181001 (628886), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

НБУ проводить і операції на фондовому ринку, тобто здійснює продаж та купівлю державних цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань).

У світовій практиці операції з цінними паперами вважаються найдієвішими методами грошово-кредитного регулювання економіки. З метою кредитної експансії центральні банки купують державні цінні папери і, навпаки, продають їх, коли прагнуть обмежити розширення кредиту комерційних банків.

Центральні банки опосередковано впливають на інвестиційну діяльність і через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів. Цей метод полягає у встановленні комерційним банкам норм обов'язкових резервів у вигляді певного проценту від суми їх депозитів, що зберігаються у нього на рахунках. При збільшенні норм обов'язкових резервів зменшується розмір кредитних ресурсів і, навпаки, при їх зниженні комерційні банки отримують можливість для розширення кредитних операцій, збільшення частки довгострокових кредитів, стимулюючи тим самим інвестиційний процес.

Система довгострокового кредитування за рахунок централізованих ресурсів НБУ

Державний кредит надається об'єктам, перелік яких розробляється Міністерством економіки та затверджується Кабінетом Міністрів. Перелік комерційних банків, які здійснюють таке кредитування, складає Міністерство фінансів, воно ж укладає з ними договори і доводить до них та до позичальників обсяги державного кредиту та плани фінансування.

Державне довгострокове кредитування здійснюється в основному Укрінвестбанком та Укрсоцбанком.

Банки є фінансово-кредитними установами, які обслуговують рух капіталів та грошей. Функції банків наступні:

залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів;

фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів);

купівля, продаж і зберігання цінних паперів;

придбання права вимоги до поставки товарів і надання послуг, прийняття виконання таких вимог та їх інкасація (факторинг);

довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами) за дорученням клієнтів;

надання консультаційних послуг.

Банки здійснюють зазначені операції у межах, встановлених їх статутами та ліцензіями НБУ. [3]

Статутний фонд акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів. Не можна робити внески за рахунок бюджетних, кредитних і заставних коштів.

Інвестиційні банки - спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які спеціалізуються на операціях із цінними паперами з метою залучення коштів, здійснення довготермінового кредитування і фінансування підприємств різних галузей народного господарства.

Інвестиційний банк виконує наступні функції:

емісія цінних паперів;

погодження умов та видів позик (облігацій, акцій);

випуск і розміщення ЦП, у тому числі за власний рахунок;

гарантія емісії (зобов'язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів);

надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам;

консультаційні послуги.

У сучасних умовах інвестиційні банки, пов'язані з комерційними через вкладання залучених внесків у прибуткові операції з цінними паперами підприємств, надають їм кредити під заставу цінних паперів.

Значний вплив на розширення інвестиційної діяльності, особливо в перехідний період, має Фонд державного майна України, на який покладено:

захист майнових прав України на її території та за кордоном;

здійснення повноважень щодо проведення приватизації май на загальнодержавної власності;

сприяння процесу демонополізації економіки та створення умов для конкуренції виробників;

розробка і контроль за проектами державних програм приватизації.

При цьому Фонд є власником тої частини акцій акціонерних товариств, яка не була реалізована в процесі приватизації. На нього покладено повноваження щодо створення комісій з приватизації, видачі ліцензій посередникам, залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації шляхом укладання з ними або їх посередниками договорів.

Фонд розробляє нормативні акти з питань управління державним майном, проводить інвентаризацію, здійснює аудиторські перевірки ефективності його використання, складає кошторис витрат позабюджетного фонду і контролює їх використання.

Невід'ємним учасником процесу роздержавлення майна в Україні впродовж п'яти років була Національна мережа центрів сертифікатних аукціонів, а з квітня 1999 р. - Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів", яка створена з метою подальшого забезпечення процесу приватизації, сприяння розвитку фондового ринку, підтримки підприємництва та прискорення економічних реформ в Україні. ДАК "Національна мережа сертифікатних аукціонів" має у розпорядженні централізовані бази даних за результатами аукціонів за приватизаційні папери та грошові кошти, в яких зберігається інформація про власників акцій приватизованих підприємств на більш ніж 7 тисяч підприємств, які провели первинне розміщення акцій через мережу аукціонних центрів. Поєднуючи інформаційні та телекомунікаційні можливості, компанія надає наступні інформаційно-консультаційні послуги:

підготовка підприємств до приватизації;

надання статистичної та аналітичної інформації про аукціони і підприємства, пакети яких пропонувалися для продажу через мережу аукціонних центрів;

інформаційно-аналітична підтримка учасників фондового ринку та потенційних інвесторів;

розробка проектів реструктуризації;

розробка бізнес-планів інвестиційних проектів, інвестиційних меморандумів;

проведення маркетингових досліджень та аналіз конкурентр- спроможності;

впровадження системи управління фінансами;

аналіз структури факторів прибутковості підприємств та розробка програми зменшення витрат;

експертна оцінка майна.

Протягом усього періоду функціонування основним видом діяльності компанії було забезпечення виконання Державних програм приватизації щодо проведення аукціонів за приватизаційні папери, а пізніше - за грошові кошти. Сьогодні відбувається приватизація не тільки за грошові кошти, а й проводяться відкриті торги з продажу майна, що перебуває у державній власності, об'єктів незавершеного будівництва, пакетів акцій.

Спеціалісти компанії вивчають та аналізують інвестиційні потреби регіонів України. Інформація про підприємства консолідується в базі даних інвестиційних пропозицій та бізнес-планів. Для представлення інвестиційних проектів зарубіжним партнерам створена та діє програма "Інвестиційний міст", основною метою якої є впровадження механізму ознайомлення реального інвестора з інвестиційними можливостями та потенціалом українських підприємств.

Усі пропозиції щодо інвестиційних проектів розкривають сутність інвестиційної пропозиції, її ринкову орієнтацію, бажану форму участі інвестора, реальну вартість проекту, прогнозовані обсяги виробництва, а також дозволяють проаналізувати фінансовий стан підприємства. [

Програма "Інвестиційний міст" продовжила розробку та впровадження проекту щодо створення Системи маркетингової інформації, яка впроваджується з метою:

реалізації комплексу заходів з удосконалення руху товарів та послуг від виробника до споживача;

забезпечення для виробників товарів та послуг можливості оперативного отримання обробленої та систематизованої інформації про товарний ринок;

підтримки та розвитку приватного підприємництва.

Чітко організована Система реально працюючих підприємств з інформацією щодо комерційних пропозицій в поєднанні з консультаційною підтримкою дадуть позитивний результат щодо налагодження прямих господарських зв'язків, а отже, сприятимуть фінансовому оздоровленню підприємств.

Значний вплив на інвестиційну діяльність мають позабюджетні фонди, через які держава формує додаткові джерела фінансування: Державний інноваційний фонд, Фонд сприяння зайнятості, Пенсійний фонд.

Державний інноваційний фонд створено для фінансування та матеріально-технічної підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки. Формується Інноваційний фонд за рахунок відрахування підприємствами 1% від фактичного обсягу реалізації продукції, робіт та послуг (з відрахуванням податку на додану вартість і акцизного збору) за попередній місяць. Розрахована сума відрахувань відноситься на собівартість продукції. Торгові, постачально-збутові, посередницькі організації роблять внески, виходячи із розміру валового доходу. Зібрані Інноваційним фондом кошти розподіляються галузевими спеціальними фондами позабюджетних коштів - 70% та обласними відділами фонду - 30%. Кошти Інноваційного фонду повинні бути джерелами:

розвитку технічної і технологічної бази підприємств;

оновлення виробничих фондів;

впровадження нових матеріалів, які б відповідали сучасним вимогам.

1.4. Основні показники інвестиційної діяльності в Україні

Зростання наявних доходів підприємств та притік ВКВ в Україні через приватизацію та державні капітальні вкладення стимулювали інвестиційну діяльність, яка отримала значний поштовх у першому півріччі поточного року.

За даними Держкомстату України: за січень-червень 2005 р. в Україні за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 23707,6 млн. грн. інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень), що на 32,2% більше порівняно з відповідним періодом минулого року (за перше півріччя 2004 р. - відповідно на 27,5%). Переважну частку - 86,4% становили інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво і придбання машин та обладнання), 1,4% - витрати на придбання та створення інших необоротних матеріальних активів, 0,5% - на формування основного стада робочої та продуктивної худоби. На поліпшення об'єктів (капітальний ремонт, модифікацію, модернізацію) витрачено 9,6% (2636,3 млн. грн) усіх інвестицій, з них будівель і споруд - 6,5% (1795,2 млн. грн). У нематеріальні активи спрямовано 2,1% загального обсягу капітальних інвестицій. [8]

У структурі джерел фінансування капітальних інвестицій та інвестицій в основний капітал сталися зміни: суттєво посилилася роль коштів державного бюджету (з 6,6% до 10,3%) у капітальних інвестиціях та (з 6,1 до 8,9%) в інвестиціях в основний капітал; зросла частка коштів місцевих бюджетів (з 3,7 до 4,3%) у капітальних інвестиціях та (з 3,5 до 4,4%) в інвестиціях в основний капітал. Водночас, незважаючи на високі темпи кредитування підприємств та приплив у країну прямих іноземних інвестицій, в дійсності складова цих джерел в освоєнні капітальних вкладень виявилася меншою, ніж в аналогічному періоді 2004 року. Кошти іноземних інвесторів скоротили свою частку в інвестиціях в основний капітал з 3,8 до 3%, а кредити банків та інші позики - з 8,5 до 6%. Головною складовою джерел інвестування залишаються власні кошти підприємств (63,2% в освоєнні капітальних вкладень). [12]

У технологічній структурі в порівнянні із 2004 р. дещо зменшилася частка витрат на придбання машин, обладнання та устаткування для новозбудованих об'єктів, реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств з 51,8% (за перше півріччя 2004 р) до 50,5% від усіх обсягів. Відповідно зросла частка витрат на будівельні і монтажні роботи, яка становила 42,5% освоєння і зросла проти зазначеного періоду минулого року на 2,4 відсоткових пункти.

За видовою структурою основних засобів більше ніж половину (54,2%) загального обсягу інвестицій в основний капітал спрямовано на зведення будівель і споруд. З них майже чверть (24,3%) вкладень спрямовано у житлові будівлі. На придбання машин, обладнання, інструменту та інвентарю використано 37,0%, транспортних засобів - 7,3% усіх вкладень. [12]

Таким чином, у січні-липні сукупний внутрішній попиту частині інвестиційного (капітальні вкладення) та споживчого (населення) за своїми темпами приросту перевищував темпи ВВП, при цьому інвестиційний попит випередив споживчий. У першому півріччі споживча активність населення призвела до того, що приріст споживчого попиту населення перевищив приріст валових наявних доходів домогосподарств; продовжується минулорічний процес вливання в оборот готівкових заощаджень населення в ВКВ (що демонструє позитивне сальдо продажу ВКВ на готівковому ринку), частина яких потрапляє на споживчий ринок. Водночас, населення продовжує нарощувати заощадження у банківській системі, надаючи перевагу гривневим вкладенням, та будувати житло. [8]

2. Державна інноваційна політика

2.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про концепцію науково-технологічного га інноваційного розвитку України" від 13 липня 1999 року №916-XIV га Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року №40-IV

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції. [9]

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" основними принципами державної інноваційної політики є:

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

Характеристики

Список файлов курсовой работы