181858 (629229), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Зпог. = Тст.*tв, грн.

Де tв - відпрацьований час в одиницях, які відповідають тарифній ставці.

Зокрема можна виділити умови застосування погодинної оплати праці:

1. якщо немає можливості організувати облік продукції;

2. якщо інші форми оплати є не логічними або шкодять здоров'ю працівників та якості продукції.

Перевагою погодинної форми оплати праці є те, що вона є зрозумілою і залежить від відпрацьованого часу. Але також є недолік - вона не стимулює до якості та продуктивності праці. Щоб ліквідувати ці недоліки робітникам-погодинникам встановлюється нормоване завдання або впроваджується погодинно-преміальна система виплат.

Пp = Зпог.*Пр%/100, грн

де Пр - премія, Зпог. - погодинна заробітна плата, Пр% - розмір премії в%.

Суть відрядної оплати праці полягає в тому, що вона залежить від кількості доброякісної продукції. Умовами застосування є:

1. наявність кількісних показників виробітку;

2. наявність реальних можливостей збільшувати обсяги робіт в реальних умовах;

3. наявність необхідності стимулювання підвищення обсягу робіт або послуг;

4. відсутність негативного впливу на рівень якості продукції.

Відрядна форма оплати праці поділяється на пряму-відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, посередньо-відрядну, акордну системи.

При прямій відрядній оплата праці нараховується по розцінках за одиницю виконаних робіт, при акордній - за обсяг робіт по об'єкту вцілому чи за комплекс робіт. Інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал оплачуються погодинно. Виробничі робітники оплачуються відрядно. Лише незначна частина допоміжних робіт оплачується погодинно. При відрядно-преміальній формі оплати робітники преміюються за виконання завдання в строк чи достроково. Преміювання передбачається за роботи, які виконуються по акордних нарядах, які видаються на важливіші роботи.

Суть акордної оплати в тому, що розрахунки здійснюються за розцінками, які складені на комплекс встановлених завданням робіт. Розцінки, вирахувані згідно діючих норм виробітку шляхом їх збільшення стосовно до комплексу робіт, які входять в акордну розцінку

У звіті Форма №1 -ПВ "Звіт з праці" наводяться дані про загальну суму коштів, що спрямовують на споживання в цілому і в розрізі окремих складових цього фонду, зокрема, фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

1.4. Норматив заробітної плати на карбованець продукції. Аналіз виконання плану по фонду заробітної плати

Одним із важливих завдань статистики праці є вивчення ступеня використання коштів на оплату праці персоналу підрядної організації, одержання відповіді на питання про те на скільки ефективно використовувалися ці кошти у звітному періоді.

До 1990 р. при аналізі використання фонду заробітної плати передусім зіставляли фактично нарахований фонд з плановим, що дозволяло виявити його економію чи перевитрати. Визначалася абсолютна і відносна економія (перевитрата) по фонду заробітної плати робітників основної діяльності (з врахуванням ріння виконання плану по обсягу виробництва).

Показник по фонду заробітної плати відносився до числа директивних, тобто доводився організації вищестоящою структурою, тому і постійно здійснювався контроль за його використанням. Установами Держбанку здійснювали контроль за витраченням планового фонду заробітної плати працівників основної діяльності.

За перші два місяці кварталу кошти на заробітну плату ними видавались в розмірі фактично нарахованої суми, проте не вище затвердженого квартального фонду. Кінцевий розрахунок за квартал проводився з урахуванням квартального плану.

За тих умов підрядним організаціям дозволялося використовувати одержану відносну економію фонду на виплату заробітної плати і премій у наступних кварталах, а невикористаний залишок перераховувався у фонд матеріального заохочення.

Водночас перевитрати по фонду заробітної плати повинні були компенсуватися.

Відносна економія (перевитрати) фонду заробітної плати персоналу основної діяльності може розраховуватись:

де Е(П) - економія чи перевитрати фонду заробітної плати;

F₁, F_п - відповідно фактичний і плановий фонди заробітної плани;

TП₁, ТП_п - процент виконання плану за показником продукції, що прийнята при плануванні продуктивності праці;

К - диференційований знижувальний коефіцієнт.

Останній встановлюється у певному розмірі для окремих галузей народного господарства (від 0.4 до 0.1).

1.5 Аналіз динаміки середньої заробітної плати за факторами

При вивченні динаміки оплати праці у даний час обчислюють два показники: середній дохід працівника загалом по підприємству, виходячи з суми засобів, які спрямовані на споживання, і середню оплату працівників

загалом по підприємству, виходячи із фонду оплати праці працівників спискового складу.

1.5.1 Визначення середнього рівня оплати праці

Показники середнього рівня оплати праці обчислюють загалом по персоналу підприємства, а за даними первинного обліку можна розрахувати рівні оплати по окремих категоріях персоналу. На основі даних про годинний, денний і місячний фонди і відповідні дані про затрати праці в людино-годинах, людино-днях, людино-місяцях обчислюють середню годинну, денну і місячну заробітну плату.

Середню годинну заробітну плату обчислюють шляхом ділення фонду годинної заробітної плати F_г на кількість відпрацьованих людино-годин Т_г.

Середню денну заробітну плату визначають діленням фонду денної заробітної плати F_д на кількість відпрацьованих людино-днів Т_д за цей період.

Розмір середньомісячної заробітної плати визначають як частку від ділення місячного фонду оплати праці F_M на середню спискову чисельність робітників.

Два перших показники рівня оплати праці обчислюються лише для категорії робітників. Щодо останнього, то він може обчислюватися не лише для категорії робітників, а й для всього персоналу і має найбільше практичне значення, оскільки він найчастіше використовується для оцінки добробуту робітників.

Всі ці показники взаємопов'язані, що може бути використано для визначення будь-якого з них на базі інших. Так, середній річний заробіток можна виразити таким чином:

де fг - середня годинна заробітна плата робітників;

- середня фактична тривалість робочого дня;

К₁ — коефіцієнт доплат за невідпрацьовані людино-години;

- середня кількість днів роботи одного робітника;

К₂ - коефіцієнт доплат за невідпрацьовані людино-дні;

К₃ - коефіцієнт збільшення середнього заробітку за рахунок різних виплат.

Це так звана мультиплікативна модель взаємозв'язку показників, крім якої може бути застосована і друга - адитивна. У практиці статистичної роботи нерідко використовуються моделі змішаного типу взаємозв'язку.

Загальною формулою визначення середньої заробітної плати є:

де F - фонд зарплати, тобто чисельність робітників Т помножена на середню заробітну плату ;

Т - чисельність робітників.

При аналізі оплати праці важливе значення має вивчення диференціації робітників за рівнем їх заробітної плати. Статистична звітність, що надходить в органи державної статистики, має відповідну інформацію, яка забезпечує відображення зміни у рівні оплати праці всіх категорій працівників галузей народного господарства.

Більш глибоке вивчення диференціації оплати праці дає одноразовий облік. Під диференціацією оплати праці розуміють різницю між рівнями заробітної плати окремих працівників чи окремих груп працівників. В одноразовому звіті подається поділ виробничого персоналу за різницями оплати праці в розрізі категорій і форм оплати праці. Окремо враховується подія працівників за розміром оплати праці інших підрозділів.

Для характеристики диференціації працівників за рівнем оплати праці широко використовуються групування.

У процесі вивчення диференціації оплати праці особливого значення набуває аналіз її динаміки в розрізі окремих груп, оскільки рівень оплати у різних групах працівників змінюється по-різному. У наведеному прикладі найвищі темпи у низькооплачуваних категоріях працівників, дещо нижчі - у середньо оплачуваних.

Диференціація оплати може розглядатися як у межах окремих

професійних груп, так і за їх сукупністю, коли об'єктом дослідження виступає певний колектив або його частина. Наприклад, диференціація оплати групи робітників-слюсарів одного і того ж розряду одного підприємства буде зумовлена лише випадковими факторами, тому що умови їх праці приблизно однакові. Головним чином, це стаж роботи, вік, здібності, спритність тощо.

Якщо ж вивчати поділ за рівнем оплати працівників-слюсарів однієї і тої ж професійної групи, але різної кваліфікації, то ця група виявиться більш неоднорідною, і основним фактором, що визначатиме диференціацію оплати праці, яка виражається тарифним розрядом.

1.5.2 Розрахунок індексів середньої заробітної плати

При вивченні динаміки середньої заробітної плати застосовується індексний метод, зокрема моделюються індекси змінного, постійного складу і структурних зрушень. В їх основу кладуть середні рівні оплати праці, які, як відомо залежать від двох груп факторів: від зміни середньої оплати праці кожної категорії працівників і частки чисельності працівників кожної категорії У їх загальній чисельності. Ці зміни і відбивають відповідні індекси:

а) змінного складу:

(показує динаміку середньої заробітної плати під впливом обох названих факторів)

б)постійного складу:

(показує динаміку середньої заробітної плати під впливом зміни рівня Оплати кожної категорії працівників)

в)структурних зрушень:

(показує динаміку середньої заробітної плати під впливом зміни середнього рівня оплати праці під впливом другого фактора - зміни питомої ваги чисельності працівників кожної категорії у їх загальній чисельності),

де f - середня оплата праці працівників відповідного періоду;

d_Т - частка чисельності працівників кожної категорії у їх загальній чисельності.

За допомогою цієї системи індексів визначають не лише відносні показники зміни рівня оплати праці, а й абсолютні величини. Так, зміна середньої оплати праці за рахунок відповідного фактора становить, зокрема:

а)зміни середнього рівня оплати праці:

б)зміни питомої ваги окремих категорій працівників

1.6 Співставлення темпів зростання рівня оплати праці і рівня продуктивності праці

Важливе місце в аналізі оплати праці має зіставлення темпів підвищення рівня оплати та продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці є головним фактором зростання добробуту населення, і тому спостереження за тим, як змінюється ефективність суспільного виробництва, має велике практичне значення.

Розрахунок показників динаміки здійснюють на основі середніх величин (середнього заробітку і середнього виробітку) в розрахунку на одного робітника чи працівника.

Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і оплати праці дозволяє розрахувати коефіцієнт випередження:

де , оплатовіддача у звітному і базисному періодах, що відбиває вартість виробленої продукції у розрахунку на 1 грн. фонду оплати праці.

Крім того, на основі зіставлення темпів приросту продуктивності праці розраховують коефіцієнт еластичності:

Характеристики

Список файлов курсовой работы