176355 (626956), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається як відношення фактичного виробітку продукції в станко-годинах до встановлення в нормі продуктивності.

Коефіцієнт екстенсивності використання 1,3. Він показує, що потужність обладнання перевантажена.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (фактичний коефіцієнт внутрішньо змінного використання обладнання) дорівнює 0,58, коефіцієнт інтенсивного використання 1,33 і за цих умов інтегральних коефіцієнт дорівнює . Це означає, що на підприємстві виробниче обладнання досить сильно завантажене і в основному за рахунок інтенсивного використання.

Порядок розрахунків

1. Визначаємо загальний приріст обсягу виробництва продукції за рахунок поліпшення використання основних фондів:

Отже, за рахунок поліпшення використання основних фондів обсяг виробництва продукції зросте на 1022 тис. грн. і на плановий період складе:

2. Визначаємо фондовіддачу на плановий період:

3. Економію по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів можна визначити за залежністю:

Е_А – сума економії від зниження собівартості на плановий період за рахунок підвищення фондовіддачі;

З_А – амортизаційні відрахування у собівартості одиниці продукції або в затратах на 1 грн. товарної продукції в базисному році;

Р_А – відношення загальної суми амортизаційних витрат відрахувань в плановому році до залежної суми нарахованої амортизації в базисному році;

Р_ф – фондовіддача планового року в % фондовіддачі на базисний рік:

С_т – собівартість товарної продукції в базисному році.

Розрахунковий показник становить – -73,44 тис. грн. Це означає, що ми маємо збільшення собівартості продукції на 73,44 тис. гривень на запланований період за рахунок збільшення амортизації, оскільки вартість основних фондів зросла на більшу величину, ніж фондовіддача на запланований період у порівнянні з базовим.

4. Економія номінальних вкладень, виходячи із обсягу додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базисному році складає:

За рахунок збільшення собівартості продукції балансовий прибуток на плановий рік зменшиться на 73,44 тис. грн. тобто становитиме 1226,56 тис. грн. (6400-5100-73,44).

Прибуток на базовий рік розраховуємо як різницю між обсягом реалізованої продукції та собівартістю. Він становить 1,3 (6,4-5,1) млн. грн.

5. Обчислимо рівень рентабельності у базовому році як відношення прибутку від реалізації до середньорічної вартості ОФ:

Обчислюємо рівень рентабельності у плановому році:

.

Тобто за рахунок зменшення балансового прибутку та збільшення середньорічної вартості ОВФ рентабельність підприємства зменшиться на 1,5%.

3.2. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванні заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів

В цьому розділі потрібно визначити загальну величину необхідного поточного запасу матеріалу, запропонувати заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів, визначити величину їх вивільнення за рахунок скорочення тривалості одного обороту і обчислити обсяг додаткової продукції, що підлягає реалізації.

Порядок роботи:

1. Загальна величина необхідного поточного запасу матеріалу, запропонувати заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів, визначити величину їх вивільнення за рахунок скорочення тривалості одного обороту і обчислити обсяг додаткової продукції, що підлягає реалізації.

М_д – середня потреба в матеріалі, визначається як добуток норми витрат матеріалу на середнього динний обсяг виробленої продукції

К_зд – коефіцієнт затрат матеріалів у запасі, приймається у розрахунок = 0,5.

Це означає, що для забезпечення безперервності виробничого процесу дня між двома черговими поставками матеріалів підприємству необхідно мати поточний запас у розмірі 467,84 кг.

2. Визначимо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю:

Отже, за рахунок скорочення тривалості одного обороту можна вивільнити оборотних коштів на суму 266,7 тис. грн.

3. Визначаємо обсяг продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плановий рік:

Величина вивільнення оборотних коштів іде на збільшення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плановий рік.

4. Розрахуємо економічний ефект за рахунок зниження матеріаломісткості продукції.

Зниження матеріаломісткості продукції за рахунок економії сировини, матеріалів, палива і енергії дозволяє, з одного боку, отримати додатковий прибуток, а з другого – при тих же матеріальних ресурсах збільшити випуск продукції.

Економія собівартості продукції і додатковий прибуток за рахунок зменшення матеріальних витрат (матеріалів, палива і сировини) на одиницю продукції можуть бути розраховані за формулою:

Е_м – економія собівартості за рахунок скорочення норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії.

Р_м – затрати сировини, палива, матеріалів, енергії (матеріальні витрати) в базисному періоді на одиницю продукції, виходячи з річних витрат;

Н_в – норма матеріальних витрат, що встановлюється на плановий рік в % до норми базисного року;

О_т – обсяг випуску товарної продукції на плановий період в натуральному виразі.

В базисному періоді матеріальні витрати дорівнюють 33 коп. на 1 грн. випущеної продукції. На плановий рік підприємство планує знизити матеріальні витрати на 3,3%. При обсязі виробництва на плановий рік в оптових цінах підприємства 9350 ( ) тис. грн., економія по собівартості складає:

тис. грн.

5. Розглянемо, як впливають матеріаломісткість на рентабельність продукції.

При випуску продукції в базисному періоді 8500 тис. грн. витрати на виробництво і реалізацію складають 5100 тис. грн. в тому числі витрати сировини – 2800 тис. грн. таким чином рентабельність продукції дорівнює .

На плановий період матеріаломісткість (витрати сировини) за рахунок зменшення на 3,3% норми витрат знизились з 33% до 31,9%. Якщо припустити, що рента виробничих витрат на 1 грн. випущеної продукції залишилась на рівні базисного періоду, тоді при обсязі виробництва в 8500 грн. загальна сума витрат на виробництво і реалізацію продукції становить 5007,6 тис. грн. в тому числі витрати сировини 2800х0,967=2707,6. При цьому рентабельність продукції становить:

.

Таким чином на плановий рік за рахунок зменшення матеріаломісткості з 33% до 31,9% рентабельність продукції зросла у порівнянні з базисним періодом на 1,8%.

3.3. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню продуктивності праці

Продуктивність праці може виступати економічною категорією, яка характеризує результативність праці. Рівень продуктивності праці визначається відношенням обсягу виробленої продукції чи робіт до затрат живої праці на її виробництво.

Рівень продуктивності праці в значній мір залежить, від того на скільки повно реалізовуються основні фактори її росту.

Фактор росту продуктивності праці – це зміна матеріально технічних, організаційних та соціально-економічних умов, як безпосередньо у процесі виробництва, так і поза тим, під впливом яких скорочується затрати праці на одиницю продукції, тобто підвищується рівень продуктивності праці. Розрізняють фактори росту продуктивності праці народногосподарські, галузеві і внутрішньогалузеві.

Порядок розрахунку

1. Підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення технології виконання робіт.

Удосконалення технології виконання робіт дозволяє скоротити “приховані” витрати робочого часу, які виникають внаслідок недотримання термінів допуску у виробництво заготовок, напівфабрикатів, окремих компонентів продукції, несвоєчасність подачі на робочі місця комплектуючих виробів та матеріалів, зменшення планових розмірів партії виробів, неправильної послідовності виконання робіт, зайвих транспортних робіт та інше. Розмір “прихованих” втрат робочого часу визначають на основі аналізу фотокартки робочого дня.

Ріст продуктивності праці відбувається за рахунок економії трудових затрат в результаті скорочення “прихованих” витрат робочого дня.

Економія трудових затрат (затрат праці) визначається за формулою:

- економія трудових затрат (затрати праці, %)

Т_зв і Т_пл – “приховані” витрати робочого часу у звітному і плановому році, %.

Тобто за рахунок зниження “прихованих” витрат робочого часу у плановому році в порівнянні з базовим можна одержати економію затрат праці у розмірі 5,38%.

2. Підвищення продуктивності праці за рахунок досягнення нормального рівня внутрішньо змінних простоїв обладнання у зв’язку з його технічним та організаційним обслуговуванням, а також у зв’язку з відпочинком та самообслуговуванням робітників визначається таким чином:

- приріст обсягу продукції у зв’язку із зменшенням внутрішньо змінних пристроїв обладнання до нормального рівня %;

Т_вз.од і Т_взн – відповідно нормативні та фактичні внутрішньо змінні простої обладнання, %

Можлива відносна економія чисельності робітників за рахунок досягнення нормативного рівня вітчизняних простоїв обладнання:

Тобто за рахунок зниження нормативного рівня внутрішньо змінних простоїв обладнання на підприємстві на запланований рік можлива відносна економія чисельності робітників у кількості 8 чол.

3. Підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження прогресивних систем оплати праці.

Впровадження прогресивної відрядно-преміальної системи оплати праці робітників підвищує продуктивність праці на 6-8%.

Ріст продуктивності праці за рахунок збільшення заохочення робітників відрядно-преміальною системою оплати праці визначається за формулою:

О_пл та О_б – охоплення робітників-відрядників відрядно-преміальною системою оплати праці у плановому і базовому роках, %

Р – показник росту продуктивності праці при впровадженні відрядно-преміальної системи оплати праці, % (15-20%).

У_р.від – питома вага робітників-відрядників у загальній чисельності робітників, %.

.

Тобто, за рахунок збільшення охоплення робітників відрядно-преміальною системою оплати праці відбудеться зростання продуктивності праці на 94,5%.

4. Вплив підвищення продуктивності праці (в темпах, що випереджають зростання заробітної плати) на зниження собівартості продукції можна визначити за формулою:

Е – економія зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці;

З₁ – затрати по статті “Заробітна плата з відшкодуванням на соціальні заходи на одиницю продукції (товарної) в базисному періоді”;

Р_з – середньорічна (середньомісячна) заробітна плата в % до середньорічної (середньомісячної) заробітної плати в базисному періоді;

Р_в – ріст продуктивності праці в даному періоді у порівнянні з базисним періодом.

О_тп – випуск товарної продукції в даному періоді.

Середня зарплата у порівнянні з базисним періодом зростає на 5%. Питома вага затрат на зарплату у складі вартості товарної продукції становить 25%.

В базисному році підприємства характеризувалася такими показниками, тис. грн. (табл. 1)

Таблиця 6

В даному періоді за рахунок зменшення “прихованих” втрат робочого часу і скорочення внутрішньо змінних пристроїв обладнання продуктивності праці у порівнянні з базисним періодом зросла на 5,38%, а середньорічна зарплата на 5%.

Економія від собівартості за рахунок росту продуктивності праці дорівнює:

В результаті зниження собівартості прибуток зростає з 1300 до 1308,5 тис. грн., а рентабельність продукції зросте з 20 до 25,7.

Характеристики

Список файлов курсовой работы