169909 (625428), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

У таблиці 2.4 розглянуто видатки усіх джерел фінансування на охорону навколишнього природного середовища за 1999 – 2004 роки.

Таблиця 2.4

Видатки усіх джерел фінансування на охорон навколишнього середовища в Україні, 1999 – 2004 роки

Державні методи регулювання природокористуванням можуть містити такі основні елементи :

• законодавчі екологічні акти, загальнодержавні екологічні програми, інформаційне забезпечення, фінансово-економічні важелі (податки, пільги, кредитні ресурси, ціни, норми амортизації тощо) ;

• індикативне планування, що містить обґрунтування, розробку державної стратегії, завдяки якій здійснюється непрямий вплив держави через бюджетно-фінансовий, грошово-кредитний і ціновий механізм ;

• бюджетно-фінансове регулювання та кредитно-грошове регулювання, що відбувається завдяки емісії готівки й бюджетних коштів (казначейських боргових зобов’язань) і впливає на ринок цінних паперів, на роботу фінансових посередників.[5]

До проблем системного характеру, що потребують розв’язання, слід віднести питання екологічних пріоритетів. Бо реально вони не набули того значення, що надається суто економічним пріоритетам.

Одним із напрямів екологічних пріоритетів є розробка нових і вдосконалення наявних механізмів фінансового забезпечення реалізації природоохоронної діяльності. Вона складається з таких елементів, як плата за природокористування; плата за забруднення довкілля; система економічного стимулювання; створення ринку природних ресурсів; удосконалення ціноутворення на використання природних ресурсів з урахуванням екологічного чинника (витрат на відтворення); екологічний фонди; екологічні програми; механізм продажу прав на викиди та скиди забруднюючих речовин (встановлення лімітів у межах даної території); система „застава – повернення” (оплата товару і додаткової вартості, яка потім, за визначених умов, повертається); екологічне страхування тощо.

Таким чином, у сучасних умовах господарювання, з урахуванням успадкованих Україною екологічних і економічних проблем, особливої актуальності набуває посилення механізму екологічного регулювання подальшого розвитку нашої держави за допомогою розвитку фінансових відносин у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища.

Організаційна структура регулювання природокористуванням потребує суттєвого розвитку, а впровадження фінансових інструментів у цій галузі мають бути підконтрольні державі.

Слід пам’ятати, що сучасний фінансово-економічний механізм державного регулювання природокористуванням в Україні перебуває на стадії формування.

Щодо принципів державного регулювання фінансів природокористування, то на цей час вони тільки на стадії наукового обґрунтування. Необхідно активізувати цю діяльність. Воно має враховувати потреби, обов’язки й інтереси всіх причетних до природокористування, що є справою державної ваги.

2.2 Основні механізми економічного регулювання природокористування

Розглянемо два види економічного механізму природокористування : механізм відшкодування збитків та механізм запобігання їм.

Механізм відшкодування збитків. Виникають при техногенних і природних катастрофах, мають забезпечувати проведення оцінки збитків, потреби у компенсаційних ресурсах та відшкодування витрат. При цьому варто розрізняти дві форми збитку – нанесений і відшкодований. Важливим засобом компенсацій є система страхування.

Механізм запобігання збиткам. Ці механізми мають забезпечувати: правовий та економічний захист діяльності запобігання збиткам; правову й економічну відповідальність за збільшення величини ризику; зацікавленість суб’єктів господарювання й управління у запобіганні ризику. Даний механізм має заходи як економічного, так і адміністративного характеру. Його складові можна умовно об’єднати у п’ять груп.

Перша група механізмів пов’язана зі зміною структури народного господарства на користь тих галузей, які задовольняли б потреби людини при значному скороченні питомої ваги військово-промислового комплексу. Перехід на випуск цивільної продукції дозволить інтегрувати військово-промисловий комплекс в економіку, працювати на людину, і сприятиме вивільненню значної кількості ресурсів і технічному переозброєнню відсталих галузей промисловості. Важливим напрямом підвищення рівня екологічної безпеки є також усунення структурних диспропорцій на користь переробних галузей, зокрема, виробництв з переробних відходів вторинних ресурсів.

Друга група складається з механізмів, які мають сприяти зниженню аварій. До них передусім відносять платні квоти за ризик, що дозволяє створити ринок квот і підтримувати мінімальний рівень ризику в цілому по регіону.

Третя група механізмів вимагає зміни і вдосконалення технічної бази, відновлення обладнання, впровадження нових технологій та інформаційних систем.

Четверта група покликана розширити ринок кваліфікованих кадрів і реорганізовувати систему перепідготовки працівників.

П’ята група механізмів спрямована на стимулювання інвестицій, які запобігали б збиткам, за допомогою податкової політики.

Крім того, в самому загальному вигляді можна виділяти три типи економічних механізмів природокористування.

Перший тип – м’який або „ наздогоняючий ” механізм. Це ліберальний в економічному відношенні механізм. Він ставить самі загальні обмежуючі економічні рамки для розвитку галузей та секторів, практично не гальмуючи його. Даний тип економічного механізму направлений , головним чином на ліквідацію негативних екологічних наслідків, він слабо впливає на темпи та масштабі розвитку. Саме такий тип механізму природокористування властивий техногенному типу розвитку економіки. Він направлений, головним чином, на боротьбу з негативними екологічними наслідками економічного розвитку, а не з причинами їх виникнення.

Другий тип – стимулюючий розвиток еколого збалансований та природоохоронних виробництв і видів діяльності. Ведуче місце в функціонуванні такого механізму природокористування відіграють ринкові інструменти. Він сприяє зростанню виробництва на базі нових технологій, дозволяє покращити використання та охорону природних ресурсів. Прикладом такого механізму може стати створення сприятливого середовища для розвитку біологічного сільського господарства.

Третій тип екологічного механізму природокористування можна охарактеризувати як жорстокий або „підкоряючий”. Цей механізм використовує адміністративні і ринкові інструменти та через жорстоку правову, податкову, кредитну, штрафну політики практично подавляє розвиток окремих галузей та комплексів.

Це види і типи економічного механізму природокористування. Серед елементів такого механізму можна назвати такі: плата за природокористування, торгівля ліцензіями, екологічне страхування та інші. При чому ці елементи механізму розвинуті і реалізовані не однаковою мірою.[11]

На сьогодні економічний механізм екологічного управління оперує переважно групою таких регуляторів, які змушують товаровиробників обмежувати свою природо руйнівну діяльність згідно вимогам нормативних актів, постанов і законів. Але не спонукає до впровадження екологічно безпечних способів введення господарства, сковує природозберігаючу діяльність, застосування інноваційну екологозорієнтованих технологій, що призводить до погіршення якості довкілля.

В існуючий системі економічного механізму фактично не функціонують механізми кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цінового заохочення. Не набули необхідного розвитку механізми надання субсидій на формування екологічної інфраструктури, зеленої індустрії національного ринку екологічних послуг, в тому числі екологічний аудит та екологічне страхування.

Таким чином, до негативних рис функціонування економічного механізму природокористування на сьогодні можна віднести такі:

1. надто тривале формування, що не відповідає еколого-економічним потребам національного господарства і таким чином гальмування розв’язання багатьох проблем, які мають тенденцію до загострення в умовах переходу до сталого розвитку (екологічна модернізація основних фондів, ресурсозбереження, екологізація суспільного відтворення);

2. відсутність комплексності, нерівномірність формування підсистеми (елементів), що таким чином знижує так би мовити „коефіцієнт корисної дії” цього механізму.[10]

Крім того, даний економічний механізм характеризується негнучкістю свого інструментарію, не конструктивністю щодо подолання суперечностей взаємодії суспільства з навколишнім середовищем.

З огляду на тактику подальшої розбудови механізму раціоналізації природокористування випливає, що:

- економічний механізм економічного регулювання, як і будь-який механізм господарювання, можна вдосконалювати лише шляхом змінювання конкретних форм відносин (прибутку, ціни, кредиту, податків тощо), тобто поліпшувати притаманний його інструментарій – методи стимулювання раціонального використання природних ресурсів, системи оподаткування, фінансування і кредитування природоохоронних заходів, систему санкцій за природо руйнівне господарювання тощо;

- впливаючи на конкретні форми економічних відносин, змінюючи їх у межах, що визначаються закономірностями функціонування, рівнем розвитку відносин щодо природокористування в бажаному напрямі, створювати ефективний, дійовий механізм екологічного регулювання.

Отже, якщо оцінювати існуючий економічний механізм природокористування за критерієм екологічної доцільності й поліпшення якості довкілля, то доведеться констатувати його неефективність щодо розв’язання проблеми збереження навколишнього природного середовища та неспроможність забезпечити екологічно сприятливі умови господарювання чи бути засобом переходу до сталого екологозрівноваженого розвитку економіки країни.

Таким чином, сутністю економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є і має бути свідоме регулювання процесів розв’язання еколого-економічних суперечностей через застосування певних соціально-економічних заходів, методів, інструментів.

Ідеться про необхідність формування і реалізації такого економічного механізму екологічного регулювання в Україні, який би гнучко й ефективно впроваджував екологічну складову в ринкову модель розвитку національного господарства. Адже, з точки зору концепції стійкого розвитку, використання економічного механізму у природоохоронній роботі сприяє розвитку інноваційних технологій, змушує забруднювачів використовувати більш екологічно чисті або створювати нові технології.

І повертаючись до початку, де говорилось про зацікавленість підприємств. Підприємства, що прийняло до уваги цю концепцію, ефективно використовують більш досконалі виробничі процеси, підвищують тим самим продуктивність, зменшують витрати на виконання екологічних вимог та найкращим чином використовують можливість ринку, а відтак отримують значні переваги у конкретній боротьбі.

Висновки

Охорона навколишнього природного середовища – це комплекс державних і суспільних заходів щодо збереження природних ресурсів, завданням яких є запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище і порушення динамічної рівноваги в природі. Проблема забруднення навколишнього природного середовища є глобальною, тому важливо знайти рівновагу між функцією попередження деградації природного середовища та функцією ліквідації наслідків деградації.

Управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища є частиною системи управління народним господарством.

Характеристики

Список файлов курсовой работы