112941 (616652), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Однак при вивченні навчальних програм порушувались раніше встановлені логіко-понятійні і часові координаційні зв’язки, знижувалась їх практична цінність і виникала потреба в пошуку більш надійних критеріїв, які відображають багатоаспектність міжпредметних зв’язків у навчанні.

Введена категорія типів міжпредметних зв’язків:

• І тип – по спорідненим законам і теоріям;

• ІІ тип – по методам експериментального дослідження;

• ІІІ тип – світоглядного характеру;

• ІV тип – розрахунково-вимірювального характеру.

Виявлена можливість встановлення міжпредметних зв’язків на основі не тільки загальності змістовних компонентів навчання (факти, поняття, закони, теорії, ідеї), а й загальності навчальних вмінь, способів діяльності вчителя і учнів.

Міжпредметні зв’язки на рівні видів навчальної діяльності встановлюються між загальними прийомами навчальної роботи, загальними способами рішення одноманітних навчальних задач (розрахунково-вимірювальних, графічних, конструктивно-технічних, творчих), загальними способами розумової, речової, образотворчої, художньої та інших видів діяльності, які здійснюються учнями.

Так, наприклад, креслення викрійок учні виконують в 5 класі, а предмет креслення починають вивчати тільки у 7 класі. Тому вчителю трудового навчання необхідно слідкувати за дотримуванням єдиних вимог під час виконання креслень, не допускати формування в учнів неправильних понять та вмінь, які на уроках креслення довелося б виправляти.

З уроків математики учні знайомі з мірами довжини, інструментами для їх вимірювання та побудовою креслень (тільки на площині). Під час знімання мірок учні вперше стикаються з обмірюванням об’ємних тіл. Тому увагу учнів необхідно звертати на те, що креслення викрійки швейного виробу є не проекцією, а розгорткою фігури на площині в натуральну величину. Щоб учні могли це усвідомити, варто використовувати прості моделі геометричних об’ємних тіл, виготовлені з паперу.[8,6]

На уроках трудового навчання в навчальних майстернях, як і на інших уроках, треба привчати учнів до раціоналізації навчальної діяльності. Міжпредметні зв’язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть він вивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно повторити раніше вивчений матеріал з іншою предмета (за повторення слід виставляти оцінки), а на уроці трудового навчання має відбуватися не повторення, а поглиблення знань. Це особливо стосується теоретичного матеріалу.[6,18-19]

Дуже часто на уроках трудового навчання застосовуються міжпредметні зв’язки. Існує декілька визначень „міжпредметних зв’язків”, а саме:

Міжпредметні зв’язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв’язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду, найважливіших понять, явищ, вони є результатом узагальнюючих дій, розвивають системне мислення.[21,48]

Міжпредметні зв’язки – це особливо значні в сучасних умовах наукової інтеграції фактори формування, утримання і структури навчального предмету/

Філософське розуміння структури зв’язку дозволяє виділити в понятті „міжпредметний зв’язок” три суттєвих ознаки (склад, спосіб, направленість) і їх види зв’язку, що розслідуються між предметами: по складу (об’єкти, факти, поняття, теорії, методи); за способом (логічні, методичні прийоми і форми навчального процесу, при допомозі яких реалізуються зв’язки в змісті); по направленню (формування узагальнених вмінь і навичок, комплексне використання знань при рішенні навчальних задач). [15,33,52]

Будь-який випадок зв’язку між предметами повинен мати всі три ознаки і три види міжпредметних зв’язків. Необхідна побудова споріднених ієрархічних структур, які відображають багатосторонній характер міжпредметних зв’язків, які проникають в усі аспекти навчально-виховного процесу.

Проблему класифікації зв’язків розв’язують на основі розкриття їх багатоаспектності. Визначають три типи зв’язків:

• змістовно-інформаційні;

• операційно-діяльнісні;

• організаційно-методичні.

Кожний навчальний предмет – дидактично перероблена система наукових знань, яка вимагає відомості із суміжних наукових областей. Будь-який структурний елемент навчального предмету служить основою міжпредметних контактів в процесі навчання. В змісті кожного навчального предмета, крім спеціальних, закладені елементи методологічних і ідеологічних знань. Міжпредметні зв’язки на основі змісту знань можна віднести до типу змістовно-інформаційних.

Види зв’язків по типу розрізняють:

• по складу наукових знань (фактологічні, понятійні, теоретичні);

• по знаннях про пізнання (філософські, історично-наукові, логічні);

• по знаннях про ціннічні орієнтації (ідеологічні, тобто діалектно-матеріалістичні, ідейно-політичні, політико-економічні, етичні, естетичні, правові).[14,19], [15,31]

Зв’язки в способах навчально-пізнавальної діяльності і вмінь учнів в навчанні різним навчальним предметам представляється правовірним віднести до типу операційно-діяльнісних. Необхідність виділення і здійснення особливого типу операційно-діяльнісних зв’язків обумовлена самою структурою навчального предмету, яка має в собі крім змістовних і процесуальних елементи, які визначають пізнавальну і інші види діяльності учнів в процесі навчання.

Види міжпредметних зв’язків операційно-діяльнісного типу розрізняють по наступним критеріям:

1. за способом практичної діяльності у використанні теоретичних знань – „практичні”, які сприяють виробленню в учнів рухових, трудових, конструктивно-технічних, розрахунково-вимірювальних, розрахункових, експериментальних, образотворчих вмінь;

2. за способом навчально-пізнавальної діяльності в „здобуванні” нових знань – „пізнавальні”, які формують загальнонавчальні узагальнені вміння розумової, творчої, навчальної, організаційно-пізнавальної діяльності;

3. за способом цінічно-орієнтаційної діяльності – „цінічно-орієнтаційні”, необхідні для вироблення вмінь оціночної, комунікативної, художньо-естетичної діяльності, що має велике значення у формуванні світогляду учня.

При вивченні теоретичних основ тих чи інших трудових операцій необхідно привчати учнів використовувати відомості по іншим навчальним дисциплінам, але при цьому не можна забувати основного: кожне заняття в майстернях забезпечує засвоєння учнями в суворій системі і послідовності знань, вмінь і навичок по темі, що вивчається. А між тим, не вияснивши дидактичної сутності міжпредметних зв’язків, можна перетворити їх в самоціль, що негативно скажеться на якості знань учнів і на формуванні в них трудових вмінь. [15,32-34]

Для здійснення міжпредметних зв’язків, крім об’єктивних передумов, потрібно вміння вчителя притягнути для конкретного заняття по трудовому навчанню необхідні відомості з інших шкільних дисциплін. Слід враховувати при цьому, що учень черпає знання, крім уроків, з навколишньої дійсності: кіно, радіо, телебачення, газети, журнали, виробництво і т.д. Важливо крім цього, вчителю визначити методи і прийоми реалізації зв’язків.

Таким чином, зв’язки трудового навчання з іншими шкільними предметами являються необхідною умовою глибокого і всебічного засвоєння теми, що вивчається.

Зв’язки трудового навчання можуть бути здійснені наступним шляхом:

1. Зв’язки внутріпредметні:

• використання знань, умінь отриманих учнями в процесі трудового навчання за попередні роки;

• використання відомостей про працю і виробництво;

• використання матеріалу про досягнення сучасної науки і техніки, який ще не увійшов у зміст навчання;

• зв’язок з позакласним заняттям з технічної творчості учнів.

1. Зв’язки з іншими навчальними предметами:

• використання математичного апарату;

• зв’язок з іншими предметами.

Міжпредметні зв’язки функціонують в процесі навчання і здійснюються з допомогою тих чи інших методів і організаційних форм. Це дозволяє виділити вторинний, підпорядкований першим двом типам організаційно-методичних зв’язків, що має самостійне значення. Міжпредметні зв’язки цього типу збагачують методи, прийоми і форми організації навчання.

Види зв’язків даного типу розрізняються:

1. за способом засвоєння зв’язків в різних видах знань (репродуктивні, пошукові, творчі);

2. за широтою здійснення (міжкурсові, внутріциклові, міжциклові);

3. за часом здійснення (послідовні, супутні, перспективні);

4. за способом взаємозв’язку предметів (односторонні, двосторонні, багатосторонні);

5. за постійністю реалізації (епізодичні, постійні, систематичні);

6. за рівнем організації навчально-виховного процесу (позаурочні, тематичні та інші);

7. за формами організації роботи учнів і вчителів (індивідуальні, групові, колективні).[14,19]

Міжпредметні зв’язки реалізуються в різних формах організації навчальної і позанавчальної діяльності: на узагальнюючих уроках-лекціях, комплексних екскурсіях, в домашніх завданнях, на міждисциплінарних факультативах, конференціях, тематичних вечорах, в роботі учнівських наукових суспільств і т.д. Характер навчальної діяльності учнів і навчаючої діяльності вчителів при цьому буде різною (індивідуальна, групова або колективна).

Отже, суть міжпредметних зв’язків можна розглядати як дидактичний еквівалент не тільки міжнаукових зв’язків, але й зв’язків науки з іншими формами суспільної свідомості і видами людської діяльності. Тому, спробуємо показати методичну реалізацію їх на основі наступних зв’язків з математикою, основами здоров’я, довкіллям, образотворчим мистецтвом та трудовим навчанням: технічна і художня праця у початкових класах.

1. Аналіз програми з розділу „Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” у 5 – 6 класах

Трудове навчання – загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд.

Основна мета трудового навчання – формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнічного, інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов для їх професійного самовизначення, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.

Трудове навчання має розв’язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення. У процесі трудового навчання учні оволодівають загально-трудовими знаннями, та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов’язковий мінімум знань про місце та роль виробництва у житті суспільства.

Програма трудового навчання для учнів 5 – 9 класів передбачає наступність у розвитку знань та вмінь, набутих в 1 – 3-х класах і є базою для наступного профільного навчання у 8 – 11 класах, вона також передбачає єдину загальнотрудову підготовку учнів за такими основними розділами: „Проектування виробів”, „Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів”, „Раціональне ведення домашнього господарства”, „Технологія вирощування рослин”, „Технологія догляду за тваринами”.

Після аналізу програми, а саме модуля „Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів ” у 5 – 6 класах виявлено такі теми робіт:

5 клас: (16 год.)

• Види технологічних процесів. Розмічання. Різання.

• Технологічні процеси ручної обробки деталей виробів.

• Техніка.

• З’єднання деталей виробів. Техніко-технологічна документація.

• Оцінка об’єктів і процесу технологічної діяльності.

6 клас: (12 год.)

• Види технологічних процесів. Розмічання. Різання.

• Техніка.

• Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів.

• Оздоблення виробів.

• Оцінка об’єктів і процесу технологічної діяльності.

При вивченні даного розділу у 5 класі учні повинні знати: процес і етапи виготовлення виробу; способи отримання деталей заданої форми із різних конструкційних матеріалів; особливості процесу різання різних матеріалів, етапи і правила розкрою тканини; поняття про технічну культуру, про вишивку як вид декоративно-ужиткового мистецтва; машину як один із видів техніки, призначення і загальну будову універсальної побутової швейної машини з ручним і ножним приводом, будову машинної голки, шпульного ковпачка; технологічні операції в технології виготовлення виробу, типові професії, робота яких пов’язана з виготовленням та обробкою текстильних матеріалів, об’єкти їх праці, типові умови праці, загальні вимоги до працівників цих професій; візуальний метод оцінювання, поняття витрат.

Учні повинні вміти: підготовляти тканину до розкроювання; раціонально розкладати лекала на тканині; крейдувати деталі розкладки та розкроювати деталі на тканині; організовувати робоче місце для виконання ручних та волого-теплових робіт з обробки тканини; виконувати ручні шви, прасувати; вибирати мотиви для вишивання та розміщувати вишивку на виробі; розпізнавати і зображувати машинні шви та їх графічне зображення; визначати технологію виконання швів; заправляти швейну машині та керувати нею;

працювати і інструкційними картками; вимірювати лінійні розміри виробу за допомогою лінійки і сантиметрової стрічки; визначати основні витрати на виготовлення виробу.

При вивченні даного розділу у 6 класі учні повинні знати: схему розкладки лекал деталей фартуха на тканині; будову і принцип роботи регулятора натягу верхньої нитки, будову та принцип роботи моталки швейної машини; послідовність обробки і з’єднання деталей фартуха; українську вишивку як традиційний вид оздоблення одягу; техніки вишивання, характерні для свого регіону; способи і прийоми контролю геометричних розмірів деталей із різних конструкційних матеріалів; поняття дійсний розмір і номінальний.

Учні повинні вміти: економно розкладати лекала на тканині; розрізняти строчки з нерівномірним, слабким або надмірним натягом ниток; усунути дефекти строчок з нерівномірним натягом ниток, намотувати нитки за допомогою моталки; виконувати накладний і настрочний шви та їх графічне зображення; графічні зображення вивчених швів; види вишивки: однобічні і двобічні, глухі і прозорі, лічильні і вільні; розрізняти основні види орнаментів, характерні для української народної вишивки, технологію вишивання штапівкою і косим хрестиком; контроль розмірів швейних виробів.

Безпосередньо у програмі не виділяються міжпредметні зв’язки з іншими навчальними дисциплінами в школі. Для цього ми самостійно спробуємо встановити такі зв’язки з математикою, основами здоров’я, довкіллям, образотворчим мистецтвом та трудовим навчанням: технічна і художня праця у початкових класах, так як ці дисципліни вподальшому є основою вивчення обслуговуючої праці.

5 клас

Так при вивченні теми: „Види технологічних процесів. Розмічання. Різання.”, у 5 класі, слід спиратись на знання з математики, які були здобуті в 1 класі з теми: „Геометричні фігури”, „Величина та одиниці величини”; з образотворчого мистецтва з теми: „Прості форми. Ліплення”; основ здоров’я у 2 класі: „Безпека в школі. Ситуації можливої небезпеки у школі”, „Охайність і особиста гігієна”.

Характеристики

Список файлов курсовой работы