Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Процес спостереження має декілька етапів [3]:

• підготовчий етап, метою якого є викликати в дітей інтерес до об’єкту спостереження, що досягається за допомогою коротких бесід, звертання до особистого досвіду дітей, показу діафільму. На цьому етапі вказується мета і завдання спостереження, давються конкретні вказівки;

• етап зосередження уваги на об’єкті спостереження, для чого використовуються сюрпризи, несподіванки, загадки, художніобрази, прислів’я та приказки, вірші, показ і пояснення, ілюстрації, питання;

• основний етап – власне спостереження. На цьому етапі відбувається дослідження предмету або явища в цілому, їхній аналіз, обстеження, яке інтерпретує, розкриває властивості, котрі приймаються почуттями й абстрактні властивості предметів і явищ в їхніх суттєвих взаємозв’язках;

• заключний етап, мета якого полягає в підбитті підсумків і закріпленні отриманих уявлень і знань про предмети та явища, а також в оцінці тих способів обстеження предметів, якими користувались діти.

Разом з тим, проведення спостережень передбачає розвиток уміння учнів здійснювати порівняння, зіставлення різних явищ, які вони бачили в різний час. У початкових класах підготовкою до виконання завдань на порівняння є запитання, які допомагають учням аналізувати кожний з об’єктів, що порівнюється, виокремлювати їхні частини і властивості [3].

Починаючи з І класу співставлення, порівняння об’єктів проводиться за невеликою кількістю їхніх певних ознак, на які вказує учитель. Із розширенням запасу знань учнів кількість таких ознак поступово збільшується. За результатами проведених спостережень, порівнянь молодші школярі складають картинний календар природи і праці, щоденники спостережень тощо. Такі календарі, щоденники молодші школярі ведуть протягом усіх чотирьох років і виготовляють самі або використовують щоденники з друкованою основою.

У щоденниках діти відмічають погоду кожного дня, підраховують, скільки було ясних і похмурих днів, днів із дощем, снігом, градом протягом місяця, пори року, називають найбільшу і найнижчу температуру повітря, рахують середню температуру повітря за місяць. Інколи ведуть дворічні щоденники, тобто по дів графі на кожний день місяця: в одній графі відмічають погоду минулого року, у графі поруч відмічають погоду в цьому році. Таке ведення щоденнику давє можливість порівнювати погоду минулого року і робити з цього висновки.

Найбільш важливі спостереження та їх записи учні можуть перенести на класний календар природи і праці або дошку [4; 6].

2.2 Евристичний метод при проведенні елементарних природничих дослідів

Екскурсійна робота, тривалі спостереження, уроки закладають основи для дослідів, практичних та лабораторних робіт з природознавства [9], яка має декілька напрямів застосування.

По-перше, на уроках природознавства школярі виконують багато практичних видів діяльності, які спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок учнів поведінки у природі. Учні вчаться визначати сторони горизонту, працюють з навчальним обладнанням, креслять плани місцевості, графіки погоди, виконують малюнки, займаються моделюванням з піску та глини, виготовляють макети.

По-друге, практичні завдання виступають методом перевірки знань та умінь молодших школярів.

По-третє, учні проводять різноманітні природознавчі досліди, які є початком більш серйозних дослідів з хімії, біології, фізики. Учитель ставить перед дітьми проблему і звертає їхню увагу на обладнання, яке стоїть на партах. За допомогою вчителя школярі визначають предмет дослідження, формулюють його мету і завдання, дають йому назву і висувають припущення, яке може підтвердитися в ході дослідження, а може і не підтвердитися. Припущення полягає в тому, яким діти уявляють собі результат дослідження.

Діти складають план дослідження, за яким виконують дослідження, та роблять висновки – чи підтвердилось їхнє припущення. Кінцевим етапом дослідження є аналіз результатів [9].

Практичний метод при проведенні занять із сільського господарства. Для того, щоб школярі розуміли необхідність збереження природи та включення до трудової діяльності, на уроках проводиться знайомство з працею людей у полі, на городі, у саду, на виробництвах і при цьому з’ясовується, що отримує людина від природи, як краще використовуватиі зберігати її. На самому початку навчальних занять молодших школярів ближче знайомлять з пришкільною ділянкою, їм доручається доглядати за кущами, деревами на ділянці, поблизу школи.

Також молодші школярі беруть участь у прибиранні листя восени, в очищенні газонів, збереженні дерев і кущів. Також учнів залучають до самостійного вирощування рослин та спостереження за ними [6]. Діти спочатку проводять досліди і практичні роботи в майстернях, теплицях, використовуючи ящики, саморобні банки, а потім – на навчально-дослідній ділянці школи.

Слід відзначити, що характер і складність сільськогосподарських робіт для молодших школярів змінюється протягом чотирьох років. Так, у І класі учні вирощують квіти та овочі з крупним насінням (горох, боби, квасолю), у ІІ класі додаються ще огірки, тиква, кабачки, коренеплоди, у ІІІ класі учні вирощують буряк і моркву, у в саду доглядають за суницею, учні IV класу опановують агротехніку картоплі, зернобобових, висаджують сіменники буряка та моркви для отримання насіння, у саду доглядають за малиною.

На шкільних ділянках учні проводять також сільськогосподарські досліди з різними рослинами (посів у різні строки, на різну глибину, крупним та дрібним насінням, з добривами та без них тощо) [2]. Такі досліди на шкільній ділянці дозволяють дітям дізнатися більше про життя рослин, спостерігати та аналізувати зміни, що відбувалися з ними.

У роботі з формування знань учнів про природу також широко використовуються практичні творчі завдання (скласти оповідання за малюнками, написати твір за картиною, намалювати плакат про збереження природи тощо).

При вивченні природознавчтва проводяться різноманітні види самостійних робіт:

• самостійна робота учнів з літературою (підручники, енциклопедіями, словниками, довідниками, газетами, журналами),

• підготовка повідомлень,

• ведення природознавчого словника,

• самостійні практичні роботи (креслення, робота з картами, натуральними матеріалами, виготовлення гербаріїв, плакатів, розв’язання завдань),

• самостійні роботи на пришкільній ділянці,

• суспільно корисна праця,

• самостійні спостереження,

• самостійна домашня робота,

• замальовки, оформлення матеріалу і коротких записів після екскурсій,

• листування з учнями шкіл, що знаходились в різних природних зонах для опису місцевості, рослин, копалин певної зони тощо.

У навчальній та позакласній роботі з природознавства використовуються різноманітні ігри, які є також практичними методами навчання (рольові ігри, ігри-вікторини, ігри-мандрівки, ігри з картами, ігри на уважність і кмітливість, ігри з використанням загадок, кросвордів, шарад, гумористичних запитань тощо).

Необхідно зазначити, що зміст багатьох тем з природознавства дозволяє варіативність у виборі методів та засобів навчання [5]. Найбільш доцільний спосіб побудови уроку залежить від конкретних навчально-виховних завдань, які вчитель прагне розв’язати на даному уроці, обраного шляху формування понять, впливу попередньої методики навчання, урахування вікових особливостей учнів, впливу природного і виробничого оточення, матеріальної бази школи.

Таким чином, ефективність здійснення природничої освіти забезпечується чітким визначенням змісту природничої освіти, використанням аудиторних (урок) та позакласних (екскурсії, гуртки, свята тощо) форм, практичних методів навчання (спостережень, методів проблемного навчання, ігор).

2.3 Проведення екскурсій з природознавста, як одна з форм практичних методів навчання

Робота вчителя початкових класів передбачає розширення натуралістичних поглядів молодших школярів, оскільки саме знайомство і спілкування дітей з природою дозволяє їм зрозуміти ступінь взаємовпливу і взаємозв’язку людини з природним середовищем. Це зумовлює посилену увагу до особливостей вивчення природознавства в початкових класах.

Специфіка природознавства як шкільного предмету полягає в тому, що його вивчають не лише шляхом читання і переказу учнями змісту навчального матеріалу, але й на основі безпосереднього спілкування із самою природою. Цьому значно сприяє проведення екскурсій з природознавства, які мають значну пізнавальну цінність, оскільки діти бачать усе, що відбувається навкруги.

Слід зазначити, що така форма занять з природознавства, як екскурсія, широко застосовувалась у 70–90-х роках ХХ ст. (особливий інтерес до екскурсій спостерігався наприкінці 1980 – початку 1990 років), ретельно розроблялися методики їх проведення, і майже в кожному педагогічному дослідженні з природничої освіти акцентувалась увага на ролі та значенні екскурсій у процесі вивчення природи молодшими школярами.

Тому накопичений досвід застосування екскурсій доцільно буде дослідити і враховувати на сучасному етапі розвитку природничої освіти. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що питаннями організації і проведення екскурсій з природознавства займалися такі дослідники, як Л. Бахарєва, Т. Богданець, Л. Боровська, В. Герасимов, Е. Дерим-Оглу, З. Жунусова, З. Кирилова, З. Клепіна, О.Нікішина, В. Перекалова, А. Плешаков, О. Прохорова, Т. Смирнова, О. Сороцька, В. Тарасов, Т. Тарасова, Н. Томіліна, А. Холомкіна та інші.

Навчальна екскурсія – це форма практичної організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення учнями різних об'єктів та явищ дійсності. Характерною ознакою екскурсії є те, що вивчення об’єктів пов’язано із пересуванням учнів.

Екскурсії виступають початком роботи з природознавства в молодшій школі, оскільки вони викликають у школярів зацікавленість до вивчення природи, бажання проводити спостереження. Вони спрямовуються на виховання в дітей дбайливого ставлення до природи, розкриття естетичного, пізнавального, оздоровчого, практичного значення природи в житті людей.

Так, екскурсії у І та ІІ класах носять переважно сезонний характер і мають однією з головних цілей виявлення змін у природі за порами року. Зміст екскурсій у ІІІ класі суттєво відрізняється від тематики І та ІІ класів: він тісно пов’язується з основним змістом теми «Природа і ми» і дозволяє конкретизувати узагальнені знання, що формувались під час занять, на матеріалі безпосереднього природного оточення [8].

Екскурсії з природознавства організовується [9, С. 41]: – до початку вивчення теми. Дійсно, екскурсії представляють цінність як вихідний матеріал для подальших навчальних занять з певного розділу програми, наприклад, при знайомстві з деревами, кущами, травами, а також при спостереженні сезонних явищ; у процесі роботи над певною темою (наприклад, спостереження за станом дерев і кущів взимку і за життям тварин у ІІ класі).

На таких екскурсіях перевіряються старі і здобуваються нові знання, необхідні для подальшого вивчення матеріалу; – наприкінці вивчення теми (наприклад, екскурсія до природи з метою спостереження за весняними змінами в житті рослин, птахів, тварин у ІІІ класі).

На таких екскурсіях узагальнюється і повторюється пройдений матеріал. Перш ніж провести екскурсію, учитель заздалегідь визначає найбільш зручний маршрут і шукає ті об’єкти, які можуть бути використані з навчальною метою. Часто вчителі практикують екскурсії по тому ж самому маршруту. Це використовується для того, щоб наочно й переконливо продемонструвати дітям сезонні зміни шляхом порівняльного зіставлення між станами природи в різні пори року [2; 3].

У І та ІІ класах діти набувають деякий досвід самостійної роботи, тому вже у ІІІ класі вчитель зосереджується не лише на виборі маршруту, але й на підготовці самостійної роботи дітей на певних етапах екскурсії. Під час підготовчої роботи вчитель знайомить учнів із темою екскурсії, розподіляє серед них обов’язки, за необхідності поділяє дітей на групи, даває завдання для кожної групи, інструктує про порядок обробки та проведення інформації та матеріалів. Учні читають статті, оповідання, пов’язані із темою екскурсії, вчять вірші, знаходять образні вирази, висловлювання письменників, прислів’я та приказки, репродукції художників, розробляють стенди.

Цей матеріал надалі використовується під час самої екскурсії. План екскурсії передбачає такі етапи [1; 4; 5; 6; 7; 9; 10; 11]:

1) мета і завдання. Учитель нагадує тему, називає головну мету і завдання екскурсії, порядок ознайомлення з її об’єктами;

2) коротка вступна бесіда, спрямована на активізацію вже здобутих учнями знань, і в ході якої вони відповідають на питання вчителя, згадують, що вони знають з теми екскурсії;

3) наочний показ, демонстрація об’єктів, що супроводжується розповіддю вчителя. На цьому етапі приділяється увага цікавості навчального матеріалу екскурсії, його значущості для дітей, і для цього в періодичних педагогічних виданнях впроваджені тематичні рубрики на допомогу вчителю із додатковим матеріалом з природознавства (наприклад, рубрика «Зелена сторінка» у журналі «Початкова школа»), а на телебаченні – спеціальні навчальні програми.

Слід підкреслити, що багатьма дослідниками, зокрема, Е. Дерим-Оглу, Н. Томіліною та іншими, визначалось, що спілкування з природою повинно бути захоплюючим, а тому вони радили спиратися на досвід дітей та практичну значущість матеріалу екскурсії. Наприклад, зазначалось, що опис слідів тварин слід перемежовувати із розповідями про їхній образ життя, опис тварин – з їхнім значенням для людини [4].

Під час екскурсій використовується різноманітний цікавий матеріал, як-то: загадки, ребуси, головоломки, вірші, пісні, малюнки тощо. Під час екскурсій учителя часто пов’язують зміст екскурсії з краєзнавством (використовують дані з місцевих періодичних видань, краєзнавчої літератури, відбирають та використовують краєзнавчий образотворчий матеріал).

Особлива увага приділяється вивченню особливостей місцевої природи і праці людей. Водночас учитель під час розповіді, окрім питань, пов’язаних із темою екскурсії, також звертає увагу учнів на загальні аспекти природознавства (наприклад, спостереження за змінами у природі в різні пори року, взаємозв’язок у природі, правила поводження у природі, збереження рослин і тварин, господарство країни, значення природи для людини тощо). Це дозволяє учням глибше проникнути у природу, зрозуміти зв’язки всього живого на планеті, взаємозалежність, корисність усіх природних об’єктів, сформувати уявлення про складність, унікальність, безперервність життя. На цьому етапі вчитель також відповідає на питання, що виникли в учнів під час екскурсії, а також обговорює з ними різноманітні проблеми з теми;

Характеристики

Список файлов курсовой работы