180588 (628717), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Соціум - довкілля - зносний - обсяги й темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється. Стійкий - це "золото середина" у тріаді економіка - соціум - довкілля. Людство повинне надати розвиткові сталого і довготривалого характеру, для того, щоб він відповідав потребам людей, що живуть тепер, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої споживи. Сталий розвиток у формулюванні ООН - це розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти споживи нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх потреб. [10,стор 181-183]

Сталий довгостроковий розвиток являє собою не незмінний стан гармонії, а скоріше, процес змін, у якому масштаби експлуатації ресурсів, напрямок капіталовкладень, орієнтація технічного розвитку й інституціональних змін узгоджуються з нинішніми і майбутніми потребами.

У сучасній науці існує велика кількість визначень сталого розвитку. Найбільш популярні представлені в таблицях 1.1., 1.2.

Табл. 1.1. «Сталий розвиток»: зарубіжна наукова думка

Посібник (1980)	Покращання якості життя в межах можливостей (місткості) екосистем, які залишатимуться у стані відносної рівноваги. При цьому сталість є характеристикою процесу чи стану, який може зберігатися (підтримуватися) необмежено
Роби Г. Е. (Daly 1990)	Розвиток, при якому зростання не перевищує несучої здатності (carrying capacity) навколишнього середовища. можна вважати соціально стійким
Інститут світових ресурсів (1996)	Розвиток, при якому природні ресурси, людство і фінанси управляються і використовуються таким чином, щоби збільшити багатство і благоустрій людей без погіршення умів їх життєдіяльності у майбутньому
Комісія Брундтланд (Акимова, 1998)	Така модель соціально - економічного розвитку, при якій досягається задоволення життєвих потреб нинішнього покоління людей без того, щоб майбутні покоління булі позбавлені такої можливості через вичерпання природних ресурсів деградацію навколишнього середовища
Газізулін Н. Ф. (1992)	Еколого-економічна рівновага в суспільстві
Гузєв М. Н. (1997)	Форма соціально - економічного розвитку суспільства на базі постіндустріальної моделі господарювання і вільної творчої праці з урахуванням інтересів сучасного і майбутніх поколінь та спрямування на досягнення високого рівня якості природного середовища життєдіяльності людини
Возняк В. (1993)	Необхідність цілеспрямованих антропогенних змін природного середовища і соціального стану, які повинні допомогти суспільству подолати обмеженість біосферних умів його існування
Розенберг Г. Гелашвілі Д., Краснощоков Г. (1996)	Допустимий розвиток, або розвиток, що не виснажує наявні ресурси або розвиток, який зберігає цілісність
Замятіна М. Ф. (1998)	Сукупність соціальних і структурних економічних перетворень, які оптимізують економічні та соціальні блага, що знаходяться в розпорядженні суспільства без загрози потенційним чи аналогічним благам у майбутньому

Табл 1.2 «Сталий розвиток»: вітчизняна наукова думка[8,стор.170-172]

Концепція сталого розвитку України(1997)	Це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь
Данилишин Би. М. Шостак Л. Би. (1999)	Це така система відносин суспільного виробництва, при якій досягається оптимальне співвідношення між економічним ростом, нормалізацією якісного стану природного середовища, ростом матеріальних і духовних потреб населення
Шевчук В. Я. (2001)	Процес гармонізації продуктивних сил, задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіх поколінь
Герасимчук З. В. (2002)	Процес забезпечення функціонування територіальної системи із заданими параметрами в певних умовах, протягом необхідного проміжку годині, що веде до гармонізації факторів виробництва та підвищення якості життя сучасних і наступних поколінь за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища
Прадун В. П. (2005)	Збалансований розвиток, тобто такий, що має збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої екосистеми

1.2 Засоби, методи та інструменти фінансування сталого розвитку

Необхідність переходу світу на концепцію сталого розвитку не можливо переоцінити. Це є єдиний шлях виживання та гідного існування. Але для його забезпечення необхідні величезні фінансові механізми.

Серед основних механізмів фінансування сталого розвитку можна виділити наступні:

• мобілізація ресурсів. До неї можна віднести зовнішні потоки приватного капіталу, офіційна допомога донорів, зобов'язання розвинених країн у розмірі 0,7%, а також фінансування з боку міжнародних фінансових установ, зокрема Глобального екологічного фонду.

• вивільнення коштів. Основним завданням цього засобу є списання непомірних боргів держав, що розвиваються, а також скорочення видатків державного бюджету.

• податкові надходження. Введення нових невеликих податків на найбільш вживаніші операції. До таких податків можна віднести податок Тобіна на валютообмінні операції у розмірі 0,1-0,25%. Також ввести «невеликий податок» на користування мережею Інтернет в розмірі 1цент

• інституційно - організаційні. Включає збільшення фінансування Глобальним екологічним фондом транскордонних екологічних проектів в регіонах. До цього ще можна віднести організацію зустрічей донорів на різних рівнях.

• альтернативні. Доповнюють традиційні джерела фінансування сталого розвитку. До таких належать обмін екологічними знаннями, запобігання фінансовим кризу та передача екологічно чистих технологій. Дуже важливим є інвестування в освіту, науку та професійну підготовку й впровадження нововведень у інформаційні технології.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ГЛОБІЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ ФІНАНСУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2.1 Світовий досвід використання глобальних стратегій

Найбільш важливою галуззю, яка потребує вдосконалення та модернізації є енергетика. ЄБРР усвідомлює величезну потребу в інвестиціях, необхідних для розвитку сталої енергетики в регіоні, у зв'язку з чим розробляє механізми фінансування, спрямовані на підтримку проектів малого і середнього масштабу в області енергоефективності і поновлюваної енергії.

Залучення до співпраці місцевого фінансового сектора дозволяє долати бар'єри, що перешкоджають розробці і фінансуванню проектів в області енергоефективності і поновлюваної енергії. Механізми фінансування сталої енергетики успішно реалізуються по каналах 28 місцевих банків в шести країнах.

Прикладами такої співпраці є :

• Болгарія: 2004-2009

Фінансування ЄБРР в сумі 105 млн. євро задля підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії в промисловості. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування і технічного сприяння по лінії Міжнародного фонду виведення із експлуатації Козлодуйской АЕС.

• Болгарія: 2005-2009

Фінансування ЄБРР в сумі 50 млн. євро задля підвищення енергоефективності в житловому секторі. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування і технічного сприяння по лінії Міжнародного фонду виведення із експлуатації Козлодуйской АЕС.

• Україна: 2006-2010

Фінансування ЄБРР в сумі 150 млн. євро на реалізацію великих проектів підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії в промисловості. Підтримка механізму забезпечується шляхом надання технічного сприяння з боку федерального міністерства фінансів Австрії і Шведського агентства по міжнародному розвитку.

• Грузія: 2007-2009

Фінансування ЄБРР в сумі 20 млн. євро на підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії в промисловості і житловому секторі. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання технічного сприяння по лінії Канадського агентства міжнародного розвитку, Фонду підтримки країн на початковому етапі переходу і Британського фонду підтримки ініціатив в області стійкої енергетики.

• Словаччина: 2007-2010

Фінансування ЄБРР в сумі 60 млн. євро з метою підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії в промисловості і житловому секторі. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування і технічного сприяння по лінії Міжнародного фонду виведення із експлуатації Богуницкой АЕС.

• Румунія: 2008-2010

Фінансування ЄБРР в сумі 80 млн. євро для підвищення енергоефективності в промисловості. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування і технічного сприяння з боку Європейського союзу.

• Болгарія: 2008-2010

Фінансування ЄБРР в сумі 20 млн. євро на меті підвищення енергоефективності в промисловості. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування і технічного сприяння з боку Європейської комісії.

• Казахстан: 2008-2010

Фінансування ЄБРР в сумі 50 млн. євро на підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії в промисловості; технічне сприяння здійснюється за рахунок засобів Фонду стійкої енергетики Сполученого Королівства і ЄБРР, міністерства закордонних справ Норвегії, Японсько-європейського фонду співпраці і федерального міністерства екології, охорони природи і ядерної безпеки Германии.

• Західні Балкани: 2009-2011

Фінансування ЄБРР в сумі 60 млн. євро на меті реалізації проектів підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії в промисловості і будівництва громадських будівель. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування по лінії Програми ЄС по сприянню країнам-кандидатам на вступ в Європейський союз, а також технічного сприяння Багатостороннього донорського фонду для Західних Балкан.

• Росія: 2009-2011

Фінансування ЄБРР в сумі 200 млн. євро на меті підвищення енергоефективності в промисловості. Підтримка механізму забезпечується шляхом надання технічне сприяння з боку федерального міністерства екології, охорони природи і ядерної безпеки Германії.*

• Україна: 2009-2011

Фінансування ЄБРР в сумі 100 млн. євро для того, щоб реалізувати малі проекти підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії на МСП. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання технічного сприяння з боку Європейського союзу.

• Молдова: 2009-2011

Фінансування ЄБРР в сумі 20 млн. євро на меті реалізації малих проектів підвищення енергоефективності і розвитку поновлюваних джерел енергії на МСП. Підтримка механізму забезпечується за рахунок надання безвідплатного фінансування і технічного сприяння з боку Європейського союзу [10]

2.2 Мобілізація ресурсів як одна зі стратегій акумуляції грошових коштів

Першою та дуже важливою стратегією є мобілізація міжнародних ресурсів. Вона включає в собі зовнішні потоки приватного капіталу, зобов'язання, а також офіційна допомога донорів.

У останні п'ять років стале економічне зростання і поліпшення інвестиційного клімату в цілій низці країн сприяли істотному збільшенню об'єму приватних інвестицій, у тому числі і в країни, що розвиваються. Прямі іноземні інвестиції як і раніше є найбільшим компонентом потоків приватних ресурсів в країни, що розвиваються, і в 2006 році їх загальний об'єм складав майже 400 млрд. дол. США. Зіставлення видів і дії прямих іноземних інвестицій в країни, що розвиваються, між різними регіонами свідчить про важливе значення політики в цій області. Наприклад, в Азії іноземні інвестори прагнули внести свій вклад в експорт промислової продукції, що динамічно розвивається, після того, як в країнах цього регіону була успішно реалізована державна політика, спрямована на розвиток таких секторів, як електронна промисловість. Останнім часом прямі іноземні інвестиції в країни Латинської Америки охоплювали декілька секторів, головним чином у зв'язку з приватизацією; при цьому деякі з цих інвестицій стимулювали експорт.

Недавнє глобальне збільшення об'єму інвестицій в добувні галузі в усіх регіонах світу було особливо помітним в Африці, проте поки що не зрозуміло, чи істотно вплинуть ці інвестиції на забезпечення зайнятості завдяки ефекту мультиплікатора. Важливе значення для залучення і використання стійкого і довгострокового капіталу для внутрішніх і міжнародних інвестицій мають сприятливі умови для підприємницької діяльності. Низка країн добилася в цьому плані значно більшого прогресу, чим інші, особливо в справі здійснення реформ нормативно-правової основи і в справі забезпечення необхідної інформації. Розвинений внутрішній приватний сектор, який і сам інвестує кошти у свою економіку, посилає тим самим потужний сигнал для залучення продуктивних припливів приватних інвестицій. Прямі іноземні інвестиції в найважливіші сектори економіки, такі, як сектор інфраструктури, як фізичної, так і соціальної, повинні зіграти важливу роль у багатьох країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Турбота про інфраструктуру як і раніше покладається на державу, проте країни прагнуть залучати і приватний сектор до цієї діяльності, а також до фінансування проектів інфраструктури у зв'язку зі збільшенням фінансових потреб і бюджетно-податковим тиском. Вдосконалення структури партнерської співпраці між державним і приватним секторами має важливе значення, оскільки воно допомагає уникнути ті невдачі і труднощі, якими супроводжувалася недавня участь транснаціональних корпорацій в справі створення інфраструктури і комунальних служб, таких, як водопостачання.

Залучення необхідного об'єму прямих іноземних інвестицій для задоволення потреб у сфері інфраструктури багатьох країн, що розвиваються, залежатиме від усунення стурбованості іноземних інвесторів рисками, пов'язаними з діючими в цих країнах нормативними режимами. Питання про те, як установи, що займаються фінансуванням розвитку, можуть сприяти залученню приватних інвестицій в сектор інфраструктури країн, що розвиваються, розглядалося на консультаціях, що проводилися нещодавно, з різними зацікавленими сторонами з питань фінансування розвитку, які були організовані Всесвітнім економічним форумом при підтримка Департаменту з економічних і соціальних питань. У якій мірі приватні інвестори, що вкладають кошти в інфраструктурні проекти, мають бути захищені від ризиків, є спірним питанням. Існує думка, що нормальні ринкові риски, включаючи ризик знецінення валюти, повинні враховуватися приватним сектором, і лише ті чинники ризику, які абсолютно не залежать від нього, такі, як риски, пов'язані з нормативними режимами і форс-мажорними обставинами, повинні страхуватися державним сектором. [20]В той же час украй важливо, щоб уряди країн, що розвиваються, не брали на себе риски або зобов'язання відносно врегулювання потенційних вимог, з якими набагато ефективніше працює приватний сектор. Збільшення об'єму прямих іноземних інвестицій тісно пов'язане з діяльністю добувних галузей і інфраструктурою. У число основних чинників, які сприяють швидкому розширенню і поширенню прямих іноземних інвестицій в добувних галузях, входить підвищений попит на природні ресурси, особливо обумовлений потребами в енергетичних і сировинних ресурсах великих і динамічно таких, що розвиваються країн з ринковою економікою, що формується. Оскільки сировинний сектор грає виключно важливу роль у багатьох країнах, що розвиваються, включаючи країни Африки, Західної Азії і Латинської Америки, прямі іноземні інвестиції в добувні галузі зачіпає низка запитань, пов'язаних з цілями в області розвитку. У контексті мобілізації фінансових ресурсів на меті розвитку приплив великих сум інвестиційного капіталу, а також позитивне сальдо торгового балансу означають, що для низки країн, що розвиваються, найважливішим питанням в короткостроковій і середньостроковій перспективі є вже не те, як мобілізувати необхідні засоби, а як найефективніше використовувати їх для досягнення цілей розвитку. Тут важливо також відмітити, що, міжнародні зусилля, спрямовані на те, щоб зменшити прагнення до отримання ренти і запобігання корупції в цих областях, такі, як Ініціатива по забезпеченню транспарентності в добувних галузях, набувають усе більш активного характеру. Разом з традиційними інструментами можна виділити нові механізми фінансування, як за рахунок випуску облігацій, так і акцій, державного і приватного секторів для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в інтересах передусім малих підприємців і малих і середніх підприємств і інфраструктури. Ці державні і приватні ініціативи можуть включати розвиток механізмів консультацій міжнародних і регіональних фінансових організацій і урядів країн з приватним сектором як в країнах походження, так і країнах-одержувачах в якості засобу створення сприятливих для підприємницької діяльності умов. [21]

Характеристики

Список файлов курсовой работы