних форм державної відповідальності. Певнв частина прибутку залишається на підприємстві, заходи заохочення робітників. Введення перших новацій
2. 1983-1986 Система “лігашуй” – оподаткування прибутку за єдиною ставкою (від 7-55%). Змінена система єдиного державного ціноутворення. Вводилась підрядна система праці, орендна та акціонерна системи.
3. 1987-1988(91) Вдосконалення системи господарської відповідальності за підряд (зростання податку на 1% приводить до зростання з/плати на 0,3-0,7). Масові експерименти на підприємствах
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
