Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Календарний графік виконання виробничої програми.

Будуємо календарний графік випуску виробів, об’єднуючи виготовлення деяких в одному виробничому підрозділі таким чином щоб календарні терміни приблизно дорівнювали корисному фонду робочого часу. Для скорочення деяких виробничих циклів можна зменшити витрати часу на організаційно-технічні заходи: технічний контроль, між операційні і між змінні перерви.

Висновок: управління виробничою підсистемою пов’язано з вирішенням основних завдань, які стоять перед виробничими підрозділами підприємства, зокрема: управління самого виробництва, тобто плануванням асортименту продукції, плануванням виробничих процесів, технологією виконання цих процесів, які безпосередньо пов‘язані з виробництвом.

Виробничий процес передбачає наявність технічної підсистеми, яка включає систему підготовки виробництва (конструкторські розробки, складання виробничих планів) та саме виробництво.

Виробництво передбачає процес перетворення предметів праці за допомогою засобів виробництва та працівників у готову продукцію.

Виконання виробничої програми для виробу А становить 110 дні, для виробу В - 422 дні, для С - 155 днів, для D – 162 днів, для Е – 79 дні.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1. Організація ремонтного господарства

Ремонтне господарство підприємства призначене для виконання сукупності робіт з технічного обслуговування обладнання для запобігання передчасного спрацювання машин і механізмів, своєчасному ремонту та модернізації обладнання.

Організація ремонту і обслуговування обладнання спирається на систему планово-попереджувального ремонту, зміст якої заклечається в проведенні міжремонтного обслуговування малих, середніх капітальних ремонтів з певною послідовністю і періодичністю.

В залежності від розмірів і серійності основного виробничого складу та особливостей обладнання ремонтне господарство може функціонувати за централізованою, децентралізованою чи рухомою формою організації.

Централізована форма – зосереджує в одному спеціалізованому підрозділі (ремонтний цех) всі види ремонтів, застосовується для невеликих підприємств з кількістю обладнання до 600 одиниць.

Децентралізована форма – передбачає створення в кожному виробничому підрозділі ремонтного господарства, яке виконує всі види ремонту обладнання тільки певного виробничого підрозділу. Застосовується в умовах специфічного виробництва чи у випадках суттєвих відмінностей технологічних процесів виробничих підрозділів.

Рухома форма – пов’язана із виїздом згідно встановлених строків чи місця ремонту, а планування, підготовка, облік ремонтних робіт і виготовлення запасних частин здійснюється централізованим підрозділом. Застосування такої форми доцільне на підприємстві, де виробничі підрозділи значно віддалені один від одного.

Таблиця 10.

Об’єми ремонтних робіт.

№ п/п	Вид робіт	Працеємність на одну ремонтну одиницю					Заг. праце ємність, людино-год.
		ливарне	метало ріжуче	кова льне	штам Повочне.	зварювальне
1	К-сть ремонтних одиниць	442	260	221	229	832		53464
2	Слюсарні	2,1	13,5	41,1	69	12		39306
3	Станочні	0	1,2	12,6	21	0		7906
4	Зварні	0	1,2	3,3	4,5	0		2072
5	Наладочні	0,9	1,5	5,4	7,2	0		3630
6	Жестяні	0	0	0	2,4	0		550

3.2. Організація інструментального господарства

Організація інструментального господарства призначена для забезпечення основного виробництва інструментами, приладами, технікою. Необхідність створення інструментального господарства на кожному підприємстві, хоча його роль в галузях промисловості різна, в залежності від характеру використання інструменту. До виробничих функцій інструментального господарства входять:

• проектування і виготовлення інструменту;

• отримання готового стандартного інструменту;

• зберігання і видача інструменту у виробництво;

• ремонт і виготовлення інструменту;

• заточка ріжучого інструменту.

Для виконання задач і ефективного забезпечення основного виробництва інструментальне господарство складається з підрозділів:

• інструментальна група;

• конструкторське бюро;

• інструментальний склад;

• інструментальний цех;

• цехові спеціалізовані склади;

• цехові інструментальні роздаточні контори.

Висновок: доцільним буде організувати централізовану форму виробництва на період становлення підприємства з подальшим переходом до децентралізованої форми виробництва. Таким чином, можливим буде уникнути фатальних помилок на етапі становлення підприємства, в подальшому при переході до децентралізованої форми виробництва керівники вже матимуть певний досвід роботи, що дозволить при цьому значно підвищити ефективність виробництва і дозволить підприємству розвиватися відповідно поставленим перед ним задачам та цілям.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ

4.1. Організація енергетичного господарства

Енергетичне господарство призначене для забезпечення основного виробництва необхідними видами енергії в достатніх об’ємах і в певні проміжки часу. Задачею енергетичного господарства є:

• підбір енергоносія для повного задоволення потреб та дотримання економічних норм та вимог;

• створення енергетичного балансу;

• безперебійне постачання внутрішніх споживачів підприємства;

• економічне функціонування енергетичного обладнання;

• систематична економія енергоресурсів.

До складу енергогосподарства підприємства входять:

• силове господарство (котельні, парові та повітряні мережі, водопостачання та каналізація);

• газове господарство (газові мережі, кисневі та ацетиленові станції, холодильні установки, промислова вентиляція);

• електросилове господарство (підстанції, електромережі, акумуляторні дільниці, трансформаторні дільниці);

• електроремонтні майстерні;

• зв'язок (АТС, телефонні мережі, диспетчерський зв'язок).

Остаточно склад енергетичного господарства встановлюють виходячи з питомих витрат різних видів енергії та виробничої програми підприємства.

Таблиця 11.

Розрахунок енерговитрат на виробничу програму.

Висновок: як видно із таблиці енерговитрати для різних видів продукції різні. Це залежить від кількості виготовленої продукції та від виду продукції.

4.2. Організація транспортного господарства

Транспортне господарство – призначене для перебійного постачання вантажів до складів зберігання вантажів під час транспортування, а також переміщення сировини і матеріалів до робочого місця.

В процесі функціонування транспортного господарство передбачає вирішення таких задач:

1. Створення чіткої системи внутрішнього транспортування вантажів відповідно до організаційного рівня виробничого процесу.

2. Визначення потреб ресурсів для запланованого функціонування внутрішнього транспорту.

3. Погодження виробничих і транспортних задач.

4. Транспорт за призначенням поділяється на зовнішній, міжцеховий, внутрішньо цеховий.

Види зовнішнього транспорту проводять на основі техніко – економічних розрахунків. Для цього порівнюють варіанти зовнішніх перевезень існуючими видами транспорту і вибирають той де приведені витрати мінімальні.

Se + Eн * К → мін.

Характеристики

Список файлов курсовой работы