129990 (618924), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Знаходиться у стані стресу, сприймаючи те, що з ним сталося, як божу кару, яка символізує кінець життя. Після першої невдалої спроби ходити за допомогою милиць, вирішив вчинити суїцид, намагався вистрибнути у вікно з восьмого поверху.

Мати Віктора, жінка 64 років, яка вже тривалий час живе з почуттям сорому за сина і за себе, що не змогла виховати його гідною людиною. Майже постійно плаче, не відходить від сина ні на мить. З одного боку, жаліє єдиного сина, з другого, вважає його нікчемним. Мати вговорює сина звернутися за допомогою до психолога.

Психолог.

Місце події: обласна багатопрофільна клінічна лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Віктор, відчуваючи повну безпорадність і відчай, звертається до психолога із запитанням: чи є для нього сенс жити далі?

Марія Іванівна. Жінка 48 років, заміжня, живе разом з чоловіком та сином. Працює бухгалтером у приватній фірмі. Місця роботи ніколи не міняла. Страждає гіпертонічною хворобою, яка стала стрімко розвиватися вісім років тому. Артеріальний тиск став різко підвищуватися (до 200/110 мм рт ст при індивідуальній нормі - 170/80 мм рт ст), з'явилась задишка, запаморочення.

Лікування Марія Іванівна проходить дома. Дуже боїться втратити прихильність родини і близьких людей, у тому числі і роботу. Постійно знаходиться в напрузі, часто проявляє агресивність, дратливість. У дитинстві була агресивною дитиною. Марія Іванівна відповідальна, працелюбна, поступлива людина, але постояти за себе не може.

Чоловік Марії Іванівни, 59 років, працює електриком на заводі «Запоріжсталь». Запальний, дратівливий і одночасно поступливий та безініціативний. Прислухається до порад дружини і приймає важливі рішення разом з нею. У ситуації хвороби дружини налаштований на боротьбу.

Син Марії Іванівни - 24 роки. Вчиться у ЗНТУ. Живе з батьками, не одружений. Людина відповідальна, активна, ввічлива, але не самостійна, тривожна, невпевнена в собі. Дуже занепокоєний станом матері, бажає допомогти.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звертається син Марії Іванівни. Причина звернення - відчуття провини перед матір'ю. Звинувачує себе в тому, що не може допомогти їй видужати.

Володимир Олександрович. Чоловік 33 років, має вищу технічну освіту, одружений, виховує двох дочок. Перебуває в післяопераційному періоді. Прооперований з приводу перфоративної виразки цибулини дванадцятипалої кишки, ускладненої масивною кровотечею. У Володимира сильний, вольовий характер, він рішучий, у різних життєвих ситуаціях завжди приймає рішення і дотримується його.

Перебуває у пригніченому стані, обумовленому своїм безпорадним станом та повною залежністю від дружини, яка за ним доглядає.

Ольга. Дружина Володимира. Жінка 32 років, має середню технічну освіту. Працьовита і наполеглива жінка. Добра і чуйна. Починаючи з екстреної госпіталізації чоловіка до лікарні і весь післяопераційний період, перебуває біля чоловіка, виконуючи роль доглядальниці.

Збентежена настроєм чоловіка, турбується за його стан.

Психолог.

Місце події: міська клінічна лікарня, хірургічне відділення, палата, у якій перебуває Володимир.

Запропоновані обставини: до психолога звертається Володимир. Він схвильований своєю теперішньою безпорадністю (неможливістю підніматися, ходити, обслуговувати себе), збентежений думками про те, що дружина може змінити ставлення до нього, вважаючи його слабким.

Тетяна Василівна. Жінка 46 років, все життя тяжко працювала на металургійному комбінаті, у 45 років вийшла на пенсію. Має чоловіка, доньку 29 років (розлучена, має дитину - дочку дев'яти років), сина 36 років (одружений, двоє дітей: хлопчики 7 та 11 років). Тиждень тому взнала про страшний діагноз: рак прямої кишки. Усвідомлює, що попереду важка операція. Вважає, що вона лише відтягне найстрашніші очікування, і що смерть з цим діагнозом є неминучою.

Олексій Іванович, чоловік Тетяни Василівни, 58 років. Не може повірити в те, що відбулося в їх завжди щасливій родині. Вважає, що дочка деякою мірою винна у хворобі дружини, оскільки вона міклр іне змогла побачити симптоми хвороби раніше. Безмежно пишається сином і вважає його гордістю родини. Дуже любить всіх онуків, завжди балує їх і захищає перед батьками.

Галина, донька Тетяни Василівни. Дуже любить батьків, частково відчуває провину перед матір'ю. Перебуває у стані глибокого розпачу, але намагається зробити все, що від неї залежить, щоб допомогти матері. Обожнює доньку. З чоловіком розлучилась через те, що сама має сильний, трохи чоловічий характер. Однаково любить батька і матір, поважає і любить брата і членів його сім'ї.

Віталій, син Тетяни Василівни. Має міцну і практично ідеальну сім'ю, підприємець, багато в чому допомагає родині. Нікого не звинувачує в тому, що відбувається, перебуває у стані глибокого емоційного потрясіння, не може примиритися з таким страшним діагнозом матері.

Психолог.

Місце події - онкологічний диспансер, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Пацієнтка звертається до психолога, за рекомендацією лікуючого лікаря, який направив до нього сім'ю Тетяни Василівни з метою подолання психологічної кризи і хоча б часткового відновлення емоційної рівноваги членів родини, а також підготовки пацієнтки та її близьких до операції та можливих її наслідків.

Юрій Юрійович. Чоловік 37 років, має середню спеціальну освіту. Одружений, має двох дітей: 6 і 19 років. Звернувся до лікаря зі скаргами на сильний біль у серці. Був встановлений діагноз: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, аритмія. Півроку лікується в кардіолога. Перебуває у пригніченому, тривожному стані через страх серцевих нападів, наслідком яких може статися інфаркт і смерть .

До появи хвороби був оптимістичним, життєрадісним, усміхненим, любив веселі, шумні компанії, палив, був «душею» компанії, полюбляв гуляння. До захворювання ставиться насторожено. Хвороба лякає його, і він активно почав боротися з нею - кинув палити, пити.

Зіна, дружина Юрія, жінка 37 років, домогосподарка. Декілька років тому пережила реактивну депресію, пов'язану з несподіваною смертю матері, яку дуже любила. Перебувала на лікуванні в обласній психіатричній лікарні. Під час хвороби чоловік підтримував її, допомагав, був свідком неодноразових нападів. У цій ситуації вона не ставиться серйозно до хвороби чоловіка, вважає, що все незабаром минеться.

Катя, старша донька, 17 років, старшокласниця, не приділяє ніякої уваги стану батька, не хаче опікуватися його переживаннями.

Марина, молодша донька, 12 років. Дівчинка знає про те, що її батько хворіє, але не звертає на це особливої уваги і також вважає, що він незабаром одужає. Дитина відвідує психолога у зв'язку з нервозністю і порушеннями сну.

Місце події: кабінет психолога.

Запропоновані обставини: До психолога звертається Юрій за рекомендацією лікуючого лікаря. Він і сам вважає це за необхідне, адже розуміє значимість пережитих ним наслідків хвороби дружини. Але він звинувачує не її у своїй хворобі, а себе за слабкість, нездатність гідно вийти із складної ситуації. Його пригнічує те, що сумна подія - смерть тещі, не може завершитись, а тягне за собою численні неприємні наслідки.

Аркадій, чоловік віком 38 років, директор приватної фірми, одружений, має двох синів 15 та 17 років, для яких хоче бути взірцем того, що попри хвороби, багато чого міг досягнути.

У 1975 році, у віці семи років йому був встановлений діагноз -бронхіальна астма. З дитячого віку неодноразово проходив стаціонарне лікування. З 1994 року регулярно приймає бронхолітики, протягом восьми років проходить лікування в санаторії «Солотвіно» разом з молодшим сином, який із семирічного віку теж хворіє на бронхіальну астму. Аркадій переживає провину через хворобу сина, вважає, що саме захворювання сина на бронхіальну астму є причиною псування його характеру і погіршення стосунків з ним. Пригнічений тим, що дедалі більше не може впливати на зухвалу і безтактну поведінку сина. Тяжкий емоційний стан як наслідок конфліктів з сином часто викликає напади задухи, страх померти від неї, а після - відчай.

Діти клієнта: їх характери абсолютно протилежні. Старший син доброзичливий, він із задоволенням в усьому допомагає батькові, піклується про стан його здоров'я, готується до вступу до вищого навчального закладу. Молодший налаштований вороже майже до всіх рідних. Вважає себе жертвою хворобливої спадковості. Не хоче вчитися, всіляко уникає будь-яких доручень. Страшенно боїться батькових нападів задухи, говорить, що після них і в нього починається те ж саме.

Тамара, дружина клієнта, їй 36 років, має педагогічну освіту, але працює менеджером у тій же фірмі. Любить свого чоловіка, з розумінням ставиться до його хвороби і хвороби дитини. Підтримує їх. Вважає себе оптимісткою.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звертається Аркадій із проханням допомогти знайти шлях до сина, допомогти сину стати гідною людиною.

Борис Петрович, чоловік 49 років, одружений, має двох дорослих дітей. Працював у науково-дослідному інституті провідним інженером. Був веселою життєрадісною людиною. Рік тому потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої в нього був зламаний хребет. Після травми - паралізувало обидві ноги, пересувається в інвалідному візку. Тривалий час перебуває у пригніченому стані через обмеження фізичних можливостей і больовий синдром. Його турбує постійний невгамовний біль у хребті. Дуже болісно переживає свою фізичну безпорадність. Боїться того, що стане тягарем для дружини. Не вірить у те, що лікування може допомогти стати на ноги.

Ольга Павлівна, дружина Бориса Петровича, жінка 43 років, має педагогічну освіту, викладає у школі. Оптимістично налаштована, вірить, що в результаті (хоча і тривалої) фізичної реабілітації чоловік зможе сам ходити, витрачає багато сил на моральну підтримку чоловіка.

Діти клієнта живуть в інших містах, іноді відвідують батьків. Намагаються допомагати грошима, організацією для батька консультацій кваліфікованих фахівців.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звернувся Борис Петрович із проханням допомогти йому відновити прагнення жити, повернути оптимізм, бажання відновити свій соціальний статус.

Статистичний аналіз результатів, які були одержані в ході дослідження, був проведений за допомогою стандартної процедури математико-статистичного аналізу.

В результаті обстеження хворих на серцево-судині та хірургічні патології виявлено такі закономірності характеру та особистісного розвитку. Аналіз даних дозволив зробити такі висновки, що у чоловіків з серцево-судинними захворюваннями переважають такі типи характеру: істеричний та епілептоїдний, а серед жінок – астенічний та паранойяльний.

Таким чином, в ході емпіричного дослідження було виявлено, що стратегії спілкування чоловіків і жінок суттєво відрізняються. Найбільш виражені такі стилі:

Таблиця 1. Стратегії спілкування чоловіків і жінок

У чоловіків переважаючим виявився експресивний стиль спілкування, а у жінок інструментальний. Це можна пояснити спираючись на вікові особливості досліджуваних. Жінки у віці від 38 до 50 років потребують більшого самоствердження в особистому житті та суспільстві, вони намагаються зайняти вагоме та соціально значиме місце в суспільстві. У чоловіків ці соціально-психологічні процеси проходять значно пізніше, для самореалізації та самоствердження чоловікам також потрібні вагомі стимули (цікава робота, власна справа, сім`я).

Таблиця 2 Результати проведення методики „Ціннісний опитувальник Шварца”

Слід відзначити, що по-перше, помітимо, що розподіл перемінної „соціалізація” зміщений убік низької соціалізації. Це пояснюється тим, що приблизно половина вибірки – пацієнти, які мають середній та низький рівень соціального забезпечення. Відзначимо також, що у соціалізація займає останнє за рангом місце. Аналізуючи загальну ситуацію у виборці можна сказати, що на першому місці за значимістю знаходиться безпека, зрілість та насолода.

Таблиця 3. Середнє значення цінності за групою з високим рівнем соціального забезпечення

Таблиця 4. Середнє значення цінності за групою з низьким рівнем соціального забезпечення

На основі одержаних результатів можна зробити висновок, що ціннісні орієнтації пацієнтів з високим та низьким рівнем соціального забезпечення дещо відрізняються. Пацієнти з високим рівнем соціалізації головними вжитті вважають безпеку, насолоду, соціальну владу та соціальну культуру. Низька соціалізація пацієнтів сполучена з домінуванням тріади мотиваційних типів стимуляція, насолода, зрілість. Значимість безпеки виявиться недостатньої для того, щоб стриматися від прагнення до цікавого життя. Тому, що стимуляція вища цінність, що власне тому і тільки тому називається стимуляцією, що викликає сильну емоцію інтересу. А насолода (друга за значимістю цінність), забезпечить винагороду за досягнутий інтерес. При низької соціалізації прагнення до незалежності може бути реалізоване як адиктивна поведінка.

3.3 Психологічні рекомендації щодо формування стратегії життя пацієнтів із соматичними хворобами

Тренінг-партнерського спілкування

Характеристики

Список файлов курсовой работы