177050 (627259), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Напруженість нормованого завдання розраховується і встановлюється виходячи із середнього рівня виконання норм праці за три - шість місяців на ті види робіт (операцій), які включаються до нормованого завдання.

Почасово-преміальна система оплати праці є простою почасовою системою, доповненою преміюванням за виконання конкретних кількісних і якісних показників роботи. Суть цієї системи полягає в тому, що працівнику понад заробітну плату за тарифом, що належить за фактичний час роботи, виплачується премія за конкретні досягнення в роботі за заздалегідь установленими показниками.

Почасово-преміальна система застосовується для оплати праці керівників виробництв, спеціалістів, інших службовців, а також значної кількості професій робітників.

Премії при почасово-преміальній системі оплати праці нараховуються відповідно до розробленого на підприємстві Положення про преміювання, яке включається до колективного договору або затверджується як додаток до колективного договору.

Підходи і методи нарахування заробітної плати робітникам в умовах колективної організації праці мало чим відрізняються від умов оплати праці при індивідуальній її організації.

Особливості полягають у тому, що нарахування заробітної плати здійснюється за результатами спільної колективної праці.

Розподіл бригадного заробітку здійснюється за коефіцієнтом трудової участі (КТУ).

За КТУ може розподілятися:

• весь колективний заробіток;

• частина заробітку понад основну тарифну оплату;

• тільки загальний розмір колективної премії.

Порядок застосування КТУ встановлюється колективом бригади.

Основне завдання при розподілі колективного заробітку або премії – обґрунтоване визначення КТУ, який ураховує не тільки результати праці, а й особисті здібності працівника.

КТУ має визначати особистий внесок робітника в колективні результати роботи бригади. На підприємствах для розрахунку КТУ розробляються спеціальні таблиці показників і шкали їх оцінки. Значення оцінок додаються до базової величини КТУ, яка може бути прийнята за 1,0 або визначена на підставі:

• годинної тарифної ставки виходячи із середнього розряду виконуваних робітником робіт до тарифної ставки робітника основної професії цієї бригади;

• місячної тарифної ставки робітника до мінімальної місячної тарифної ставки робітника бригади;

• тарифної ставки робітника до середньої тарифної ставки в бригаді.

При визначенні базового КТУ можна також використовувати середній заробіток кожного робітника за 3 - 6 місяців, що передують створенню бригади.

При зниженні КТУ за виробничі недогляди та інші порушення мінімальний заробіток будь-якого з членів бригади не може бути менше заробітної плати за тарифом присвоєного розряду за відпрацьований час.

Відрядна форма оплати праці – це оплата вартості й ціни товару. Вона є перетвореною формою погодинної оплати праці. Витрати робочої сили за цією формою вимірюються кількістю й якістю виробленої продукції. Відрядна оплата праці використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

При відрядній оплаті праці величина заробітку визначається відрядною розцінкою за одиницю продукції (роботи) і кількістю останньої. Таким чином, ця форма заробітної плати стимулює передусім кількісний результат праці - її продуктивність. Чим більша продуктивність праці, тим вищий заробіток. Основні переваги відрядної заробітної плати полягають у тому, що, як уже зазначалося, вона забезпечує прямий зв’язок між оплатою праці та її кількісним результатом і за належних умов видається справедливою.Важливо і те, що обчислення заробітку є методично простим і зрозумілим для кожного працівника. Водночас, відрядна форма оплати праці має певні недоліки, які проявляються по-різному, залежно від конкретних умов. До них належать:

• можливе послаблення уваги до якості продукції з боку виконавців технологічних операцій з метою спрямування всіх зусиль на кількісний аспект роботи;

• спокуса порушення оптимальних режимів технологічних процесів, їх надмірної інтенсифікації, недодержання регламенту обслуговування машин, техніки безпеки, що призводить до додаткових витрат;

• складна і трудомістка робота з нормування праці й установлення норми виробітку і відрядних розцінок, спорадичне невдоволення робітників їх рівнем.

Отже, відрядна оплата праці потребує посиленого додержання режимів технологічного процесу, регламенту його обслуговування і якості продукції.Відрядну оплату праці раціонально застосовувати за таких умов:

• можливе чітке кількісне вимірювання результатів праці та їх залежності від одного або кількох працівників (бригади);

• працівники мають можливість збільшити виробіток чи обсяг виконуваної роботи (продукції);

• існує точний облік роботи кожного виконавця;

• є потреба на певній дільниці стимулювати підвищення продуктивності праці або збільшення обсягу продукції;

• на належному рівні організовано нормування праці.

Зазначені умови притаманні передусім процесам, де ручна праця відіграє істотну роль у їх здійсненні. Це, наприклад, ручні складальні роботи (не в системі регламентованих конвеєрів), обробка деталей на індивідуальних машинних робочих місцях, пошиття одягу, виконання інших масових робіт (переміщення вантажу, видобуток сировини). З підвищенням рівня механізації та автоматизації виробництва, машинної регламентації виробничого процесу і за відповідної зміни функцій робітників сфера застосування традиційної відрядної оплати праці звужується. Проте вона завжди залишається дійовим стимулюючим інструментом у безпосередній чи модифікованій формі в конкретних умовах діяльності підрозділів підприємства. Відрядна форма має такі підсистеми оплати праці:

• пряма відрядна;

• відрядно-преміальна;

• непряма відрядна;

• відрядно-прогресивна;

• акордна;

• колективно-відрядна (бригадна).

Суть прямої відрядної оплати праці полягає в тому, що заробіток обчислюється працівнику за установленими заздалегідь розцінками за кожну одиницю якісно виробленої продукції. Основними елементами цієї підсистеми є відрядна розцінка, яка встановлюється на кожну певну роботу виходячи з тарифної ставки, що відповідає розряду роботи, і норми виробітку або норми часу на цю роботу.

Розцінки обчислюються двома способами. Якщо застосовуються норми виробітку, розцінки визначаються діленням тарифної ставки, що відповідає розряду роботи, на цю норму виробітку:

Р_од = Т_д : Н_в,

де Р_од - відрядна розцінка за одиницю роботи;

Т_д - денна тарифна ставка робітника-відрядника, що відповідає розряду роботи;

Н_в - змінна норма роботи.

Якщо застосовуються норми часу, розцінка розраховується множенням тарифної ставки, що відповідає розряду роботи, на цю норму:

Р_од = Т_г × Н_ч,

де Т_г - годинна тарифна ставка робітника-відрядника, що відповідає розряду роботи;

Н_ч - норма часу на одиницю продукції, год.

Фактичний відрядний заробіток робітника при прямій відрядній індивідуальній оплаті праці обчислюється шляхом підсумовування добутків відповідної відрядної розцінки на фактично виготовлену робітником кількість деталей за розрахунковий період:

З_од = Р_од × О_п,

де З_од - загальний відрядний заробіток;

Р_од - розцінка за одиницю продукції кожного (n-го) виду;

О_п – фактичний обсяг виробітку по кожному (n-му) виду деталей (виконаних операцій).

Суть відрядно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що при ній робітнику-відряднику понад заробіток за прямими відрядними розцінками нараховується і виплачується премія за виконання і перевиконання заздалегідь установлених конкретних кількісних і якісних показників роботи.

Розмір премії звичайно встановлюється у відсотках до заробітку, визначеного за відрядними розцінками залежно від особливостей виробництва і характеру виконуваної роботи.

Преміювання має сприяти поліпшенню використання робочої сили, підвищенню якості та технічного рівня продукції, продуктивності праці, збільшенню питомої ваги високоякісної продукції в загальному її обсязі. При цьому має бути забезпечена зацікавленість працівників у досягненні високої ефективності виробництва, щоб поліпшення одних показників ефективності не досягалося за рахунок погіршення інших. Важлива умова застосування преміальної системи оплати полягає в тому, що премія виплачується лише тим працівникам, чия праця дійсно вплинула на досягнення показників преміювання.

Конкретні показники і умови преміювання, а також розміри премій установлює керівник підприємства за узгодженням із комітетом профспілки.

Премії при відрядно-преміальній системі нараховуються відповідно до розробленого на підприємстві Положення про преміювання, яке включається до колективного договору як розділ або оформляється додатком до нього.

При відрядно-прогресивній системі оплата праці робітника у межах установленої норми здійснюється на підставі одинарних розцінок, а понад установлену початкову базу (іноді протягом точно визначеного строку) - за підвищеними відрядними розцінками. Ця система застосовується там, де за умов виробництва необхідне перевиконання норм виробітку і виробничих завдань.

Ступінь збільшення відрядних розцінок залежно від рівня перевиконання встановленої початкової норми визначається за спеціальною шкалою, яка є найважливішим елементом цієї системи оплати.

Правильне встановлення початкової бази значною мірою визначає, наскільки ця система стимулюватиме зростання продуктивності праці та як вона вплине на зниження витрат па одиницю продукції.

Початкова база для обчислення прогресивних доплат установлюється, як правило, на рівні фактичного виконання норм за останні три — шість місяців, але не нижче діючих норм виробітку.

Термін, на який уводиться відрядно-прогресивна система оплати праці, має встановлюватися у кожному окремому випадку роботодавцем (керівником підприємства) за узгодженням з комітетом профспілки ураховуючи виробничу необхідність. Невиправдане застосування відрядно-прогресивної оплати праці спричинює перевитрату коштів на оплату праці та призводить до підвищення собівартості продукції.

Суть непрямої відрядної системи оплати полягає в тому, що розмір заробітної плати працівників, оплачуваних за цією системою, ставиться в пряму залежність від результатів праці інших працівників, безпосередньо зайнятих випуском продукції. Така система звичайно застосовується для оплати праці допоміжних робітників.

При організації непрямої відрядної оплати праці робітників розцінки визначаються дещо інакше, ніж при прямій відрядній оплаті. Оплата праці таких робітників здійснюється за відрядними розцінками, установлюваними за одиницю продукції, виробленої основними робітниками-відрядниками.

Основні робітники нерідко виконують різні роботи і мають різні виробничі завдання. Тому непрямі відрядні розцінки розраховуються диференційовано щодо кожного об'єкта обслуговування за такою формулою:

Р_н.в = Т_д : [ Н_обс × О_в],

де Р_н.в - диференційована непряма відрядна розцінка для цього об'єкта обслуговування за одиницю роботи, виконаної основними робітниками;

Т_д - денна тарифна ставка допоміжного робітника, переведеного на непряму відрядну оплату праці;

Н_обс - кількість об'єктів (робітників, бригад), що обслуговуються за встановленою нормою допоміжним робітником;

О_в - обсяг виробництва для цього об'єкта обслуговування.

Акордна система нарахування заробітної плати є удосконаленим варіантом прямої відрядної та почасової оплати праці. Акордна система припускає встановлення розміру оплати не за кожну виробничу операцію (роботу) окремо, а за весь комплекс робіт, узятий у цілому.

При акордній системі оплати праці в обов'язковому порядку застерігаються терміни виконання робіт. Ця система оплати застосовується для окремих груп робітників з метою стимулювання їх зацікавленості в підвищенні продуктивності праці та скороченні термінів виконання робіт. Акордна оплата праці встановлюється розпорядженням керівника підприємства за узгодженням із профспілковим комітетом у межах фонду оплати праці підприємства.

Для визначення загальної суми оплати за акордним нарядом складається калькуляція, в якій зазначаються повний перелік робіт, що входять до загального акордного завдання, їх обсяг, розцінки на одну операцію, загальна вартість виконання всіх операцій, а також загальний розмір оплати за виконання всіх операцій акордного завдання, що визначається шляхом підсумовування вартості кожного виду робіт, котрі входять до загального акордного завдання. При цьому застосовуються діючі норми часу (виробітку) і розцінок, а в разі їх відсутності виходять із норм та розцінок на аналогічні роботи.

Премія нараховується на суму заробітку за акордним нарядом і не повинна перевищувати максимального розміру, установленого для цього виду робіт у Положенні про преміювання робітників підприємства. Конкретні розміри премії визначаються залежно від термінів виконання акордного завдання, при виконанні якого в строк оплата за нарядом здійснюється без нарахування премій.

Заробітна плата (включаючи премії) розподіляється між робітниками пропорційно відпрацьованому часу відповідно до присвоєних розрядів.

Характеристики

Список файлов курсовой работы