178056 (627649), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Самофінансування підприємств здійснюється за рахунок прибутків та амортизаційних відрахувань. У 2007 р. для промислових підприємств воно становило 2141,8 млн. Часто модернізація зводиться тільки до заміни фізично спрацьованого обладнання та впровадження дещо поліпшених технологій. Можливості самофінансування значні, але на практиці вони зменшуються через вилучення частини прибутку на користь фірм, які здобули контроль над тим чи іншим підприємством. До того ж підприємства найчастіше все ще залишаються малорентабельними чи збитковими.

У країнах з розвинутою економікою модернізація виробництва істотною мірою фінансується за рахунок заощаджень населення. В Україні, за різними оцінками, вони становлять від 10 до 20 млрд. дол. Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб, у 2008 р. становили близько 32,3 млрд. грн. Отже, більша частина заощаджень перебуває в тіньовому обороті.

Банківські інвестиції у реальний сектор економіки, так само як інвестиції страхових компаній, обмежені придбанням акцій підприємств лише як ліквідних активів для подальшого продажу при очікуваному підвищенні їхньої ціни. Хоча за останні роки фінансові можливості банківської системи істотно зросли, висока вартість залучення коштів при підвищеному ризику довгострокових кредитів орієнтує банки на короткострокові (рідше - середньострокові) кредити посередницьким фірмам зі швидким обігом коштів.

Зведений бюджет України також не може розглядатися як визначальне джерело фінансування модернізації виробництва з огляду на чималий державний борг та гостроту соціальних проблем. Прийняття численних задекларованих програм розвитку ряду галузей призвело лише до розпорошення фінансових ресурсів та розширення бази корупції при розподілі коштів урахуванням їх можливого зростання, недостатньо для масштабного технічного переозброєння виробництва у прийнятні терміни, - тут потрібні зовнішні інвестиції. їхніми джерелами є кредити міжнародних фінансових організацій та ресурси світового фінансового ринку.

Повернення в Україну вивезених капіталів має базуватися на компромісі держави і їхніх власників. Принциповим для держави є оподаткування доходів від цих коштів та їх використання в реальному секторі економіки, включаючи банківську систему. Для власників вивезених капіталів найважливіше - надійність і анонімність розміщення коштів, а також їхня легалізація та мінімізація оподаткування.

В Україні ринок довгострокових банківських кредитів дуже обмежений. Головними фінансовими інструментами залучення довгострокових інвестицій у найближчій перспективі будуть цінні папери - акції та облігації. Як твердять фахівці, фінансування інвестицій в реальний сектор за допомогою ринку цінних паперів, залучення на такі цілі через фондовий ринок не спекулятивних вітчизняних та іноземних капіталів мають стати найважливішим джерелом нового економічного зростання. Завдяки цінним паперам буде створено фінансовий механізм для запуску інвестицій, які забезпечать виживання і відновлення промисловості.

В Україні безпосереднє інвестування заощаджень населення у цінні папери підприємств майже не практикується. Ці кошти (обсяги їх у результаті розпочатої боротьби з тіньовою економікою можуть суттєво збільшитись) акумулюються на банківських депозитах, у страхових компаніях, а останнім часом - у пенсійних фондах. Тому має бути підвищена заінтересованість інституціональних інвесторів, а також фінансово-промислових фурм у тому, щоб направляти кошти саме на модернізацію вітчизняних підприємств. Одним з важливих факторів створення такої заінтересованості може стати зміна умов приватизації державної власності.

Необхідно збільшити інвестиційну привабливість цінних паперів українських підприємств шляхом підвищення їхньої надійності та ліквідності.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІНОГО РОЗВИТКУ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

2.1 Аналіз економічного становища за 2003-2004 роки

Соціально-економічна ситуація в області протягом 2004 року залишалась складною і суперечливою. З одного боку, завдяки здійсненим заходам, намітилися певні ознаки стабілізації у промисловості, в тому числі в більшості її галузей, транспорті, зв'язку, досягнуто приросту обсягів виробництва товарів народного споживання, товарообороту, надання платних послуг населенню.

У той же час, зростання обсягів виробництва не супроводжувалось поліпшенням фінансово-економічного стану галузей і підприємств, подоланням платіжної кризи. Залишається тенденція до зростання заборгованості по виплатах заробітної плати у виробничій сфері та рівня безробіття. Високим є рівень бартеризації економіки. Не сформовано сприятливі умови для інвестицій, як фактора оновлення, модернізації та реструктуризації виробництва. Заходи, що приймалися в області по концентрації зусиль на пріоритетних напрямках розвитку промисловості, структурній перебудові підприємств дозволили збільшити за 2008 рік обсяги промислового виробництва на 1,8%; вперше за останні роки зросло виробництво товарів народного споживання на 2,8 %.

Забезпечено приріст виробництва у 8 найважливіших галузях з 14, в першу чергу, у електроенергетиці; паливній; хімічній; медичній; харчовій промисловості.

Разом з тим знижено обсяги виробництва у таких галузях як машинобудування і металообробка - на 2,8 %, деревообробній та целюлозно-паперовій - на 22,2 %, легкій - на 2,5 %, борошномельно-круп'яній - на 30,2%.

Не на краще відбулися структурні зміни у промисловому виробництві. Так, питома вага машинобудування та металообробки зменшились проти 2003 року на 3,1%, а доля паливно-енергетичного комплексу навпаки збільшилась на 6,5%. Зменшилась питома вага галузей, які виробляють товари народного споживання – харчової та легкої промисловості відповідно на 2,5% та на 0,3%, а борошномельно-круп’яної – на 1,2%.

Визначилась стійка тенденція до збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів на складах. Їх загальний обсяг дорівнює виробництву продукції за півроку.

Не зважаючи на збільшення обсягів виробництва промислової продукції в цілому по області, а також виручки від реалізації цієї продукції, фінансово-економічний стан промислових підприємств залишається складним. Фінансово-економічні показники промисловості у 2004 році гірші, ніж у 2003 році. Протягом минулого року поступово збільшувалась кількість збиткових підприємств та сума збитків. Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську у 1,4 рази. Все це свідчить про те, що у промисловості зараз відсутні відповідні умови до збільшення прибутків, поповненню обігових коштів. За 2004 рік зросли обсяги роздрібного товарообороту на 4,1% і платних послуг - на 4,8% (у порівняних цінах). Складним залишається стан із заборгованістю по зарплаті, стипендіях і пенсіях. Станом на 2004 в цілому по народному господарству області заборгованість по заробітній платі складала близько 416,7 млн.грн. (2,9 місяці) і збільшилась за рік на 36% (дані ЦСУ).

Борг у виробничій сфері складав 374,8 млн.грн., що становить 90% від загальної заборгованості по області і збільшився за рік на 33%.

Недоїмка підприємств до Пенсійного фонду склала 192 млн. грн. З загальної суми недоїмки 122,3 млн.грн. боргів реструктуризовано.

Ситуація на ринку праці характеризується збереженням у значних обсягах прихованого безробіття та неповної зайнятості, прискоренням темпів зростання чисельності офіційно зареєстрованого безробіття, поглибленням дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили. Навантаження на одне вакантне робоче місце у 2004 році зросло з 12 чоловік до 19 чоловік.

Складність ситуації в галузях народного господарства обумовлена продовженням негативного впливу цілого ряду факторів, що нагромадилися протягом попередніх років: недосконалим податковим законодавством, тяжким фінансовим станом підприємств та організацій, фізичним та моральним старінням виробничого потенціалу, використанням застарілих технологій, щорічним виведенням з економічного обороту значних коштів внаслідок нагромадження неконкурентоспроможної та неліквідної продукції, низьким рівнем доходів населення.

2.2 Економічне становище Харківського регіону за 2007-2008 роки

Починаючи з 2005 року стан економіки значно покращився, але деякі галузі промисловості залишаються на тому ж рівні. На перехідному етапі економіки України важливою є роль бюджетного фінансування. Бюджетні видатки повинні спрямовуватись насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідного ринкового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей економіки.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

• капіталовкладення

• операційні витрати

• кредити і дотації

Включення інвестиційних проектів у бюджетне фінансування має здійснюватись на конкурсній основі у такий спосіб: на підставі певних критеріїв (термін окупності, рентабельність, економічна ефективність, соціальна значущість проекту) проводиться тендер серед потенційних виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів зростання.

Таблиця 1. Видатки бюджету на розвиток економіки за 2003-2008рр. (млн. грн.)

Видатки зведеного бюджету на розвиток економіки	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Усього	4423,6	5669	5820,5	6668,9	7301,8	6262,3
Промис-ть, енергетика, будівництво		3322,4		3409,4	3842,9	2473,3
С/г, лісове/г, рибальство, мисливство		607,6		885,7	1094,8	1377,6
Транспорт, зв’язок, телекомунікації, Інформатика, дорожнє господарство		1739		1891,2	1789,8	1816,7
Інші послуги пов’язані з екон діял-тю				482,6	574,3	594,7
Питома вага у загал сумі видатків, %	12,9	18,1	16,7	12,7	14,3	10,4

Проаналізувавши данні наведені у таблиці можна зробити висновок, що витрати на розвиток економіки в останні роки зменшуються. Це об’єктивний процес, оскільки на зміну адміністративним методам приходять економічні, коли розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок коштів підприємницьких структур. Однак, навіть враховуючи цей факт, виділених коштів не вистачає для оптимального фінансування економіки.

Сутність проблеми полягає в тому, що є галузі, які без державної допомоги в умовах ринку не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси. Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного фінансування виробництва є незаперечною, про що свідчить досвід розвинутих країн світу. Основні напрямки розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України.

Видатки на соціальну сферу займають чільне місце в системі видатків бюджету. Це пов’язано насамперед з тим, що галузі соціальної сфери активно впливають на збільшення обсягу ВВП, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним з важливих факторів зростання ефективності виробництва.

Однак функціонування галузей соціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин в них, які складаються в процесі руху різноманітних за джерелами, призначенням, порядком формування та використання фондів фінансових ресурсів. Структура цих відносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньо- та міжгалузеві відносини, відносини з населенням.

Витрати на соціально-культурні заходи визначаються за допомогою економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крім того, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів. Такими нормативами можуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник, передбачений програмою для цієї території чи установи.

Зазначені нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, як правило, на 5—10 років. Вони можуть визначатися на одного жителя, одного учня, одну установу тощо. Нормативи є вихідною величиною, яка відображає гарантію держави для задоволення потреб соціального забезпечення. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або за рахунок додаткових джерел, вишуканих місцевими Радами народних депутатів.

Бюджетні норми можуть змінюватись під впливом багатьох факторів. Збільшення норм пов’язано з зростанням зарплати, зміною цін та тарифів, з появою додаткових можливостей по фінансуванню видатків в місцевих бюджетах.

Таблиця 2. Видатки на фінансування соціальної сфери за 2003-2008рр. (млн. грн.)

Видатки зведеного бюджету на соціально-культурні заходи	2003 р.,	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Усього	15949,3	13094,2	13455,4	19060,5	25519,6	33868,7
Освіта	5033,7	4564,2	4719,5	7085,5	9449,3	12269
Наука	582,9	319,7	294,9
Охорона здоров'я	3955,9	3632	3808,7	4888,2	6156,3	7537,9
Фізична культура	167,4	140,2	204,3	253,3	300,2	352,1
Соціальний захист населення	5607,7	4227	4147,1	5985,2	8121,8	12643,9
Культура і мистецтво	482,1	387,5	97,7	634	819,5	804,7
Засоби масової інформації	116,3	143,3	67,5	214,3	257,8	252,8
Питома вага у заг сумі видатків,%	46,5	42	38,6	39,6	46	56,1

В Україні законодавством передбачено такі статті видатків у соціальній сфері:

1. освіта;

2. охорона здоров'я;

3. соціальний захист та соціальне забезпечення:

4. державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

5. фізична культура і спорт;

Проаналізуємо данні наведені у таблиці.

Характеристики

Список файлов курсовой работы