131703 (619398), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

По-четверте, група допомагає своїм членам досягти автономії від суспільства|товариство| однолітків і від вікової субкультури. Приятельські і дружні групи, прагнучи відповідати еталонам суспільства|товариство| однолітків в одязі, стилі поведінки, в той же час можуть ретельно оберігати свою автономію, обмежуючи можливості|спроможність| приєднання до групи іншим хлоп'ятам|хлопець| і підкреслюючи несхожість своєї компанії на інші (свої секрети, умовні слова, способи проведення часу, маршрути прогулянок, особливі елементи одяг, свій музичний і інші захоплення).

По-п'яте, група однолітків створює сприятливі або несприятливі умови, стимулює або гальмує рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| дітьми, підлітками, юнаками|юнак| вікових завдань|задача| - розвитку самосвідомості, самовизначення, самореалізації і самоствердження|самоутвердження|, - визначає змістовну сторону рішень цих задач. Відносини в групі грають велику роль у формуванні образу|зображення| «Я» дитини|дитя|, підлітка, юнака|юнак|. Якщо молодший школяр, співвідносивши себе з|із| однолітками, частково ще орієнтується на ті оцінки, які дає йому і його товаришам вчитель|учитель|, то підліток в першу чергу|передусім,насамперед| співвідносить себе з|із| групою однолітків, враховуючи те, наскільки її члени схвалюють або не схвалюють які-небудь його властивості, що виявляються в справах|річ|, вчинках. Старшокласники ж пізнають себе, головним чином виходячи з відношення|ставлення| до себе друзів, а також порівнюючи себе з|із| лідерами (навіть неприємними їм) або з|із| визнаними «еталонами» в групі (ерудитами, спортсменами).

Вплив групи на самовизначення може виявлятися по-різному. Так, член групи, зустрічаючи розуміння з боку друзів, може зміцнюватися в своїх інтересах, схильностях. Збагачуючи один одного різними відомостями, члени групи можуть дати поштовх для виникнення у|в,біля| одного з них інтересу до тієї сфери, яка раніше не привертала його уваги. Але|та| в той же час спілкування в групі може руйнувати, гасити, спотворювати інтереси, схильності, що вже є|наявний| у хлоп'ят|хлопець|.

У групі людина, що росте|зростати|, дістає дійсну або ілюзорну (що найчастіше не усвідомлюється) можливість реалізувати себе і сутнісно, і зовні|зовнішньо|.

Сутнісно - тому що|бо| в компанії однолітків він відчуває себе рівним, прийнятим, а отже, цінним|коштовний|. В той же час в групах однолітків йде і зовнішня реалізація себе, вона виявляється в прагненні бути таким, як всі, відповідати стандартам моди, поведінки. Вже молодшого підлітка починає хвилювати смутний неспокій|занепокоєння|: «Чи такий я, як всі?». Наявність компанії допомагає переконатися в тому, що з|із| цим все гаразд.

По-шосте, група є специфічною соціальною організацією, яка сприймається її членами як «екологічна ніша» (у цій функції як би підсумовуються всі попередні, але|та| в новій якості).

У неформальних групах не потрібно дотримувати правила поведінки, необхідні у відносинах з|із| дорослими, в них можна бути самим собою. Насправді це не зовсім так, а нерідко|незрідка| і зовсім не так: у цих групах теж|також| треба дотримуватися певних норм, нерідко|незрідка| ще жорсткіших, ніж в спілкуванні з|із| дорослими.

Сама наявність групи допомагає відчути свою потрібність комусь, упевненість в собі і в своїх силах. Група - джерело високої самоповаги, бо від неї чекають і часто отримують|одержувати| високу оцінку своїх якостей, вчинків, особи|особистість| в цілому|загалом|, що набагато важливіше|поважніше| за оцінки решти всіх людей. Той, хто не має друзів відчуває своє життя неповним, себе - невдахою, свої можливості|спроможність| - нереалізованими.

Всі виділені соціалізуючі функції групи однолітків реалізуються по-різному і по ступеню|міра| ефективності, і по змістовній спрямованості в залежності: від статі|стать| і віку членів групи і їх індивідуальних особливостей; від спрямованості групи і інших її характеристик, про які йшлося вище; від етнічних, регіональних і соціокультурних умов, в яких існує група.

Виходячи із зазначеного, можна констатувати, що педагогіки, важливими є всі стадії соціалізації особистості - старт (дитинство, шкільні, студентські ро­ки), оптимум (зрілість, розквіт активності, професійних здібностей), фініш, а також вивчення гармонійної єдності цієї тріади. При цьому дуже важливо, щоб на будь-якому з цих етапів соціалізації людина мала широкий вибір для прояву власних здібностей і можливостей. Особистий вибір - це обов'язково відповідальність за процес та ре­зультат діяльності. Процес вибору на різних стадіях соціалізації нерідко супроводжується нестерпними пошуками, але саме він, го­ловним чином, формує особистість, дає можливість проявитися власним індивідуальним рисам, розкритися таланту, досягти вершин творчості. У зв'язку з цим психологові не слід ставити на людині крапку, якщо навіть ця людина обмежена, нерозвинута або заплута­лася в життєвих лабіринтах і негараздах. Людина завжди повинна мати можливість усвідомити себе особистістю, у неї повинен бути вибір, який би допоміг стати суб'єктом, творцем своєї власної долі, свого життя. Йдеться про те, щоб кожна людина мала можливість якомога краще пізнати себе, свій внутрішній світ, власне «Я», свої психофізіологічні особливості, що дасть їй змогу ефективно вико­ристовувати особистий потенціал, пристосовуватися до обставин життя, впливати на них, вибудовувати власну стратегію й лінію поведінки.

Розквіт можливостей особистості, досягнення нею вершин про­фесійного, морального вдосконалення співвідносяться з такими поняттями, як «життєві плани», «життєва перспектива», «мета», «ідея», «ідеал». Життєві плани стосуються перспектив професійного зростання, сімейного благополуччя, матеріального достатку, майбутнього дітей тощо. їх відсутність або ж уявлення про немож­ливість реалізації намічених планів сприймається особистістю як безвихідь. Життєва мета - це наявність напрямку, яким необхідно рухатися; це те, що потрібно здійснити, чого слід досягти; той результат, на одержання якого спрямовані зусилля людини. Відповідаючи на запитання: «В чому сенс життя?» Г. Сельє заува­жує, що необхідно прагнути до того, що ми самі вважаємо гідним. Не варто братися за непосильні завдання, адже в кожного є своя вершина. Для одних вона близька до максимуму, для інших - до мінімуму людських можливостей. У межах власних потенційних даних слід зробити все, на що здатна людина. Досягнення високої майстерності - чудова мета. Наявність ідеалу є найбільш узагальне­ним уявленням про максимально можливий рівень розвитку осо­бистості й реалізації її потенціалу. Ідеал - це не ілюзія, він має об'єктивний характер. Національний виховний ідеал, випливаючи з народних традицій і вірувань, звичаїв, з конкретних ціннісних орієнтацій і потреб, не повинен заперечувати загальнолюдських цінностей (чесність, порядність, відповідальність, любов до Батьків­щини). Підтверджуючи, поглинаючи загальновизнані цін­ності, національний виховний ідеал доповнює їх тими рисами, які передусім відповідають духовності конкретного народу.

Життєва зрілість - це той період, коли людина починає віддава­ти суспільству все, що свого часу від нього отримала. І тут важко сказати, де межа між отриманим і повернутим, між розумним спо­живачем і добросовісним виробником матеріальних і духовних цінностей. Жодними бухгалтерськими підрахунками не перевірити міжособистісні стосунки, моральна сила яких у безкорисливості: взаємини між людьми не зможуть яскраво проявитися, якщо постійно бути стурбованим тим, хто від них що отримає. Водночас, спілкуючись з іншими, людина, безперечно, змінюється й сама. У зв'язку з цим дуже важливо вивчати ті властивості взаємовідносин і прояви людської віддачі, які збагачують саму особистість (фізично, інтелектуально, морально, естетично, професійно, емоційно). При цьому, щоправда, варто зрозуміти, чим є «допомога», яка веде до взаємного спустошення: можна так «допомогти», що це примно­жить лінь, безпомічність, самотність тощо. Отже, співвідношення «отриманого і повернутого» в житті людини має бути збалансова­ним таким чином, щоб воно одночасно сприяло розвиткові суспільства і особистості.

Упродовж життя людина багато разів себе стверджує або ж запе­речує, досягаючи вершин самовдосконалення. Ні на мить не припи­няється боротьба між досягнутим і ще непізнаним, між рівновагою, творчим піднесенням і особистісною кризою. Це закономірний процес соціалізації індивіда. І хоч би яким важким, складним був етап соціалізації, однак людина завжди має можливість зупинитися, осмислити сенс свого існування.

Список використаної літератури

1. Алєксєєнко Т.І. Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику // Соціальна педагогіка.-2005.-№1.-С.56-60

2. Андрущенко В.П., Бех В.П., Лукаше­вич М.П. Соціальна робота. Книга І.- К.: УДЦССМ, 2001. - 344 с. |з'єд

3. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій.-К.:МАУЛ,2001.-96 с.

4. Гаврилова Т. Як допомогти сором’язливі дитині // Психолог.-2005.-№8.- С.20-22

5. Гірник А.М. Тренінг комунікативних умінь // Практична психологія та соціальна робота.-2001.-№2.-С.11-16

6. Городяненко В.Г. Соціологія: Підручник.-К.: Видавничий центр «Академія»,2005.- 560 с.

7. Дубасова Т.Комунікативні ігри//Психолог.-2005.-№33. -С. 17-24

8. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ: Центр

навчальної літератури, 2003. - 256 с.

1. Мудрик А. В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. Вузов. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 200 с.

2. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Підручник. –К.,2004.- 536с.

Додаток №1

ІГРИ І ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ СКЛАДНОЩАМИ У СПІЛКУВАННІ

Гра «Місток»

Гра спрямована на тренування взаєморо­зуміння дітей.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані ЗО см. Це міст, під ним далеко внизу - швидка гірська річка.

Назустріч одна одній на міст ступають по одній людині. Не користуючись мовою, необ­хідно зрозуміти один одного, що вам потрібно розійтися і, не наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію — значить зірватися вниз.

Працюють діти парами зі зміною партнерів.

Відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?»

У грі яскраво виявляється спрямованість взаємин. Високо цінується бажання й уміння безкорисно допомагати іншим.

Гра «По команді - шикуйсь!»

Граємо у виконання команд. Головна вимога - швидкість. Отже, вишикуйтеся в колону або в шеренгу:

- за іменами за алфавітом;

- за прізвищами за алфавітом;

- за зростом;

- за кольором волосся, починаючи з тем­ного;

- за кольором очей, починаючи з темноокого тощо.

Ця гра спрямована на адаптацію дитини в новому колективі і на згуртування загону.

Гра «Стати іншим»

Ви одержуєте роль і відповідаєте на будь-які запитання від імені персонажа. Всі інші - допитливі кореспонденти радіо і телебачення, газет і журналів.

Ролі:

- переможниця конкурсу краси;

- відомий веселун, базіка;

- дуже серйозна небагатослівна людина, яка не вміє сміятися і жартувати;

- дама-академік, яка зробила важливе відкриття в науці;

- людина-маска без емоцій;

- різка, пряма людина, що не приховує свого невдоволення світом;

- привітна людина, задоволена усім світом і собою.

Гра має корекційний ефект, удосконалює комунікативні навички. Ролі добираються індивідуально кожному (з метою корекції поведінки). Можливі два варіанти:

1. Коли в дитини якась риса розвинута погано, їй пропонують грати людей, наділених цією рисою повною мірою (часто своїх антиподів).

2. Отримана роль має небажану рису перебільшувати до абсурду.

Гра «Жестові етюди»

Один з учасників показує жестами закінчену ситуацію і долучає до неї інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду в долоні і передає її по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншого кінця, струшує руки). Виконаймо цей жестовий етюд.

Інший учасник виконує інші дії. Наприклад, ритуал діставання, запалювання свічки і передавання її по колу. Призначимо виконавця.

Поєднуємо дві ситуації. У проблемній ситуації виявиться той учасник, що зобов'язаний робити щось із двома предметами і продовжувати гру. Виявіть кмітливість і фантазію.

Гра «Колір жестом»

По черзі кожен зобразить свій улюблений колір жестами. А ми будемо відгадувати. Показувати на предмети подібного кольору неможна.

Гра «Покажи почуття»

Інструкція. Вам відомо, що рух м'язів обличчя, що виражають внутрішній стан, називаються мімікою. Міміка - важливий елемент спілкування.

Зараз кожен одержить завдання зобразити мімікою дві емоції:

- гнів, чекання;

- презирство, прагнення йти на контакт;

- страждання, байдужість;

- страх, іронія;

- подив, святкування;

- радість, обурення;

- спокій, стримане роздратування...

1. Першу з зазначених емоцій ви демонструєте усім для відгадування. Чи легко зрозуміти один одного без слів?

2. Розділимося на пари і побудемо дзеркалом, зображуючи другу задану емоцію. Обговоримо наші труднощі.

Гра «Так чи ні?»

Продовжимо роботу в парі. Один з учасників виражатиме згоду або незгоду, вимовляючи для себе тільки одне слово «так» чи «ні». А партнер має якнайшвидше визначити, яке саме слово з двох ви повторювали про себе. У виграші той, кого правильно зрозуміли, і той, хто відгадав.

Усі майже безпомилково змогли визначити, коли партнер говорив «так» і коли «ні». Річ у тім, що коли ми говоримо «так», то «так» говорить усе наше тіло: воно розслаблюється, особливо це помітно з м'язів обличчя і рук.

Жест, безумовно, важливий знак спілкування. Він допомагає точніше зрозуміти іншого. А в деяких випадках (коли ми, наприклад, не знаємо мови) він може бути єдиним засобом спілкування

Гра «Передача - прийом»

Характеристики

Список файлов курсовой работы