114069 (617071), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Батьки мають висувати розумні вимоги, з урахуванням можливостей дитини; виховувати віру у власні сили й можливості, почуття оптимізму та захищеності; вимогливість до себе, бажання й уміння піклуватися про інших. Водночас, надзвичайно позитивну роль у моральному вихованні такої дитини відіграє залучення її до дитячого колективу, де вона матиме змогу навчитися рахуватися з інтересами інших, допомагати товаришам: де у неї більш успішно формуватимуться та розвиватимуться такі якості, як самостійність, колективізм та ін.

Засвоєння дитиною моральних категорій, що регулюватимуть їхню поведінку надалі («можна» – «не можна», «добре» – «погано»), відбувається спочатку під впливом схвалення чи засудження вчинків дитини. Помічаючи і схвалюючи поведінку дитини, батьки в такий спосіб зміцнюють її віру в себе, у власні сили і можливості, сприяють підвищенню самооцінки. Але при цьому оцінка вчинків дитини має бути не загальною, а конкретною (оцінюється не поведінка взагалі, а певний вчинок). До того ж необхідно дбати, щоб дитина розуміла, чому саме цей вчинок оцінюється позитивно, а інший – негативно. Це сприятиме формуванню відповідної мотивації дій і вчинків.

Емоційна сфера, яка особливо страждає у дітей з психофізичними порушеннями, самотужки не розвиватиметься, вона потребує спеціального виховного впливу. Потрібно навчити дитину сприймати емоції та самій виявляти їх (співчувати, жаліти, радіти, допомагати тощо). Для цього необхідно розказувати і показувати, як виявляти своє ставлення до інших, фіксувати увагу дітей на відповідних переживаннях іншого, на діях, вчинках, виразі обличчя, в яких виявляються ці переживання.

Батькам слід мати на увазі, що не всі оточуючі знайомі з особливостями їхньої дитини, і для того, щоб запобігти виникненню можливих непорозумінь (чи навіть конфліктів), потрібно тактовно й обережно пояснювати їм деякі особливості спілкування з такою дитиною.

Особливе значення у формуванні моральних якостей має шкільна праця дитини в сім'ї (самообслуговування, допомога у побуті), яка є надзвичайно ефективним коригуючим засобом у вихованні. У кожного, і навіть у дитини з порушеннями розвитку, в сім'ї має бути свій обов'язок. Батьки повинні всіляко заохочувати участь дитини у сімейних справах, схвалювати успішне виконання доручення, за необхідності допомагати.

Таким чином, внаслідок правильно організованого процесу сімейного виховання, у дітей формуються моральні почуття, поняття, переконання, виховуються відповідні мотиви поведінки, потреби, правильне ставлення до праці, до людей, до своїх обов'язків.

Естетичне виховання

Естетичне виховання має стати невід'ємною складовою загального процесу сімейного виховання. Сім'я повинна навчати розумово відсталу дитину відчувати прекрасне (в явищах природи, мистецтві, побуті, праці), розуміти його, брати участь у його створенні, поводитися у відповідності з естетичними нормами.

У нормі естетичні почуття виникають внаслідок відображення в свідомості людини гармонії звуків, кольорів, форм і рухів, явищ довкілля. Своєрідність розвитку дитини, яка має відхилення у розвитку, створює особливі умови для реалізації завдань естетичного виховання.

Інтелектуальний та емоційний недорозвиток дітей із порушеннями інтелекту ускладнює сприймання та розуміння виявів краси.

Трудове виховання

Трудове виховання буде ефективним за умови, якщо воно починається в сім'ї з раннього віку. Водночас, необхідно пам'ятати, що праця є найважливішим фактором формування особистості дитини з порушенням психофізичного інтелектуального розвитку.

У трудовій діяльності розвиваються функції всіх аналізаторів дитини в їхньому зв'язку та взаємодії. У процесі самообслуговування, виконання доручень старших, дитина щоденно здобуває багато різноманітних вражень, ознайомлюється з властивостями предметів тощо. Наприклад, беручи участь у митті посуду, пранні, дитина безпосередньо відчуває температуру води, ступінь вогкості тканини тощо, які є важливими сигналами, необхідними для успішного результату цієї діяльності. Дитина навчається відчувати своє тіло, координувати рухи, контролювати та регулювати власні дії.

Оскільки праця пов'язана з режимними моментами, їх чергуванням, дитина починає сприймати і диференціювати часову сторону справи (тривалість, темп, вчасність, початок, кінець).

Надзвичайно важливу та своєрідну роль у трудовій діяльності відіграють так звані інструментально-дотикові відчуття і сприймання, завдяки яким дитина набуває якісно відмінного чуттєвого досвіду, пізнання, необхідного для праці зі знаряддями. Ці процеси допомагають і в пізнанні руки як органа діяльності та в розрізненні функції правої і лівої руки.

У процесі праці дитина засвоює назви предметів, знарядь, трудових дій; навчається вдивлятися, вслуховуватися, зосереджувати увагу, порівнювати, передбачати результат власних дій; аналізувати форму, розмір предметів. У неї активізується довільність сприймання, здатність до спостереження, оцінювання; виникають почуття (радіє, коли досягає бажаного результату; одержує задоволення від процесу роботи і схвалення її наслідків; або ж незадоволена результатом та його оцінкою). Виконуючи роботу, дитина набуває відповідних знань, навичок, умінь, звичок.

У процесі виховання батьки мають справу з формуванням особистості дитини, розвиток якої відбувається дуже своєрідно. Предметом постійної уваги мають бути не тільки поведінка та успіхи дитини, а також її бажання, прагнення, інтереси; важливо знати мотиви вчинків, тобто їх причини; реакції на вчинки інших. Для цього необхідно досягти взаєморозуміння зі своєю дитиною, завоювати її довіру, брати участь у її справах, допомагати в усьому.

У процесі виховання слід постійно виявляти позитивні сторони дитини, на які можна спиратися. У випадку виявлення негативних рис – з'ясувати причини їх виникнення і докласти зусиль для їх усунення. Особливо сприятливими виявляються результати виховання тоді, коли оптимістичний погляд і віра в можливості дитини з особливостями розвитку виховуються у самої дитини.

З виховною метою життя дитини та близьких їй людей має бути організованим так, щоб сприяти формуванню відповідних якостей особистості. При цьому необхідно:

– дотримуватися порядку в розташуванні речей, що оточують дитину і привчати її дотримуватися цього порядку;

– дотримуватися визначеного режиму дня;

– не переобтяжувати режим дня великою кількістю заходів;

– щоб дії й мали певні обов'язки, відповідали за їх виконання;

– дотримуватися сімейних традицій і навчати цьому дітей;

– сприяти розширенню кола спілкування вашої дитини.

Виховання має базуватися на основі правильно організованої та самостійної діяльності дитини, тому потрібно:

– дати дитині можливість оволодіти різними видами діяльності (з урахуванням фізичних, психічних і вікових особливостей, інтересів і нахилів);

– залучати дитину до побутової праці;

– домагатися максимально якісного виконання нею роботи (для цього дитина повинна знати й розуміти мету роботи, спосіб і послідовність її виконання).

Правильно організоване спеціальне виховання дітей із особливостями розвитку будується на основі врахування загальних закономірностей розвитку дошкільників, з одного боку, і врахування особливостей розвитку, зумовлених наявністю того чи іншого розладу, – з другого. Тому одним із найважливіших принципів дошкільного виховання дітей із порушеннями розвитку є оптимальне поєднання загальних і спеціальних прийомів і засобів навчання при дотриманні індивідуального підходу до дитини.

Перед вихователями (і, насамперед, перед батьками) дітей з особливостями психофізичного розвитку постає низка специфічних завдань, які потребують розв'язання.

1. У процесі фізичного виховання необхідно спрямувати особливу увагу на спеціальний розвиток моторики, відповідно до особливостей її розвитку. Патологічний розвиток рухів у дітей із порушенням інтелектуального розвитку.

2. Необхідно постійно працювати над удосконаленням функцій збережених аналізаторів, а де можливо, і вражених, розвиваючи здатність дитини до сприймання, вміння використовувати залишкову функцію. В дошкільному віці в умовах спеціального навчання створюються особливо сприятливі умови для розвитку сенсорних функцій, на основі яких розвиваються різні здібності.

3. У дітей потрібно формувати різні види діяльності (ігрову, трудову, образотворчу та ін.). Відтак, постає окреме завдання – виховання уваги, пам'яті та уяви.

4. Специфічним завданням є формування мовлення, адже мова відіграє особливу роль у розвитку пізнавальної діяльності. Водночас, надзвичайно важливо забезпечити дітям єдність чуттєвого та словесного досвіду, яка при різних розладах порушується достатньо своєрідно. Тому у процесі виховання необхідно спеціально організовувати спілкування з людьми, прагнути підвести дитину до практичних, а надалі й до більш усвідомлених словесних узагальнень.

Таким чином, у дошкільника потрібно формувати той мінімум уявлень і понять, який є необхідним для розвитку пізнавальної діяльності та засвоєння шкільних знань у майбутньому.

1. Необхідно широко застосовувати систему спеціальних прийомів і засобів для морального виховання (працелюбність, ввічливість,; доброзичливість, відповідальність, взаємодопомога, тощо), з урахуванням того, що коло спілкування дітей з особливостями розвитку є вузьким і недостатнім для їхнього оптимального розвитку.

Висновки

В курсовій роботі я охарактеризувала проблеми взаємин у родинах, тому що атмосфера в сім‘ї має значний вплив на розвиток дитини-інваліда.

З висвітлених проблем навчання і виховання дитини в сім‘ї видно, що батьки зазнають додаткового психологічного навантаження і витрачають велику частку власного часу і коштів.

Єдиний освітньо-корекційний простір відіграє важливу роль у всебічному розвитку дитини, якщо проходить систематично і цілеспрямовано з боку сім‘ї і спеціалістів.

Досліджуючи напрями роботи у вихованні і навчанні розумово відсталої дитини я прийшла до наступних висновків:

1. Робота сім‘ї у вихованні спрямована на всебічний розвиток дитини, який включає фізичне, моральне, естетичне і трудове виховання.

2. Навчальний процес охоплює всебічний розвиток дитини.

3. Корекційна робота проходить в ігровій формі.

Список використаної літератури

1. Если ваш ребенок не такой, как другие…: Кн. Для родителей с ограниченными возможностями здоровья / Под ред. О.И. Волжиной. – М., 1997.

2. Гаврилушкина О.П. Развитие умственно отсталых дошкольников в процессе овладения изобразительной деятельностью // Вопросы формирования речи аномальных детей дошкольного возраста. – М., 1982. – С. 66–77.

3. Дефектология. Научно-методический журнал Академии педагогических наук СССР. Основан в 1993 году. Издательство «Педагогика».

4. Єременко І.Г. Аномалії у дітей. К.: «Знання», 1966. – 47 с.

5. Забрамная С.Д. Ваш ребенок учится во вспомогательной школе: Рабочая книга родителей. – М.: Педагогика, 1990. – 56 с.

6. Исаев Д.Н. Умственная отсталость у детей и подростков. – СПб.: Речь, 2003. – 391 с.

7. Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дошкольная олигофренопедагогика. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 208 с.

8. Кэрол Тингей-Михаэлис. Дети с недостатками развития: книга в помощь родителям. – М.: Педагогика, 1988. – 240 с.

9. Растим здоровых, умных и добрых: воспитание младшего школьника. Пособ. для средн. и высш. педагогич. учебн. заведений, преп. начальн. классов и родит. / Сост. Л.В. Ковинько. – М.: Издательский центр «Академия», 1996. – 288 с.

10. Основы специальной психологии / Под ред. Л.В. Кузецовой. – М.: Издат. Центр «Академия», 2002. – 480 с.

11. Малер А.Р. Ребенок с ограниченными возможностями: Кн. Для родителей. – М., 1996.

12. Мастюкова Е.М., Московкина А.Г. Оди ждут нашей помощи. – М.: Педагогика, 1991. – 160 с. – (Педагогика родителям).

13. Морозова Н.Г. О нравственном воспитании детей в специальных дошкольных учреждениях // Воспитание аномальных детей в дошкольных учреждениях / Под ред. Н.Г. Морозовой. – М., 1978. – С. 3–12.

14. Мухина В.С. Психология дошкольника. М.: Просвещение, 1975. – 240 с.

15. Романчук Олег. Дорога любові. – Львів: свічадо, 2001. – 128 с.

16. Ранняя помощь детям: проблемы, факты, комментарии. Сборник научных статей. – М.: «Права человека», 2003. – 252 с.

17. Щербакова А.М. Воспитание ребенка с нарушениями развития. – М.: Изд-во НЦЭНАС. – 2002. – 40 с. – (Коррекционная школа).

18. Щербакова К.Й., Григоренко Г.І. У сім‘ї росте дитина. – К.: Освіта, 1995. – 240 с.

19. Дети с особенностями развития в России: Итоги и перспективы / Под ред. А.М. Щербаковой. – М., 1998.

Характеристики

Список файлов курсовой работы