164117 (624626), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Результатом такої роботи стала поява в різних країнах так званих кодексів корпоративного управління — зводу добровільно прийнятих стандартів і внутрішніх норм, що встановлюють і регулюють порядок корпоративних відносин.
У країнах з найбільш розвинутими ринками капіталу (Велика Британія, США, Канада) кодекси корпоративного управління з'явилися на початку 1990-х років. Вони регулювали практику корпоративної поведінки, зокрема питання забезпечення прав акціонерів і підзвітності керівництва компаній.
Найбільш досконалими і відомими, стандартами національного рівня є:
• Кодекс Кедбері, сформований Комітетом під керівництвом Адріана Кедбері Радою інформації, Лондонською фондового біржею і професійною спілкою бухгалтерських службовців у 1991 р. у Великій Британії.
-
Кодекс найкращої практики для німецького корпоративного управління, підготовлений Німецькою групою по корпоративному управлінню в січні 2000 р.
-
Принципи корпоративного управління Греції, підготовлені в 1999 р. Комітетом з питань фінансових ринків.
-
«Основні напрямки і проблеми корпоративного управління», підготовлені в 1994 р. радою директорів «Дженерал моторз».
-
Кодекс найкращої практики, підготовлений у 1999 р. комітетом з питань корпоративного управління Підприємницької координаційної ради Мексики.
-
Основні принципи і напрямки корпоративного управління в США, підготовлені в 1998 р. Каліфорнійським пенсійним фондом цивільних службовців у відставці, що є найбільшим у світі пенсійним фондом і одним з найбільших світових інституціональних інвесторів.
-
Кодекс найкращої практики і рекомендації для директорів публічних компаній, підготовлений у 1989 р. Гонконгською фондовою біржею.
-
Кодекс корпоративної практики І поведінки, підготовлений у 1994 р. Інститутом директорів ПАР за підтримки Підприємницької палати ПАР і фондової біржі Йоганнесбурга та ін..
Основу кодексів корпоративного управління складають питання пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності ради директорів і забезпечення контролю цього органу, що представляє інтереси всіх акціонерів у цілому, за діяльністю компанії і її менеджменту. Рекомендації, що містяться в кодексах різних країн з деяких проблем формування рад директорів, наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 - Рекомендації кодексів корпоративного управління
| Країна | Зміст рекомендацій кодексів корпоративного управління | |||
| 1 | 2 | |||
| Вимоги до членів ради директорів | ||||
| Бразилія | Досвід роботи в раді; досвід кризового управління; знання в галузі фінансів, бухгалтерського обліку, специфіки галузі, міжнародного ринку; поєднання знань і досвіду. | |||
| Таїланд | Старше 20 років; відсутність судимості і звільнень з державної служби; вища освіта; дотримання етичних норм компанії; відсутність конфлікту інтересів, не обов'язкове постійне проживання в Таїланді. | |||
| Індія | Можливість бути одночасно членом рад директорів не більш як у 10 компаніях. | |||
| США | Продовження членства в раді не більше 5 років, відставка члена ради при досягненні ним 70-літнього віку. | |||
| Чисельність ради директорів | ||||
| Бразилія | Залежно від потреб компанії від 5 до 9 членів. | |||
| Киргизстан | Не менше 3 членів ради, розмір кворуму встановлюється радою директорів (не менш як 2 члени ради). | |||
| Мексика | Чисельність членів ради директорів — від 5 до 15 осіб. | |||
| Таїланд | Чисельність не повинна бути менше 5 чоловік. | |||
| США | У звичайних ситуаціях рада повинна мати від 5 до 15 членів. | |||
| Визначення поняття «незалежний» директор | ||||
| Бразилія | Член ради директорів є незалежним, якщо він: 1) не має будь-яких зв'язків з компанією, крім членства в раді директорів і Володіння акціями компанії; 2) ніколи не працював у компанії; 3) не надає будь-яких продуктів та послуг компанії; 4) не є чоловіком або родичем якого-небудь менеджера, посадової особи або контролера компанії. | |||
| Малайзія | Незалежний директор не пов'язаний з її службовцями, не представляє сконцентровані або фамільні володіння пакетами акцій, представляє громадських акціонерів і вільний від будь-яких зв'язків, що могли б вплинути на незалежність його суджень. | |||
| Продовження таблиці 3.1 | ||||
| 1 | 2 | |||
| Мексика | Незалежний директор; 1) не є співробітником компанії; 2) не є консультантом компанії (доход не залежить від таких контрактних відносин); 3) не є співробітником благодійних організацій, університетів чи інших організацій, що одержують значну підтримку компанії; 4) не є головним управляючим або високопоставленим службовцем — членом ради директорів іншої компанії, у якій головний високопоставлений службовець даної компанії є директором, 6) не є членом родини кого-небудь з перерахованих вище посадових осіб. | |||
| Таїланд | Незалежні директори повинні бути незалежними від основних акціонерів компанії або якого-небудь акціонера в такій групі акціонерів; не бути членом персоналу і отримувати постійну зарплату або іншу регулярну винагороду від компанії; мати пакет акцій даної компанії розміром не більше 0,5% сплаченого капіталу. | |||
| ПАР | Незалежні директори не повинні отримувати будь-яких благ від компанії за винятком оплати як директорів; у раду можуть входити виконавчі директори дочірніх компаній, що входять у холдингову групу (частиною якої є дана компанія), які не мають виконавчих повноважень у материнській компанії. | |||
| Внутрішні (виконавчі) і зовнішні (невиконавчі) члени ради | ||||
| Бразилія | Більшість членів ради директорів повинні бути незалежними членами. | |||
| Індія | Незалежні невиконавчі члени повинні складати: не менше 30% ради директорів, якщо голова невиконавчий директор; не менше 50%, якщо голова — виконавчий директор. | |||
| Малайзія | Баланс виконавчих і невиконавчих членів, незалежні невиконавчі директори повинні складати не менше 1/3 членів ради директорів. | |||
| Мексика | Незалежні директори повинні складати не менше 20% загального складу членів ради директорів. | |||
| ПАР | Не менш як 2 невиконавчих члени; повинна бути рівна кількість виконавчих і невиконавчих директорів. | |||
| Таїланд | Повинно бути принаймні два незалежних директори, в іншому випадку протягом трьох місяців повинен бути обраний додатковий незалежний директор(и). | |||
| Винагорода членів ради директорів і менеджерів | ||||
| Більшість країн | Винагорода складається з фіксованої і змінної частини, причому остання повинна залежати від результатів діяльності компанії. Основною формою змінної частини винагороди є опціон на акції — можливість зарезервувати право придбати акції по заздалегідь визначеній ціні. Звіти компанії повинні розкривати інформацію про використовувані компанією принципи і форми винагороди. | |||
| Зміст і розкриття інформації про діяльність компанії | ||||
| Німеччина | Річний звіт компанії має включати великий розділ по сегментах її діяльності; інформацію про усі важливі зміни у фінансовій звітності, особливо звіт про прибутки і збитки; звіт про дивіденди; звіт про рух коштів; квартальні звіти. | |||
| Гонконг | Усі директори, як виконавчі, так і невиконавчі, мають право доступу до документів і матеріалів ради директорів. Інформація повинна розкриватися таким чином, щоб не поставити когось у пріоритетне положення і не дати йому можливість використовувати це положення на ринку цінних паперів. | |||
| Індія | Компанії повинні подавати помісячні коливання ціни своїх акцій на біржі (де компанія пройшла лістинг); інформацію про сегменти ринку (які становлять 10% і більше її обігу), включаючи дані про частку цих сегментів у загальних доходах від продажів, огляд операцій, аналіз ринків і майбутніх перспектив. | |||
| Малайзія | Рада директорів повинна розкривати інформацію, що стосується деталей діяльності комітету з питань аудиту, зокрема про кількість засідань протягом року, а також про відвідування кожним членом ради цих засідань. | |||
| Мексика | Річний звіт повинен містити інформацію про те, хто з членів ради є незалежним, а хто залежним директором. Річний звіт має містити опис завдань і функцій кожної із структур, що існують у рамках ради. Рекомендується, щоб річний звіт подавав список усіх членів таких структур. | |||
| ПАР | У річному звіті члени ради директорів повинні подавати інформацію про відповідальність директорів за підготовку фінансової звітності; відповідальність аудитора за аналіз фінансової звітності; належний стан системи бухгалтерського обліку; послідовність облікової політики. | |||
| Продовження таблиці 3.1 | ||||
| 1 | 2 | |||
| Відповідальність за розкриття і достовірність інформації | ||||
| Бразилія | Рада повинна призначити одну людину, яка матиме право виступати від імені компанії, щоб уникнути протиріч у заявах різних представників і менеджерів компанії. | |||
| Гонконг | Директори компанії повинні ясно заявити: несуть вони колективну чи індивідуальну відповідальність за інформацію, надану про діяльність компанії. | |||
| Індія | Основні фондові біржі країни повинні вимагати від головного управляючого і фінансового директора кожної компанії сертифіката про дотримання їх компанією встановлених правил. Рада здійснює нагляд за системою внутрішнього обліку й адміністративного контролю. | |||
| Малайзія | Рада повинна мати письмово зафіксовану і прозору процедуру відносин з аудиторами компанії, мати ясну й ефективну систему фінансового, операційного контролю І управління ризиками. Обов'язки комітету з питань аудиту, відповідно до правил лістингу, повинні включати моніторинг масштабу і результатів аудиту, його ефективності, незалежності й об'єктивності. | |||
| Мексика | Повинен існувати механізм, що допомагає раді у перевірці роботи аудиторів, що забезпечує виконання внутрішніми і зовнішніми аудиторами своїх функцій з максимально можливим ступенем об'єктивності, щоб фінансова інформація була точною, корисною і достовірною і щоб звіти, що представляються раді, акціонерам і громадськості, були прозорі, достатні й адекватно відбивали фінансовий стан компанії. | |||
| ПАР | Директор не повинен нести відповідальності за порушення своїх обов'язків по забезпеченню діяльності компанії, якщо він здійснював їх сумлінно і відповідно до трьох наведених нижче критеріїв: 1) прийняті рішення ґрунтувалися на усіх фактах, що стосуються даного конкретного випадку; 2) прийняті рішення були раціональними; 3) у прийнятому рішенні відсутня особиста зацікавленість. | |||
| Таїланд | Компанія буде нести відповідальність перед третіми особами за дії своїх директорів і правління, якщо вони діяли в рамках виділених їм повноважень. Директори повинні забезпечувати, щоб інформація була достовірною і відбивала справжній стан рахунків. Директори повинні забезпечити, щоб баланс, підрахунок прибутків і збитків та протоколи засідань директорів, зустрічей і зборів акціонерів не містили недостовірної інформації | |||
| Продовження таблиці 3.1 | ||||
| 1 | 2 | |||
| Підготовка і проведення зборів акціонерів | ||||
| США | Директори повинні бути присутніми на річних зборах акціонерів і дати можливість акціонерам задати їм питання, що стосуються їхніх інтересів. | |||
| Мексика | При підготовці порядку денного зборів акціонерів варто уникати об'єднання різних питань в один пункт. Вся інформація з кожного пункту порядку денного зборів повинна бути відомого не менш як за 15 днів до дати зборів. | |||
| ПАР | Річний звіт повинен містити форми, які акціонери можуть використовувати для того, щоб задати свої питання в письмовій формі правлінню І раді до зборів. Якщо загальні річні збори обговорювали дуже важливі питання, резолюція цього обговорення має бути надана всім акціонерам. | |||
| Таїланд | Загальні збори акціонерів повинні обрати тих директорів, які одержать право, підпису від імені компанії. Якщо статут компанії не включає питання винагороди, збори акціонерів мають право затверджувати розмір винагороди директорів. | |||
За останні роки за підтримки широкого кола національних та впливових міжнародних організацій неодноразово відбувались спроби провести в українському парламенті проекти з глобальної реформи корпоративного законодавства, але, на жаль, усі намагання були марними:
-
на розгляд ВРУ було внесено два проекти Закону «Про акціонерні товариства», але жоден з них не був прийнятий за основу нового закону;
-
«Цивільний кодекс України, що містить спеціальний розділ, присвячений регулюванню господарських товариств, було прийнято ВРУ і він мав вступити у дію з 1 січня 2003 року, але був вітований Президентом України;
-
спеціальний розділ про господарські товариства було включено і в проект Господарського (комерційного) кодексу України, зміст якого потребує узгодження зі змістом проекту Цивільного кодексу України (планується одночасне прийняття обох кодексів).
Завершення етапу сертифікатної приватизації з орієнтацією на промислового інвестора та початок приватизації найбільш значних і потужних державних підприємств дали значний поштовх для розвитку національного фондового ринку. Концепція управління державними корпоративними правами, затверджена у 2000 році, передбачає суттєве скорочення закріплених за державою пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що виникли внаслідок приватизації. Паралельно з цим формується система недержавного регулювання діяльності господарських товариств — емітентів цінних паперів та професійних учасників фондового ринку, що здійснюється через систему само регульованих організацій (СРО), найбільш значними серед яких є Українська фондова біржа (УФБ), Перша Фондова Торговельна система (ПФТС), Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРДІ) тощо.















