130745 (619130), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Симптоми професійного вигорання організацій: неадекватно підвищена текучість кадрів (від 100% і більш в рік, тобто протягом року звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року); знижена мотивація до праці, часті «перекури» і «чайні» перерви (більше 30% від загального об'єму робочого часу); професійна залежність персоналу від керівників, яка виявляється або в підвищеному і неадекватному критичному відношенні до управління, або у відчутті безпорадності без активної допомоги з боку керівництва; дуже висока конфліктність персоналу і важка атмосфера в компанії. Як для окремого працівника, так і для організації полягання професійного вигорання може бути неусвідомленим або неправильно зрозуміло і оціненим. Власне неблагополучне полягання як людині, так і організації важке, практично неможливо побачити із сторони, тому відсутні умови для того, щоб вчасно почати коректувальні і поновлюючі заходи.
Повністю виключити в роботі професійний стрес і професійне вигорання в сучасних умовах неможливо. Але цілком можливо істотно зменшити їх руйнівний вплив на здоров'я працюючих людей.
Згідно концепції М. Буріша у розвитку синдрому професійного вигорання можна виділити кілька головних фаз (таблиця 1.1.)11.
Таблиця 1.1.
Фази розвитку синдрому професійного вигорання (Вurich, 1994)
| 1. Застережлива фаза |
| а) Надмірна участь |
| • Надмірна активність, відчуття незамінності |
| • Відмова від потреб» не пов'язаних з роботою, витіснення невдач і розчарувань |
| • Обмеження соціальних контактів |
| b) Виснаження |
| • Відчуття утомленості, безсоння, загроза нещасних випадків |
| 2. Зниження рівня власної участі |
| а) По відношенню до співробітників, учням, пацієнтам н т.д. |
| • Втрата позитивного сприйняття колег |
| • Перехід від допомоги до нагляду і контролю |
| • Приписування вини за власні невдачі іншим людям |
| • Домінування стереотипів в поведінці по відношенню до співробітників, учням, пацієнтам - прояв негуманного підходу до людей |
| b) По відношенню до решти оточуючих |
| • Відсутність емпатії, байдужість, цинічні оцінки |
| с) По відношенню до професійної діяльності |
| • Небажання виконувати свої обов'язки |
| • Штучне продовження перерв в роботі, спізнення, відхід з роботи завчасно |
| • Акцент на матеріальний аспект при одночасній незадоволеності роботою |
| д) Зростання вимог |
| • Втрата життєвого ідеалу, концентрація на власних потребах |
| • Відчуття переживання того, що інші люди використовують тебе: заздрість |
| 3. Емоційні реакції |
| а) Депресія |
| • Постійне відчуття вини, зниження самооцінки |
| • Безпідставні страхи, лабільність настроїв, апатія |
| b) Агресія |
| • Захисні установки, звинувачення інших, ігнорування своєї участі в невдачах |
| • Відсутність толерантності і здібності до компромісу |
| • Підозрілість, конфлікти з оточенням |
| 4. Фаза деструктивної поведінки |
| а) Сфера інтелекту |
| • Зниження концентрації уваги, відсутність здібності до виконання складних завдань |
| • Ригідність мислення, відсутність уяви |
| b) Мотиваційна сфера |
| • Відсутність власної ініціативи, зниження ефективності діяльності, виконання завдань строге по інструкціях |
| с) Емоційно-соціальна сфера |
| • Байдужість, уникнення неформальних контактів |
| • Відсутність участі в житті інших людей або надмірна прихильність до конкретної особи |
| • Уникнення тим, пов'язаних з роботою |
| • Самодостатність, самота, відмова від хобі, нудьга |
| 5. Психосоматичні реакції |
| • Зниження імунітету |
| • Нездатність до релаксації у вільний час |
| • Безсоння, сексуальні розлади |
| • Підвищений тиск, тахікардія, головні болі |
| • Болі в хребті, розлади травлення |
| • Залежність від нікотину, кофеїну, алкоголю |
| 6. Розчарування |
| • Негативна життєва установка |
| • Відчуття безпорадності і безглуздя життя |
| • Екзистенціальний відчай |
В роботах інших авторів пропонується 3 основні фази синдрому вигорання. Вони будуть докладніше розглянуті в роботі у розділі 2.
-
Особливості прояви синдрому вигорання в медицині
Майже 80% лікарів психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів мають різний ступінь ознаки синдрому вигорання; 7,8% - різко виражений синдром, що веде до психосоматичних і психовегетативних порушень. За іншими даними, серед психологів-консультантів і психотерапевтів ознаки СЕВ різного ступеня вираженості виявляються в 73% випадків; в 5% визначається виражена фаза виснаження, яка виявляється емоційним виснаженням, психосоматичними і психовегетативними порушеннями12.
Серед медичних сестер психіатричних відділень ознаки СЕВ виявляються біля 62,9% опитаних. Фаза резістенції домінує в картині синдрому біля 55,9%; виражена фаза "виснаження" визначається біля 8,8% респондентів у віці 51-60 років і із стажем роботи в психіатрії більше 10 років.
Ті або інші симптоми вигорання мають 85% соціальних працівників. Синдром, що склався, наголошується біля 19% респондентів, у фазі формування - біля 66%.
За даними англійських дослідників, серед лікарів загальної практики виявляється високий рівень тривоги в 41% випадків, клінічно виражена депресія - в 26% випадків. Третина лікарів використовує медикаментозні засоби для корекції емоційної напруги, кількість алкоголю, що вживається, перевищує середній рівень. В дослідженні, проведеному в нашій країні, біля 26% терапевтів наголошено на високому рівні тривожності, а біля 37% - субклінічна депресія. Ознаки СЕВ виявляються біля 61,8% стоматологів, причому біля 8,1% - синдром у фазі "виснаження"13.
Одне з перших місць по ризику виникнення СЕВ займає професія медичної сестри. Її робочий день - це щонайтісніше спілкування з людьми, в основному з хворими, що вимагають невсипущого турбування і уваги. Стикаючись з негативними емоціями, медсестра мимовільно залучається в них, через що починає і сама випробовувати підвищену емоційну напругу. Понад усе до ризику виникнення СЕВ схильні особи, що пред'являють непомірно високі вимоги до себе. Справжній медик в їх уявленні - це зразок професійної невразливості і досконалості. Ті, що входять в цю категорію особи асоціюють свою працю з призначенням, місією, тому у них стирається грань між роботою і приватним життям.
Виділяють три типи медичних сестер, яким загрожує СЕВ: 1-й - "педантичний", характеризується сумлінністю, зведеною в абсолют, надмірною, хворобливою акуратністю, прагненням в будь-якій справі добитися зразкового порядку (навіть в збиток собі); 2-й - "демонстративний", прагнучий першенствувати у всьому, завжди бути на вигляді. Цьому типу властивий високий ступінь виснажуваності при виконанні навіть непомітної рутинної роботи; 3-й - "емотівний", що складається з вразливих і чутливий людей. Їх чуйність, схильність сприймати чужий біль як власну граничить з патологією, з саморуйнуванням14.
При обстеженні медичних сестер психіатричних відділень встановлено, що СЕВ виявляється у них неадекватним реагуванням на пацієнтів і своїх колег, відсутністю емоційної залученої, втратою здібності до співпереживання пацієнтам, утомленістю, що веде до редукції професійних обов'язків і негативного впливу роботи на особисте життя15.
Професійна діяльність працівників сфери психічного здоров'я несе в собі потенційну загрозу розвитку СЕВ. Особові риси емоційної нестійкості, боязкості, підозрілості, схильності до відчуття вини, консерватизму, імпульсної, напруженості, інтроверсії мають певне значення у формуванні СЕВ. В картині синдрому у працівників цієї сфери переважають симптоми фази "резістенциі". Це виявляється неадекватним емоційним реагуванням на пацієнтів, відсутністю емоційної залученої і контакту з клієнтами, втратою здібності до співпереживання пацієнтам, утомленістю, що веде до редукції професійних обов'язків і негативного впливу роботи на особисте життя. Також достатньо виражено переживання психотравмуючих обставин (фаза "напруга"), що виявляється відчуттям фізичних і психологічних перевантажень, напруги на роботі, наявністю конфліктів з керівництвом, колегами, пацієнтами.
Серед психотерапевтів і психологів-консультантів схильні СЕВ люди з низьким рівнем професійної захищеності (відсутність досвіду практичної роботи, неможливість систематичного підвищення кваліфікації і ін.). Провокувати СЕВ можуть хвороби, переживання важкого стресу, психологічні травми (розлучення, смерть близького або пацієнта).
Схильні до формування СЕВ і інші категорії медичних працівників, перш за все ті, хто здійснює догляд за важкими хворими з онкологічними захворюваннями, ВІЧ/СНІДом, в опікових і реанімаційних відділеннях. Співробітники "важких" відділень постійно випробовують полягання хронічного стресу у зв'язку з негативними психічними переживаннями, інтенсивними міжособовими взаємодіями, напруженістю і складністю праці і ін. А в результаті СЕВ, що поступово формується, виникають психічна і фізична утомленість, байдужість до роботи, знижується якість надання медичної допомоги, породжується негативне і навіть цинічне відношення до пацієнтів16.
Професійна діяльність соціального працівника, незалежно від виду виконуваної роботи, відноситься до групи професій з підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я і життя окремих людей, груп населення і суспільства в цілому. Вона вимагає великого емоційного навантаження, відповідальності і має вельми невизначені критерії успіху. Негативний вплив на здоров'я роблять постійні стресові ситуації, в які потрапляє цей працівник в процесі соціальної взаємодії з клієнтом, постійного проникнення в суть його проблем, а також унаслідок особистої незахищеності і інших морально-психологічних чинників17.
Розділ 2. Методики вивчення синдрому вигорання
2.1. Основні методики, які вивчають синдром професійного вигорання
Взаємовплив чинників, визначаючих динаміку розвитку процесу вигорання в 1986 р. характеризує опитувальник "Maslach Burnout Inventory" (MBI), що дозволяє стандартизувати дослідження в цьому напрямі. Автори динамічної фазової моделі "burnout" виділяють 3 ступені і 8 фаз вигорання, відмінні взаємовідношенням показників по трьох чинниках (під значеннями показників розуміється оцінка балів, набраних по субшкалах опитувальника "MBI", щодо середньостатистичних величин). Модель дозволяє виділити середній ступінь вигорання, при якому спостерігаються високі показники емоційного виснаження. Емоційно-енергетичний "запас" до цієї стадії протидіє наростаючій деперсоналізації і редукції досягнень.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
