181001 (628886), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

наука;

освіта;

підприємництво;

механізми фінансування інновацій;

механізми захисту відносин (інтелектуальної) власності.

2.3. Державна підтримка інноваційної активності економіки

Інноваційна активність національної економіки, а саме вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка інноваційного процесу – це ті орієнтири державної політики які були визначені Президентом України Віктором Ющенком у виступі на Майдані Незалежності 24 серпня 2005 року. «... Потрібна чітка логіка дій, чіткі і довготривалі орієнтири. Перший з них - високі технології. Саме вони здатні стати локомотивом нашої економіки, швидко створити високооплачувані робочі місця, забезпечити високі соціальні стандарти. Нам є що запропонувати світові в аерокосмічних, комунікаційних, енергетичних сферах. Я поставив перед Урядом завдання - дати поштовх інноваціям, створити максимальний інвестиційний комфорт для всіх галузей», - сказав він. [6]

У 2005 році новим урядом відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» розроблено соціально орієнтований бюджет, у якому запропоновані зміни, що повинні сприяти поліпшенню життя практично всіх громадян України. Повною мірою мета уряду може реалізуватись в умовах макроекономічної стабільності, подальшого економічного зростання і наповнення бюджету. За 2005 рік прогнозовалося зростання ВВП на 9,5%. Однак обсяги промислового виробництва за січень-червень 2005 року зросли на 5% порівняно з аналогічним періодом 2004 року. Одна зі значних причин уповільнення темпів промислового виробництва в 2005 році порівняно з попереднім роком - рецесія ключової області вітчизняного виробництва гірничо-металургійного комплексу, що також викликано зміною кон'юнктури на зовнішніх ринках.

У таких складних умовах здійснюються рішучі заходи, спрямовані на вступ України в 2005-2006 роках до Світової організації торгівлі, що відповідає стратегічним інтересам розвитку національної економіки. В Указі Президента України №951/2005 від 15 червня 2005 року затверджено план невідкладних заходів щодо забезпечення вступу України до COT. Очікується, що вступ до COT забезпечить додаткове зростання ВВП на 1,5-2%, збільшення експорту продукції в обсязі до 2 млрд. дол. США, зростання прибутків підприємств майже на 8 млрд. грн. і щорічне зростання обсягів прямих іноземних інвестицій у розмірі 1-2 млрд. дол. США [18]

Однак навіть в умовах дефіциту часу всі умови вступу України в COT повинні бути економічно обгрунтовані та зрозумілі для суспільства, вітчизняних підприємців та інвесторів, а можливі ризики для внутрішнього ринку - зведені до мінімального рівня.

25 березня 2005 року Верховною Радою ухвалено зміни до Державного бюджету на 2005 рік, запропоновані Кабінетом Міністрів. Ці зміни зокрема ліквідували податкові пільги, закріплені в законах про підтримку вітчизняних гірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування, літакобудування, у законодавстві про спеціальні (вільні) економічні зони (С(В) ЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР) і в законодавстві про технопарки, створили рівні умови в оподатковуванні всіх суб'єктів підприємницької діяльності. На думку уряду, вищезазначені зміни також спрямовані на легалізацію економіки і сприятимуть збільшенню надходжень у бюджет. [5]

Сьогодні для вирішення завдань уряду з поліпшення соціально-економічного становища в країні найбільш перспективним бачиться інноваційний розвиток економіки. Значний оптимізм щодо вибору саме такого напрямку економічного зростання створює Постанова KM України від 6 травня 2005 року №324, у якій затверджено розгорнутий план заходів для виконання Програми «Назустріч людям». Цією програмою (п.253) передбачено затвердження плану заходів впровадження інноваційної моделі структурної перебудови національної економіки.

До позитивних результатів повинно призвести й здійснення кроків, спрямованих на послідовне інституціональне забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки. Відповідно до Указу Президента України від 19 липня 2005 року №1116/2005 утворено Національну раду України з інвестицій та інновацій як дорадчий орган при Президентові України та Державне агентство України з інвестицій та інновацій як допоміжний орган, підпорядкований Президентові України. За Указом Президента України від 19 липня 2005 року №1120/2005 Міністерство промислової політики України визначене як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної інноваційної політики в сфері промисловості. Крім того, згідно з цим Указом Українську державну інноваційну компанію передано до управління Міністерства промислової політики України. [6]

З огляду на те, що інноваційна ідея з самого початку націлена на комерційний результат, а доведення її до робочої стадії вимагає солідних вкладень капіталу і пов'язане зі значними ризиками, має використовуватися широкий набір прямих і непрямих методів державної підтримки інноваційної активності підприємств і бізнесу відповідно до світової практики. Непряме стимулювання, що грунтується на наданні різних видів податкових пільг, вимагає значно менших бюджетних витрат і дозволяє охопити набагато більшу кількість інноваційних суб'єктів. Серед них найбільш ефективними є:

надання податкових пільг з операцій, що пов'язані з оборотом науково-технічної продукції;

протягом декількох років звільнення від податків на прибуток, отриманий від реалізації інноваційних проектів;

надання дослідницького та інвестиційного податкового кредиту, тобто відстрочка податкових платежів у частині витрат із прибутку на інноваційні цілі;

зменшення оподатковуваного прибутку на суму вартості приладів і устаткування, переданих ВНЗ, науково-дослідним та іншим інноваційно активним підприємствам;

пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліцензій, ноу-хау та інших нематеріальних активів, що входять до складу інтелектуальної власності;

зарахування частини прибутку інноваційно активних підприємств на спеціальні рахунки з наступним пільговим оподатковуванням у випадку використання на інноваційні цілі;

зменшення податку на приріст інноваційних витрат тощо.

Має виконуватися також комплексна робота з розширення використання програмно-цільових методів управління соціально-економічним розвитком; з удосконалення і поповнення законодавчої бази із необхідним акцентом на стимулюванні інновацій, особливо у високотехнологічному та наукоємному виробництві та підвищенні конкурентоспроможності економіки; з підвищення загальної кількості та ефективності науково-виробничій діяльності малих та середніх інноваційних фірм; значного оновлення технологій. Ці заходи дозволять підвищити інноваційну активність національної економіки.

3. Сучасний стан інноваційної діяльності в Україні

Як свідчить досвід економічно розвинених країн, стійке та збалансоване економічне зростання в країні базується насамперед на впровадженні технологічних інновацій у промисловості. Рівень інноваційної активності промислових підприємств є показником стабільності та конкурентоспроможності економіки країни.

Як відомо, Україна значно відстає від інтеграційних процесів, що відбуваються у світовій економіці. Серед головних проблем можна зазначити: стратегічний дефіцит, відсутність оптимального взаємозв'язку складових частин економічної політики держави. В Україні з кожним роком скорочується кількість інноваційно-активних підприємств. У 2003 р. їхня частка становила всього 15,1%, при тому, що у 2000 р. була на рівні 18%. [1]

Виходячи з того, що інноваційні зрушення у промисловості на сучасному етапі розвитку економіки України є перспективними і забезпечують високі показники загального економічного зростання, постає необхідність дослідження сучасного стану та напрямків активізації інноваційної діяльності на промислових підприємствах.

Важливим напрямком інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність - головне джерело процесу розширеного відтворення. Інноваційна діяльність спрямована, в першу чергу, на подолання технічного відставання, переорієнтацією виробничого потенціалу на створення конкурентоспромо-жних промислових виробництв, розвиток яких залежить від рівня сприйнятливості підприємств до нововведень.

На забезпечення переходу до інноваційно орієнтованого зростання, звернено увагу у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки», що обумовлює особливу увагу до інноваційної складової інвестиційної діяльності. Протягом десяти років економічних трансформацій в Україні, що здійснювалися досить непослідовно та набули надмірної тривалості, не варто було очікувати активізації інноваційної діяльності. За цей час у державі не було створено належних умов для розвитку інноваційної діяльності, однак висновок щодо неефективності державної інноваційної політики в попередні роки не можна вважати однозначно коректним.

Показником ефективності державної трансформаційної політики в інноваційній сфері має стати створення (за підсумками попередніх років економічних реформ) передумов для переходу до інноваційної моделі розвитку. Оскільки інноваційна модель зростання є об'єктивно наступною стадією трансформаційного процесу, саме це, зрештою, і має визначити, наскільки адекватною та ефективною була політика реформ і чи виконала вона поставлені стратегічні завдання.

Стан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у промислово-розвинених країнах та потребам інноваційного розвитку. Стабільне скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу та відсутність дієвої державної науково-технічної стратегії не дають підстав для висновку про наявність реального підґрунтя для переходу до інноваційної моделі розвитку. Реформування науково-технічного комплексу побудовано за принципом частих змін цілей та завдань, без урахування загальновідомих факторів функціонування та розвитку науково-технічного потенціалу: активної та передбачуваної державної підтримки, формування попиту на наукові досягнення з боку реального сектора економіки тощо.

Статистичні дані про впровадження нововведень у промисловості дозволяють дійти висновку, що частка підприємств, які впроваджують інновації, різко зменшилася, і становить у 2003 р.15,1% загальної кількості підприємств. Між тим, у 2003 р.85% загальної кількості промислових підприємств взагалі не здійснювали інновацій (рис.2). [1]

Рис.2. Кількість підприємств, що здійснювали інновації у промислові підприємства у 2000-2003 роках [1]

Інноваційну діяльність вітчизняних підприємств стримують такі фактори, як відсутність фінансування, високі кредитні ставки, недосконалість законодавства, високий економічний ризик, відсутність попиту на продукцію, недостатність інформації про ринки збуту тощо.

Очевидним є розвиток тенденції посилення диференціації між підприємствами щодо здійснення інноваційної політики. Слід зазначити, що сприйнятливість до інновацій значно варіювала за галузями промисловості. Так, найбільш схильною до нововведень є галузь машинобудування (33%). Відомо, що саме ця галузь традиційно розглядається як основне джерело інноваційної продукції, саме в ній створюються матеріальні передумови для реалізації базових інновацій. Разом із тим, лише 3% підприємств здійснювали інновації у целюлозно-паперовій промисловості, 2% - у добувній, 2% - серед підприємств, що займались виробництвом та розподіленням електроенергії, газу і води.

Різнонаправленість тенденцій динаміки технологічних продуктивних інновацій вказує, що нова продукція освоюється здебільшого більш інтенсивним використанням наявного обладнання і технологій. Досить часто йдеться лише про освоєння модифікацій виробів, що вже випускаються. У 2003 р. порівняно з попереднім роком кількість освоєних видів нової продукції зменшилася з 1776 до 917, у той час як кількість впроваджених нових технологічних процесів збільшилась - з 354 до 476. [1]

Основним джерелом технологічних інновацій залишаються власні кошти підприємств, проте, порівняно з 2002 p., їхня частка у загальному обсязі фінансування інноваційних робіт дещо зменшилась (з 71,1% до 70,3%); за рахунок власних коштів у промисловості здійснювали нововведення 72,1% підприємств.

За рахунок коштів державних і місцевих бюджетів інноваційні роботи здійснювали в основному підприємства з видобування енергетичних і неенергетичних матеріалів, харчової, легкої промисловості, машинобудування, металургії та обробки металу, що займались виробництвом та розподілом електроенергії, газу та води.

Порівняно з 2002 р. дещо збільшилась частка фінансування інноваційних робіт вітчизняними інвесторами, склавши у 2003 р.3,7% (майже 112 млн. грн). Обсяг фінансування інновацій іноземними інвесторами становив 130 млн. грн. (4,2% загального обсягу витрат). Кредити для розвитку інноваційної діяльності використовували 77 підприємств. їх обсяг становив 551,1 млн. грн., або 18,0% загального обсягу фінансування. [1]

Отже, можна констатувати, що підприємства зацікавлені у здійсненні інновацій, зважаючи на скорочення попиту на свою застарілу продукцію. Проте через зношеність основних фондів вони фізично неспроможні до запровадження радикальних інноваційних змін, а через дефіцити фінансових ресурсів не в змозі здійснити необхідну технологічну перебудову.

Таким чином, за умов недосконалості ринкового механізму ціноутворення, товарного, кредитного, грошового та валютного ринків і ринку цінних паперів поки що не можна говорити про наявність автономних ринкових стимулів інноваційного розвитку.

Як свідчить світовий досвід, основним шляхом стимулювання інноваційної активності є встановлення пільг щодо оподаткування підприємств з урахуванням їхньої галузевої диференціації та чіткої цільової спрямованості залежно від цілей і завдань державної інвестиційної політики.

Законом України «Про інноваційну діяльність» встановлено особливості оподаткування інноваційної діяльності, зокрема, передбачено, що 50% суми податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів, залишається в розпорядженні підприємств. Ці кошти зараховуватимуться на їхні спеціальні рахунки з подальшим використанням лише для фінансування інноваційної науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідницько-експериментальних баз.

Характеристики

Список файлов курсовой работы