Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

16

Зміс

Розділ 1. Життєвий шлях Віктора Ющенка

1.1 Допрезидентський період життя Віктора Андрійовича Ющенка

1.2 Хроніка сходження Ющенка на вищий Україні пост розвивається наступним чином

1.3 Деякі факти з особистого життя Віктора Ющенка

Розділ 2. Отруєння Віктора Ющенка

2.1 Хронологія отруєння

2.2 Коментарі політиків та посадовців з цього питання

2.3 Розслідування

2.4 Версії отруєння

Розділ 3. Історичні обставини обрання В. Ющенка на посаду президента України

Розділ 4. Характеристика окремих рис В.А. Ющенка

Розділ 5. Критичні зауваження до політичної позиції Ющенка

Висновки

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

1. Допрезидентський період життя Віктора Андрійовича Ющенка

Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Сумської області в сім’ї викладачів.

Батько – Андрій Андрійович Ющенко (1919-1992), фронтовик, після війни викладав англійську мову в місцевій школі. Мати – Варвара Тимофеївна Ющенко (1918-2005) була викладачем фізики та математики.

Зростав майбутній Президент України в сім’ї непартійних. Більше того, його батько слухав Радіо Свобода, Німецьку хвилю, ВВС та активно обговорював передачі з сусідами, що в радянські часи погрожувало в’язницею. А сам Ющенко, будучи студентом, читав Солженіцина, а також симпатизував консерватизму та лібералізму, ризикуючи бути відрахованим з інституту.

Не дивлячись на таке вільнодумство, Ющенко не пішов проти влади. В дитинстві він хотів потрапити у піонерський табір та мріяв про комсомол. «Мі йшли болотом, лісом пішки в Недригайлів, щоб нас прийняли в комсомол. Я чекав, що райком схожий на храм. Готувався до вступу, як до самого суворого іспиту. Вивчив дати з’їздів та конференцій, які питання на них розглядалися, - розповідає він. – Виявилося, райком – непримітна будівля, де коридор з зеленими стінами та простими стільцями, як в клубі. Та прийняли мене формально». Ющенко прийняли не лише в комсомол, а й в КПРС, а в середині 1980-х комуніста-банкіра навіть перевели на облік в центральний апарат КПУ. Правда, він стверджує, що комуністом став за посадою, і партійні заходи значною мірою заважали роботі.

У віці 16-ти років Віктор Ющенко вступив до Тернопільського фінансово-економічного інституту.

В 21 рік – закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут за спеціальністю Бухоблік. Кандидат економічних наук, лауреат Державної премії України в області економіки та техніки. Захистив кандидатську роботу з теми: «Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні». Академік Академії економічних наук України, академік Української Академії економічної кібернетики.

В 21 рік – одразу після інституту Віктор Ющенко влаштувався на роботу заступником головного бухгалтера колгоспу в Косівському районі Івано-Франковської області.

Трохи згодом Ющенко був призваний до Радянської армії та служив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана.

Протягом 23 - 31років свого життя керував відділом Держбанку СРСР в селищі Ульяновка Сумської області.

У 31 - 33 роки – був заступником начальника Управління Української республіканської контори Держбанку.

В 33 - 35 років Віктор Ющенко працював на посаді начальника планово-економічного управління Українського республіканського банку «Агропромбанк СРСР», був заступником голови правління «Агропромбанка».

В 35 – 38 років – працював заступником голови правління, першим заступником голови правління Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». В 2001 році «Банк Україна» став банкрутом, і політичні опоненти пізніше неодноразово звинувачували Ющенко у причетності до корупційної схеми по відмиванню через банк грошових коштів у розмірі десятків мільйонів доларів.

В 38–44 роки Ющенко стає головою правління, згодом – головою Національного банку України. На цій посаді він провадить історичну грошову реформу в Україні – введення гривні. На посаді голови НБУ він також увів електронну платіжну систему, міжнародні стандарти обліку та моніторингу банківської системи. В 43 роки згідно рейтингу журнала Global Finance, Ющенко увійшов до шістки кращих банкірів світу, а рік пізніше Нацбанк увійшов до п’ятірки кращих Центробанків світу.

У той же час робота в НБУ пов’язана зі ще одним із скандалів у кар’єрі Ющенка. Опоненти звинувачували його в тому, що при його керівництві головний банк країни заключив наперед збиткову угоду зі швейцарським банком, помістивши в ньому великий депозит із золотовалютного резерву України. Прокуратура нарахувала, що в результаті цього контракту державі був нанесений збиток у 5 млн. доларів США. Ющенко та його соратники заперечували ці звинувачення, називаючи їх політичним замовленням.

В свої 45 років, під час правління Президента Леоніда Кучми, Віктор Ющенко посідає пост прем’єр-міністра України та стає наймолодшим прем’єром за всю історію України.

«Я не хотів йти в Кабмін, знаючи, що мене хочуть вивести з Нацбанку, кинути на хитку посаду й там дискредитувати. Але повірив Президенту, який сказав, що йому немає кого ставити на прем’єра», - пояснював пізніше Ющенко. За його словами, перспектива очолити уряд, була для нього цікава як професійний виклик.

Ставши прем’єром, Ющенко залишив свою першу ілюзію. «Я був вражений до якого рівня корупції опустилися в уряді», - згадує він. За його словами, функції уряду дуже часто зводились до лобіювання інтересів певних комерційних структур, що виливалося в мільярди гривень невиплачених податків для держави. Крах другої ілюзії Ющенко пережив після того, як Президент Кучма почав нещадно критикувати уряд після трьох місяців його роботи. «Я зрозумів, що мене здають. Після цього в мені утворився надрив, й рана ця болить і досі. Наші з Президентом життєві цінності розійшлися», - каже Віктор Ющенко.

До того часу Ющенко не приховує розчарування Кучмою. Напередодні своєї відставки з поста прем’єра в квітні 2001 року Ющенко сказав про свою роботу з Президентом: «Мені здається, що це відносини батька й сина». А через півтора роки він вже претендуючи на роль очільника опозиції, визнав, що Кучма тяжіє до авторитаризму: «Ми кажемо влада – маємо на увазі Президент. Ми кажемо Президент – маємо на увазі влада».

В квітні 2001-го року Віктор Ющенко звільнений з посади прем’єра. Офіційна причина, згідно указу Президента Леоніда Кучми, - «у зв’язку з відставкою Кабінету міністрів». Неофіційна причина – зростаючий вплив у політичних та ділових колах, зростання популярності серед населення.

В 47–48 років Ющенко очолював Україно-російський інститут менеджменту та бізнесу ім. Бориса Єльцина.

Пізніше він бере участь у виборах до Верховної Ради 2002-го року, очолює список блоку «Наша Україна». Стає членом Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, а також стає головою депутатської фракції «Наша Україна».

У 49–51 рік по громадській лінії займав посади голови правління Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна» та голови спостережної ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».

В 49 років В. Ющенко активно вливається в політичну боротьбу, направлену на вищу посаду в країні. Ще до початку президентських перегонів він опинився в опозиції діючої влади Леоніда Кучми, яка масштабно та не соромлячись використовувала проти Ющенка адмінресурс. Лідера «Нашої України» всіляко обмежували у можливостях поспілкуватися з виборцями , як через мас-медіа, так і напряму. Більш того, В. Ющенко заявив, що планується замах на його життя. Не дивлячись на тиск, «Наша Україна» провела форуми в Луганську, Харкові, Донецьку, Сумах та інших містах. В Донецьку невідомі молодики зайняли залу, де мав відбутися з’їзд партії. Місцева міліція не втручалась. По місту були розвішані білборди з зображенням Ющенка в фашистській формі. Після зриву з’їзду в Донецьку Ющенко звинуватив Адміністрацію Президента у перешкоджанні проведенню заходів. В якості доказів він надав інструкцію адміністрації про те, як перешкоджати форумам «Нашої України».

Увесь рік пройшов під знаком боротьби двох Вікторів. «Протягом року соціал-демократи нанесли декілька ударів по «Нашій Україні». Мабуть, найбільш масштабним з них став проект політичної реформи та внесення змін в Конституцію, які можуть звести нанівець шанси Ющенка стати президентом. СДПУ (о) також декілька разів проводила збір підписів за відставку Петра Порошенка, члена «Нашої України» (НУ), з посади голови бюджетного комітету парламенту. І, нарешті, апогей протистояння настав на кінець жовтня, коли, на думку деяких депутатів НУ, Медвечук опинився причетним до зриву з’їзду їх блоку в Донецьку. Соціал-демократи ж це категорично заперечують. Майже в усіх проявах конфлікту двох лідерів Медвечук вважав за потрібне діяти негласно, а Ющенко – публічно, намагаючись всіма шляхами привернути увагу людей до того, що відбувається. «В Україні, де непублічна політика завжди домінує у прийнятті політичних рішень, це означає нерівний бій».

Проте Ющенко зумів втримати свою стратегічну перевагу перед діючою владою – рейтинг довіри виборців, який коливався у межах 20–25%, в той час як рейтинг Медвечука знаходився на рівні 3–9%. Ющенко показав новий для України тип лідера – він не такий радикальний, як інші опозиціонери. Його головний ресурс – неспадаючий рейтинг довіри простих громадян. Ющенко вважає свої завдання глибоко моральними. «В мене є місія. Я хочу бачити мою Україну вільною, багатою та демократичною. Щоб на сході, заході, півдні та півночі країни пишалися спільними цінностями», - стверджує він.

В свої 50 років Ющенко балотується на пост Президента України у виборах 2004-го року, після чого переживає самий бурний рік у своєму політичному житті. Лідер «Нашої України» вів кампанію в умовах інформаційної блокади. Зі сторони могло здатися, ніби вона взагалі не проходила. Насправді в Ющенка було в день по п’ять двохчасових виступів. Іноді він проїжджав по 300 км на добу.

1.2 Хроніка сходження Ющенка на вищий у країні пост розвивається наступним чином

Березень 2004 року – «Наша Україна» та Блок Юлії Тимошенко підписують угоду про співробітництво під час виборів.

Червень 2004 року – Ющенко офіційно заявив про свій намір прийняти участь у президентських виборах в якості кандидата. У липні Ющенко повідомляє про своє самовисування в кандидати на пост Президента України. На Печерському полі проходить мітинг у його підтримку. Олександр Зінченко очолює передвиборчу кампанію лідера опозиції.

У вересні 2004 року справдилася загроза життю, про яку неодноразово попереджав табір Ющенка. Прес-служба Ющенка заявила, що 9 вересня він був отруєний невідомою речовиною. Пізніше встановлено, що зовнішні прояви отруєння були недостатньо характерними для діоксинової інтоксикації. Ющенко проходить курс лікування в австрійській клініці Рудольфінерхаус. Хоча міцне здоров’я та медицина допомогли Ющенку вижити, його обличчя лишилося спотвореним. У спробі отруїти його Ющенко звинувачує владу.

Жовтень 2004-го року – продовжив президентську кампанію, не дивлячись на проблеми зі здоров’ям, після першого туру виборів 31-го жовтня Ющенко отримує найбільшу кількість голосів серед 24-х кандидатів у президенти і виходить до другого туру, де його опонентом стає ставленик Кучми – діючий прем’єр-міністр Віктор Янукович.

Листопад 200-го 4 року – Центрвиборчком після довготривалого підрахунку голосів оголошує результати другого туру виборів. Згідно цьому, переміг Віктор Янукович. Ющенко та його прибічники звинувачують опонентів у фальсифікації результатів виборів та звертаються до Верховного Суду. Починається «помаранчева революція».

«Помаранчева революція» стала піком кампанії Ющенко. 21 листопада 2004 року ввечері на Майдані Незалежності в столиці почався паралельний підрахунок голосів. Наступного дня був заявлений мітинг, і в Києві вже протестувало до півмільйона людей. В наступні тижні хвиля масових протестів та мирних демонстрацій охоплює всю Україну. Палатки з’являються навіть на майданах тих міст, які початково вважаються «краєм Януковича» - це східна Україна.

Грудень 2004-го року – Верховний Суд оголошує вердикт, в якому визнає результати другого туру виборів Президента України сфальсифікованими і призначає дату повторного голосування другого туру на 26 грудня. Верховна Рада змінює склад ЦВК.

26 грудня 2004 року – на повторному голосуванні виборів Президента, у підсумку трьохраундової президентської кампанії Ющенко отримав 51,99% голосів, його опонент – 44,19%. Різниця голосів склала 7,8%.

23 червня 2005 року Віктор Ющенко в свій 51 рік пройшов інаугурацію на посту Президента України (третього у новітній історії України після Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми, який був головою держави двічі).

В 2005-му році прогнози багатьох експертів частково збуваються. Ющенко втрачає «дивіденди», отримані на Майдані. Він не може розділити владу з минулими помаранчевими соратниками та переживає ряд скандалів, пов’язаних із обвинуваченнями у кумівстві. Головною проблемою для Віктора Ющенка стає минулий політичний партнер – Юлія Тимошенко, яка прагне влади, стає прем’єром та швидкими темпами набирає рейтинги.

"Сьогодні багато з тих, що стояли на Майдані – у кроці від розчарування лідерами помаранчевої революції. Відчутних поліпшень і кардинальних змін поки не настало. Віктор Ющенко назвав своїм першочерговим завданням боротьбу з корупцією, виступив за розділення бізнесу й політики, за свободу слова й відкритість влади. В Україні дійсно стало дихатися легше, і корупція, здавалося б, перестала бути системною. Але глава держави начебто не помічає більш тонких її проявів. Уже перші місяці перебування у владі показали його манеру роздавати посади родичам й кумам. А недавній скандал навколо його сина, Андрія Ющенко (він їздить на розкішному автомобілі й користується телефоном Vertu, вартістю кілька тисяч доларів), продемонстрував, що президент не настільки вже послідовний і у відстоюванні свободи слова", - пише журнал «Кореспондент» у 2005-му році.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы