Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Rp.: Riboflavini 0,05

Natrii salicylatis 0,2

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №12

Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування з барвною лікарською речовиною рибофлавіном.

Розрахунок: Рибофлавіну 0,05x12 = 0,6 г

Натрію саліцилату 0,2x12 = 2,4 г Розважування: 0,05 + 0,2 = 0,25 г.

У ступку поміщають 2,4 г натрію саліцилату, розтирають і висипають на капсулу, залишивши в ступці приблизно половинну кількість (1,2 г). На спеціальних терезиках відважують 0,6 г рибофлавіну, додають до залишеного в ступці натрію саліцилату, зверху насипають шар розтертого натрію саліцилату і тільки після цього ретельно змішують до однорідності. При такому порядку роботи зменшуються втрати барвної речовини за рахунок адсорбції на поверхні ступки і товкачика, а також вдається швидше одержати однорідну суміш.

Отриманий однорідний порошок розважують на 12 доз по 0,25 г. у пергаментні капсули чи, якщо є вказівка лікаря в рецепті, відпускають у желатинових капсулах. Порошки оформляють за загальними правилами.

Порошки з важкоподрібнюваними, пахучими і леткими лікарськими речовинами. Як відзначалося раніше, до складних порошків нерідко призначаються важко-подрібнювані лікарські речовини (камфора, ментол, йод, тимол та ін.), які доцільно подрібнювати в присутності спирту чи ефіру.

Rp.: Camphorae 0,1

Sacchari 0,25

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить пахуча, летка, важкоподрібнювана речовина камфора.

Розрахунок: Камфори 0,1x10= 1,0 г

Спирту етилового 95% 10 кап.

Цукру 0,25x10 = 2,5 г

Розважування: 0,1 + 0,25 = 0,35 г.

Доцільно порошки з такими речовинами готувати на окремому робочому місці, застосовуючи окремі ваги і ступку. Спочатку в ступці розтирають 2,5 г цукру і висипають на капсулу. 1,0 г камфори розтирають з 10 краплями 95% спирту, після чого в кілька прийомів при ретельному перемішуванні додають розтертий цукор. Розважують по 0,35 г. і відпускають у пергаментних капсулах.

До складу порошків можуть входити пахучі лікарські засоби (як леткі, так і практично нелеткі), що також зберігаються окремо в спеціальній шафі в герметично закритій тарі, непроникній для запаху. До пахучих лікарських речовин відносяться: йодоформ, камфора, ментол, ксероформ, тимол, фенол та ін. (див. додаток 7 до наказу №44 МОЗ України від 16.03.93 p.). При роботі вони повинні відважуватися на окремих терезиках, що відразу протираються ватним тампоном, змоченим спиртом або сумішшю спирту з ефіром. Пахучі лікарські речовини додаються в останню чергу.

Порошки із сухими і густими екстрактами. Готування складних порошків з екстрактами, що являють собою концентровані^итяжки з лікарськоіррслинноїсирови-ни, залежить від властивостей застосовуваного екстракту і його консистенції. У техно-' логії порошків дуже часто використовують екстракт беладони. У ДФ X приведені два препарати екстракту беладони: густий, що містить 1,5% алкалоїдів, і сухий, що містить 0,75% алкалоїдів, тобто 2 частини сухого екстракту дорівнюють 1 частині густого екстракту (1:2). При відсутності сухого екстракту для зручності роботи в аптеках дозволяється використовувати розчин густого екстракту – extractum Belladonnae solutum (1:2), який готують за прописом!_х100,0 г густого екстракту розчиняють у суміші з 60,0 г води, 10,0 г 90% етилового спирту і 30,0 г гліцерину^ Вода є основним розчинником, гліцерин відіграє роль пептизатора. Він охороняє колоїдні розчини і розчини високомо-лекулярних сполук, що утворюються при розчиненні екстракту, від коагуляції, старіння. Етиловий спирт поліпшує розчинення екстракту, а також виконує роль консерванта. При збереженні розчин екстракту менш стійкий, чим вихідний густий екстракт. Тому розчин дозволяється готувати не більш ніж на 15 днів.

Розчин екстракту беладони густий так само, як і сухий, застосовують у подвійній кількості стосовно виписаного в рецепті.

Rp-^: Extracti Belladonnae 0,01

Papaverini hydrochloridi 0,02 Sacchari 0,2

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

При відсутності в рецепті вказівки про консистенцію екстракту беладони завжди мають на увазі густий. Найзручнішим і найменш складним є приготування порошків із сухими екстрактами, які готують за загальними правилами.

Розрахунок при використанні сухого екстракту беладони:

Екстракту беладони сухого (1:2) 0,01 х 2 х 10 = 0,2 г

Папаверину гідрохлориду 0,02x10 = 0,2 г

Цукру 0,2x10 = 2,0 г

Розважування: 0,02 + 0,02 + 0,2 = 0,24 г.

У ступці ретельно розтирають 2,0 г цукру, висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,2 г (рівне кількості сухого екстракту беладони), потім додають 0,2 г екстракту беладони сухого (1:2), ретельно розтирають і до отриманої суміші при перемішуванні додають 0,2 г папаверину гідрохлориду, змішують кілька разів, знімаючи порошок зі стінок ступки і товкачика, потім додають решту кількості розтертого цукру і знову добре перемішують. Контролюють якість подрібнення і змішування візуально. Отриману суміш розважують на 10 доз по 0,24 г.

Порошки упаковують в парафіновані капсули (цукор і екстракт беладони – гігроскопічні речовини). Оформляють аналогічно зазначеному вище.

Густі екстракти не зовсім зручні для практичного застосування. При їх дозуванні спостерігаються значні втрати.

Rp.: Extracti Belladonnae 0,015

Magnesii oxydi 0,5

Natrii hydrocarbonatis 0,2

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №12

Signa. По 1 порошку 3 рази в день.

Розрахунок при використанні густого екстракту беладони:

Екстракту беладони густого 0,015 х 12 = 0,18 г.

Магнію оксиду 0,5х12 = 6,0г

Натрію гідрокарбонату 0,2x12 = 2,4 г

Розважування: 0,015 + 0,2 + 0,5 = 0,71 г.

На ручних вагах на кружечок фільтрованого паперу за допомогою шпателя відважують 0,18 г. густого екстракту беладони. Після зважування приклеюють екстракт до голівки товкачика разом з папером. Відокремлюють папір, змочуючи його декількома краплями відповідного розріджувача (при водяному екстракті – водою, а при спиртоводному – 40–70% спиртом). Просочившись розріджувачем, кружечок легко відокремлюється від екстракту, залишаючи його на товкачику. У порожню ступку, попередньо затерту натрію гідрокарбонатом, додають 5–6 крапель 95% спирту і розтирають з ним екстракт до утворення однорідної густуватої рідини. Потім поступово додають натрію гідрокарбонат і в останню чергу магнію оксид, дають розріджувачу випаруватися і змішують до одержання однорідної порошкової маси. Якщо потрібно швидко видалити розчинник, то трохи підігрівають ступку.

Розрахунок при використанні розчину густого екстракту:

Розчину густого екстракту беладони (1:2)

0,18 х 2 = 0,36 г. – 18 крапель

(0,1 г – 5 крапель)

розчину густого екстракту

Натрію гідрокарбонату 2,4 г

Магнію оксиду 6,0 г

Розважування: (0,015 х 2) + 0,5 + 0,2 = 0,73 г.

У ступці розтирають 2,4 г натрію гідрокарбонату, потім додають 18 крапель розчину густого екстракту беладони, рівномірно розподіляючи його по всій поверхні порошку, залишають на кілька хвилин для підсушування. Додають 6,0 г магнію оксиду й обережно змішують до однорідності.

ППК

Дата № рецепта

Natriihydrocarbonatis 3,0

ExtractiBelladonnaesoluti (l:2) gtts XVIII

(0,1 р-ну = 5 крап.)

Magnesiioxydi 6,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Використовувати розчин екстракту беладони зручно, якщо до складу порошкоподібної суміші входять речовини, які володіють високою адсорбційною здатністю і погано розчинні у воді (магнію оксид, магнію карбонат, крохмаль, фенілсаліцилат та ін.) У противному випадку утворяться важко дозовані вологі грудочкуваті суміші.

Порошки, що містять екстракти, внаслідок їх гігроскопічності відпускають у вощених чи парафінованих капсулах.

Порошки з рідкими лікарськими засобами. У складні порошки можуть вводитися настойки, ефірні олії та ін. Спосіб їх приготування залежить не тільки від кількості і виду рідини, що вводиться, а також і від фізико-хімічних властивостей прописаних порошкоподібних лікарських засобів.

Якщо в складні порошки входять рідини в незначних кількостях (2–3 краплі на 1,0 г порошкової суміші), то в цих випадках уся рідина адсорбується порошком і не порушується його сипкість. У деяких випадках їх можна вводити в значно більших кількостях, причому, чим менше додана рідина розчиняє цей порошок, тим більше вдається її додати. Для більш рівномірного і швидкого розподілу рідину необхідно вводити до складу перших порцій суміші, що наготовляється, (дотримуючи основного правила змішування – від меншого до більшого), розподіляючи її по всій поверхні порошку, тому що додавання рідини до готових порошків вимагає більш тривалого розтирання.

Маса розважування визначається зважуванням загальної порошкової суміші, тому що рідини, що додаються, у процесі готування порошків частково випаровуються.

Rp.: Phenobarbitali 0,03

Рпепасегіпі 0,3

Tincturae Valerianae gtts II

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить сильнодіюча лікарська речовина (одурманююче) – фенобарбітал і настойка валеріани.

Розрахунок: Фенацетину 0, 3х10 = 3,0г Фенобарбіталу 0,03 х 10 = 0,3 г

Настойки валеріани 2 крап, х 10 = 20 крап.

Розважування визначається шляхом зважування загальної маси порошку.

У ступці розтирають 3,0 г фенацетину, висипають на капсулу, залишивши в ступці приблизно 0,3 г. Після цього в ступку додають 0,3 г фенобарбіталу. До отриманої суміші додають 20 крапель настойки валеріани (розподіляючи по всій поверхні порошку), залишають на кілька хвилин для підсушування, перемішують і поступово додають залишок фенацетину. Готову порошкову суміш зважують і визначають масу окремої дози. Розважують на 10 порцій і відпускають у пергаментних капсулах.

При введенні до складу порошків значних кількостей рідин утворюються вологі, а іноді мокрі – тістоподібні маси. У цих випадках частину рідини упарюють на водяній бані, нагрітій до 60 °С, у порцеляновій чашці чи в попередньо нагрітій ступці. Процес випарювання проводять, якщо настойки чи рідкі екстракти не містять летких речовин, наприклад, рідкий екстракт водяного перцю, настойка беладони, строфанту та ін.

Якщо до складу порошків входять у значних кількостях рідини, що містять леткі діючі речовини (настойка валеріани, м'яти, нашатирно-анісові краплі та ін.), то для одержання сипучої маси можна додавати (у незначних кількостях) допоміжні речовини, здатні адсорбувати рідини (наприклад, крохмаль, аеросил та ін.)

Порошки з напівфабрикатів. Напівфабрикати – спеціальні внутрішньоаптечні заготівлі порошкових сумішей із двох чи більш лікарських речовин, складених у тих же співвідношеннях, що і прописи, які найбільше і найчастіше зустрічаються. При готуванні лікарських препаратів до відповідного напівфабрикату додають ті чи інші інгредієнти відповідно до рецептурного пропису.

Використання напівфабрикатів, що являють собою технічно оброблені напівпродукти, істотно скорочує час, затрачуваний на приготування складних порошків, що сприяє підвищенню їх якості і прискоренню відпустки ліків з аптеки.

У вигляді напівфабрикатів готують тільки такі лікарські суміші, які найбільш часто повторюються в рецептах аптек і являють собою раціональні (з огляду їх сумісності) сполучення лікарських речовин, що не змінюються при зберіганні протягом визначеного часу. Періодично прописи напівфабрикатів переглядають. Для кожного напівфабрикату повинні бути встановлені умови і допустимий граничний термін його зберігання.

Для попередження розшарування їх варто насипати в штангласи доверху як можна повніше. При зберіганні в аптеці їх необхідно періодично перемішувати в ступці.

Прикладом використання напівфабрикату в роботі аптеки є готування лікарського препарату за таким прописом:

Rp.: Dimedroli

Papaverini hydrochloridi ana 0,02

Glucosi 0,3

Misce, fiat pulvJS

Da tales doses №20

Signa. По 1 порошку 3 рази в день.

Напівфабрикат – папаверину гідрохлорид і димедрол нарівно.

Розрахунок: Димедролу 0,02 х 20 = 0,4 г

Папаверину гідрохлориду 0,02 х 20 = 0,4 г

суміші 0,4 + 0,4 = 0,8 г Глюкози 0,3x20 = 6,0 г

Розважування: 0,02 + 0,02 + 0,3 = 0,34 г.

Готують за правилом змішування складних порошків. У ступці розтирають 6,0 г глюкози і частину висипають на капсулу, залишивши в ступці приблизно 0,8 г. Додають 0,8 г напівфабрикату і ретельно перемішують до однорідності, потім частинами додають решту подрібненої глюкози. Розважують по 0,34 г. на 20 доз у парафіновані капсули. Оформляють до відпуску.

Практична частина

Рецепт 1.

Візьми: Кальцію глюконату 2,0

Характеристики

Список файлов курсовой работы