114549 (617233), страница 7
Текст из файла (страница 7)
При підготовці лекцій планувати послідовність викладу матеріалу, підбирати точні факти, яскраві порівняння, висловлення авторитетних учених, учителів, суспільних діячів.
На уроках використати прийоми керування пізнавальною діяльністю учнів:
1) Активізувальна діяльність учнів на цьому етапі сприйняття й супутньому пробудженню інтересу до досліджуваного матеріалу:
а) прийом новизни – включення в зміст навчального матеріалу цікавих відомостей, фактів, історичних даних;
б) прийом семантизації – в основі лежить порушення інтересу завдяки розкриттю значеннєвого значення слів;
в) прийом динамічності – створення установки на вивчення процесів й явищ у динаміку й розвитку;
г) прийом значимості – створення установки на необхідність вивчення матеріалу у зв'язку з його біологічної, народногосподарської й естетичної цінністі;
2) Прийоми активізації діяльності учнів на етапі засвоєння досліджуваного матеріалу.
а) евристичний прийом – задаються важкі запитання й за допомогою навідних запитань приводять до відповіді;
б) евристичний прийом – обговорення спірних питань, що дозволяє розвити в учнів уміння доводити й обґрунтовувати свої судження;
в) метод дослідження – учні на основі проведених спостережень, досвідів, аналізу літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати висновок.
3) Прийоми активізації пізнавальної діяльності на етапі відтворення отриманих знань.
а) прийом натуралізації – виконання завдань із використанням натуральних об'єктів;
б) прийом схематизації – перераховуються організми, необхідно у вигляді схеми показати взаємозв'язок між ними;
в) прийом символізації.
На уроках в 6–7‑х класах з метою активізації пізнавальної діяльності застосовувати загадки, ребуси, кросворди. В 6–7‑х класах використати ігрові моменти, в основному наприкінці уроку. У цьому віці діти дуже люблять грати й стимул гри дозволяє активізувати їхня діяльність при вивченні нового матеріалу.
У старших класах використати груповий метод. При цьому ділити клас на групи по 3–4 чоловік. Кожна група одержує своє завдання й виконує його. В основному цей метод застосовувати в 10–11 класах.
Хлопцям (групам) видаються картки-завдання, із завданнями й вони, порадившись, повинні вирішити завдання.
Наприкінці вивчення теми провести семінарські заняття й тематичний залік. Але ці форми прийнятні в старших класах, і мають на увазі гарну підготовку учнів, вивчення ними рекомендованої літератури, участь у дискусії.
У більше молодших класах (6–8‑х) проводити узагальнюючі уроки у вигляді гри. Наприклад, розділити клас на 4 частині: 3 команди й уболівальники. Для команд приготувати три столи, для вболівальників – наприкінці класу – стільці. Розробити завдання, а для вболівальників окремі завдання.
При своїй роботі використати різні варіанти оцінки роботи учнів на уроці. Тому я прийшла до висновку, що для того, щоб висока пізнавальна активність збереглася на цьому уроці, потрібно:
1) компетентне й незалежне журі (учитель й учні-консультанти з іншого класу);
2) завдання в команді розподіляти самої під силу, інакше слабким учням буде не цікаво виконувати складні завдання, а сильним – прості;
3) оцінювати діяльність команди й індивідуально кожного учня;
4) «ліквідувати» уболівальників. Якщо численний клас – створити не 3, а 4 або 5 команд, але утягнути всіх хлопців в активну діяльність;
5) давати творчі домашні завдання до узагальнюючого уроку. При цьому можуть проявляти себе учні тихі, непомітні на тлі більше активних.
Консультанти повинні бути з іншого класу. Як показала практика, консультанти були настільки добре підготовлені, що допомога вчителя їм була потрібна в дуже рідких випадках. Тобто при підготовці до цього уроку активізувалася діяльність не тільки учасників, але й журі. Учасники були поділені на команди за бажанням, що стимулювало їхню творчу діяльність при виконанні домашнього завдання. Завдяки загальному настрою, підготовці, урок відбувся. Результати в цьому класі виявилися вище, ніж у контрольному (за контрольний клас я взяла з паралелі рівний по силі).
Активізацію пізнавальної діяльності рекомендую проводити також і на позакласних заходах.
Наприклад, була проведена гра: «Подорож у країну кімнатних рослин». При цьому хлопці виступали в ролі квіткарів і жителів різних країн. «Подорож» супроводжувалося «переміщенням» по карті й демонстрацією квітів.
Ціль: показати взаємозв'язок будови із середовищем перебування, пристосування рослин до різних умов, активізувати діяльність учнів спеціальними домашніми завданнями.
Протиріччя, які виникають у процесі реалізації даних заходів:
1) При груповій і колективній роботі не охоплюються більше слабкі учні. Вони просто «відсиджуються». А більше активні беруть ініціативу у свої руки. Це яскраво проявляється при груповій роботі. Тому що навіть в однорідній під силу групі існує свій лідер.
2) При тестових роботах, застосовувати відкриті й закриті тестові завдання. У відкритих завданнях учень сам уписує відповідь, а в закриті він вибирає відповідь із декількох запропонованих варіантів, серед яких правильний один. Закриті тести більше різноманітні й краще частіше використати саме їх. Але тестові завдання краще проводяться в старших класах при вивченні або повторенні більших тим. Більше молодшим школярам складніше сконцентрувати знання великої теми. Тому для них потрібно вибирати невеликі й посильні тестові завдання.
3) При викладанні орієнтуватися на сильного учня, у результаті реалізується більше наміченого. Уроки виходять більше цікавими. Але при цьому з поля зору випадають слабкі учні.
Висновок
Освіта – є частиною процесу формування особистості. За допомогою цього процесу суспільство передає знання, навички від однієї людини іншим. У процесі навчання учневі нав'язують певні культурні цінності; процес навчання спрямований на соціалізацію особистості, але іноді навчання конфліктує із щирими інтересами учня.
Тому в даній роботі були описані існуючі методики активного навчання, а також дані рекомендації з удосконалювання даних методик освіти з метою підвищення ефективності успішності школярів, а, отже, і ефективності освіти в цілому.
А тому що поняття ефективності нерозривно пов'язане з поняттям якості навчання, то підвищиться якість навчання школярів. Це дозволить вирішити дуже багато проблем не тільки в освіті, але й у різних сферах держави.
Все це доводить один факт – дана проблема є дуже актуальною і її значимість зростає з кожним днем. Тому необхідно постійно шукати шляхи рішення цієї проблеми й впроваджувати передові технології в навчальний процес.
Список літератури
-
Безпалько В.П. «Доданки педагогічної технології». М. Педагогіка, 1989 р.
-
Виготський Л.С. «Уява й творчість у дитячому віці» – М. Освіта, 1991 р.
-
Давидов В. «Проблеми навчання, що розвивається,», 1986 р.
-
Капуслен Н.П. Педагогічні технології адаптивної школи, М., – 1999.
-
Карпенко М. Майбутньому утворенню – технологію майбутнього // Оглядач – 1999 №6.
-
Кларин М.В. Технологія навчання, Рига – 1999.
-
Кумунжиєв К.В. Когнітивні основи розвиваючого навчання. рукопис, Ульяновськ, 1997. – 82 с.
-
Куписевич Ч. Основи загальної дидактики. М., 1986.
-
Лук'янова М.И., Калініна Н.В. Навчальна діяльність школярів: сутність і можливості формування. Методичні рекомендації для вчителів і шкільних психологів. – Ульяновськ: ІПК ПРО, 1998. – 64 с.
-
Маркова А.П. й ін. «Формування мотивації навчання» М. Освіта, 1990 р.
-
Муртазін Г.М. Активні форми й методи навчання. – М.: Освіта, 1989.
-
Муртазін Г.М. Завдання й вправи по загальній біології. – М.: Освіта, 1981.
-
Оконь В. «Введення в загальну дидактику» Пер. С. Кольського. – М. Вища школа, 1990 р.
-
Підкасистий П.И. «Технологія гри в навчанні» – М. Освіта, 1992 р.
-
Скаткін М.Н. Проблеми сучасної дидактики. – М.: Педагогіка, 1980.
-
Унт И.Э. Індивідуалізація й диференціація навчання. – М.: Педагогіка, 1990.
-
Слободчиков В. Нове утворення – шлях до нового співтовариства // Народне утворення 1998 №5.
-
Шамова Т.И. Активізація навчання школярів. – М.: Педагогіка, 1982.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
