116619 (617989), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Існують думки, що розглядають гру як форму навчання. З такою позицією можна погодитись, адже в дидактичному розумінні форма навчання – це спеціально організована діяльність вчителя й учнів, яка відбувається за встановленим порядком у певному режимі. До цієї категорії відносять уроки, семінари, екскурсії, заняття тощо. Кожна із цих форм може бути успішно реалізована у вигляді дидактичної гри, оскільки у процесі її організації створюються умови для засвоєння учнями змісту освіти під керівництвом учителя за певними правилами, порядком і регламентом.

З точки зору О. Я. Савченко та інших учених, дидактична гра – це засіб навчання, оскільки вона спрямована на засвоєння й використання конкретних знань, умінь, навичок і є механізмом навчання, основний педагогічний зміст та призначення якого – навчати діяти. Дидактична гра є засобом цілеспрямованого керівництва викладачем розумовою діяльністю учнів, а також засобом формування тих пізнавальних структур, які забезпечують можливість самостійно регулювати розумову діяльність [25].

Ми поділяємо точку зору тих учених, які розглядають дидактичну гру як засіб навчання і вважаємо за необхідне уточнити саме такий підхід у зв’язку з об’єктом нашого дослідження. Насамперед, необхідно зазначити, що дидактична гра є засобом, який активізує пізнавальну діяльність, унаслідок чого учні мають можливість використати свої знання, уміння й навички у практичній діяльності. Сутність дидактичної гри як засобу засвоєння знань виявляється в її здатності успішно реалізовувати мету навчання, досягати реальних результатів, оволодівати досвідом творчої діяльності, моральних та інших якостей особистості. Ця здатність полягає в ігровому моделюванні конкретних видів діяльності (навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, професійної тощо), що спрямовані на відтворення і засвоєння соціального досвіду, внаслідок чого відбувається формування творчої, активної, соціальної та компетентної особистості.

В науці відома також значна кількість визначень дидактичної гри. Не існує єдності й щодо термінів “педагогічна гра”, “навчальна гра”, “дидактична гра”, “пізнавальна гра”. У певному значенні ці назви деколи можна розглядати синонімічними. В широкому розумінні всі ігри є навчальними, оскільки з їх допомогою можна навчити особистість виконувати певні дії. Будь-яка гра є пізнавальною, бо, граючись, людина пізнає оточуючий її світ, якості, властивості предметів, явищ тощо. Здебільшого, гру, яка використовується в педагогічному процесі, називають загальним поняттям “педагогічна гра” або “навчально-педагогічна гра”. Вона спрямовує зусилля гравців не тільки на засвоєння змісту навчальної дисципліни, але й на формування понять про певні норми поведінки. Навчальна гра передбачає розв’язання навчальних завдань, а всі інші її функції, не пов’язані безпосередньо з навчанням, залишаються поза увагою гравців. У зв’язку з тим, що процес навчання носить двосторонній характер, гра має певне значення як для процесу научіння (дидактична гра), так і для процесу учіння (пізнавальна гра). А це означає, що дидактична гра – це навчальна гра, яка застосовується у процесі навчання, реалізує певні функції, має навчальну мету і завдання. Таким чином, дидактична гра, що використовується на уроці з певною метою, може бути як навчально-педагогічною, так і навчальною та пізнавальною, тобто виконувати функції перелічених видів ігор.

Переважною більшістю дослідників зазначається, що використання дидактичних ігор у навчальному процесі великою мірою сприяє появі в учнів інтересу до пізнання, оскільки дидактичні завдання, що ставить учитель перед учнями, сприймаються як гра (А.В. Артемова, В.А. Крутій, С.В. Роман, В.Г. Яковлєв та ін.). Увага, пам’ять, мислення спрямовані на гру, а не на її навчальний компонент. Дидактична гра є ефективним засобом для реалізації виховних цілей навчання. Організація її на уроках допомагає розвивати у школярів самостійність, відповідальність, активність, а також дозволяє випробовувати власні можливості, аналізувати помилки та активізувати приховані здібності. Гра, на відміну від традиційних засобів навчання, не лише передає певну суму знань, а насамперед розвиває здібності аналізувати, синтезувати, застосовувати одержану інформацію у практичній діяльності. Крім того, дидактична гра має колективний характер і викликає потребу у спілкуванні [13].

Дидактичні ігри, в яких відсутній яскраво виражений елемент гри (тобто її розважальний компонент), перетворюються на звичайні навчальні завдання. Втім недоцільно занадто захоплюватись іграми у процесі навчання, оскільки за таких умов вони перестають цікавити учнів, що знижує інтерес до навчання [28].

Приєднуємося до думки тих науковців, які вважають, що дидактичні ігри забезпечують максимальне емоційне залучення учасників до навчальної діяльності. Перевага гри над традиційними засобами навчання полягає також і в тому, що дидактичні ігри потребують активності з боку кожного учасника, сильніше їх захоплюють та знімають емоційні бар’єри. Під час гри учасники навчального процесу перебувають в інших умовах, ніж за традиційного навчання. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Вони мають змогу самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв’язання, брати на себе відповідальність за обране рішення. Зазначені можливості дозволяють якомога глибше пізнати ті явища й події, які необхідні у процесі засвоєння навчального предмета. Крім того, учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.

Існують різні погляди і на сутність поняття “дидактична гра” з точки зору діяльнісного підходу. Досить часто її ототожнюють з ігровою діяльністю. Таке формулювання уявляється нам дещо поверховим, оскільки спостерігається суттєва відмінність між поняттями “дидактична гра” та “ігрова діяльність”. Відомо, що дидактична гра – це обов’язково сукупність двох взаємозалежних видів діяльності – навчальної й ігрової, причому реалізація однієї з них – навчальної, здійснюється засобами іншої – ігрової. Деколи досить складно визначити, де чітко простежується навчальна, а де ігрова діяльність. Ігрова діяльність, за визначенням Л.С. Виготського, – це основа розвитку життєвого досвіду дитини, її фізичних, розумових і духовних здібностей, діяльність, засобами якої у ранньому дитинстві активізується процес пізнання нового та невідомого [3]. А це означає, що такий вид діяльності може здійснюватись не лише в навчальних цілях і в навчальному процесі, а й тоді, коли діти розважаються. Іншою відмінністю також є і те, що однією з неодмінних умов здійснення навчальної діяльності є участь у ній вчителя. Відповідно до цих міркувань, ми вважаємо доцільнішим використовувати термін – навчально-ігрова діяльність, який, на наш погляд, точніше відбиває сутність та структуру дидактичної гри.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Що Ви розумієте під визначенням «навчально-ігрова діяльність»?

2. Які види класифікацій дидактичних ігор Вам відомі?

3. Дидактична гра – це форма, метод, засіб, прийом чи вид навчальної діяльності?

4. У чому Ви вбачаєте відмінність між термінами: «педагогічна гра», «дидактична гра», «навчальна гра», «пізнавальна гра»?

5. Поміркуйте: ускладнює чи полегшує шлях до педагогічної майстерності вчителя те, що в дидактиці існує значна різноманітність підходів до класифікації дидактичних ігор? Обгрунтуйте відповідь.

1.4 Функції гри та принципи її використання у навчанні іноземної мови

Переважною більшістю психологів зазначається, що з метою повноцінного розвитку і виховання дитини доцільно обирати і використовувати ті засоби, форми і методи педагогічного впливу, які адекватні її віку (Н.П. Анікеєва, П.П. Блонський, Л.І. Божович та ін.). Вони повинні органічно поєднуватися з особливою діяльністю, характерною для конкретного вікового періоду. Психічний розвиток і формування особистості відбувається, насамперед, у тому виді діяльності, який на певному етапі онтогенезу є провідним. У молодшому шкільному віці продовжує домінувати гра, на основі якої формується навчальна діяльність.

Враховуючи дослідження психологів, ми, однак, дотримуємося позиції, за якої добір засобів навчання не можна здійснювати, зважаючи лише на психологічні особливості та вікові можливості певної групи учнів. Одним із важливих аспектів у вирішенні цієї проблеми є урахування дидактичних функцій, що регламентують призначення, або роль того чи іншого засобу у навчальному процесі. Такий підхід дозволяє дібрати ті з них, які економно й доцільно до рівня розвитку учнів сприятимуть досягненню навчальної та виховної цілей уроку. За рахунок застосування дидактичних ігор на уроках у початковій школі створюються умови для розвитку у молодших школярів загальнонавчальних навичок і вмінь. А це досягається у процесі реалізації дидактичною грою її функцій. Дидактична гра багатофункціональна. Це твердження можна проілюструвати змістом схеми, що пропонується.

у

ч

и

т

е

л

ь

у

ч

е

н

ь

Рис. 2. Функції дидактичної гри як засобу навчання

Розглянемо детальніше ці функції.

Навчальна функція

Спрямована на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних етапах навчальної діяльності. Дидактична гра у цьому аспекті слугує засобом оволодіння навчальним предметом (передбачає одержання, накопичення і практичну апробацію знань у процесі її виконання).

Виховна функція

Визначається цілями виховання і спрямована на формування наукового світогляду, пізнавального інтересу, моральних якостей, самостійності у здобуванні знань. Реалізація дидактичною грою цієї функції дає змогу пов’язати навчальну діяльність з реальним життям. А це, на наш погляд, є важливою умовою ефективності гри як засобу навчання та виховання.

Розвивальна функція

Дидактична гра сприяє розвитку мислення, формуванню ефективної розумової діяльності, успішному виконанню учнями різних розумових операцій (аналіз, синтез, конкретизація й абстрагування, порівняння й узагальнення) у процесі гри. Поєднуючись з працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. Розвивальна функція дидактичної гри, насамперед, спрямована на розвиток творчого мислення. Вона стимулює пізнавальні процеси та увагу, активізує процес учіння і цим самим впливає на формування якісного рівня навчальних досягнень учнів. Основними розвивальними характеристиками дидактичної гри є:

• формування в учнів уміння вчитися;

• оволодіння видами, рівнями (репродуктивним, продуктивним) і етапами (використання у знайомих і незнайомих умовах) засвоєних знань, умінь і навичок;

• формування умінь виконувати окремі навчальні дії в їх послідовності;

• розвиток навичок самоконтролю та адекватної самооцінки;

• формування вмінь планувати окремі навчальні дії і їх послідовність, долати труднощі під час реалізації цих дій;

• формування в учнів умінь усвідомлювати свої мотиви в навчальній роботі;

• перехід від стереотипних способів до пошуку нових способів діяльності;

• знаходження нового нестандартного способу розв’язання завдання;

• розвиток нових якостей узагальненості, усвідомленості, варіативності;

• розвиток умінь виконувати різні ролі у груповій роботі та вміння оцінювати з цих позицій власні дії та дії інших.

Контролювальна функція

Реалізується з метою визначення якості знань, рівня навченості учнів, їхніх здібностей до самостійного оволодіння предметом, рівня інтелектуального розвитку і сформованості пізнавальних інтересів. Засобами дидактичної гри можна успішно здійснювати всі види контролю результатів навчання (попереднього, поточного, тематичного, підсумкового). У процесі навчально-ігрової діяльності створюються умови для виявлення прогалин у знаннях учнів. Такий аналіз, у свою чергу, дозволяє вчителеві визначати рівень готовності дітей до вивчення нового матеріалу, або ж виявляє необхідність повернення до повторення раніше вивченого.

У зв’язку з тим, що дидактична гра, як нами вже зазначалось, це колективна діяльність, то за допомогою її контролювальної функції вчитель має змогу оцінити рівень успішності як усього класу (гра на командну першість), так і кожного окремого учня (гра на особисту першість). Організація дидактичних ігор різних видів дозволяє вчителю виявити ступінь володіння школярами іншомовним навчальним матеріалом у межах вивчених тем, а відтак здійснити попередній контроль рівня навченості, що у подальшому слугуватиме засадами для вивчення нового матеріалу.

Характеристики

Список файлов курсовой работы