104108 (615675), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Se – сумарні щорічні експертні витрати по варіантах.

Eн – нормативний коефіцієнт капіталовкладень.

К – сумарні капіталовкладення по варіантах.

Міжцеховим транспортом у більшості випадків виступає автомобільний та електротранспорт. Сфери застосування окремих видів транспорту наведені у таблиці.

Таблиця 11.

Сфери застосування автомобільних і енергетичних транспортних засобів.

Використовуючи дані таблиці і конкретні умови виробництва вибираємо вид міжцехового транспорту і розраховуємо кількість транспортних засобів для забезпечення вимог виробництва.

Для нашого прикладу підбираємо автонавантажувачі і електронавантажувачі.

Розрахунок їх кількості для річного обсягу перевезень знаходимо у такій послідовності:

• визначаємо час руху протягом одного рейсу:

t рух. =

t рух. = 3 хв

е – дальність транспортування (230 км);

V – швидкість транспортування, м/год;

• визначаємо тривалість рейсу:

tрейсу = tрух + tвант – розв.

tрейсу = 3 + 25 = 28 хв.

tвант – розв. – тривалість вантажно – розвантажувальних робіт, хв.

• визначаємо кількість рейсів, які може зробити вантажник за одну робочу зміну:

Фт – фактичний час роботи протягом зміни.

• визначаємо обсяг продукції, що перевезе один погружчик:

Qод = Кр ∙ q

q = 130 кг.

Qод = 130 ∙ 17 = 2210 кг.

q – середня вантажопідйомність за один рейс, кг.

• визначаємо загальну кількість вантажопідйомників:

Qзм =

К =

Qзм – обсяг перевезень за одну робочу зміну;

К – кількість погружчиків на виробничу програму;

Фк – корисний фонд робочого часу (199 зм).

Таблиця 12.

Розрахунок обсягу перевезень міжцеховим транспортом.

Висновок: проаналізувавши організацію транспортного господарства для підприємства визначили, що для забезпечення вимог виробництва нам необхідні автонавантажувачі і електронавантажувачі, річний обсяг перевезень якими становить 795494 кг.

4.3. Організація складського господарства

Складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів.

Площа складського господарства залежить від масштабів і організації виробництва, рівня спеціалізації і кооперування, номенклатури матеріалів і виробів, умов МТП.

Складське господарство в загальному вигляді утворюється:

• склади матеріально – технічного забезпечення (центральний матеріальний склад, склад інструментів, хімікатів, обладнання, склад паливно – мастильних матеріалів);

• склади основного технічного призначення (склад сировини, матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, склад виробів і готової продукції);

• спеціалізовані склади – склади матеріалів, які потребують спеціальних умов зберігання (ядохімікати, карбід кальцію, аміак кисню і вибухові речовини).

Доцільність функціонування складу певного призначення обґрунтовується розрахунком площі необхідної для зберігання протягом певного періоду необхідного об’єму матеріалів.

Розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми):

Fск =

Fк = (G * Hз * β * α) / T * Hв

Fск – загальна площа складу, м2;

Fк – корисна площа складу, м2;

γ – коефіцієнт, що враховує проходи;

G – виробнича програма, од;

Hз – норма запасу, днів;

T – термін реалізації продукції, днів;

Hв – норма вкладання, од/м2;

α – коефіцієнт нерівності надходження;

β – коефіцієнт нерівності реалізації.

Таблиця 13.

Розрахунок загальної площі складу готової продукції.

Висновок: так як складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів, то розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми), яка становить 926 м2; та корисну площу складу, яка дорівнює

463,11 м2.

РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ

Розрахунок кількісного складу працівників підприємства проводиться згідно функціонального розподілу праці за такими критеріями:

• робітники;

• інженерно – технічні робітники та службовці;

• молодший обслуговуючий персонал.

Розрахунок чисельності робітників проведемо окремо для основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва:

Чрм – кількість робочих місць, які обслуговуються даною групою робітників;

Чод – число робочих місць, які обслуговуються даним робітником;

Рн – процент невиходів і втрат робочого часу у відсотках від номінального фонду робочого часу.

Таблиця 14.

Розрахунок чисельності основних робітників.

Чисельність допоміжних робітників визначаємо діленням загальних потреб (людино-годин) на корисний фонд роботи одного робітника:

N – кількість випуску виробів;

n – працеємність технологічних операцій;

t - кількість видів робіт;

Фк – корисний фонд робочого часу.

Розрахунок кількості допоміжних робітників:

Чі = 1,5 ∙ Чд = 1,5 ∙ 6 = 9 роб.

Робітників енергетичного і транспортного господарства:

Че = 0,1 ∙ Чо = 0,1*145=15 роб.

Чт = 0,2 ∙ Чо = 145*0,2=29 роб.

З
агальна чисельність робітників підприємства становитиме:

Ч = Чо + Чр + Чі + Че +Чт = 145+6+9+29+15 = 204 роб.

Висновок: розрахунок чисельності робітників ми проводили окремо для основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва. Чисельність основних робітників на даному підприємстві становитиме 145 чол., загальна чисельність працівників організації становитиме 204 робітника.

РОЗДІЛ 6. ПОБУДОВА ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Структуру підприємства утворюють підрозділи підприємства їх взаємозв'язок в процесі випуску продукції і обслуговування колективу, кількість, склад, співвідношення за чисельністю робітників, зайнятої площі і територіальне їх розміщення.

Виробнича структура являє собою форму організації виробничого процесу і знаходить свій вираз в розмірах підприємства, в кількості і складі філіалів, цехів, служб, в кількості і розміщенні дільниць, робочих місць в середині цехів.

Первинною ділянкою виробничої структури є робоче місце.

Робоче місце - частина виробничої площі обладнаної комплексом знарядь праці за допомогою яких один або група робітників виконують певну частину виробничого процесу по перетворенню сировини і матеріалів в готовий продукт або по обслуговуванню процесу виробництва.

Робочі місця пов'язані між собою певним виробничим процесом по виготовленню деякої частини готового продукту, або які виконують однакові операції, об'єднуються у виробничу дільницю. Виробничі ділянки можуть об'єднуватися в цехи або просто формувати виробничі одиниці.

Характеристики

Список файлов курсовой работы