104108 (615675), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

N0 – число різних операцій

Чрм – число робочих місць, на яких використовуються ці операції.

Залежність від типу виробництва, від величини коефіцієнта серійності наведена в нормативній літературі:

для масового типу виробництва К = 1;

для серійного типу виробництва 1 < К < 40;

для одиничного типу виробництва К > 40.

Залежність типу виробництва від річного обсягу випуску (од) і маси деталей (кг)

Використовуючи дані нормативної таблиці встановлюємо тип виробництва кожної групи складових частин виробів.

Таблиця 6.

Типи виробництва кожної групи деталей

Масове виробництво характеризується неперервним випуском одиничної продукції протягом тривалого проміжку часу на окремі робочі місця, постійно виконують одинакові технологічні операції.

Переваги:

• збільшення пропускної здатності робочих місць;

• можливість використання праці робітників низької кваліфікації;

• значне підвищення продуктивності праці в результаті чіткого закріплення за робочими місцями певних виробничих операцій.

Недоліки:

• складність переходу на інший вид продукції через специфічність обладнання.

Серійне виробництво ознаки: обробка виробів партіями з певною регулярністю після чого обладнання переналагоджується на інший виріб.

Переваги:

• повне використання обладнання;

• використання універсального обладнання і спеціалізованих пристосувань;

• швидке перенесення виробництва.

Недоліки:

• скритість розробки технологічного процесу при узгодженні технологічних операцій на окремих робочих місцях.

Одиничне виробництво ознаки: застосування при широкій номенклатурі виробів і відповідальності чи нерегулярності, повторювальності виробництва.

2.3. Вибір виду сполучення технологічних операцій

Існує 3 види побудов виробничого процесу:

послідовний – це сполучення технологічних операцій при якому на кожному робочому місці виконується відповідна технологічна операція з усіма виробами, що входять в дану партію і тільки після цього вся партія поступає на наступне, по технічному порядку, робоче місце.

Паралельний – це сполучення технологічних операцій, при якому кожен виріб, що входить у склад даної партії передається на наступну операцію поступово, тобто над партією одночасно використовуються різні операції.

Змішувальний (паралельно-послідовний) - це сполучення технологічних операцій, при якому наступна по порядку операція використовується з першим у партії до того, як попередня виконана з усіма виробами партіями, тобто частина операцій використовується в послідовному сполученні, а частина – паралельному для ліквідації простоїв, що виникають через неоднакову тривалість технологічної операції.

Вид сполучення технологічної операції визначається типом виробництва в умовах одиничного і масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів.

Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т = n ∑ t од

n – кількість виробів партії, од;

∑ t од – час виконання всіх операцій з однією деталлю.

В умовах масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів, для чого технологічні операції погоджуються по кратності.

Тривалість технологічного циклу при цьому:

Т = ∑ t год + (n - 1) ∙ t гол

t гол – тривалість головної (найдовшої) операції.

В умовах серійного виробництва застосовується змішаний тип руху виробів.

Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т = ∑ t год + (n - 1) ∙ (∑ t д - ∑ t к)

∑ t д - сума довгих операцій, тобто таких, що триваліші ніж попередня і наступна, сек.

∑ t к – сума коротких операцій, тобто таких, що менш триваліші, ніж суміжні, сек.

Розраховуємо тривалість технологічного процесу по кожній групі складових частин виробів.

Таблиця 7.

Визначення тривалості технологічного циклу виготовлення виробів.

Висновок: при виробництві деталей використовуємо змішаний вид сполучення, оскільки вони виготовляються в умовах серійного типу виробництва.

2.4. Розрахунок тривалості виробничого циклу

При розрахунку тривалості виробничого циклу вважаємо, що виробничий цикл – це проміжок часу від моменту запуску сировини чи матеріалів у виробництво до повного виготовлення і здачі продукції. Виробничий цикл складається з робочого періоду і періоду перетворення.

Робочий період включає час технологічних операцій, підготовчо-заготівельних робіт, природних процесів, технічного контролю, транспортування матеріалів в процесі обробки.

Період перерв складається з часу між змінних і між операційних перерв.

Тривалість виробничого циклу визначається для одного виробу чи партії виробів за формулою:

Тц = ∑tтех + ∑tп-з + ∑tзб + ∑tпр + ∑tк + ∑tтр + ∑tмз + ∑tмо

∑tтех – сума часу технологічних операцій;

∑tп-з – сума часу підготовчо-заготівельних процесів;

∑tзб – сума часу збірних процесів;

∑tпр – сума часу природних процесів;

∑tк – сума часу технічного контролю;

∑tтр – сума часу на транспортування напівфабрикатів;

∑tмз – сума часу міжзмінних перерв у виробництві;

∑tмо – сума часу міжопераційних перерв у виробництві.

Розрахунок тривалості виробничого циклу проводиться для всієї виробничої програми. Для цього розраховуємо складові тривалості виробничого циклу кожного виду виробу. Тривалість технологічних операцій розподіляємо виходячи з їх загальної кількості на виготовлення певної групи виробів (таблиця 7) і питомих витрат на одиницю виробу (таблиця 5).

Значення інших складових умовно приймемо:

∑tп-з = 0,2 ∙ ∑tтех

∑tзб = 0,3 ∙ ∑tтех

∑tпр = 0,05 ∙ ∑tтех

∑tк = 0,05 ∙ ∑tтех

∑tтр = 0,1 ∙ ∑tтех

∑tмз = 0,6 ∙ ∑tтех

∑tмо = 0,4 ∙ ∑tтех

Таблиця 8

Розрахунок тривалості основного виробничого циклу

Таблиця 9.

Характеристики

Список файлов курсовой работы