116340 (617865), страница 4
Текст из файла (страница 4)
3. Самопереконання - це вміння переконати себе у здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки, це дискусія із самим собою, регулювання емоцій.
4. Самонаказ - це наказ собі діяти у певних екстремальних ситуаціях. Так, за самонаказом потрібно вставати вранці, коли цього робити не хочеться, дотримуватись режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до кінця.
5. Самонавіювання - побудовано на тих самих механізмах, що й самопідбадьорювання." [3, 132]
Способи та методи релаксації
Наведемо визначення поняття релаксації -це розрядка організму від втоми.
Для цього може бути:
1) сон, якщо ви зможете заснути в ситуації напруження;
2) аутотреннінг, коли людина ніби оволодіває функціями свого організму (серцебиття, дихання, теплові відчуття і т.д.) психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи самонавіювання та саморегуляції. Він допомагає управляти своїми емоціями, відновляти сили і працездатність, знімати нервові напруження.
Приклад: щоб навіяти собі тепло, уявіть, що лежите на теплому піску під сонцем і ваше тіло зігрівається, ваші судини розслаблюються, розширюються і т.д. (підготовча формула 3-4).
Занурення - вихід з стану займає 20-30 хв, підготовка- 5-10 хв. Щоб забоби релаксації були ефективні необхідно займатись аутотреннінгом 2-3 рази на день.
Таблиця 1- Засоби, що використовуються при проведенні аутотреннінгів
| Підготовка | Занурення | Вихід |
| - влаштуватись зручно | - я заспокоююсь | - я добре відпочив |
| - якомога зручніше | - обличчя спокійне | - відчуття ваги залишаю руки, ноги, тіло |
| - нікуди не поспішаю | - усе моє тіло розслаблюється | |
| - мене чекає приємна процедура | - руки розслаблюються | голова відпочила, свіжа |
| - дихаю спокійно з задоволенням | - кисті рук розслаблюються | Я почуваю себе добре |
Отже, майбутньому вчителю важливо мати власну програму роботи над удосконаленням своєї педагогічної техніки.
Перша сходинка у цій програмі –дійти переконання втому, що власний образ необхідно творити, конструювати так, як викладач розробляє попередньо план та структуру заняття. Питання техніки зовнішнього вигляду має стати об’єктом уваги студента. Тут не можна покладатися тільки на інтуїцію та природний хист. Потрібна цілеспрямована та систематична робота над собою, професійне пізнання особливостей власної психічної природи, її сильні та слабкі сторони.
Друга сходинка у набутті досвіду гідної самопрезентації -оволодіння різними техніками. Тут складниками є:
а) техніка експресії і посилання емоційної привабливості (використання міміки, погляду, рухів, дистанції тощо);
б) техніка психічної саморегуляції (емоційне на лаштування на публічне спілкування, зняття психічної напруженості);
в) техніка контактної взаємодії невербальними засобами.
Третя сходинка – систематичне тренування в різних умовах спілкування з людьми, вироблення індивідуального стилю само презентації, коригування помилок та інше. [11, 221]
Висновки
Отже, виходячи з вищевикладеного в курсовій роботі, зробимо деякі висновки: діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і займає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українського суспільства. Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. Праця викладача вищого навчального закладу являє собою свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання і розвитку студентів. Таким чином, праця викладача вищого навчального закладу - це висококваліфікована розумова праця щодо підготовки й виховання кадрів спеціалістів вищої кваліфікації з усіх галузей народного господарства, інтелектуальної еліти суспільства, української інтелігенції. В ній органічно поєднані знання та ерудиція вченого і мистецтво педагога, висока культура та інтелектуальна, моральна зрілість, усвідомлення обов'язку і почуття відповідальності.
Нова концепція освіти і виховання у вищій школі вимагає удосконалення педагогічної діяльності викладачів вищого навчального закладу і досягнення ними професіоналізму. Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування професіоналізму загалом. Професіоналізм спілкування - це готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами. Обов'язковою нормою професійної поведінки викладача є дотримання педагогічної етики, прагнення формувати людські стосунки зі студентами і між ними. Отже, професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення забезпечують розвиток цілісної системи - професіоналізму діяльності педагога. В педагогічній діяльності ці структурні елементи взаємопов'язані і взаємозумовлені. У формуванні особистості педагога є два головних аспекти - професійний і культурний. Отже, вищий навчальний заклад покликаний давати не тільки знання, а й формувати особистість. Саме культура є підґрунтям формування особистості вчителя. Тільки у культурному середовищі можуть формуватися спеціалісти, здатні вільно і широко мислити, створювати інтелектуальні цінності, яких завжди потребує суспільство. Педагогічна культура діалектичне пов'язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною та ін., оскільки вона є інтегральним показником інших видів культур, їх складовою і в той же час включає їх у себе. Складові педагогічної культури - науковий світогляд, наукова ерудиція, духовне багатство, педагогічна майстерність, педагогічні здібності, природно-педагогічні людські якості, педагогічна техніка (культура зовнішнього вигляду, культура мови, культура спілкування, педагогічна етика, педагогічний такт), прагнення до самовдосконалення. Саме цією педагогічною культурою має володіти викладач вищого навчального закладу. Виділення педагогічної культури, однієї з найважливіших складових суспільства, зумовлене специфікою педагогічної діяльності викладача, вчителя, спрямованої на формування особистості, здатної у майбутньому відтворювати й збагачувати культуру суспільства.
Список використаних джерел
1. Азаров Ю.П. Тайны педагогического мастерства: учебное пособие. – М., 2004
2. Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності: Зб. наук. праць. –К., 1993. – 240 с.
3. Андриади И.П. Основы педагогического мастерства: учебное пособие для студентов средних педагогических учебных заведений. – М.: Академия, 1999
4. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до професійної праці // Психолого – педагогічні проблеми професійної освіти. – К., 1994. – С. 98- 100
5. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. пос. для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. - К.: ВВП "Компас", 1997. – 64 с.
6. Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці // Етноестетика праці вчителя. – К., 1995. – С.7-12.
7. Макаренко А. С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду // Твори: В 7 т. - Т. 5. - С. 215.
8. А.І. Кузьмінських .Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник-2000р.
9. Лабунская В. А. Невербальное общение: социальный подход. — С. 31.
Палтишев М.М. Педагогічна майстерність і шляхи її досягнення. – К., 2000.
10. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник// За редакцією З.Н. Курлянд,- 2006р.
11. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна –К.: Вища школа,2004. –с.420.
12. Проблема особистості вчителя та його фахової підготовки: Зб. наук. праць / За ред. М.Б. Євтуха. – К., 1994. – 116 с.
13. Симонов В. Диагностика личности и профессионального мастерства преподавателя. – Москва, 1995.
14. Сорока-Росинский В.Н. Педагогическиесочинения. — М.: Педагоги-ка, 1991. —С. 209—214.
15. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И.Рувинского. – М.: Педагогика, 1987. – 406 с.
16. Чарный Б.М. Учитесь властвовать собой. – Пермь, 1984. – с. 4. 17. Язовицкий Е.В. Говорите правильно: Этика речи. – Л.: Просвещение, 1969. – 164 с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
