114654 (617261), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Повідомлення теми уроку.
T: The topic of our today’s lesson is "The world of books". Потому вчитель пропонує кожному намалювати книжку так, щоб вона складалася з літер, дібрати англійські слова в стовпчик так, щоб вийшло з початкових букв слово "book", з розкиданих літер утворити це слово, переставити букви так, щоб вийшло саме це слово,викинути зайві букви зі слова тощо. Таким чином, кожна група отримує своє завдання, при цьому виучуючи нове слово.
З теми "Школа (шкільне приладдя)" при оголошенні завдань уроку учитель показує учням зображення комп’ютера з усіма літерами алфавіту; при цьому він додає, що в комп’ютері з’явився Вірус, який знищує літери. Завдання дітей прогнати Віруса хоча б з одного будиночка-файла. Для вирішення цієї проблеми група повинна за певний проміжок часу написати найбільшу кількість слів з теми. Також можна запропонувати кожній групі такі ігри – завдання: "Збери слово", "Здогадайся хто я", "Третій зайвий", "Знайди родичів" тощо. Пояснимо. "Збери слово" - за окремими словами скласти англійське (і перекласти), "Здогадайся хто я" - переставити букви в слові в правильному порядку або вилучити зайві букви зі слова або додати ту, якої не вистачає, "Третій зайвий" - з трьох слів знайти те, яке не відповідає темі, " Знайди родичів" - добрати найбільшу кількість слів до даного так, щоб всі вони утворили одну тему тощо.
Висновки
Групова робота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують як спільні, так і інші завдання.
При створенні груп вчителеві потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності.
В першому розділі розглянуто групові форми навчання, які доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання: парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботи разом , ланкова форма – це організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. При цьому всі учні працюють над єдиним завданням. Значну увагу приділено пізнавальним іграм під час оголошення теми, мети та завдань уроку тощо з наведенням прикладів застосування цих ігор при вивченні різних тем.
2. Форми групової навчальної діяльності на етапі вивчення (засвоєння) нового матеріалу
Можливості вибору групової навчальної діяльності на етапі вивчення нового матеріалу невеликі. Досвід вчителів – новаторів доводить, що найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Слід урахувати, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу. Для педагогічної практики питання кількості групи має першочергове значення. Х.Й. Лійметс, В.В.Котов, І.М.Чередов вважають, що кількість повинна коливатися в межах від трьох до восьми осіб. Реальні умови масової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах.
На етапі вивчення нового матеріалу групова навчальна діяльність скоріше форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями[12,78].
2.1 Диференціація навчання як необхідна умова формування творчих здібностей молодших школярів
Учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що безпосередньо вчитель втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо у учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Вище зауважувалося, що під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. На прикладі уроку іноземної мови запропонуємо підготувати декількох сильних учнів( з метою введення в атмосферу іноземного мовлення) до виконання парами короткі оповідання чи жарти, огляд поточних подій, розучування римівки, вірша, прислів’я, фонетичну зарядку тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до іноземної мови. Ось тут можна залучити всіх учнів, даючи їм попередні завдання стосовно підготовки тексту. Новизна кожного уроку, невимушеність атмосфери, в якій мовленнєва зарядка проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.
В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.
При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення нового матеріалу та його тренування на користь останнього.
Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з іноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Вчитель ретельно продумує завдання для кожної групи, кожного учня за рівнем складності. Завдання повинні виконуватися від легких до складних, щоб учні поступово включалися в процес пізнання, не втрачаючи зацікавленості.
Саме на цьому етапі стимулюються моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша, формуються комунікативні вміння молодших школярів тощо і створюються найліпші умови для здійснення диференціації, яка оптимізує групову діяльність. Всі члени групи мають мобілізуватися для виконання завдання, отже між ними розподіляються ролі: ініціатор,конструктор,координатор, контролер, оцінювач, інтерпретатор тощо. Звичайно, для кожного класу можна придумати свою назву ролі, більш зрозумілу молодшим школярам. Вчитель при цьому лише організатор спілкування, доброзичливий слухач. Учні вносять та приймають пропозиції,обробляють відомості, думки, а вчитель підтримує починання, спонукання до висловлювань, прийняття чужих думок тощо.
Пам’ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко запам’ятовують окремі іншомовні слова, словосполучення, фрази, вірші, пісні тощо. Запам’ятовують вони міцно і вчителеві слід цим користатися. Особливу увагу вчитель має звернути на високоефективні імітативні здібності дітей. Проте закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римовок, віршів тощо. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація тощо. Вчитель пропонує завдання, які стосуються вмінь малювати, співати, танцювати, грати на будь-якому інструменті, імітувати будь-кого або будь-що.
Наведемо приклад. У другому класі, задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуально наступні завдання: намалювати улюблену іграшку, принести її до класу, підготувати (декільком дівчаткам) танець ляльок, звірят; пісеньку, яку б могла заспівати улюблена іграшка тощо. Учням, які грають на музичному інструменті, пропонується вивчити нескладну мелодію дитячої хорової пісеньки і принести, якщо можливо, до кабінету свій музичний інструмент. Також клас розбивається на групи, які повинні розіграти сценку святкування дня народження (сторінка 90 підручника Оксани Карп’юк, другий клас). Це завдання учні отримують за два тижні до уроку.
2.2 Ігрова діяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу
Вище зазначалася необхідність і можливість диференціації завдань. Вона надає можливість зацікавити в вивченні іноземної мови всіх дітей. Доведемо це на прикладі, продовжуючи урок 14 у другому класі за підручником Оксани Карпюк, до якого діти отримали диференційні завдання.
На етапі вивчення нового матеріалу вчитель пропонує дітям показати свою улюблену іграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 "Look, listen and repeat", вчитель пропонує працювати парами над завданням "Look and say". Потому хором вчиться пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухати музику учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) і обрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий учень один, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичним інструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, які приготували пісеньку іграшки або про свою іграшку. Пам’ятаймо: в групі не повинно бути більше п’яти осіб. Проголошується конкурс: яка група заспіває краще. Використовуються для завдання "Talk with your friend" діти, які вдало імітують іграшок для гри "Пізнай мене". З цією ж метою можна використати малюнки.
Л. М. Комарова в посібнику "English Land" пропонує навчати дітей правил читання в мовленнєвих ситуаціях за комунікативною методикою. Учні вивчають правила читання в іграх, казкових історіях, де літери весело спускаються з гірки (ee, ea), вигукуючи [i:]; відпочивають (ar, or), співаючи [a:], [o:]; хворіють (ng), розмовляючи при цьому в ніс [n] і т.д. Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайні історії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога сил добра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивному утвердженню особистості.
Одним з найважливіших аспектів оволодіння англійською мовою для дитини є ознайомлення її з алфавітом – чітким порядком розташування літер будь-якої мови. Отже, вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої є ознайомлення з алфавітними назвами літер, порядком їх розташування, навчання правильного читання і грамотного письма, а паралельно – вміння користуватися іншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою, розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.
Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.
Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.
1. 5 карток. Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: вчитель показує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.
2. Хто швидше? Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: учням роздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.
3. Перша літера. Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.
Хід гри: учні поділяються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.
4. На одну літеру. Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним) принципом на основі тренування пам’яті та спостережливості.
Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.
5. Слова з певною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.
Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких є задана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.
6. Зіпсований комп’ютер. Мета: формування орфографічних навичок.
Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою "клавішу", тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується "надрукувати" (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.
7. Букви-картки. Мета: формування співвіднесення орфографічних знаків із лексичними значеннями.
Хід гри: учням даються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
