130745 (619130), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Дослідження домінуючих симптомів і сформованості стадій у медсестер

У медсестер можна зробити такі наступні висновки. По симптомам у кожній фазі тільки один симптом є домінантним (повністю сформованим) – це неадекватне виборне емоційне реагування (середнє –17,16667, середнє відхилення 5). У стадії формування можна виділити такі симптоми - Переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, емоційно-етична дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків, і усі інши симптоми 3 фази (фази виснаження), саме емоційний дефіцит, емоційна відчуженість, особова відчуженість (деперсоналізація), психосоматичні і психовегетативні порушення.

Таким чином, фаза напруги це стадія, яка формується у ¾ опитуваних медсестер, фаза резістенції формується є у 2/3 опитуваних, фаза виснаження формується у 1/3 опитуваних).

Для того, щоб ствердити факт синдрому вигорання у медиків розглянемо також результати обробки по другій методиці в цілому для усіх опитуваних.

Таблиця 3.7.

Обробка результатів професійної мотивації

Узагальнимо одержані результати. Виділимо абсолютні або близькі до них фактори задоволеності або незадоволеності професією.

Чинник, який не задовольняє випробовуваних – це чинник №10, а саме частий контакт з людьми. І тут підтверджується процес вигорання в соціономічних професіях, адже люди, їх життя і здоров'я – це основна мета і об'єкт додатку професійних зусиль будь-якого лікаря, змінити зміст праці тут не можна, оскільки лікувати можна тільки живі істоти. Бажання менших комунікацій зрозуміле, оскільки лікар залишається лікарем всі 24 години в доба, на роботі і удома до нього звертаються люди по пораду і допомогу. Необхідність в мотиваційних стимулах для подолання цього негативного чинника очевидна. На другому місці негативних чинників - це незадоволеність винагородою за вкладену працю, за проявлену увагу до людини і його здоров'я. Бюджетна сфера не надає лікарю можливостей для відновлення своїх продуктивних сил, праця оплачується не відповідно професійному внеску. І тут має місце підтвердження першої гіпотези курсової роботи. Дослідження 13 чинника ще раз підтверджує, що робота пов'язана з дуже високою психологічною напругою, який майже 60% вибірки хотіло б компенсувати відпочинком наодинці. Четвертий чинник і значення його КЗ ще раз підтверджує останнє положення.

Перше місце займає чинник уміння роботи з людьми. Тут має місце суперечність і явний дисбаланс реальності і бажань. Привертає в професії лікаря майже всіх випробовуваних можливість самоудосконалення, підвищення своєї майстерності. Цей чинник займає друге місце в ранзі задоволеності професією. Це підтверджує постулати сучасних теорій мотивацій про те, що добре виконана робота є наймогутнішим стимулом до праці. Третє місце ділять чинники 6 і 8, які показують, що вибір професії не випадковий і респонденти вірять, що вибрали свою професію у відповідності своїх здібностей і характеру.

Загальний висновок можна сформулювати так: вкладені духовні і фізичні сили лікарів знаходяться в суперечності з умовами і оплатою праці, що проте не заважає їм як головний мотив до праці розглядати добре виконану роботу. Наочно представити вибір значущих чинників можна за допомогою наступних діаграм (рис.3.4 і рис.3.5).

Рис. 3.4. Зміст основних факторів незадоволеності професією

Рис.3.5.. Зміст факторів задоволеності професією

Висновок

У роботі зроблено наступні висновки, згідно з структурою роботи.

1. Вперше синдром емоційного вигорання був описаний американськими психологами в сімдесятих роках минулого століття. Головною причиною появи синдрому вважається психологічна перевтома. Медицина - одна з сфер людської діяльності, де питання якості і його оцінки мають особливе значення. Виконувати роботу не для особистого споживання, а на благо суспільства, соціуму – це і є основна задача професій соціального типу, до яких безумовно відноситься і професія лікаря. Професійне вигорання — це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу і ведучий до виснаження і особових ресурсів емоційно-енергій працюючої людини. Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Професійна діяльність працівників сфери здоров'я несе в собі потенційну загрозу розвитку СЕВ. Особові риси емоційної нестійкості, боязкості, підозрілості, схильності до відчуття вини, консерватизму, імпульсної, напруженості, інтроверсії мають певне значення у формуванні СЕВ.

2. Широко відомі наступні методики: опитувальник на «вигорання» К. Маслач і С. Джексон в модифікації Н. Е. Водопьяновой, опитувальник поведінки і переживання, пов'язаного з роботою У. Шааршмидт і А. Фишер [2], методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойко, методика «вибору медичної професії» А. П. Василькова.

У роботі безпосередньо використовуються дві методики. Це методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойк і методика визначення загального рівня задоволеності професією (модифікація І. В. Кузьміной, А. А. Реана). Перша методика виявляє як наявність «вигорання», так і ступінь «емоційного вигорання», під яким автор розумів вироблений особою механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі дії.

Характеристики

Список файлов курсовой работы