104298 (615751), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Для здійснення процесу виробництва завжди потрібні засоби і предмети праці. Проте, якими б досконалими вони не були, самі по собі вони не здатні нічого створити. Виробництво здійснюється тільки за участю живої праці як елемента зв'язку між усіма компонентами виробництва.
З розвитком сільськогосподарського виробництва змінюються в кількісному і якісному відношенні і складові частини виробничих процесів. Ці обставини спонукають до постійного коригування співвідношень, підтримки оптимальних пропорцій праці і її засобів, як цього вимагають об'єктивні економічні закони. Якісною мірою трудових ресурсів слугує їх професійно-кваліфікаційна характеристика. Її визначають за демографічними факторами (природним приростом, станом здоров'я, рухомістю), потребою виробництва в робочій силі і можливостями задоволення потреб працездатного населення у праці на підприємствах. Сучасні умови виробництва і вимоги життя зумовлюють обов'язкове поєднання цих характеристик робочої сили.
Процес виробництва і плинність часу вимагають постійного відтворення робочої сили, тобто відновлення працездатності і життєвих сил носіїв праці.
Скорочення сільськогосподарського виробництва і падіння життєвого рівня спричинюють міграцію найактивнішої і найбільш працездатної вікової групи сільського населення — молоді. А це призводить до суттєвого погіршення демографічної ситуації на селі. Скорочується не тільки приріст сільського населення, а й частка працездатної його групи, зростає частка непрацездатної і малопрацездатної груп. У зв'язку з цим погіршуються професійно-кваліфікаційна характеристика трудових ресурсів, гальмуються впровадження у виробництво і раціональне використання нової техніки, прогресивних технологій, сучасних форм організації праці і методів господарювання.
Раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва і на території, досягнення ними найвищої продуктивності праці.
Через нерівномірність сільськогосподарського виробництва, його сезонність, різноманітність умов, рівнів розвитку зайнятість працівників у різних господарствах неоднакова. Різниться вона і в межах окремих груп трудових ресурсів.
Зайнятість населення характеризує використання трудових ресурсів. Вона є основою матеріального забезпечення та умовою відтворення робочої сили. Забезпечення раціональної зайнятості— проблема не тільки економічна, а й соціально-політична.
Становлення багатоукладності в економіці, розвиток форм і методів господарювання, скорочення сільськогосподарського виробництва і структурна його зміна спричинилися не тільки до разбалансованості робочих місць і трудових ресурсів. Знизилися рівень інтенсивності праці, її ефективність, використання робочого потенціалу. На підприємствах одночасно мають місце надлишок робочої сили і дефіцит висококваліфікованої праці.
Ці обставини особливо негативно позначаються на рівні зайнятості жінок, питома вага праці яких у сільськогосподарському виробництві нині продовжує залишатись досить значною (а в останні роки через негативні явища в економіці країни відбулося зниження рівня механізації виробничих процесів і зростання частки ручної праці).
Разом з тим підвищення зайнятості жінок має і суттєві негативні наслідки. Як свідчать реалії життя, високий рівень зайнятості на виробництві жінок значно погіршує демографічний стан на селі і негативно позначається на здоров'ї дітей.
Використання трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві пов'язане з його сезонністю. Оскільки час виробництва сільськогосподарської продукції не збігається з робочим періодом внаслідок дії біологічних законів, на певні проміжки часу виникають зупинки в трудових процесах (по сезонах і місяцях року). Це спонукає визначати індекси сезонної праці (за відношенням кількості відпрацьованого часу за сезон (місяць) до кількості календарного часу за цей період).
Підвищення рівня використання трудових ресурсів за рахунок скорочення сезонності праці — одна з найактуальніших проблем сільськогосподарського виробництва. Досягти цього можна за найбільш повного завантаження працівників у літній період і забезпечення їх зайнятості взимку. Щодо цього виробництво відшуковує доцільне поєднання галузей, культур і сортів рослин, видів і порід тварин з різними робочими періодами, впроваджує нову техніку, вдосконалює технології, впроваджує новітні прогресивні форми і методи праці, а також розвиває мережу промислових і переробних підприємств.
Матеріальною основою піднесення сільськогосподарського виробництва, ефективного використання трудових ресурсів як його рушійної сили були і залишаються комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів. Підвищення рівня механізації зменшує загальну потребу в робочій силі і, отже, вирівнює сезонність праці, зрізаючи її "пік". При цьому слід враховувати, що використання механізмів у напружені періоди знижує індекс сезонності, а в менш напружені періоди виконання робіт — сприяє зменшенню трудових ресурсів.
Для підвищення рівня механізації виробничих процесів необхідно підвищувати кваліфікацію кадрів механізаторів. Загальновідомо, що між рівнем використання техніки і рівнем кваліфікації механізаторів існує прямий зв'язок. Проте через падіння сільськогосподарського виробництва, незадовільний стан житлово-побутових умов, низький життєвий рівень сільського населення така рівновага нині порушена. Більше того, починаючи з 1994 р., відбувається відплив кваліфікованої робочої сили із села, що погіршує і без того важке становище сільськогосподарського виробництва.
Швидке піднесення сільського господарства відповідно до сучасних вимог можливе передусім на основі впровадження у виробництво нової техніки, прогресивної технології, електромеханізації трудових процесів, раціональної організації праці. Це, у свою чергу, вимагає докорінного поліпшення загальноосвітнього і професійно-технічного рівня підготовки кадрів механізаторів. У програму їх навчання, поряд з інженерно-технічними, необхідно включати елементи зооагрономічних, економічних знань, досягнення науки і практики як вітчизняного, так і зарубіжного сільськогосподарського виробництва.
Практика і кращий досвід переконують, що підготовка кадрів механізаторів має передбачати не лише підвищення їхнього професійного, а й розширення кваліфікаційного профілю, що сприятиме забезпеченню зайнятості кадрів та ефективному використанню техніки. Особливо це актуально у зв'язку з формуванням фермерства і розвитком інших малих форм господарств, де незначні обсяги робіт не дають змоги завантажити повною мірою механізаторів вузького профілю.
Розвиток машинного виробництва спонукає і до збільшення чисельності механізаторських кадрів, оскільки сучасна наявність їх не забезпечує потреб сільськогосподарського виробництва. За статистичними даними, середній коефіцієнт змінності використання машин по господарствах України не перевершує 1,1–1,2, що явно не відповідає вимогам їх ефективного використання, особливо в напружені періоди сільськогосподарських робіт. Це пояснюється насамперед відсутністю необхідної кількості кваліфікованих кадрів механізаторів.
Підвищення кваліфікаційного рівня працівників не тільки сприяє розв'язанню проблеми розширеного відтворення робочої сили на селі, а й зменшує потребу в ній, витісняючи із виробництва некваліфікованих і низькокваліфікованих працівників, створюючи надлишки робочої сили, тобто відбувається зниження зайнятості сільського населення. Усунути або дещо пом'якшити цю проблему можна знову-таки на основі підвищення кваліфікації "зайвих" людей, здійснення профорієнтації та переорієнтації, розвитку паралельних виробництв, розширення сервісних служб, невиробничої сфери тощо.
Рушійною мотивацією соціальної потреби людей в отриманні професійної освіти високого рівня виступають умови праці, престиж професії, рівень матеріального стимулювання, інтереси та можливість проявити себе та ін. Орієнтуватись при цьому слід переважно на молодь села, призупинити відплив якої із сільської місцевості можна, створивши для неї нормальні умови життя відповідно до сучасних вимог, вирішивши соціально-економічні та культурно-побутові проблеми на селі.
За умов докорінної перебудови в усіх сферах людської діяльності, становлення ринкових методів господарювання суттєво змінюється характер зв'язку між робочими місцями і трудовими ресурсами. Зростають вимоги до якості робочої сили, її професійної придатності, здоров'я, соціально-психологічного клімату в колективі. Встановлення необхідної рівноваги між цими факторами — процес тривалий, тому досягнення оптимальної зайнятості трудових ресурсів завжди було і залишається одним із найактуальніших питань організації сільськогосподарського виробництва, оскільки воно безпосередньо пов'язане з таким негативним суспільним явищем, як безробіття.
Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика
ВАТ «Агроальянс» був заснований в 1996 році. Центральне розташування підприємства, в 150км. від районного центру.
Землекористування ВАТ «Агроальянс» відноситься до помірно теплому увлаженному району, особливостями якого є відносно жарке літо і холодна зима. Рельєф території даного господарства в основному представляє рівнина.
Грунтовий покрив на території господарства відносно однаковий і в основному переважають грунти чорноземного типу. Територія на якій знаходиться дане господарство відноситься до лісостепів. Із смітної рослинності присутній: в'юн польової, борщ, осот і так далі.
З деревної рослинності зустрічаються: береза, осика, тополя, сосна, верба, черемха і так далі
У сьогодення час основний напрям є зернове і м'ясо молочне.
Рослинництво спеціалізується в основному на виробництві товарного зерна, а тваринництво на виробництві м'яса і молока КРС.
Таблиця 2.1
Показники діяльності ВАТ «Агроальянс»
| № п/п | Показники | ВАТ «Агроальянс» | Одиниці вимірювання | |||
| 2006 | 2007 | 2008 | ||||
| 1 | Загальна земельна площа | 14488 | 12993 | 12993 | Га | |
| Зокрема сельхоз. Угодия | 13430 | 11337 | 11337 | Га | ||
| З них рілля | 11337 | 11337 | 11337 | Га | ||
| Сінокоси | - | - | 598 | Га | ||
| Пасовища | 2093 | - | Га | |||
| Сади і інші землі | - | 1656 | 15 | Га | ||
| 2 | Загальна площа посівів | 5013 | 4835 | 4855 | Га | |
| 3 | Вартість валової продукції всього | 46442 | 37586 | 37586 | Тис.грн | |
| В т. ч рослинництва | 23793 | 22128 | 22128 | Тис.грн | ||
| тваринництва | 13793 | 12658 | 12658 | Тис.грн | ||
| 4 | Виручка від реалізації продукції всього | 36271 | 34633 | 35845 | Тис.грн | |
| В т. ч. рослинництва | 9138 | 17962 | 22233 | Тис.грн | ||
| тваринництва | 23793 | 10892 | 11147 | Тис.грн | ||
| 5 | Повна собівартість реалізованої продукції всього | 29182 | 35963 | 33668 | Тис.грн | |
| В т.ч. рослинництва | 16431 | 16198 | 16267 | Тис.грн | ||
| тваринництва | 10871 | 11636 | 14435 | Тис.грн | ||
Таблиця 2.2
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
