114654 (617261), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Варіант 1. Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.

Варіант 2. Учням пропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.

Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.

8. Де літера? Мета: формування навичок диференціації звуко-буквених відповідностей.

Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як … . Виграє той, хто найшвидше це зробить.

Для навчання учнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:

1. Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, потім – у поєднанні з іншими літерами.

2. Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.

3. Напишіть усі літери алфавіту.

4. Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.

5. Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.

6. Знайдіть звуко-буквені відповідності (певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах,прочитайте та запишіть ці слова.

7. Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.

8. Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.

9. Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.

Висновки

Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Сучасні умови масової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах. На групи клас розбиваємо для вирішення конкретних завдань, кожна група отримує конкретне завдання, яке виконує спільно. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завдання для кожного члена групи. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп і їх виконання порівнюються, а можуть бути різними. В останньому випадку група звітує перед всіма іншими учнями. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. допомогу до вчителя. Учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, які відповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу справу, як вивчення англійської мови.

3. Групові форми як чітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо

На заключному етапі уроку, тобто закріпленні та вдосконаленні набутих знань, вмінь та навичок і їхньому застосуванню, доцільно (на думку видатних педагогів) використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову. Переходити до найбільш складного виду групової діяльності – до ланкової можна лише тоді, коли вчитель переконається в тому, що учні в парах можуть вести дискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного.

В організації ланкової роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні, тому що здійснювати взаємодію чотирьох осіб складніше, ніж парну. Формувати групи треба з урахуванням тих вимог, що визначені вище. Так, кожна група з чотирьох осіб має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботою групи через пам’ятки, інструкції.

Не згадуваною досі маємо кооперативно-групову форму. Пояснимо, цей вид роботи передбачає виконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності класного завдання.

Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.

Де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги, активізується діяльність всіх без винятку її виконавців тому, що "одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності" [12,102].

Сутність інтерактивного навчання, як однієї з форм групової навчальної діяльності,полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

3.1 Інтерактивні вправи під час закріплення

Груповий метод (community language learning), запропонований чиказьким професором психології Чарльзом Карреном. Основні принципи навчання були запозичені із сфери стосунків консультанта з клієнтом (the counselor – client relationship); вони орієнтовані на поєднання пізнавальних та емоційних процесів навчання (whole-person learning). Це передбачає тісну взаємодію вчителя і тих, хто навчається, в комунікативних ситуаціях без опори на підручник. У середині ХХ століття Курт Левін, починаючи розробляти "теорію поля", висунув такі судження: "Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо".

В цьому полягає найважливіша особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбувається в груповій спільній діяльності.

"Доведено, - підкреслює І. О. Зимня, - що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою "учитель – учень" внутрішньо групове спілкування у розв’язанні тих же завдань підвищує ефективність не менше, ніж на 10%. Група по відношенню до кожного її члена є мікрокосмосом (суспільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ".

У групі інтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:

• Розв’язання поставлених задач;

• Надання підтримки членам групи під час спільної роботи.

Отже, навчальна взаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізує обидві функції в рівній мірі. Існують наступні методи та техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:

• Презентації;

• Демонстрації;

• Зворотний зв'язок;

• Обговорення в малих групах;

• Планування подальших дій.

Багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу, аналіз ситуації.

Спеціалісти виділяють такі норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:

• У спільній роботі відсутні "актори" і "глядачі", всі – учасники;

• Кожен член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали;

• Слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо по темі;

• Ставити питання на розуміння, тільки після цього робити висновки;

• Піддаються критиці думки, а не особистість;

• Мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення.

П’ять основних вимог до успішного навчання в режимі інтерактивної технології:

• Позитивний взаємозв’язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв’язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;

• Безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;

• Індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;

• Розвиток навичок спільної роботи: учні повинні засвоїти навички міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;

• Оцінка роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу.

Етап презентації групових рішень змінюється етапом, який можна назвати визначальною рисою інтерактивного навчання: рефлексією заняття. Педагогові необхідно заздалегідь підібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. Рефлексія повинна бути присутньою на всіх заняттях. Ефективність цього етапу залежить від готовності тих, хто навчається, від самоаналізу.

Уміння, які відпрацьовує педагог у процесі інтерактивного навчання:

• Пропонувати такі дослідницькі завдання, які сприймаються учнями як особиста ініціатива;

• Цілеспрямовано створювати такі ситуації, які сприяють інтеграції зусиль;

• Створювати належну атмосферу в класі і дозувати домашнє завдання;

• Осмислювати педагогічну взаємодію як вплив реакцій тих, хто навчається, на управлінську взаємодію педагога;

• Розв’язувати нестандартні навчальні та міжособистісні ситуації.

За авторитетним твердженням практиків, що багато років поспіль працюють в освіті, спираючись на застосування інтерактивних методик, за умілого їх використання на уроках, у методичній роботі,вони знімають нервове навантаження, дають змогу змінювати форми діяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякденної уваги.

Наприклад, на уроках іноземної мови застосовуємо такі інтерактивні вправи, як "Ажурна пилка". Мається на увазі поділ класу для опрацювання фрагментів нового матеріалу з метою повторення вивченого на уроці, кожен учасник групи опрацьовує свій фрагмент. Учасники різних груп, які працюють над однаковими фрагментами, отримують завдання на картках одного кольору. Це підвищує темп роботи. При цьому від кожної групи за деякий час один представник іде в спільне коло, де обмінюється інформацією з такими ж "експертами", як сам. Обговоривши питання, "експерти" повертаються до своєї групи і розповідають про що дізналися. Потім інший учень стає "експертом". Таким чином, кожен учень звітує окремо і вся команда в цілому. В початкових класах можна застосувати також "Коло". Кожна група отримує свою частину завдання, яке спільно готує. За деякий час перша група звітує про свою частину завдання другій, друга – третій, третя – четвертій і т.д. Остання група звітує всьому класу. Зауважимо, що в цьому випадку завдання весь час ускладнюються від групи до групи. А вчитель має змогу надати ще й індивідуальні завдання, тим членам групи, які вже звітували. Незалежно від рівня підготовки молодші школярі полюбляють таку форму як "Спіймай помилку". Група отримує картки з словами або реченнями, в які вкралася помилка. Її слід знайти за певний час. Така інтерактивна форма дуже нагадує самоперевірку або взаємоперевірку. І може мати безліч найрізноманітніших варіантів. Наведемо приклад. На уроці в третьому класі, підсумовуючи тему "Animals", вчитель проводить інтерактивну гру "Puzzle". В ході цієї гри учні отримують конверти з розрізаними малюнками тварин. Кожна команда, зібравши малюнок, називає тварину англійською мовою.

3.2 Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності

Не для кого не є секретом, що у молодших школярів переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно – образне мислення, практичне ставлення до розв’язування задач тощо. Тому можна вважати доцільним на уроках іноземної мови в початкових класах систематично застосовувати елементи гри у поєднані з іншими формами навчальної діяльності. Зауважимо, що жоден сучасний урок іноземної мови не уявляється без інтенсивного темпу, який потребує концентрації уваги від учнів та напруженості всіх їхніх сил тощо. Тому на уроці англійської мови пізнавальна гра потребує особливого обґрунтованого підходу. Такі пізнавальні ігри мають велике значення в розвитку активності школярів та підвищенню мотивації їхньої навчальної діяльності.

Розглянемо декілька прикладів. При вивченні теми "Учень та його оточення" цікавими для школярів будуть ігри "Вгадай" та "Світлофор". Гра "Вгадай" проводиться так: учень виходить до дошки. Вчитель викликає за бажанням дітей з кожного ряду. Вони витягують шкільні предмети по черзі. Кожен новий предмет вчитель за спиною учня показує класу. Учень запитує: "Is it a book?" (Це книга?). Клас хором відповідає: "Yes (no), It’s (not) a book" (Так або ні). Учню дозволяють поставити не більше трьох запитань. Якщо після третього запитання він не вгадав предмет, хором відповідають учні того ряду, учасник якого витяг предмет. Кількість предметів має дорівнювати кількості рядів. Гра "Світлофор" проводиться англійською мовою у швидкому темпі. Всі діти готують вдома зелену та червону картки. Від кожного ряду до дошки викликаємо "контролера". Звичайно ж контролювати кожен буде свій ряд. Це має бути сильний учень, який підготував список свого ряду (групи). Вчитель називає предмети. Якщо це шкільний предмет, учні піднімають зелену картку, якщо ні – червону. "Контролер" фіксує відповіді: "+" - правильна відповідь; "-" - неправильна.

Характеристики

Список файлов курсовой работы