133241 (620079), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Опросник містить 128 оцінних суджень, з яких у кожнім з 8 типів відносин утворяться 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки поводження людей, що спостерігається, тобто поводження в оцінці навколишніх («з боку»), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального «Я». Відповідно до цих рівнів діагностики міняється інструкція для відповіді.

Максимальна оцінка рівня — 16 балів, але вона розділена на чотири ступені виразності відносини:

0-4 бала — низька

5-8 балів – помірна адаптивне поводження

9-12 балів — висока екстремальне поводження

13-16 балів — екстремальна до патології

Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, «соціальне "Я"», «реальне "Я"», «мої партнери» і т.д.

Методика може бути представлена респондентові або списком (за алфавітом або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, що відповідають його представленню про себе, відносяться до іншого людині або його ідеалові.

У результаті виробляється підрахунок балів по кожної октанті за допомогою спеціального «ключа» до опитнику. Отримані бали переносяться на дискограмму, при цьому відстань від центра кола відповідає числу балів по даної октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються й утворять особистісний профіль.

Мал. 3.1 Схема особистого профілю.

По спеціальних формулах визначаються показники по двох основних факторах: домінування і дружелюбність.

Домінування = (I-V) + 0,7 х (VIII + II – IV – VI)

Дружелюбність = (VII – III) + 0,7 х (VIII – II – IV + VI)

Якісний аналіз отриманих даних проводиться шляхом порівняння дискограмм, що демонструють розходження між представленнями різних людей. С.В. Максимовим приведені індекси точності рефлексії, дифференцированності сприйняття ступеня благополучне положення особистості в групі, ступені усвідомлення особистістю думки групи, значимості групи для особистості.

Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної сумісності і часто використовується в практиці сімейної консультації, групової психотерапії і соціально-психологічного тренінгу.

Типи відносини до навколишньої

I. Авторитарний

13-16 – диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, що лідирує у всіх видах групової діяльності. Усіх наставляє, повчає, в усьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати ради інших. Навколишні відзначають цю владність, але визнають неї.

9-12 – домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати ради, вимагає до себе поваги.

0-8 — упевнений у собі людина, але не обов'язково лідер, завзятий і наполегливий.

П. Егоїстичний

13-16 — прагне бути над усіма, але одночасно осторонь від усіх, самозакоханий, розважливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладають на навколишніх, але сам відноситься до них трохи з відчуженням, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 — егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

Ш. Агресивний

13-16 – тверда і ворожий стосовно навколишніх, різка, твердий, агресивність може доходити до асоціального поводження. 9-12 – вимогливій, прямолінійній, відвертій, строгій і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний в усьому обвинувачувати навколишніх, глузливий, іронічний, дратівливий.

0-8 — упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

IV. Підозрілий

13-16 — відчужений стосовно ворожого і злісного світу, підозрілий, уразливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно скаржиться на усіх (шизоїдний тип характеру).

9-12 — критичний, випробує труднощі в інтерперсональних контактах через підозрілість і острах поганого ставлення, замкнутий, скептичний, розчарований у людях, потайливий, свій негативізм виявляє у вербальній агресії.

0-8 — критичний стосовно всіх соціальних явищ і навколишніх людей.

V. Підлеглюючий

13-16 - покірний, схильний до самознищення, слабовільний, схильний уступати всім і в усьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь більш сильному.

9-12 — соромливий, лагідний, легко бентежиться, схильний підкорятися більш сильному без обліку ситуації.

0-8 – скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.

VI. Залежний

13-16 — різко невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, тривожиться по будь-якому приводі, тому залежимо від інших, від чужої думки.

9-12 — слухняний, боязкий, безпомічний, не уміє виявити опір, щиро вважає, що інші завжди праві.

0-8 — конформний, м'який, очікує допомоги і рад, довірливий, схильний до замилування навколишніми, увічливий.

VII. Дружелюбний

9-12 – дружелюбне і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх «бути гарним» для усіх без обліку ситуації, прагне до цілям мікрогрупи, має розвиті механізми витиснення і придушення, емоційно лабільний (істероидний тип характеру).

0-8 – схильний до співробітництва, кооперації, гнучкому і компромісний при рішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути в згоді з думкою навколишніх, свідомо конформний, додержується умовностей, правилам і принципам «гарного тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, виявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIII. Альтруїстичний

9-16 — гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати усім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний стосовно навколишньої, неадекватно приймає на себе відповідальність за інші (може бути тільки зовнішня «маска», що ховає особистість протилежного типу).

0-8 — відповідальний стосовно людей, делікатне, м'яке, добрий, емоційне відношення до людей виявляє в жалі, симпатії, турботі, ласці, уміє побадьорити і заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.

Інструкція: Поставте знак «+» проти тих визначень, що відповідають Вашому представленню про себе (якщо немає повної впевненості, знак «+» не ставте) (текст опитника див. Додаток 1).

3.2 Методика «Q-сортування» В. Стефансона. Діагнотика основних тенденцій поведінки в реальній групі та представлень про себе

Випробуваному пропонується набір карток, що містять твердження або назви властивостей особистості. Їх необхідно розподілити по групах від «найбільш характерних» до «найменш характерних» для нього. Завдання можуть бути приготовлені відповідно до цілей діагностики 7. Достоїнством методики є те, що при роботі з нею піддослідний проявляє свою індивідуальність, реальне «Я», а не «відповідність-невідповідність» статистичним нормам і результатам інших людей. Можливе і повторне сортування того ж набору карток, але в інших відносинах:

• «соціальне "Я"» (Яким мене бачать інші?);

• «ідеальне "Я"» (Яким би я хотів бути?);

• «актуальне "Я"» (Який я в різних ситуаціях?);

• «значимі інші» (Яким я бачу свого партнера?);

• «ідеальний партнер» (Яким би я хотів бачити свого партнера?).

Методика дозволяє визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття «боротьби» і «ухилення від боротьби». Тенденція до залежності визначена як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. Тенденція до товариськості свідчить про контактність, прагнення утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «боротьби» - активне прагнення особистості брати участь у груповому житті, домагатися більш високого статусу в системі між особистісних взаємин; на противагу цієї тенденції ухилення від «боротьби» показує прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій має, на наш погляд, внутрішню і зовнішню характеристику, тобто залежність, товариськість і «боротьба» можуть бути щирими, внутрішньо властивої особистості, а можуть бути зовнішніми, своєрідної «маскою», що ховає щиру особу людини. Якщо число позитивних відповідей у кожній сполученій парі (залежність – незалежність, товариськість – нетовариськість, прийняття «боротьби» — ухилення від «боротьби») наближається до 20, то ми говоримо про щиру перевагу тієї або іншої стійкої тенденції, властивому індивідові, і проявляються не тільки у визначеній групі, але і за її межами.

Випробуваному пред'являється картка тверджень і пропонується відповісти «так», якщо воно відповідає його представленню про себе як члена даної конкретної групи, або «ні», якщо воно суперечить його представленню, і тільки у виняткових випадках дозволяється відповісти: «сумніваюся», тобто розкласти на три групи відповідей. Відповіді випробуваного розносяться по відповідними ключами підраховуються тенденції по кожній зі сполучених пар. Так як заперечення однієї якості є визнанням полярної якості, кількість відповідей «так» складається з кількістю відповідей «ні» протилежних тенденцій (текст опитника див. Додаток 2).

У результаті ми одержуємо сумарне кількісне визначення для кожної з перерахованих тенденцій. Для зведення результатів у границі від +1 до -1 отримане число ми поділяємо на 10. Передбачається, що відповідь «так» має позитивний знак, а відповідь «ні» — негативний. Три-чотири відповіді «сумніваюся» по окремих тенденціях розцінюються нами як ознака нерішучості, ухильності, астенічності, однак в інших випадках це може свідчити про відому вибірковість у поведінці, про тактичну гнучкість, стенічності. Ці якості можна дифірінцювати , аналізуючи їх у сукупності з іншими особистісними особливостями (Таблиця 3.1).

Можлива і нульова оцінка, коли суми відповідей «так» і «ні» збігаються. Саме таке положення може з'явитися джерелом внутрішнього конфлікту особистості, що знаходиться у владі протилежних тенденцій, що мають однакову виразність.

Визначений інтерес представляє використання даної методики в якості взаємооцінки для порівняння представлень про самого себе з думкою кожного про кожного всередині групи.

Таблиця 3.1 Ключ методика «Q-СОРТУВАННЯ»

3.3 Методика діагностики міжособистісних і між групових відносин („Соціометрія”) Дж. Морено

Соціометрична техніка застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалювання. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп 9.

Соціометрична процедура. Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки задач дослідження і вибору об'єктів вимірів формулюються основні гіпотези і положення, що стосуються можливих критеріїв опитування членів груп. Тут не може бути повної анонімності, інакше соціометрія виявиться малоефективною. Вимога експериментатора розкрити свої симпатії й антипатії нерідко викликає внутрішні утруднення в опитуваних і виявляється в деяких людей у небажанні брати участь в опитуванні. Коли питання або критерії соціометрії обрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному виді по типі інтерв'ю. Кожен член групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи в залежності від більшої або меншої схильності, переваги їхній у порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довіри або недовіри і т.д.

При цьому соціометрична процедура може проводитися в двох формах. Перший варіант – непараметрична процедура. У даному випадку випробуваному пропонується відповісти на питання соціометричної картки без обмеження числа виборів випробуваного. Якщо в групі нараховується, скажемо, 12 чоловік, то в зазначеному випадку кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (крім самого себе). Таким чином, теоретично можливе число зроблених кожним членом групи виборів у напрямку до інших членів групи в зазначеному прикладі буде дорівнює (N-1), де N - число членів групи. Точно так леї і теоретично можливе число отриманих суб'єктом виборів у групі буде дорівнює (N-1). Відразу усвідомимо собі, що зазначена величина (N-1) отриманих виборів є основною кількісною константою соціометричних вимірів. При непараметричній процедурі ця теоретична константа є однакової як для індивідуума, що робить вибори, так і для будь-якого індивідуума, що став об'єктом вибору. Достоїнством даного варіанта процедури є те, що вона дозволяє виявити так називану емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз різноманіття міжособистісних зв'язків у груповій структурі. Однак при збільшенні розмірів групи до 12-16 чоловік цих зв'язків стає так багато, що без застосування обчислювальної техніки проаналізувати їх стає досить важко.

Іншим недоліком непараметричної процедури є велика імовірність одержання випадкового вибору. Деякі випробувані, керуючись особистим мотивом, нерідко пишуть в опитувачах: «вибираю всіх». Ясно, що така відповідь може мати тільки два пояснення: або у випробуваного дійсно склалася така узагальнена аморфна і недиференційована система відносин з навколишніми (що малоймовірно), або випробуваний свідомо дає помилкова відповідь, прикриваючи формальною лояльністю до навколишньої і до експериментатора (що найбільше ймовірно).

Аналіз подібних випадків змусив деяких дослідників спробувати змінити саму процедуру застосування методу й у такий спосіб знизити імовірність випадкового вибору. Так народився другий варіант — параметрична процедура з обмеженням числа виборів. Випробуваним пропонують вибирати строго фіксоване число з усіх членів групи. Наприклад, у групі з 25 чоловік кожному пропонують вибрати лише 4 або 5 чоловік. Величина обмеження числа соціометричних виборів одержала назву «соціометричного обмеження» або «ліміту виборів».

Багато дослідників вважають, що введення «соціометричного обмеження» значно перевищує надійність соціометричних даних і полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження змушує випробуваних більш уважно відноситися до своїх відповідей, вибирати для відповіді тільки тих членів групи, що дійсно відповідають пропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Ліміт виборів значно знижує імовірність випадкових відповідей і дозволяє стандартизувати умови виборів у групах різної чисельності в одній вибірці, що й уможливлює зіставлення матеріалу по різних групах.

В даний час прийнято вважати, що для груп у 22-25 учасників мінімальна величина «соціометричного обмеження» повинна вибиратися в межах 4-5 виборів. Істотна відмінність другого варіанта соціометричної процедури полягає в тому, що соцометрична константа (N-1) зберігається тільки для системи одержуваних виборів (тобто з групи до учасника). Для системи відданих виборів (тобто в групу від учасника) вона виміряється новою величиною d (соціометричним обмеженням). Уведенням величини d можна стандартизувати зовнішні умови виборів у групах різної чисельності. Для цього необхідно визначати величину d по однаковій для всіх груп імовірності випадкового вибору. Формулу визначення такої імовірності запропонували у свій час Дж. Морено й Е. Дженнингс:

Характеристики

Список файлов курсовой работы