154594 (622508), страница 6
Текст из файла (страница 6)
В Україні процес видачі ліцензій на проведення міжнародної туристичної діяльності розвивається досить інтенсивно. Основними органами, які видають ліцензії є: Кабмін України, органи виконавчої влади, спеціально уповноважені органи з питань ліцензування. Отримання даного документу проводиться на платній основі. Термін дії ліцензійного документу збігається з термінами в РФ. Якщо порівнювати Україну з Російською Федерацією, то наша держава має досить непогані результати по розвитку міжнародного туризму.
Але, є деякі недоліки, які гальмують цей процес. Серед них такі: недостатній рівень якості надання послуг по міжнародному туризму, подання досить великого пакету документів та тривалий час потрібно чекати, щоб отримати ліцензію.
Умови дії ліцензії: доведення до кожного туриста вичерпної інформації про особливості в'їзду й перебування в іноземній державі, про специфіку поводження під час подорожі; наявність власного або орендованого службового приміщення з відповідним устаткуванням; наявність у штаті не менш одного працівника, що має спеціальне туристське утворення або стаж роботи в сфері туризму не менш 3 років; надання туристських послуг тільки після висновку із клієнтом договору (контракту) на купівлю-продаж послуг; надання клієнтові повної й вичерпної інформації про режим роботи ліцензіата, його юридичній адресі, наявності ліцензії й сертифікатів на послуги.
Дані про туроператорів і турагентів, що одержали ліцензії, вносяться до федерального реєстру туроператорів і турагентів (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996). Ліцензія на міжнародну туристську діяльність, видана в одній з держав - учасників СНД, дійсна на території інших країн СНД (Рекомендаційний законодавчий акт «Про основні принципи співробітництва держав - учасників СНД в області туризму», 1994).
У Росії - один зі шляхів державного регулювання туристської діяльності, закладених у Законі РФ «Про основи туристської діяльності в РФ» (1996): надання пільгових кредитів і встановлення податкових і митних пільг туроператорам і турагентам, що займається внутрішнім і в'їзним туризмом у РФ.
Пільги можуть мати загальний характер. Наприклад, у Європейському Союзі діє загальна норма зниження податку на додану вартість для туристських організацій. Часто пільги поширюються на окремі категорії туристів (напр., дітей, молодят, інвалідів, студентів, пенсіонерів), або окремі види туристської діяльності (наприклад, соціальний туризм, самодіяльний туризм), або на окремі види послуг (наприклад, дисконтні картки, знижки постійним клієнтам, студентські транспортні квитки), практикуються також сезонні й добові знижки.
Пільги податкові - відрахування з підлягаючому оподатковуванню суми, звичайно встановлюваний законом у формі особистих знижок із прибуткового податку, пенсійних пільг та інші. Наприклад, якщо іноземний турист, що відвідує країну, що входить у ЄС, здійснить велику покупку, то при виїзді з її він одержить грошову компенсацію в розмірі величини податку на додану вартість. Цією пільгою уряду стимулюють іноземних туристів здійснювати покупки, залучаючи тим самим додаткову валюту в скарбницю держави. Податкові пільги використовуються урядами як засіб державного регулювання туристської діяльності. При цьому, незважаючи на введення податкових пільг для туристських організацій, загальне надходження в державний бюджет росте завдяки не тільки швидкому розширенню обсягів туристської діяльності, але й ефекту мультиплікатора. У практиці світового туризму основною податковою пільгою є зниження податку на додану вартість для туристських організацій, що приймають іноземних туристів.
Пільги соціального характеру - пільги, надавані державою окремим категоріям російських туристів у порядку, установлюваному Урядом Російської Федерації (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996).
Пільги митні - пільги, надавані державою окремим категоріям туристів у порядку, установлюваному Урядом Російської Федерації (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996). Для заохочення конкретних туристів в індустрії гостинності поширена така пільга, як апгрейд (up-grade) - надання туристської послуги з підвищенням категорії без стягнення додаткової плати.
В Україні серед перерахованих пільг в основному переважають пільги, які мають загальний характер. В нашій державі вони діють для дітей(до певного віку) та студентів. Це можуть бути знижки на транспортні послуги, відвідування різноманітних музеїв, театрів, кінотеатрів. Інші пільги(податкові, митні та соціального характеру) в сучасний період інтенсивно розвиваються.
Висновки
На нашу думку отримання ліцензії є необхідною умовою функціонування туристичного підприємства, яке займається міжнародним та внутрішнім туризмом. За останні роки ліцензування досить інтенсивно розвивається, і з кожним роком збільшується кількість видачі ліцензій на туроператорську та турагентську діяльність, а рівень анульованих знаходиться на низькому рівні. Це показує, що зростає кількість людей, які бажають займатися туризмом, який буде підвищувати рівень розвитку нашої держави.
Основними елементами, що відіграють значну роль у розвитку даної сфери є ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Наша законодавча і нормативна база є ще недосконалою, тому внаслідок цього виникають різноманітні порушення, що стосуються ліцензування. Для уникнення їх необхідно проводити такі заходи: частіше здійснювати перевірки на підприємствах, розвивати і доповнювати закони, нормативні акти, постанови, намагатися брати приклади з інших країн, в яких дана сфера є на високому професійному рівні.
В наш час здійснюється також ліцензування для туристичних фірм, які спеціалізуються на внутрішньому туризмі для того, щоб підвищити якість турпродукту на внутрішньому ринку. Можна відмітити, що швидкий розвиток міжнародного туризму в останній час, породив набагато збільшений потік скарг на неякісне обслуговування. Багато фірм, отримавши право займатися туристичною діяльністю, не прагнуть виконувати в повній мірі умови дії ліцензії, а отже, і Закони України, нормативні акти і постанови, використовуючи недосконалі законодавчі та методологічні бази в своїх інтересах. Туристичні підприємства, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування повинні нести відповідальність згідно із чинним законодавством. До суб'єктів господарювання, які працюють без ліцензії, повинні досконаліше застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів. Суми від штрафів будуть покращувати Держбюджет України.
Загалом, держава повинна регулювати вищезазначену систему і впроваджувати нові засоби, які б підвищували якість надання туристичних послуг та сприяли зростанню рівня обслуговування, захисту прав як споживачів, так і підприємств, які займаються внутрішнім та міжнародним туризмом.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
