178056 (627649), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Малі підприємства інноваційної спрямованості зразка тих, що з'явилися в кінці 80-х - на початку 90-х років, формувалися різними шляхами. Одні виокремлювалися з науково-дослідних інститутів, науково-виробничих об'єднань, які занепали в умовах швидких змін. Інші створювалися як "ринкові двійники" лабораторій. Вони займалися як суто науковими чи прикладними дослідженнями, так і повним циклом "дослідження - виробництво - збут". Деякі підприємства створювалися з ініціативи розробників, які відчули в собі потяг до підприємництва і мали намір виробляти конкурентоспроможну, прибуткову наукомістку продукцію. Часто такі компанії, маючи на меті швидке просування продукції за кордон, організовували спільні підприємства з іноземними партнерами.
У середині 90-х років уже чітко вимальовується цілий клас суб'єктів інноваційного малого підприємництва - тих, для кого бізнес є самоціллю, хто може створити справу "на порожньому місці", хто прагне до самореалізації, самостійності, розкриття свого творчого потенціалу. Сьогодні вже є змога проаналізувати стан і тенденції розвитку таких підприємств в Україні за певними показниками. Так, за даними 2005 р., кількість малих інноваційних підприємств (з чисельністю працівників до 50 осіб) становила 185 од., або 6,6% всіх малих підприємств . Для порівняння: у США 12,5% всіх малих підприємств мають у сфері своєї діяльності інноваційний напрям. Водночас спостерігається тенденція до зростання кількості МІП в Україні: у 2004р. їх налічувалося 134 од. (6,1%). Основним джерелом фінансування вітчизняних МІП є власні кошти - 59,2%, на кредити припадає лише 0,4% всього обсягу фінансування. Активізується участь іноземних інвесторів: якщо у 2000 р. тільки 0,4% фінансового капіталу МІП було отримано від закордонних джерел, то у 2004 р. - вже 17,6%, а у 2002 р. - до 35%. Це свідчить про зростання заінтересованості іноземних інвесторів в інноваційній продукції українського походження. Внесок українських інвесторів у МІП виглядає скромніше – лише 16,5%. Щодо вітчизняних джерел фінансування МІП, то ще у 2001 р. вони одержували підтримку з державного бюджету (3,9%) і місцевих бюджетів (3,9%), але у 2005 р. такої допомоги не зафіксовано.
Аналіз витрат МІП за напрямами інноваційної діяльності засвідчив, що кошти йшли головним чином на придбання засобів виробництва (52,5% всіх витрат) і на його технологічну підготовку (24,2%). Безпосередньо на дослідження і розробки направлено 5,8% коштів, на рекламу та збутові заходи - 1,2%. Структура витрат МІП недостатньо ефективна; для порівняння: американські інноваційні підприємства малого бізнесу направляють на дослідження і розробки 15-40% витрат, на виробництво - 40-60%, на рекламу та збут -10-25% . Діяльність українського інноваційного малого бізнесу досить прибуткова. Так, у 2005 р. МІП отримали 65,8 млн. грн. прибутку проти 50,6 млн. грн. у 2001 р., а в розрахунку на 1 грн. затрат прибуток дорівнював 5,5 грн. (проти 3 грн. у 2001
Ми пропонуємо таке тлумачення малого інноваційного підприємництва: це особливий тип сучасної підприємницької діяльності (складова частина сектора малого підприємництва), спрямованої на отримання прибутку від провадження науково-дослідницької роботи, результатом якої є створення нової (або вдосконалення існуючої) конкурентоспроможної продукції (технології, послуг), використання котрої істотно поліпшує умови виробництва або життя людини, та її успішна комерціалізація.
Особливості функціонування МІП безпосередньо визначаються особливостями НТП в даний момент. Роль МІП у НТП корелює з типами галузей, причому мають значення "вік" галузі, ресурсомісткість виробництва, обсяг стартового капіталу, динаміка розвитку галузі, тривалість життєвого циклу продукту. Встановлено, що саме на час "молодості" галузі припадає максимальна кількість інновацій-продуктів, а на час її "зрілості" - збільшення кількості інновацій у технологіях.
Більшість МІП переймаються питаннями створення саме інноваційних продуктів, а не технологій: адже вдосконалення останніх здебільшого актуальне для широкомасштабного виробництва і характерне для великих компаній. Надзвичайну роль МІП відіграють саме на початку розвитку галузі (часто-густо якраз винаходи МІП і започатковують нову галузь), потім новинку освоюють великі компанії, і подальші нововведення припадають переважно саме на них. Це стосується насамперед тих галузей, де життєвий цикл товарів досить тривалий (металургійна, сталеливарна, текстильна промисловість). Високотехнологічні галузі з постійно скорочуваним життєвим циклом продукції потребують невпинного вдосконалення, і тут МІП незамінні. І хоча з часом спостерігається повсюдне скорочення життєвого циклу будь-яких товарів, все ж таки зазначені тенденції зберігаються, а змінюються лише часові інтервали.
Аналізуючи стан і тенденції розвитку малого підприємництва в Україні, можна виділити два сегменти вітчизняного малого бізнесу - "класичний" та "інноваційний". Сьогодні можна цілком упевнено стверджувати, що обидва сегменти мають як спільні, так і відмінні риси, визначені особливостями їх функціонування та роллю в господарській системі (рис.3.1)
Рис.3.1. Функції "класичного" та інноваційного малого підприємництва
ВИСНОВКИ
Слід зазначити, що за роки незалежності в Україні сформувалися майже всі ринкові інституції для функціонування підприємництва, але основний механізм, що забезпечує дотримання формальних законних норм у контрактах і угодах, потребує удосконалення. Основною проблемою становлення підприємництва в Україні є відсутність соціально-економічного порядку, який залежить від загальної моральної свідомості учасників ринку та формальних правил поведінки.
Проведене дослідження правових аспектів цілей підприємницької діяльності дозволяє зробити висновки, що діяльність підприємця спрямована на одержання прибутку. У цьому – економічна сутність підприємництва; пріоритетного значення у підвищенні економічної ефективності підприємств набуває використання ресурсів, активів, а не ефективність поточного виробництва; врахування активів підприємства, об’єктивна їх оцінка, як найповніша мобілізація резервів економічності їх застосування передбачають використання в теорії та практиці господарювання системи показників оборотності активів на всіх стадіях кругообороту вартості підприємств: для цього необхідно, зокрема, вдосконалити баланс підприємств, структурувавши в ньому активи точно за ознакою їх участі у процесі кругообороту вартості.
Здійснений аналіз переконує, що мале інноваційне підприємництво слід розглядати як особливу частину економічної системи, що має власні специфічні функції, завдяки яким воно може стати дійовим джерелом підвищення життєздатності економіки в майбутньому. Подальше опрацювання тематики малого інноваційного бізнесу можливе, наприклад, у напрямі визначення факторів, що впливають на його діяльність в Україні, виявлення слабких місць і резервів МІП. Розуміння особливостей малих інноваційних компаній, визначення умов їх розвитку мають стати підґрунтям для формування національної та регіональної політики їх підтримки. Реалізація цієї політики здатна не лише максимально підвищити конкурентоспроможність МІП, а й збільшити їхній позитивний вплив на економіку в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Господарський кодекс України// із змінами, доповненнями від 6.07.2005, Відомості Верховної Ради України, 2005.
2.Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. №254к/96-ВР.
3."Про підприємництво": Закон України від 7 лютого 1991р.№698-ХІІ.
4."Про господарські товариства": Закон України від 19 вересня 1991р.№1576-ХІІ.
5."Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності": Положення Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998р.№740.
6.Бондар Н.М. Економіка підприємства.: Навчальний посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 405с.
7.Бойчик І.М. Економіка підприємства.: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 125с.
8.Бусыгин А.В. Предпринимательство. – М., 2004.
9. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання// "Економіст". - № 2.- 2003. - С.39.
10. Влажевич В. С. Місцеві податки і збори та їх особливості. Світовий та український досвід встановлення та справляння місцевих податків// „Підприємництво, господарство і право". - № 1. – 2004. - С.94-99.
11.Геєць В. Соціогуманітарніскладові перспективи переходу до соціально-орієнтованої економіки в Україні//Економіка України. – 2005. - №1 – с.4-12.
12. Данілов А.В. Вдосконалення механізму податкового регулювання сталого екомомічного розвитку// "Фінанси України".- № 2. – 2005. - С.92-99.
13. Дікань Л. В. Податки у фінансовому менеджменті підприємництва: Монографія. – Х.: Константа. – 2003. - 87с.
14.Катаев А.В., Устінова І.Г. Розвиток малих форм бізнесу як шлях розв’язування соціально-економічних проблем регіону// Проблеми економіки і управління//Вісник Державного університету "Львівська політехніка". – 1994. – №345. – с.31-38.
15.Коробов В.А. Финансы предприятия. – М.: Инфра, 2003. – 544с.
16.Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Юрчук Г.В. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг. Практич.посібник. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2003.
17.Петрович Й.М., Будіщева І.О. Основи виробничого підприємництва. – Львів: Львівська політехніка, 1994. – Ч.1;Ч.2. – 176с.
18. Сутормина В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Либідь, 2001.
19.Николенко Ю.В., Діденко М.М., Шегда А.В. Основи економічної теорії. – К.: Либідь, 2003. – 326с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
