115850 (617670), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

2) мети навчання (використання декількох цілей навчання);

3) предметне середовище, для якого розробляється дана технологія, а саме: для гуманітарних, природних технічних, загально-професійних і спеціальних дисциплін;

Інноваційний підхід до навчального процесу, у якому метою навчання є розвитком здібностей, що допомагають освоювати новий досвід на основі цілеспрямованого формування творчого і критичного мислення, досвіду й інструментарію навчально-дослідницької діяльності, рольового й імітаційного моделювання, пошуку і визначення особистісних змістів і т.д. З цим напрямком зв'язана розробка моделей навчання як організації навчально-пошукової, дослідницької, навчально-ігрової, моделюючої діяльності.

На основі аналізу літератури можна виділити ТН, де лекція займає значне місце, а саме - технології традиційного, проблемного, контекстного, індивідуально-орієнтованого навчання.

Таким чином, ми розглянули питання про визначення поняття технологія навчання і виділили ті з них, що найбільше повно описані в літературі, відповідають задачам нашого дослідження, знайшли широке застосування в практиці вузівського навчання.

2.2 Роль і місце лекції у сучасному НВП і системі освіти в цілому

В даний час виникло протиріччя між накопиченим у практиці досвідом лекційного викладання і рівнем його теоретичного осмислення. Впровадження нових технологій навчання в навчальний процес вузів змушує знову звернутися до питання про роль і місце лекції в системі сучасної вузівської освіти. У педагогіці вищої школи є чимало робіт, пов'язаних з узагальненням досвіду лекційного навчання і розробкою теоретичних питань.

В даний час можна виділити кілька точок зору, що стосується цієї проблеми. Одна з них полягає в тому, що лекція як форма навчання у вищій школі зжила себе і повинна бути замінена іншими, активними формами навчання, що можна підтвердити наступними аргументами:

а) студенти більшу частину навчального дня витрачають на лекції, де займаються переважно пасивними формами роботи; виклад матеріалу на лекції найчастіше настільки без проблем, що неодмінно приводить учнів до байдужого і бездумного сприйняття;

б) використовуючи значну частину часу на механічне переписування лекцій, студенти майже не читають книг, отже, не вчаться розуміти книжковий виклад тексту.

в) студенти не вчаться говорити на спеціальні теми, тому що велику частину часу вони слухають; у них не складається зовнішня, а отже, і внутрішня мова - засіб формування і вираження думки, що затрудне засвоєння матеріалу і заважає розвитку комунікативних і організаторських якостей;

г) із традиційного процесу навчання випадає спілкування; при цьому не використовується особисте відношення на основі загальної мети спільної діяльності;

д) при традиційній формі контроль у вищій школі здійснюється тільки як підсумковий; відсутність оперативного зв'язку приводить до того, що викладач не має у своєму розпорядженні достатні дані про діяльність студентів, їх труднощі і помилки;

е) відсутня повноцінна робота з теоретичним матеріалом в аудиторії: на лекції - конспектування, на практичних заняттях - алгоритмічні завдання;

ж) твердий поділ лекції і практичного заняття суперечить сучасним психологічним теоріям;

з) усі відзначені вище недоліки існуючої системи освіти ведуть до одного: система не носить відображаючого характеру і, як наслідок, важко піддається професіональній орієнтації.

Лекція - це така форма навчання, при якій педагог, викладаючи матеріал, допомагає студентам формулювати проблеми, освоювати логіку пізнання, робити власні відкриття. Лекції забезпечують умови для створення студентами або педагогом нових освітніх продуктів, що вирішується за допомогою вибору змісту, цілей і структури лекції.

Що поставити у кут лекції? Як скомпонувати і побудувати матеріал, щоб студенти виступали не пасивними слухачами, а здійснювали пізнавальний рух? Для цього лекція повинна мати каркас, що визначає структуру її змісту. У залежності від місця лекції в системі навчання і специфіки задач, що вирішуються, можливі різні види лекцій.

Одні із різноманітних видів лекцій - це інструктивні лекції, які знайомлять вихованців з технологією їх майбутньої діяльності, з особливостями виконання окремих дій і способів роботи. На інструктивних лекціях розглядаються алгоритми рішення задач, правила виконання експериментів, плани вивчення понять, способи конструювання правил, законів, теорій; пояснюються методи навчального пізнання, розкривається організаційний механізм співробітництва студентів.

На думку А.В. Петровського [45, с.113], у навчальному процесі складається рад ситуацій, коли лекційна форма навчання не може бути замінена будь-якою іншою. До нього приєднуються й інші вчені і практики. Їхні аргументи полягають у наступному:

1) при відсутності підручників і навчальних посібників найчастіше по новим, що складаються курсам лекція виконує функцію основного джерела навчальної інформації; цю же функцію лекція виконує в тих випадках, коли новий навчальний матеріал по конкретній темі не знайшов ще відображення в підручниках і чи книгах викладений у застарілій трактуванні;

2) деякі розділи і теми курсів особливо важкі для самостійного вивчення по підручниках і навчальних посібниках і вимагають методичного пророблення, що і здійснює лектор;

3) у випадках, коли по основних проблемах курсу в посібниках і наукових статтях викладаються спірні і суперечливі концепції, лекція необхідна, щоб дати об'єктивну оцінку різних підходів і трактувань;

4) лекція дуже ефективна у виховному й освітньому відношенні форма живого, безпосереднього контакту свідомості, почуттів, волі, переконаності - всього багатства особистості педагога - із внутрішнім світом студента;

"Міркуючи вголос", переломлюючи суспільне через своє особисте, індивідуальне, лектор може і повинний переконливіше, емоційніше, ніж підручник і посібник, донести до слухачів основні ідеї; лекція - це творче спілкування лектора з аудиторією;

5) лекція є дуже економічним способом одержання в узагальненому виді основ знань, орієнтування в навчальному матеріалі.

Використовуючи для порівняльного аналізу матеріали по підготовці фахівців в області гуманітарних і соціально-економічних наук, розроблені дані якої переконливо свідчать про те, що лекція займає значне місце в підготовці сучасних фахівців. У той же час досвід показує, що в останні роки домінування лекційної форми у вузі знижено і більше уваги приділяється формам самостійної роботи студентів. Номенклатура організаційних форм включає в даний час більше двадцяти найменувань, у числі яких семінари, практичні й індивідуальні заняття, консультації, практики і т.д. Як же зробити так, щоб лекція внесла свій внесок в орієнтацію майбутніх фахівців на творчу і науково-дослідну роботу, стала невід'ємною частиною нових технологій навчання? Рішенням цього питання присвячений ряд робіт вчених і практиків.

Відповідно до діяльністного підходу засвоєння змісту історичного досвіду людей здійснюється не шляхом передачі інформації про нього людині, а в процесі його власної активності, спрямованої на предмети і явища навколишнього світу, що створені розвитком людської культури. Процес діяльності є одночасно процесом формування людських здібностей і функцій, одиницею діяльності виступає предметна дія [#]. Діяльністний підхід використовує В.П. Фурманова [3], визначаючи лекцію як форму опосередкованої взаємодії викладача і студентів, що складає їхню спільну діяльність по формуванню і рішенню навчально-пізнавальних завдань. Перед кожною окремою лекцією повинне ставитися завдання - домогтися визначенню спрямованої зміни в значеннєвому полі реципієнта, тобто його включення в активну розумову діяльність. Автор пропонує наступні типи лекцій у відповідності з різними навчально-пізнавальними задачами і характером діяльності студентів: що орієнтують, інструктивні, що систематизують, проблемні:

1. Лекція, що орієнтує, є вступною: викладач розповідає про мету, об'єкт, предмет і функції дисципліни в системі професійної підготовки, зупиняється на характеристиці навчальних посібників і робить короткий огляд тематики.

2. Інструктивна лекція націлює студентів на самостійну й індивідуальну роботу з даної дисципліни.

3. Послідовний і системний характер викладу матеріалу припускає що систематизує й узагальнює лекцію, у якій яка-небудь проблема чи тема розглядається з погляду міжпредметних контактів.

4. При розгляді питання про проблемну лекцію вихідним пунктом служить проблема, що визначається в дидактиці як поставлене перед суб'єктом питання, відповідь на який не відомий і підлягає пошуку.

В даний час у науковій літературі з'явилися дані про вплив характеру спілкування викладача зі студентами на ефективність навчання, у тому числі і лекційного []. У той же час можна відзначити, що питання про способи аналізу керуючих впливів лектора вимагає подальшого пророблення.

Практичну значимість мають дослідження, присвячені оцінці якості лекції [4, 9], вимогам до лектора, пошуку способів формування лекторської майстерності.

Незважаючи на різні підходи до вивчення лекції в системі вузівського навчання, багато авторів сходяться в тім, що сучасна лекція повинна бути гнучкою, диференційованою, багатофункціональною, повніше виконувати що орієнтує, розвиваючу і виховну функції навчання. Особливого значення набувають питання активізації розумової діяльності студентів, організації самостійної роботи на лекції і після лекції. Необхідно, відзначити, що в більшій частині робіт лекція розглядається як своєрідне, одиничне педагогічне явище, що існує в традиційній системі навчання. Практично немає досліджень науково-методичного характеру, де розглядався б лекційний курс як цілісне педагогічне явище, хоча заявка на розгляд цього питання була зроблена. У той же час розробка нових, відмінних від традиційних систем навчання і технологій їхньої реалізації в навчальному процесі ВНЗ підвела вчених і практиків до постановки проблеми, пов'язаної з вивченням лекційного курсу як цілісного явища в системі визначеної технології навчання.

2.3 Модульно-рейтингова система навчання: досвід, можливості, перспектива

Розвиток системи підготовки кадрів для органів внутрішніх справ, яка останніми роками набула якісно нових рис, вимагає впровадження прогресивних методик підготовки спеціалістів, які б враховували наявний позитивний вітчизняний і зарубіжний досвід. Саме на це націлена і концепція реформування відомчої освіти, до основи якої покладено ступеневу систему підготовки фахівців.

Значні можливості у вирішенні вказаного кола питань містять нові технології навчання, що розглядаються як система соціальних, психологічних та дидактичних заходів, що дає якісно нові результати в НВП. Серед них - рейтингова система контролю за набуттям знань, вмінь та навичок курсантів (слухачів).

Зарубіжний та вітчизняний досвід використання рейтингової системи підтверджує можливість досягнення з її допомогою високого рівня підготовки спеціалістів, оскільки вона дозволяє успішно розв'язати наступні задачі:

стимулювати мотиваційний компонент навчання, формувати пізнавальну активність і відповідальність курсантів (слухачів) за кінцеві результати їх праці (навчання);

створити умови для ритмічної роботи курсантів (слухачів) протягом всього періоду навчання;

індивідуалізувати навчання;

запровадити гнучкі навчальні плани;

розширити межі самостійної роботи тих, хто навчається;

ввести справжню змагальність у навчальний процес;

перейти від авторитарного типу викладання до співпраці викладача та того, хто навчається;

виявляти серед курсантів (слухачів) осіб, які мають нахил до науково-педагогічної діяльності, створення резерву кадрів викладачів;

формувати персональний склад груп курсантів (слухачів) для подальшого навчання;

підвищити відповідальність всіх структурних підрозділів щодо планування, організації та здійснення навчальної, навчально-методичної, виховної, стройової, психологічної підготовки курсантів.

Поряд із знаннями, які отримали курсанти, рейтингова система дозволяє стимулювати та належним чином оцінити їх самостійність, старанність, сумлінність, їх роботу на протязі всього семестру. Цей підхід значно відрізняється від традиційного, коли тільки знання, продемонстровані на іспиті - головний показник роботи курсанта (слухача).

Таким чином, модульно-рейтингова система стимулює особисту відповідальність курсанта (слухача) за наслідки навчання, забезпечує можливість в умовах конкуренції активізувати власну пізнавальну діяльність. Разом з цим, така система сприяє підвищенню об'єктивної оцінки, надає впевненості курсанту, обмежує можливості суб'єктивізму викладача.

Далі слід зазначити, що модульно-рейтингова система з її поточним, проміжним, підсумковим контролем, вивчення окремих тем, блоків дозволяє оцінити, якою мірою курсанти засвоюють різні розділи навчальної дисципліни, за необхідністю перебудувати методику викладання, зробити перерозподіл аудиторного та позааудиторного часу вивчення тієї чи іншої теми.

Перспективність використання модульно-рейтингової системи зумовлює необхідність її подальшого вдосконалення. Як свідчить досвід, це вимагає розв'язання кількох завдань. Перш за все, мова йде про переконструювання самого модулю, в основу якого має бути покладено пріоритетність професійно спрямованих дисциплін та професійне спрямування всіх наук. Цього можна досягти, якщо навчальні курси будуть будуватися не за логікою функціонування тієї чи іншої науки, а за логікою формування у тих, хто навчається, професійних якостей. У той же час, ефективність цієї роботи залежить і від створення науково обгрунтованої моделі працівника правоохоронних органів. А для цього потрібно поєднання зусилля усього корпусу науковців відомчої освіти.

Характеристики

Список файлов курсовой работы