164450 (624776), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Свідоцтво може бути видане на той термін, що вказується громадянином-підприємцем в заяві, але в межах календарного року.
Відповідно до діючого законодавства. Свідоцтво, а також Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку повинні знаходитися на робочому столі платника або найманого працівника та пред'являтися представникам контролюючих органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється місцевими радами по місцю державної реєстрації в межах від 20 до 200 грн. за календарний місяць.
Чинним законодавством встановлений один критерій, за яким ставки єдиного податку можуть бути диференційовані органами місцевої влади, – вид підприємницької діяльності.
У випадку, коли фізична особа – суб'єкт малого підприємництва – здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, їй необхідно придбати одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Це правило застосовується незалежно від того, де здійснюється ця підприємницька діяльність: в межах адміністративно-територіальної одиниці чи на всій території України.
Якщо підприємець використовує в своїй діяльності найману працю чи працю членів своєї сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу. У випадку одночасного здійснення декількох видів підприємницької діяльності ця надбавка розраховується, виходячи з більшої з цих ставок, незалежно від того, яким з видів діяльності займається цей конкретний найманий працівник.
При прийомі нових працівників за кожного з них в органах державної податкової служби оформляється довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку, а також здійснюється доплата податку з моменту прийому його на роботу, але не менш, ніж за повний місяць. У випадку звільнення працівника платник податку зобов'язаний повернути довідки в податкову інспекцію.
Громадяни-підприємці, що вибрали спрощену систему не сплачують:
-
прибутковий податок з громадян (тільки у частині доходів найманих працівників);
-
плату (податок) за землю;
-
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
-
збір на обов'язкове соціальне страхування;
-
податок на промисел;
-
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
-
збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;
-
внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;
-
плата за торгові патенти.
Податковий облік у фізичних осіб має певну специфіку, яка визначається відсутністю прямого зв'язку кінцевих результатів діяльності підприємця з розміром його податкових зобов'язань. Внаслідок цього інформація податкового обліку та звітності фізичної особи може бути використана лише для контролю за дотриманням ним встановлених обмежень щодо виду діяльності, обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та кількості найманих працівників.
Діючим законодавством передбачена обов'язковість заповнення наступних граф Книги обліку доходів і витрат:
-
період обліку;
-
витрати на виробництво продукції;
-
сума виручки (доходу);
-
чистий дохід.
Фізичні особи – платники єдиного податку – мають право не застосовувати під час розрахунків із споживачами електронно-касові апарати.
Для платників єдиного податку – фізичних осіб – встановлений квартальний податковий період, який одночасно є й звітним періодом. Тобто періодичність подання звітності – один квартал.
Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, які наступного дня після надходження коштів перераховують суми податку в таких розмірах:
-
до місцевого бюджету – 43%;
-
до Пенсійного фонду України – 42%;
-
на обов'язкове соціальне страхування – 15% [15, 268].
Таким чином, єдина відмінність від порядку розподілу коштів єдиного податку юридичних осіб полягає в тому, що сума бюджетних платежів не розподіляється між державним та місцевим бюджетами, а повністю спрямовується до місцевого бюджету.
Отже, Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, суб'єктів малого підприємництва" з 1 січня 1999 p. введена спрощена система оподаткування малого підприємництва. Вона передбачає заміну сплати сукупності встановлених законодавством України всіх видів податків і зборів (загальна система оподаткування) сплатою єдиного податку, що вираховують за результатами господарської діяльності за звітний період.
Перейти на сплату єдиного податку можуть юридичні особи суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб за рік і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн. за рік.
Розділ 2. Порівняльна характеристика традиційних підходів та альтернативних моделей оподаткування малого бізнесу
Відповідно до чинного законодавства існує три системи оподаткування приватних підприємців:
-
спрощена система оподаткування приватних підприємців (єдиний податок);
-
оподаткування за фіксованим податком;
-
традиційна система оподаткування.
Традиційна система оподаткування. Традиційна система оподаткування приватного підприємства – це стягнення прибуткового податку. Відповідно до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та Інструкції про прибутковий податок приватні підприємці сплачують прибутковий податок протягом року шляхом перерахування до бюджету авансованих платежів у розмірі 25% його річної суми. Суму прибуткового податку за рік визначають на основі декларації, яку подає приватний підприємець. Якщо підприємець тільки розпочинає свою діяльність, він подає декларацію про доход, очікуваний у поточному році. Розмір податку обчислюють за ставками, визначеними Указом Президента України від 13.09.1994 р. "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму і ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" (зі змінами і доповненнями). Встановлено два способи визначення сукупного чистого доходу приватного підприємця, з якого сплачують прибутковий податок:
1) СД = ДВ – ЗД
2) СД = ДВ – ЗН
де СД – сукупний чистий доход;
ДВ – валовий доход (виручка у грошовому і натуральному вираженні);
ЗД – документально підтверджені витрати., безпосередньо пов'язані з одержанням, доходу;
ЗН – витрати, визначені за нормами, передбаченими Інструкцією про прибутковий податок з громадян.
Підприємець самостійно приймає рішення про використання одного з двох способів визначення сукупного чистого доходу.
При остаточному розрахунку суми прибуткового податку враховують суми плати за патент і суми авансованих платежів податку, сплачених протягом року.
Для сплати авансованих платежів встановлені такі терміни: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада. У разі зміни протягом року доходу підприємця в межах 50% і більше порівняно з очікуваними, податкові органи здійснюють перерахунок сум податку за термінами сплати, що не настали.
При традиційній системі оподаткування приватний підприємець зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат. Вона повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою державної податкової адміністрації і затверджена підписом.
Приватні підприємці зобов'язані подавати податковому органу декларації за результатами роботи кожного звітного кварталу і року у терміни, визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами":
-
за квартал – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу;
-
за рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року.
Оподаткування за фіксованим податком. Рішення про спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком приватний підприємець приймає самостійно.
Відповідно до Декрету про прибутковий податок з громадян, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право обрати спосіб оподаткування доходів, отриманих від цієї діяльності за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо:
-
кількість найманих працівників, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;
-
валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності чи з використанням найманої праці за останніх 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-
він здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх послуг на ринку з обов'язковою сплатою ринкового збору згідно із законодавством [22, 215].
Ринковий збір стягують з продажу товарів у павільйонах, на критих і відкритих столах, на майданчиках, з автомобілів, візків, мотоциклів тощо.
Не дозволяють застосування фіксованого податку при здійснення торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновим виробами.
Розміри фіксованого податку встановлює відповідна місцева рада залежно від територіального розташування місця торгівлі й не можуть бути менше 20 грн. та більше 100 грн. за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Для придбання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюють у розмірі 100 грн.
Якщо підприємницьку діяльність здійснюють з використанням найманої праці або за участі членів сім'ї підприємця, розмір фіксованого податку збільшують на 50% на кожну особу. У разі додаткового залучення найманих працівників, платник фіксованого податку самостійно доплачує 50% від суми встановленого податку з розрахунку на кожну особу і повідомляє про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту в терміни, передбачені для його видачі.
Патент видають на термін від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. Якщо протягом терміну дії патенту відповідна місцева рада змінює розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюють.
Зміни до патенту вносить посадова особа ДПІ. Передача патенту іншим особам заборонена.
Платника фіксованого податку звільняють від сплати:
-
прибуткового податку;
-
нарахувань на фонд оплати праці;
-
податку на промисел;
-
збору до Фонду України соціального захисту інвалідів;
-
придбання торговельного патенту відповідно до Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Доходи найманих працівників приватного підприємця – платника фіксованого податку обов'язково обкладаються прибутковим податком.
Для приватного підприємця – платника фіксованого податку ведення книги обліку доходів і витрат не обов'язкове. Разом з цим, якщо приватний підприємець здійснює інші види діяльності, за якими умови переходу на фіксований податок не дотримані, то потрібно вести книгу обліку доходів і витрат за ними.
Приватний підприємець, який сплачує фіксований податок щокварталу, після закінчення звітного року подає декларацію про доходи. Терміни подання декларації аналогічні термінам їх подання при традиційній системі оподаткування.
Приватні підприємці – платники фіксованого податку при продажу непідакцизних товарів за готівку мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки. При продажу підакцизних товарів за готівку такі суб'єкти підприємницької діяльності можуть не застосовувати реєстратори розрахункових сегрегацій, а використовувати розрахункові книжки і книги обліку розрахункових операцій.
Оподаткування за єдиним податком. Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" приватний підприємець має право вибрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.
Умови переходу на сплату єдиного податку наступні:
-
кількість осіб, що перебуває з приватним підприємцем у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, не перевищує 10 осіб (при цьому враховують кількість, а не середньооблікову чисельність, як у випадку з юридичними особами);
-
обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг) не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації вважають фактично отриману на поточний рахунок суму за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт або послуг). При реалізації основних фондів виручка - це різниця між сумою, отриманою від продажу цих фондів, та їх залишковою вартістю.
Не мають права перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності приватні підприємці, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами та пально-мастильними матеріалами; приватні підприємці, які діють у сфері грального бізнесу; які придбали спеціальний патент [22, 216].
Порядок переходу на сплату єдиного податку регламентує Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" і Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Для переходу на спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем реєстрації. При цьому обов'язкова умова для подання заяви – це сплата усіх встановлених податків і обов'язкових платежів. Перехід на сплату єдиного податку здійснюють з наступного звітного кварталу. Новостворені суб'єкти малого підприємництва мають право стати платниками єдиного податку з кварталу їх державної реєстрації.
Орган державної податкової служби зобов'язаний на основі заяви, а також платіжного документа про сплату єдиного податку за період, не менший ніж календарний місяць, безплатно видати приватному підприємцю упродовж десяти робочих днів Свідоцтво про право на сплату єдиного податку або письмову вмотивовану відмову.
Рішення про перехід на сплату єдиного податку приватний підприємець може прийняти на більше одного разу за календарний рік.
Платники єдиного податку відмову від застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування можуть здійснювати з початку наступного кварталу. При цьому необхідно також подати заяву до органів податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу.
Якщо платник єдиного податку здійснює діяльність із залученням найманих працівників, то на кожну особу видають довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку.