Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Торговельні фірми - це фірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажу товарів. Торговельні фірми бувають або вузькоспеціалізованими та універсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.

Торговий дім - це торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам. Їхня діяльність дуже широка: вони здійснюють операції за свій рахунок і за дорученням клієнтів, за внутрішньою, гуртовою і роздрібною торгівлею, працюють за широкою номенклатурою товарів, беруть участь у виробництві продукції. Для виконання своїх функцій торгові доми мають сітку магазинів, складські приміщення, транспортні засоби тощо.

Дистриб'ютер (від англ. "distributer" - розподільник) - окрема фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції і виступають як торгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні. Угода фірми передбачає виконання дистриб'ютором ряду функцій, пов'язаних з реалізацією товару: організацію реклами в даному регіоні, передпродажну підготовку технічно складних товарів, наданням покупцям сервісних послуг, аналіз кон'юнктури ринку та відгуків покупців про придбані ними вироби фірми тощо.

Аукціон (від лат. "auctio (auctionis)" - продаж з публічних торгів) - це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями. Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, які запропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини, ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонування товарів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (або зняття з аукціону) - наступний і т.д.

Ярмарок (від нім. "jahrmakt" - щорічний ринок) - це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару. Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах у короткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерами з метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції

Лізинг (від англ. "leasing" - оренда, майновий найм) - угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.

Інжиніринг (від англ. "engineering" - інженерно-консультаційні послуги) - це виділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру щодо підготовки, забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних сільськогосподарських та інших об'єктів.

Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій й матеріально-фінансового забезпечення.

1.2 Принципи та ознаки існування підприємства в ринковому середовищі

ринок ризик управління підприємство

Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалися й широко використовуються в підприємницькій діяльності загальновизнані принципи поведінки суб'єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства, який, виходячи із широти охоплення поведінкових аспектів і напрямків їхньої реалізації, належить до базових, а відтак визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціальне орієнтовану.

Колективно-договірне регулювання дозволяє на основі компромісу погоджувати інтереси найманих робітників, роботодавців та держави і є важливим доповненням ринкового механізму регулювання соціально-трудових відносин, що носить назву "соціальне партнерство". Існує ще три визначення суті цього поняття.

Перше. Соціальне партнерство — це є система взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями, що приходить на зміну класовій боротьбі. Згідно з цим в теперішній час в країнах з розвиненою системою ринкових відносин з'являється можливість відійти від класових протиріч. Класовий конфлікт перетворюється на конфлікт між організаціями, що представляють різні інтереси у суспільстві, які можна загасити шляхом переговорів та досягнення компромісів.

Друге. Соціальне партнерство — це є спосіб узгодження протилежних інтересів, метод вирішення соціально-економічних проблем і регулювання протиріч між класом найманих робітників та класом власників.

Третє. Соціального партнерства як способу регулювання соціально-трудових відносин не існує, оскільки відсутні об'єктивні умови для його існування. Таку точку зору поділяють ті, хто вважає, що ринковий механізм сам по собі, без втручання держави та будь-яких суб'єктів здатен регулювати всю систему відносин, включаючи і соціально-трудові відносини.

Рис. 1.2 Загальна структурно-логічна схема системи соціального партнерства

Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов'язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення. Соціальне відповідальна поведінка всіх суб'єктів господарювання уможливлює необхідний громадський консенсус, надійне партнерство підприємців та інших суверенних соціальних верств і груп, державних і громадських організацій.

Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:

• по-перше, можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності будь-якого дієздатного громадянина держави, громадян інших держав у межах правових повноважень, а також будь-якої групи громадян (партнерів), що об'єднуються для колективного підприємництва (акціонерні товариства, орендні колективи, спілки, спільні підприємства тощо);

• по-друге, самостійністю в організації виробництва (вибір напрямків діяльності, постачальників, посередників, споживачів ви-готовлюваної продукції чи послуг) та його ресурсному забезпечуванні (використання з цією метою власного майна, залучення на добровільних засадах майна (коштів) юридичних осіб і громадян, а також будь-яких інших матеріальних, трудових, інтелектуальних і природних ресурсів за винятком тих, застосування яких заборонене чи обмежене законодавством);

• по-третє, самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон'юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції, у тім числі експортованих товарів і послуг;

• по-четверте, реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.

Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:

• спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів;

• взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам за господарськими угодами;

• рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських зв'язків;

• відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб'єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;

• самообмеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;

• підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі; досягнення комерційної переваги тільки завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності [4].

З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб'єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини та віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі. Усе це разом сприяє формуванню іміджу фірми як партнера, з яким можливе тривале, надійне і взаємовигідне співробітництво, що є життєво важливим у швидкомінливому ринковому середовищі.

2. ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Повне найменування: Відкрите акціонерне товариство «Виробничо торгівельна фірма «Селена», скорочено - ВАТ «ВТФ «Селена».

Інформація про державну реєстрацію підприємства: номер свідоцтва 13-р. Дата видачі: 24.01.1994 року. Орган, що видав свідоцтво: Жовтнева районна адміністрація м. Запоріжжя.

Місце знаходження підприємства: 69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Артема, буд. 6; http://www.selene.com.ua/.

Відкрите акціонерне товариство «Виробничо-торгівельна фірма «Селена» засноване відповідно до рішення Регіонального відділення фонду Державного майна України по Запорізькій області від 01.06.1993 року № 60, шляхом перетворення державного підприємства «Запорізька швейна фабрика» у відкрите акціонерне товариство. Після проведення останньої індексації розмір статутного капіталу Товариства становить 4919298,40 грн., поділений на 311348 простих іменних акцій номінальною вартістю 15,8 грн. кожна.

Сьогодні ВАТ «ВТФ «Селена» - сучасне високомеханізоване виробництво, на якому працюють близько 1000 працівників. За рік випускається близько 500 тисяч одиниць продукції. Головні види виробів – пальто зимові та демісезонні із вовняних тканин; костюми, штани, жакети із вовняних та змішаних тканин; сукні, блузки, спідниці, комплекти, сарафани із шовкових та синтетичних тканин.

Висока якість, надійність, гнучкі ціни – все це дозволило фірмі завоювати довіру зарубіжних партнерів. Протягом кількох років ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює прямі експортні поставки до двадцяти країн Європи.

Бізнес-стосунки охоплюють провідні фірми Франції, Англії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Італії, США. Понад 90% від загальної кількості товарної продукції становить експорт та виконання замовлень іноземних покупців.

ВАТ «ВТФ «Селена» нагороджена двома Почесними дипломами: за перемогу в конкурсі «Краща торгова марка» та «За найвищий стабільний рейтинг споживацького попиту». Висока якість продукції «Селена» підтверджена нагородами таких престижних конкурсів як «Вища проба», «Золота Байда». За підсумками рейтингу Національного організаційного комітету підготовки до святкування в Україні початку третього тисячоліття «Імена Мілленіума» «Селена» визнана дипломантом у номінації « Одяг – 2000». Продукція підприємства гідно представляла Україну на різних міжнародних виставках.

Очолює ВАТ «ВТФ «Селена» Генеральний директор. Організаційна структура ВАТ «ВТФ «Селена» складається із дирекції, до якої входять директори, що очолюють відповідні напрями діяльності підприємства, відділів, цехів, інших допоміжних підрозділів. Генеральному директору підпорядковуються комерційний директор, директор з економіки та фінансів, технічний директор, провідний інженер з охорони праці, провідний юрисконсульт, відділ технічного контролю. [18]

До структурних підрозділів ВАТ «ВТФ «Селена» входять сім цехів: два швейних, експериментальний цех, підготовчий цех, розкірний цех, ремонтно-майстерний цех, цех скла і готової продукції.

Органами управління ВАТ "ВТФ "Селена" згідно зі Статутом, затвердженим загальними зборами акціонерів (протокол № 3 від 31.05.2006 року), є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган, ревізійна комісія. Загальні збори акціонерів є вищим органом управління товариства. Наглядова рада є органом товариства, який захищає права акціонерів та представляє їхні інтереси у період між проведенням загальних зборів, а також контролює діяльність виконавчого органу товариства. Дирекція на чолі з Генеральним директором є виконавчим органом, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства. Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства.

Станом на 31.12.2006 року ВАТ "ВТФ "Селена" не має відокремлених структурних підрозділів.

Характеристики

Список файлов курсовой работы