176355 (626956), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Середньорічна вартість основних фондів визначається наступним чином:
Календарний фонд – це загальний фонд часу, який визначається як добуток календарних днів в даному періоді на число годин за добу. У розрахунку на один станок його календарний фонд часу за рік буде складатися 8760 годин (24х365). Отже, календарний фонд часу обладнання складає 61320 (8760х7).
Фонд часу залежить від числа робочих днів і встановленій на підприємстві залежно від змінності роботи. При п’ятиденному робочому тижні і двохзмінному режимі роботи річний режимний фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 4126 [(40 год х 52 тижні) – 8 св’яткових днів х 8-5 передсвяткових днів зі скороченням зміни на 1 год.)] х 2 зміни). У розрахунку на 7 станків режимний фонд часу становить 28882 (4126х7) станко-годин.
Плановий фонд часу роботи обладнання менш режимного на величину його планових простоїв на ремонт встановлено у розмірі 11% режимного фонду, то плановий фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 3672,14, а на 9 станків 25704,98.
Фактичний фонд часу роботи обладнання менш планового на величину понадпланових проектів і більше його на величину часу понадурочних робіт. Відомо, що понадпланові простої 7 станків за рік складають 15000 станко-годин, а понадурочні за цей час було відпрацьовано 4000 годин, то фактичний фонд часу роботи станків складає 14704,98 (25704,98-15000+4000).
Співставляємо фактичний час роботи обладнання з плановим, режимним і календарним фондами часу і визначаємо коефіцієнт їх використання:
коефіцієнт використання календарного фонду – 0,24(14704,98/61320)
коефіцієнт використання режимного фонду – 0,51(14704,98/28882
коефіцієнт використання планового фонду – 0,58(14704,98/25704,98)
Розрахунки показали, що плановий фонд часу в середньому використовується на 58%.
Кількість станко-змін, які можна використовувати за місяць при умові використання всього встановленого обладнання в одну зміну при п’ятиденному робочому тижні дорівнює 22 зміни.
2.4. Показники ефективності використання оборотних засобів
Таблиця 4
| Назва показника | Методика розрахунку | Значення показника |
| 1.Коефіцієнт оборотності (Коб) |
|
|
| 2. Тривалість одного обороту (Тоб) |
|
|
| 3.Коефіцієнт завантаження оборотності засобів |
|
|
| 4.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (То) |
|
|
| 5. Тривалість інкасації дебіторської заборгованості (То.д.з) |
|
|
| 6.Коефіцієнт використання оборотних засобів (сукупності матеріальних витрат) |
|
|
| 7.Коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів |
|
|
| 8.Вивільнення (залучення) оборотних засобів |
Тпл і Тф – тривалість одного обороту по плану і фактично |
|
Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники:
- коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період, тобто кількість обертів становить 6,40.
Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво:
- тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Тому щоб повернути оборотні засоби необхідно 56 днів.
Чим менше витрачається часу на один оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
При визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність підприємства:
- коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт.
Отже, підприємству необхідно 0,16 грн. оборотних засобів на 1 грн. виконуваних робіт.
Коефіцієнт використання оборотних засобів характеризує окупність матеріальних витрат, тобто на кожну гривню матеріальних витрат припадає 2,29 грн. реалізованої продукції.
Коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів. Таким чином 1,3 грн. прибутку припадає на 1 гривню оборотних засобів.
2.5. Показники використання трудових ресурсів
Таблиця 5
| № | Показник | Одиниця виміру | Значення показника |
| 1 | Обсяг випуску продукції | млн. грн. | 8,50 |
| 2 | Чисельність працівників | чол. | 235 |
| 3 | Чисельність робітників | чол. | 160 |
| 4 | Питома вага робітників у загальній чисельності працівників | % | 68,1 |
| 5 | Середньорічна продуктивність праці одного робітника | тис. грн. | 36,17 |
| 6 | Середньорічна продуктивність праці одного працівника | тис. грн. | 53,125 |
| 7 | Загальне число відпрацьованих людино-днів | тис. люд.-днів | 25,600 |
| 8 | Середнє число днів, відпрацьованих робітником | днів | 171 |
| 9 | Середня тривалість робочого дня | год. | 8 |
| 10 | Загальне число відроблених робітниками людино-годин | тис. люд.-год. | 204,8 |
| 11 | Середнього динна продуктивність праці одного робітника | грн. | 53 |
Питома вага робітників у загальній чисельності працівників показує співвідношення чисельності робітників до чисельності працівників. У загальній чисельності робітники складають 68,1%.
Середньорічна продуктивність праці одного робітника розраховують як відношення обсягу випуску продукції до чисельності робітників(36170 грн.)
Середньорічна продуктивність праці одного працівника обчислюється як відношення обсягу випуску продукції до чисельності працівників і становить 53125 грн.
Середнє число днів, відроблених одним робітником визначається як корисний фонд робочого часу фактично і відповідно становить 160 днів.
Загальне число відроблених людино-днів розраховується як добуток середнього числа днів, відроблених одним робітником на чисельність робітників і складає 25600.
Загальне число відроблених робітником людино-годин визначається як добуток загального числа відроблених людино-днів на тривалість зміни, що становить 204800.
Середньогодинна продуктивність праці одного робітника розраховується як відношення обсягу випуску продукції до загального числа відроблених робітником людино-годин та відповідно складає 53 грн.
РОЗДІЛ ІІІ
3. Заходи по підвищенню ефективності використання трудових та вироблених ресурсів і їх вплив на результат господарської діяльності
В цьому розділі курсової роботи передбачаються заходи по поліпшенню ефективного і інтенсивного використання основних виробничих фондів, прискоренню оборотності оборотних засобів та підвищення продуктивності праці, розрахунок яких буде забезпечено збільшенням обсягу виробництва продукції, яка реалізовується на ринку та оцінюється її вплив на рентабельність виробництва.
3.1. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню використання ОВФ
Підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей означає збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення віддачі виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, ріст рентабельності виробництва.
Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізують екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання.
Ефективне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний період. Найбільш важливими напрямками збільшення часу роботи обладнання є: скорочення і ліквідація пристроїв обладнання шляхом підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, скорочення цілоденних простоїв обладнання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.
Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного обладнання завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.
Визначимо збитки внаслідок повного використання фонду часу робочого обладнання. Якщо довести коефіцієнт використання з 0,58 до 1,0, то за рахунок цього виробництва можна було б додатково збільшити на 72% 
. Витратами продукції в грошовому виразі розраховуються як добуток планового виробітку за одну станко-годину на величину простоїв у годинах. Якщо плановий виробіток за денну станко-годину в середньому складає 15 грн., то втрати продукції визначаються за допомогою такого розрахунку: 
Визначаємо додатковий випуск продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування.
У розрахунку виробничої потужності змінності обладнання розраховують виходячи з машино ємності даних продукції, середньої кількості встановленого обладнання і річного фонду часу роботи обладнання в одну зміну.
Загальна трудомісткість виготовлення продукції – 75 000 станко-годин. Річний фонд часу роботи обладнання (плановий) – 25704,98 год. Середня кількість встановленого обладнання – 7 одиниць. Кількість станко-годин, які можна відпрацювати за місяць, при умові використання всього встановленого обладнання в одну зміну при п’ятиденному робочому тижні дорівнює 22 зміни, а для 7 станків – 154 станко-годин (22х7).
Тоді коефіцієнт змінності дорівнює:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
