116202 (617804), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

оптимальне поєднання гуманітарної і природничо-математичпої складових освіти, теоретичних і практичних компонентів, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

створення передумов для розвитку здібностей молоді, формування готовності і здатності до самоосвіти, широке застосування нових педагогічних, інформаційних технологій;

сприяння фізичному, психічному здоров'ю молоді, врахування потреб індивідуальної корекційно-компенсаційної спрямованості навчання і виховання дітей з вадами психофізичного розвитку.

Що стосується саме вищої освіти, то вона спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, на формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вона має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України.

Тому до стратегічних завдань реформування вищої освіти належать:

перехід до гнучкої, динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, яка дасть змогу задовольняти погреби і можливості особистості у здобутті певного освітньою та кваліфікаційного рівнів за бажаним напрямом відповідно до її здібностей;

формування мережі вищих навчальних закладів, яка за освітніми та кваліфікаційними рівнями, типами навчальних закладів, формами і термінами навчання, джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожного регіону і держави в цілому;

підвищення освітнього і культурного рівня суспільства;

піднесення вищої освіти України на рівень досягнень розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

До пріоритетних напрямів реформування вищої освіти можна віднести:

прогнозування потреб держави, регіонів, галузей економіки та культури у спеціалістах з різними рівнями кваліфікації;

створення державної системи добору і навчання талановитої молоді, розроблення і запровадження механізмів й державної підтримки;

оптимізація мережі вищих навчальних закладів та їх структури, проведення організаційно-структурних змін у системі вищої освіти, спрямованих їй розвиток навчальних закладів різних тинів, підвищення ролі і значущості університетської освіти у реалізації стратегічних цілей освіти;

створення умов для розширення можливостей громадян здобувати вищу освіту певного рівня за бажаним напрямом;

розроблення нових моделей різних рівнів вищої освіти, визначення її державного компонента; широке інтегрування в міжнародну систему освіти;

оновлення змісту вищої освіти, запровадження ефективних педагогічних технологій, створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення вищої школи; входження України у трансконтинентальну систему комп’ютерної інформації;

демократизація, гуманізація та гуманітаризація навчально-виховного процесу, органічне поєднання в ньому національного та загальнолюдського начал;

організація навчання як безперервної науково-виробничої діяльності з найповнішим використанням наукового потенціалу вищої школи;

ефективне використання кадрового потенціалу вищої школи у навчально-виховному процесі та науковій роботі, залучення до педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах талановитих учених академічних та галузевих науково-дослідних інститутів, провідних фахівців різних галузей виробництва і культури.

Відповідно до стратегічних завдань, основними шляхами реформування вищої освіти є:

розроблення та впровадження науково-обґрунтованої методики визначення перспективної потреби держави у фахівцях з різним рівнем кваліфікації, визначення обсягів їх підготовки у вищих навчальних закладах;

розроблення та впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей прогнозування обсягів підготовки фахівців з урахуванням розвитку галузей господарства та особливостей регіонів України;

поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;

удосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів;

визначення напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду та за участю замовників;

оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення;

визначення місця і змісту університетської освіти, перетворення університетів у провідні національні освітні, наукові, культурні і методичні центри;

створення навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійне училище тощо), міжнародних університетів у їхньому складі; регіональних і галузевих університетів;

створення в Україні спільних з іншими державами вищих навчальних закладів; розширення практики обміну педагогічними працівниками з провідними зарубіжними вищими навчальними закладами, використання вищих навчальних закладів інших країн для здобуття вищої освіти громадянами України;

організація комплексних наукових досліджень з проблем вищої освіти;

забезпечення міжнародного визнання дипломів вищих навчальних закладів України;

розроблення системи діагностики якості освіти та системи тестів для визначенім відповідності рівня освіти державним стандартам;

акредитація вищих навчальних закладів усіх рівнів та форм власності [10].

Становлення української державності, фундаментальне оновлення законодавства, проведення судової реформи, посилення судового захисту прав і свобод громадян, створення соціально-орієнтованої ринкової економіки та необхідність захисту українського підприємництва, боротьба зі злочинністю - все це потребує кваліфікованого юридичного забезпечення

Це зумовлює необхідність постійної у ваги до якості підготовки та перепідготовки юридичних кадрів, приведення змісту юридичної освіти у відповідність із сучасними вимогами юридичної практики.

Сучасний стан вищої юридичної освіти характеризується тим, що насиченість юристами залишається в цілому по країні диспропорційною. Підготовку фахівців-правознавців здійснюють понад 170 вищих навчальних закладів (до 1991 року їх було 6), з яких 50 - приватні. Загальний ліцензований обсяг підготовки фахівців за напрямом "Право" становить майже 30 тис осіб на рік, тобто 4 місця на 10 тис. населення, з них 3,5 припадає на вищі навчальні заклади державної форми власності. Ліцензований обсяг з розрахунку на 10 тис. населення за регіонами становить: у північному - 10,2 місця, східному - 4,7, Південному - 3, західному і центральному - 2 місця. Підготовку юристів в основному здійснюють вищі навчальні заклади системи МВС, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Одеська національна юридична академія, Державна академія податкової служби.

Нерівномірне територіальне розміщення вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку юристів, створює певні соціальні проблеми, пов'язані з нерівними можливостями у здобутті освіти та працевлаштуванні молоді в різних регіонах.

Значне збільшення обсягів підготовки юристів істотно не позначилося на забезпеченні різних сфер суспільного життя кваліфікованими юридичними кадрами. На сьогодні не визначено, скільки фахівців потрібно для різних сфер юридичної практики, не зроблено науково обґрунтованого прогнозу щодо обсягів підготовки юристів, не реформується мережа вищих навчальних закладів відповідно до регіональних потреб. Не відповідають сучасним потребам суспільства зміст юридичної освіти та якість організації навчального процесу.

Значні недоліки мають місце у забезпеченні системи юридичної освіти педагогічними і науково-педагогічними працівниками. Обсяги підготовки таких працівників не задовольняють потреб сьогодення. Не налагоджено періодичне підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів та фахівців правової служби підприємств, установ, організацій, органів державної влади.

Незадовільним є стан оснащення системи юридичної освіти комп'ютерною, організаційною технікою та пішими технічними засобами навчання

Усе це зумовлює необхідність розроблення принципово нових теоретичних, методологічних та організаційних засад удосконалення системи юридичної освіти [18].

Тому метою реформування є вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність із світовими вимогами, створення умов для задоволення потреб громадян у сучасній юридичній освіті та реалізація права на працю за здобутою спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах.

Ця мета досягається шляхом вирішення таких основних завдань:

розроблення і вдосконалення відповідно до Конституції та законів України нормативно-правової бази з питань функціонування системи юридичної освіти та професійної діяльності юристів;

розроблення науково обґрунтованого прогнозу державної потреби у юридичних кадрах різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і механізму визначення на основі регіонального підходу обсягу відповідного державного замовлення;

визначення оптимальної мережі вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку юристів, виходячи з потреб регіонів;

запровадження нових спеціалізацій відповідно до потреб різних сфер юридичної практики;

розроблення і запровадження державних стандартів вищої юридичної освіти для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

розроблення нового змісту правових дисциплін, які викладаються у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, шляхом створення нового покоління підручників, навчально-методичних посібників, дидактичних та інформаційних засобів навчання;

об'єднання зусиль наукових працівників Національної академії наук, галузевих академій і вищих навчальних закладів, а також громадських організацій, юристів-практиків для розв'язання актуальних проблем підготовки юристів та їх професійної діяльності;

вироблення механізму забезпечення місцями для проходження студентами, які навчаються за юридичними спеціальностями, практики та працевлаштування випускників в органах державної влади, на підприємствах, в установах та організаціях:

створення ефективної системи післядипломної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації юридичних кадрів і забезпечення їх професійної мобільності.

Розділ ІІ. Нормативне регулювання та напрями розвитку освіти в системі МВС України

2.1 Тенденції та перспективи розвитку світової та європейської поліцейської вищої школи

Початок ХХІ століття характеризується прискореною глобалізацією, яка обумовлена вільним переміщенням інформації, товарів, послуг і капіталів в загальносвітовому значенні. На жаль цим породженням цивілізації в першу чергу скористалися злочинні співтовариства, тим самим знижуючи той позитивний потенціал, який несе в собі міжнародна інтеграція.

Очевидно, що всім загрозам кримінального і соціального характеру світ повинен протиставити, якщо можна так сказати, глобалізацію правоохоронної діяльності, і в тому числі її освітнього елемента.

В останній час національні системи професійної поліцейської освіти мають тенденцію до зближення та інтеграції.

До основних особливостей розвитку європейських систем професійної освіти поліцейських кадрів можна віднести:

демократизація процесу відбору кадрів в поліцію;

приведення відомчої вищої освіти у відповідність з стандартами загально цивільної і університетської освіти;

відхід від воєнних традиції і створення відомчих;

формування нових спеціальностей і комплексів відповідних їм спеціальних дисциплін, які дозволяють більш глибоко вивчати поліцейську діяльність як професію [34,15].

Які ж перспективи розвитку поліцейської вузівської освіти?

Перш за все повинна йти мова про подальшу гуманізацію поліцейської освіти, формування багатосторонньої особистості спеціаліста в області поліцейської діяльності як сфери соціального обслуговування населення.

Слід сказати, що ідея ця не нова. Ще в ХХ ст. вчені - кримінологи відмічали, що справжній успіх в поліцейській роботі може бути досягнутий тільки при умові всебічної підготовки співробітника поліції з акцентом на соціальний зміст і людські аспекти його діяльності.

Саме зараз настав час прийняти певні міри по реалізації даного постулату. Особливе місце тут необхідно відвести виховній роботі, активно використовуючи комплексний підхід і принцип безперервності. При цьому важливо орієнтуватися не тільки на підготовку спеціаліста, який відповідає певним вимогам, а на виховання особистості, яка здатна до самоудосконалення і саморозвитку.

Далі, одним із стратегічних напрямів підготовки поліцейських кадрів є все більш глибока диференціація змісту навчання різних категорій поліцейських з урахуванням предметного змісту їх безпосередньої діяльності, посадової специфіки і статусу в системі правоохоронних органів, умов навчання в регіонах і на національному рівні і послідуючого функціонування.

Також актуальною є проблема якості освіти. Процес розширення навчання, збільшення кількості поліцейських шкіл, училищ і академій характерний для багатьох розвинутих країн світу. Однак в сучасних умовах пора займатись якісною стороною відомчої освіти.

В демократичному суспільстві громадяни повинні бути впевнені, що ті, хто покликаний захищати закон, мають належну підготовку, являються носіями етичних норм, які прийняті в даному суспільстві, і готові до їх дотримання. Як сказав в свій час американський дослідник А. Вольмер: „Громадяни вважають, що поліцейські повинні володіти мудрістю Соломона, хоробрістю Давида, терпінням Іакова, вмінням керувати, яке притаманне Мойсею, добротою самаритянки, стратегічним генієм Олександра Македонського і, насамкінець, знанням фізичних, біологічних та суспільних наук. Якщо б людина людина володіла всіми цими якостями, вона могла б стати хорошим поліцейським” [34,17].

Можна виділити такі основні напрями розвитку поліцейських вищих шкіл з точки зору міжнародного співробітництва поліцейських вузів.

1. Створення європейського простору освіти.

Характеристики

Список файлов курсовой работы