96243 (613420), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Експорт: машинобудівна продукція, у тому числі транспортне обладнання (близько 14% вартості), автомобілі (7%), сільськогосподарські і продовольчі товари (17%; один з провідних європейських експортерів), хімічні товари і напівфабрикати тощо.

Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн. га); все більше зменшується частка ріллі і збільшується площа, вкрита травами, що пов'язано з посиленням тваринницької спеціалізації сільського господарства. Рілля займає 16,8 млн. га, багаторічні насадження - 2,2 млн. га (виноградники і сади), пасовища і сінокоси - 13,9 млн. га, під лісом - 14,5 млн. га.

Структура сільського господарства за вартістю продукції у%: рослинництво - 43,3, у тому числі зернові - 16,0, овочі і фрукти - 9,0, виноград (на вино) - 8,5; тваринництво - 56,7, в тому числі виробництво м'яса - 26,1, молока - 18,6, птиці та яєць - 7,7. Рослинництво середньоєвропейского і середземноморсько-субтропічного типів. За збиранням зернових Франція поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основна зернова культура - пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район її виробництва - низовина на Заході країни.

Головний район лову - Атлантичний океан. Улов риби - 806 тис. т (1994). Головні риболовецькі порти - Булонь і Лор'ян, Ла-Рошель. Устричний промисел (близько 70% світового збору устриць).

Приєднання Франції до міжнародних організацій та інтеграційних угрупувань - Франція є членом ООН і більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва і розвитку.

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6% і вони створюють 4% ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28% і 28%, у нематеріальних галузях - 66% і 68%.

Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина.

Франція - провідна сільськогосподарська країна в Європейському союзі. Вона має найбільшу площу орних земель (понад 30 млн. га) і найвищу їх продуктивність (врожайність зернових 60 ц/га). На частку Франції припадає понад 21% сільськогосподарської продукції країн ЄС (у вартісному вираженні). Франція - найбільший в Європі експортер сільськогосподарської продукції. Особливо велика роль Франції в поставках зернових (50 млн. т в рік, переважно пшениці і кукурудзи) на світовий ринок. Вона експортує також м'ясо (яловичину, свинину і баранину), молочні продукти, овочі, фрукти і вино.

Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві - воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші - для південних районів.

На рослинництво доводиться трохи більше половини доходів сільськогосподарського сектора. Зернові культури й до тепер лідирують як по обсягу виробництва, так і по експорт у. Вироблячи 36 млн. т пшениці, Франція займає по цьому показнику четверте місце у світі й перше - у Європейському Союзі.

Навпроти, посіви олійних і білкових культур, на які існує стійкий і значний промисловий попит, за останні 15 років розширилися. Рапс, вирощуваний головним чином до півночі від Луари, і соняшник, який культивується на південно-за-ході й у Паризькому басейні, забезпечують основну частину поставок. З недавніх пор на півдні країни й у долині Рони почалося вирощування сої.

В табл.1.2 наведені результати аналізу зростання обсягів зовнішньоекономічної торгівлі України з всім світом та питома вага торгівлі з Францією у 2005 - 2008 роках.

Таблиця 1.2

Показники міжнародної торгівлі України в цілому з всіма країнами світу та з Францією за 2005 - 2008 роки [48], [49]

Як показує аналіз даних, наведених в табл.1.2, при обсягу території Україна на 10% більше, ніж територія Франції, ВВП Франції за 2007 рік практично в 15 разів більше, ніж ВВП України, а населення Франції більше за населення України тільки на 25%. Таким чином, середньодушовий дохід ВВП на одного жителя Франції за результатами 2007 року був в 11 раз вище ніж середньодушовий дохід на одного жителя України.

Частка експорту у Францію станом на кінець 2007 року становить 0,7% від загального обсягу експорту України у всі країни світу, частка імпорту із Франції становить 2,0% від обсягу імпорту в Україну з всіх країн світу. Тобто, фактично, рівень зовнішньоекономічних відносин є дуже обмежений, при цьому інтерес Франції до продукції з України є мінімальним.

2. Особливості регулювання митних режимів зед за національним законодавством Франції

Митний союз Європейського співтовариства припускає загальний простір, у якому здійснюється вільний обіг товарів і осіб ("внутрішній аспект"). При цьому в просторі держав-членів ЕС установлюється загальна границя для вживання заходів в області торговельної, тарифної й нетарифної політики відносно третіх країн ("зовнішній аспект"). Регламент Європейського Економічного Співтовариства N2151/84 визначає границі митної території Союзу, на якій, крім виняткових випадків, застосовується єдине митне законодавство, і враховує розширення цієї території внаслідок вступу інших держав у Європейський Союз.

У свою чергу під терміном "митне законодавство Європейського Союзу (ЄС, Співтовариств)" для цілей справжньої роботи розуміється сукупність митно-правових норм, які визначають регулювання митних відносин у рамках Європейського Союзу й утримуються в установчих документах Співтовариств, в актах, прийнятих на їхній основі вповноваженими органами ЄС, і - у встановлених випадках - у міжнародних угодах Співтовариств. Дане поняття в зазначеному значенні досить умовно, оскільки поєднує в один блок (зокрема, коли мова йде про історичні аспекти розвитку джерел правового регулювання застосування митних режимів у рамках ЄС) правові норми, які могли б бути "індивідуалізовані" по своїй приналежності до різних сфер інтеграції, що получили відповідну формалізацію у вигляді трьох установчих договорів, на основі яких створені Європейське об'єднання вугілля й стали (ЕОУС, договір про створення якого був підписаний в Парижу 18 квітня 1951 р), Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Європейське співтовариство по атомній енергії (Евроатом, договір про створення якого, так само як і про створення ЄЕС, був підписаний у Римі 25 березня 1957 р). Вибір на користь узагальнюючого поняття визначається не тільки єдиним політичним вектором розвитку всіх зазначених інтеграційних об'єднань, але й споконвічно властивим їм організаційною і юридичною єдністю в рішенні митних проблем. Фактично в правовому забезпеченні митного об'єднання країн, що входять до складу Європейського Союзу, що превалює місце займали норми угоди про створення ЄЕС, з огляду на мети створення й роль останнього в розвитку загального економічного й митного простору ЄС, а також перенесення саме на інституціональну структуру ЄЕС значного обсягу організаційно-управлінських функцій, закріплених за інститутами трьох об'єднань. Тому там, де мова йде про митне законодавство ЄС і використовуються посилання на конкретні рішення (акти) органів Співтовариства, особлива увага приділяється саме нормам зазначеного Договору про створення ЄЕС і документам, прийнятим у його розвиток органами Співтовариств.

Згідно "Договору про створення Європейського економічного спів-товариства" (Рим, 25 березня 1957 року), ЄС ставить своїм завданням сприяти, шляхом створення загального ринку й прогресуючого зближення економічної політики держав-членів, гармонічному розвитку економічної діяльності у всьому Співтоваристві, безперервному й збалансованому росту, що зростає стабільності, прискореному підвищенню рівня життя й більше тісним зв'язкам між державами, які воно поєднує.

Діяльність Співтовариства передбачає, як це визначено Договором і у встановлений термін:

a) усунення між державами-членами митних зборів і кількісних обмежень на імпорт і експорт товарів, а також всіх інших еквівалентних по своїх наслідках мер;

b) введення загального митного тарифу й загальної торговельної політики стосовно третіх держав;

c) усунення між державами-членами перешкод вільному руху осіб, послуг і капіталів;

d) введення загальної політики в області сільського господарства;

e) введення загальної політики в області транспорту;

f) створення системи, що буде обгороджувати від перекручувань конкуренцію в загальному ринку;

g) застосування процедур, що дають можливість погоджувати економічну політику держав-членів і усувати нерівновагу в платіжних балансах;

h) зближення законодавств держав-членів у тій мері, у який це необхідно для функціонування загального ринку;

i) створення Європейського соціального фонду з метою поліпшення можливостей зайнятості для трудящих і сприяння підвищенню їхнього життєвого рівня;

j) створення Європейського інвестиційного банку, покликаного сприяти економічному розвитку Співтовариства шляхом залучення нових ресурсів;

k) асоціація із заморськими країнами й територіями з метою збільшення торгівлі й спільного сприяння економічному й соціальному розвитку.

Основою Співтовариства є митний союз, що охоплює всю торгівлю товарами й передбачає заборону імпортних і експортних мит і будь-яких рівнозначних зборів у торговельних відносинах між державами-членами, а також установлення загального митного тарифу в їхніх відносинах із третіми країнами.

Положення Договору застосовуються до продукції, виготовленої в державах-членах, а також до продукції із третіх країн, що вільно циркулює в державах-членах.

Продукція, що надходить із третіх країн, розглядається як така, що перебуває у вільному обігу в державі-члені, якщо стосовно неї були виконані всі імпортні формальності й виплачені всі мита або рівнозначні збори, що стягуються в цій державі-члені, і якщо вона не виявляється в більше сприятливому положенні внаслідок повного або часткового повернення цих мит і зборів.

Держави-Члени скасують у відносинах один з одним мита на експорт і рівнозначні по своїй дії збори.

Держави-Члени заявляють про свою готовність сприяти розвитку міжнародної торгівлі й зниженню торговельних бар'єрів за допомогою висновку угод, що мають метою, на основі взаємності й взаємної вигоди, скорочення мит нижче загального рівня, яким вони могли б користуватися завдяки створенню митного союзу між ними.

Мита загального митного тарифу не можуть перевищувати:

a) 3% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку B;

b) 10% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку C;

c) 15% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку D;

d) 25% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку E; якщо відносно цих продуктів тариф країн Бенілюксу включає мито, що не перевищує 3%, це мито піднімається до 12% для обчислення середньоарифметичної.

4. Список F установлює мита, застосовувані до продуктів, які в ньому перераховані.

5. Списки тарифних статей, зазначені в справжній статті й у статті 20, утримуються в додатку I до даного Договору.

Мита, застосовні до продуктів списку G, будуть визначені за допомогою переговорів між державами-членами. Кожна держава-член може додати інші продукти до цього списку в межах 2% загальної вартості його імпорту із третіх країн протягом 1956 р.

У Франції з інших підрозділів міністерства економіки, фінансів і бюджету тільки Генеральна дирекція митниць і непрямих податків займається винятково регулюванням питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона бере активну участь у виробленні зовнішньоторговельної політики Франції. У компетенцію Генеральної дирекції входить організація й керівництво розгалуженою мережею митних установ, забезпечення контролю за дотриманням порядку ввозу й вивозу товарів і валюти, за виконанням експортерами й імпортерами норм відносно якості товарів, за дотриманням ними правил з питань промислової власності. Генеральна дирекція веде розробку митних правил і тарифів, здійснює контроль за їхнім правильним застосуванням, бере участь у переговорах по спрощенню митних процедур і адміністративних формальностей.

Характеристики

Список файлов курсовой работы