180588 (628717), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Важливу роль відіграє Офіційна допомога в цілях розвитку (ОПР), як компонент, доповнюючий інші джерела фінансування в процесі розвитку, особливо в тих країнах, які мають в розпорядженні найменший потенціал для залучення прямих приватних інвестицій. Найбільшими країнами -донорами є США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Китай, Австралія. ОПР може посприяти тій або іншій країні в досягненні достатніх рівнів мобілізації внутрішніх ресурсів впродовж відповідного проміжку часу у міру зміцнення людського капіталу, виробничих потужностей і експортних можливостей. ОПР може також грати украй важливу роль в поліпшенні умов для діяльності приватного сектора і тим самим створити можливості для динамічного росту. ОПР є також одним з вирішальних інструментів надання підтримки освіті, охороні здоров'я, розвитку державної інфраструктури, сільському господарству і розвитку сільських районів і підвищенню продовольчої безпеки. Для багатьох країн в Африці, найменш розвинених країн, малих острівних держав, що розвиваються, і країн, що розвиваються, не мають виходу до моря, ОПР як і раніше є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування і грає вирішальну роль в досягненні цілей і цільових показників в області розвитку, закріплених в Декларації тисячоліття, і інших погоджених на міжнародній основі цільових показників в області розвитку.

Після проведення в 2002 році Міжнародної конференції з фінансування розвитку, коли об'єм ОПР скоротився до 0,2 відсотка валового національного доходу (ВНД), ця тенденція до скорочення об'єму цієї допомоги була повернена назад. У 2005 році об'єм ОПР збільшився до 106,5 млрд. дол. США і склав 0,33 відсотка ВНД розвинених країн. Проте в 2006 році об'єм ОПР скоротився до 0,30 відсотка. Незважаючи на збільшення об'єму цієї допомоги з 2002 року і нові зобов'язання, включаючи і ті, які були узяті в 2005 році Групою восьми на їх Зустрічі на вищому рівні в Глениглзе, нинішні і прогнозовані об'єми ОПР на період 2006-2010 років як і раніше не досягають цільових показників. За оцінками, для досягнення до 2015 року цілей в області розвитку, сформульованих в Декларації тисячоліття, потрібно 150 млрд. дол. США, а при оцінному показнику, що становить 0,36 відсотка ВНД, до 2010 року об'єм ОПР як і раніше залишатиметься нижче за рівень 0,5 відсотка, досягнутого на початкових етапах здійснення ініціатив Комітету сприяння розвитку (КСР) Організації економічного співробітництва і розвитку, і складе трохи більше половини цільового показника в 0,7 відсотка.

Ефективні партнерські зв'язки між донорами і одержувачами засновані на обліку факту національного керівництва розробкою планів розвитку і відповідальності за їх виконання, і на цій основі потрібні раціональна політика і благе управління на усіх рівнях для забезпечення ефективності ОПР. Одне з основних пріоритетних завдань полягає в налагодженні цих партнерських зв'язків з питань розвитку, особливо на підтримку тих, хто потребує її найбільшою мірою, і забезпеченні максимального скорочення масштабів убогості за рахунок ОПР. Закріплені в Декларації тисячоліття цілі, цільові показники і зобов'язання і інші погоджені на міжнародному рівні цільові показники в області розвитку можуть сприяти країнам у визначенні короткострокових і середньострокових національних пріоритетів в якості основи для налагодження партнерських зв'язків в цілях отримання зовнішньої допомоги. Тому неможливо переоцінити важливе значення фондів, програм і спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй і надаватимемо їм рішучу підтримку. У зв'язку з цим необхідно, зробити конкретні зусилля для досягнення цільового показника виділення країнам ОПР, що розвиваються, в об'ємі 0,7 відсотка від валового національного продукту (ВНП) і в об'ємі 0,15-0,20 відсотка від ВНП розвинених країн на потреби найменш розвинених країн, що підтверджено на третій Конференції Організації Об'єднаних Націй з найменш розвинених країн. [19]

2.3 Вивільнення коштів

Надзвичайно важливим в питанні методів фінансування сталого розвитку, особливо для країн, що розвиваються є вивільнення коштів.

Потоки донорської допомоги носять нестійкий характер, і ця нестійкість часто посилюється розривом між узятими зобов'язаннями і реальними виплатами. Допомога донорів є набагато нестабільнішою, ніж податкові надходження, при цьому вона залежить від циклічності і характеризується відсутністю гнучкості. Коли об'єм допомоги скорочується, це часто веде до податково-бюджетних коригувань у вигляді збільшення податків і скорочення витрат, що лише посилює циклічну дію потоків допомоги, що зменшуються. Тому в Монтеррі (Мексика) міжнародне співтовариство визнало ключову роль систематичних заходів, спрямованих на полегшення заборгованості і відміну боргу, у вивільненні ресурсів для цілей розвитку. Воно призвало боржників і кредиторів прикласти спільні зусилля в цілях запобігання і врегулювання нестійких боргових ситуацій. Докладені відтоді зусилля були спрямовані на рішення поставлених завдань і, що найбільш важливо, дозволили витягнути спільні уроки в плані поліпшення регулювання і моніторингу заборгованості і вдосконалення механізмів врегулювання, спираючись на які належить вести подальшу роботу. Ініціатива відносно боргу бідних країн з великою заборгованістю охоплює 41 країну, у тому числі 33 в Африці, 5 в Латинській Америці і Карибському басейні і 3 в Азії. З цих країн 31 досягла «моменту ухвалення рішення» і почала отримувати допомогу у рамках Ініціативи, а 22 досягли також «моменту завершення процесу». У 2005 році була оголошена Багатостороння ініціатива по полегшенню заборгованості в цілях подальшого полегшення положення бідних країн з великою заборгованістю і забезпечення додаткових ресурсів, з тим щоб вони змогли виконати цілі в області розвитку, проголошені в Декларації тисячоліття. [14]

В результаті сукупної дії Ініціативи боргу бідних країн з великою заборгованістю і Багатосторонньої ініціативи по полегшенню боргу загальна сума заборгованості 31 країни, по якій прийнято рішення, скоротиться в середньому приблизно на 90 відсотків. Крім того, платежі в рахунок обслуговування боргу, відраховані тією ж групою країн, скоротилися з 19 відсотків від об'єму експорту за рік до моменту ухвалення рішення до приблизно 6 відсотків через п'ять років після ухвалення рішення. Згідно із скороченням платежів в рахунок обслуговування боргу витрати на заходи по скороченню масштабів заборгованості збільшилися приблизно з 7 відсотків ВВП в 1999 році до понад 12,5 відсотка в 2006 році. У абсолютному вираженні витрати на скорочення масштабів заборгованості склали 20 млрд. дол. США за станом на кінець 2006 року, що більш ніж в п'ять разів перевищує платежі в рахунок обслуговування заборгованості після обліку очікуваних надходжень в рахунок зниження заборгованості у рамках Ініціативи відносно бідних країн з великою заборгованістю. [21]

У разі країн з середнім рівнем доходу, де переважає заборгованість приватним компаніям, нинішні підходи до перебудови приватної заборгованості можуть не забезпечувати їм можливість «почати з нуля» після дефолту. Підходи до врегулювання боргових проблем мають бути більшою мірою зосереджені на кінцевому результаті, а не на проміжних віхах.

Значне число країн з середнім рівнем прибутків — а в них проживає 41 % світової бідноти — мають великі борги і, швидше за все, зіткнуться з серйозними борговими проблемами, коли нинішня глобальна кон'юнктура зміниться. Механізми збереження заборгованості на прийнятному рівні, використовувані для аналізу заборгованості в цих країнах, будучи передусім моделями боргової динаміки, є недостатніми для належного аналізу питань платоспроможності. Для обгрунтування усеосяжних зусиль із перебудови боргу ці механізми мають бути доповнені іншими інструментами згідно з потребами аналізу питань платоспроможності. [18]

У рамках підходу до полегшення і перебудови заборгованості країн з низьким рівнем прибутків і супутніх їй умов не приділяється достатньої уваги засадничим потребам росту і відповідному реальному розширенню політичних перетворень, необхідних для забезпечення можливості подолання боргових проблем. Зважаючи на цю неадекватну увагу наслідкам росту ресурсів, що вивільняються за рахунок скорочення заборгованості, для інвестицій, механізми підтримки стійкості боргової ситуації, як правило, сильно залежать від управлінських і інституціональних змінних, що не дозволяє точно виміряти коефіцієнт кредитоемкости. Нинішніх рамок Паризького клубу промислових стран-кредиторів, які є механізмом, що грунтується на співпраці між членами, але що не має якої-небудь реальної офіційної структури, виявилося недостатньо. Крім того, важливу роль на цій арені починають грати нові донори і кредитори, що не входять в Паризький клуб. Тому в наявності необхідність в міжнародно визнаному механізмі врегулювання офіційної заборгованості для усіх донорів. [21]

Нинішня кон'юнктура підтверджує наполегливу необхідність зміни парадигми з переходом на методику перебудови заборгованості, яка забезпечує самодостатній ріст в країнах з борговими проблемами, включаючи використання безвідплатних позик і можливість 100-процентної відміни боргу. За відсутності такого росту і вивільнення ресурсів на скорочення масштабів убогості у багатьох країнах наднормативна заборгованість залишатиметься перешкодою на шляху до досягнення міжнародно погоджених цілей в області розвитку, включаючи цілі, проголошені в Декларації тисячоліття. Крім того зусилля із скорочення заборгованості бідних країн з великою заборгованістю повинні користуватися повною підтримкою двосторонніх і комерційних кредиторів, що не є членами Паризького клубу. Слід розширити практику надання бідним країнам з високим рівнем заборгованості безвідплатної допомоги. Країнам потрібно розробити усеосяжні національні стратегії в області контролю за зовнішніми зобов'язаннями і їх регулювання, які повинні стати одним з ключових інструментів зниження національної боргової вразливості. В зв'язку з цим потрібні заходи, спрямовані на :

• забезпечення оперативного, ефективного і повномасштабного здійснення розширеної ініціативи в інтересах бідних країн з великою заборгованістю (БСКЗ), яка повинна повністю фінансуватися за рахунок додаткових ресурсів з обліком, у відповідних випадках, заходів, необхідних у зв'язку з корінною зміною економічних умов країн, що розвиваються, з непомірною заборгованістю в результаті стихійних лих, різкого погіршення умов торгівлі або конфліктів, а також з урахуванням ініціатив по зменшенню заборгованості, що залишається;

• заохочення участі в реалізації ініціативи на користь БСКЗ усіх кредиторів, які ще не приєдналися до цієї ініціативи;

• скликання відповідних міжнародних форумів за участю міжнародних боржників і кредиторів для своєчасної реструктуризації непомірної заборгованості з обліком, у відповідних випадках, необхідності залучення до вирішення проблеми заборгованості приватного сектора;

• забезпечення визнання того, що з проблемами непомірної заборгованості стикаються і деякі країни з низьким рівнем доходу, що не відносяться до групи БСКЗ, зокрема країни, що опинилися у виняткових обставинах;

• заохочення використання нетрадиційних механізмів для комплексного вирішення проблеми заборгованості країн, що розвиваються, у тому числі країн з середнім рівнем доходу і країн з перехідною економікою. Такі механізми можуть передбачати, зокрема, списання заборгованості в обмін на зобов'язання по забезпеченню стійкого розвитку;

• заохочення країн-донорів до вжиття заходів до того, щоб виділення засобів на меті зменшення боргового тягаря не вело до зменшення ресурсів, призначених для надання тих, що розвиваються країнам офіційної допомоги в цілях розвитку. [19,14]

Міжнародна фінансова система є неповною і небезпечною без механізму врегулювання державного боргу, і тому необхідно докласти нові зусилля. Кодекс поведінки зосереджений на поліпшенні стосунків між інвесторами і кредиторами і потребує подальшої підтримки і вдосконалення, проте його може оказатися недостатньо для забезпечення впорядкованої перебудови боргу. Збільшення пільгового і непільгового кредитування, у тому числі новими кредиторами, вказує на необхідність в розробці міжнародно визнаного механізму врегулювання боргових проблем за участю усіх кредиторів. Тому країнам належить досягти згоди по ряду принципів врегулювання потенційних боргових криз, які повинні передбачати справедливий розподіл тягаря між державним і приватним секторами і між позичальниками, кредиторами і інвесторами. Країнам належить також розширювати застосування інструментів, якось: заміни боргових зобов'язань на акціонерний капітал, які сприяють запобіганню борговим кризам і зниженню рівнів нестійкої заборгованості.

2.4 Податкові надходження

Задля забезпечення стратегії сталого економічного розвитку необхідною умовою є модернізація діючого податкового законодавства та співпраця на дво- та багатосторонніх рівнях. Комітет експертів з міжнародної співпраці в податкових питаннях вже провів дві сесії і, серед іншого, веде оновлення Типової конвенції Організації Об'єднаних Націй про уникнення подвійного оподаткування у відносинах між розвиненими країнами, що розвиваються, для використання країнами, що розвиваються, при укладенні двосторонніх договорів про оподаткування з розвиненими країнами. Типова конвенція Організації Об'єднаних Націй заснована на досягненнях, які знайшли віддзеркалення в Типовій конвенції ОЭСР про подвійне оподаткування прибутків і капіталу і в практиці двосторонніх договорів, наскільки вони застосовані до ситуацій країн, що розвиваються. Заохочення інвестування в країну і торгівлі з нею (зокрема, за рахунок уникнення подвійного оподаткування) самого по собі недостатньо для сприяння фінансуванню розвитку: справедлива податкова віддача від інвестицій і торгівлі є важливим джерелом фінансування інфраструктури і досягнення стабільності, необхідної для подальшого інвестування і розвитку. Робота Комітету експертів відбиває визнання того, що між типовими конвенціями ОЭСР і Організації Об'єднаних Націй існують чіткі концептуальні і практичні відмінності : перша має тенденцію закріплювати більше прав в плані оподаткування за країною проживання інвестора, а друга залишає більше прав в плані оподаткування за «джерелом» або країною перебування, де відбувається економічна діяльність. [14]

Характеристики

Список файлов курсовой работы