93330 (612999), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Технологія складних дозованих порошків. Для наочного уявлення і кращого засвоєння методів приготування складних розділених порошків з тих багатьох композицій, які утворюються в результаті об'єднання найрізноманітніших лікарських засобів, необхідно вибрати такий порядок роботи, при якому в найкоротший термін і при найменшій витраті праці забезпечується достатня однорідність суміші і втрати речовин зводяться до мінімуму. При цьому необхідно керуватися загальними правилами подрібнення і змішування. Готування складних порошків з урахуванням особливостей введення деяких лікарських речовин представлені нижче.

Порошки з отруйними і сильнодіючими лікарськими засобами. При виготовленні порошків з отруйними і сильнодіючими речовинами (в т.ч. наркотичними й одурманюючими), необхідно дотримувати правила роботи з ними. Отруйні лікарські речовини одержують за вимогою. На лицьовій стороні паспорта письмового контролю (ППК) провізор розписується у видачі, а асистент в одержанні необхідної кількості отруйної речовини з указанням його найменування і кількості. Одержуючи отруйну речовину, фармацевт зобов'язаний переконатися у відповідності найменування на штангласі призначенню в рецепті, а також у правильності набору гир і зважування.

Отруйні та сильнодіючі речовини не слід розтирати в порожній ступці (вони, як правило, прописуються в незначних кількостях). Поверхня ступки повинна бути попередньо покрита шаром більш індиферентної речовини або речовини, що входить у більшій кількості. Готування складних порошків із сильнодіючими речовинами.

Rp.: Dimedroli 0,05 г.

Sacchari 0,3

Misce, fiatpulvis

Da tales doses №6 Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить сильнодіюча речовина (димедрол) і кристалічна речовина – цукор. Порошок виписаний роздільним способом.

Необхідно перевірити, чи не завищені разові і добові дози димедролу шляхом порівняння прописаних доз у рецепті з фармакопейними дозами: вища разова доза (в.р.д.) -0,1г вища добова доза (в.д.д.) -0,25 г.

лікувальна разова доза (л.р.д.) – 0,05 г. (по рецепту) лікувальна добова доза (л.д.д.) – 0,05 х 3 = 0,15 г.

Дози не завищені.

Перед готуванням спочатку визначають масу кожного інгредієнта на всі дози порошків. Для цього масу однієї дози лікарської речовини (по рецепту) множать на число доз, зазначених у рецепті:

Димедролу 0,05x6 = 0,3 г

Цукру 0,3 х 6= 1,8 г

Потім визначають розважування – дозу складного порошку на один прийом. Для цього існує два способи розрахунку: або по рецепті підсумовують разові дози лікарських речовин (0,05 + 0,3 = 0,35 г.), або загальну масу порошкової суміші поділяють на число прописаних доз ((0,3 + 1,8): 6 = 0,35 г.).

Усі розрахунки роблять до готування лікарського препарату і записують на зворотній стороні ППК.

У ступці розтирають 1,8 г цукру, після чого залишають у ступці приблизно 0,3–0,4 г, а залишок цукру висипають на капсулу. Потім поміщають у ступку 0,3 г димедролу, ретельно змішують з цукром, частинами додають залишок цукру, змішують до однорідно сті. Перед додаванням кожної наступної порції цукру знімають за допомогою целулоїдної пластинки зі стінок ступки і товкачика порошкову суміш, що прилипла до них. Отриману суміш розважують на 6 доз по 0,35 г. у парафіновані капсули.

Запис у ППК на лицьовій стороні робиться латинською мовою по пам'яті негайно після приготування лікарського препарату відповідно до технології.

ППК

Дата № рецепта

Rp.: Dibazoli 0,1

Sacchari 0,3

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У приведеному прописі разова і добова дози дибазолу (список Б) завищені й у рецепті немає спеціальних позначок (знак оклику і доза, написана прописом). Лікарський препарат можна приготувати, використовуючи дибазол у кількості половини вищої разової дози на один прийом.

л.р.д. – 0,1г в.р.д. – 0,05 г. л.д.д. – 0,3 г в.д.д. – 0,15 г.

Розрахунок: Дибазолу 0,05:2 = 0,025 г.

0,025x10 = 0,25 г. Сахара 0,3 х 10 = 3,0 г

Розважування: 0,025 + 0,3 = 0,32 г. Технологія аналогічна попередньому рецепту.

Готування складних порошків з отруйними речовинами. Для речовин списку А (зазначених у п. 20 наказу №117 МОЗ України від 30.06.94 p.), крім перевірки вищих разових і добових доз необхідно перевіряти одноразовий відпуск.

Rp.: Aethylmorphiriiihydrochioridi 0,025

Analgini 0,25

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Етилморфіну гідрохлорид (список А, наркотична лікарська речовина): л.р.д. – 0,025 г. в.р.д. – 0,03 г.

л.д.д. – 0,025 х 3 = 0,075 г. в.д.д. – 0,1 г

У приведеному рецептурному прописі разова і добова дози етилморфіну гідрохлориду не завищені. Дози анальгіну також не завищені.

Норма одноразового відпуску етилморфіну гідрохлориду складає 0,2 г, а в рецепті прописано на всі порошки 0,25 г. Кількість порошків варто скоротити до 8 (0,025 х 8 = 0,20 г.). Після цього лікарський препарат можна готувати. Технологія аналогічна приведеним вище прописам.

Тритурації(Trituratio). Якщо в рецепті прописана загальна кількість отруйної чи сильнодіючої речовини менше 0,05 г. на всі порошки, то відповідно до вимог ДФ XI користаються тритураціями. Слово «тритурації» походить від латинського tritwatio – розтирання.

Тритурації – це заздалегідь приготовлені суміші отруйних і сильнодіючих лікарських речовин з наповнювачами.

Використання тритурацій необхідно для забезпечення досить точного дозування отруйних і сильнодіючих лікарських засобів, тому що наважування лікарської речовини менше ніж 0,05 г. неможливо здійснити з необхідною точністю. Іноді отруйні речовини прописані в таких мінімальних кількостях, що їх не можна зважити на ручних вагах. Крім того, тритурації роблять більш рівномірним розподіл малих кількостей отруйної чи сильнодіючої речовини в загальній масі порошку.

Готування тритурацій. Найчастіше в тритураціях як наповнювач використовують молочний цукор (Saccharura lactis), тому що він має ряд переваг у порівнянні з іншими наповнювачами: негігроскопічний, найбільш індиферентний порівняно з іншими речовинами в хімічному і фармакологічному відношеннях, без запаху, має слабкий солодкий смак, не токсичний, щільність молочного цукру (1,52) близька до щільності отруйних речовин, що певною мірою запобігає розшаровуванню суміші.

Тритурації з отруйних лікарських засобів, разові дози яких у рецепті виражаються в міліграмах, звичайно готуються в співвідношенні 1:100 (1% отруйного компонента, тобто беруть 1 частину отруйного лікарського засобу і 99 частин наповнювача), а з лікарських засобів, дози яких виражаються в сантиграмах – у співвідношенні 1:10 (10% отруйного компонента, тобто беруть 1 частину отруйного засобу і 9 частин наповнювача). У першому випадку 1,0 г тритурації дорівнює 0,01 г. отруйної речовини, а в іншому – 1,0 г тритурації дорівнює 0,1г отруйної речовини. Так, наприклад, для готування 10,0 г 1% тритурації атропіну сульфату необхідно взяти 0,1 г атропіну сульфату і 9,9 г молочного цукру.

У затертій ступці розтирають 9,9 г молочного цукру, вибирають на капсулу, залишивши 0,1 г (кількість, рівну отруйній речовині) і змішують з 0,1 г атропіну сульфату. Потім поступово в кілька прийомів додають залишок молочного цукру (при ретельному змішуванні). Однорідність виготовлюваних тритурацій залежить від старанності розтирання отруйних речовин з наповнювачем. Варто враховувати, що при зберіганні тритурацій з отруйними лікарськими засобами, які мають значно більшу щільність, ніж молочний цукор, наприклад, ртуті дихлоридом, миш'яковистим ангідридом і т. п., вони розшаровуються. Тому такі тритурації потрібно додатково щоразу ретельно перемішувати в ступці перед уживанням.

Для здійснення візуального контролю рівномірності розподілу компонентів, що змішуються, бажано використовувати наповнювач, підфарбований індигокарміном (1:100). Особливо це важливо при готуванні тритурацій з лікарськими речовинами, які значно відрізняються за щільністю від молочного цукру.

У деяких закордонних фармакопсях для кращого контролю однорідності змішування тритурацій передбачається додавання незначної кількості барвної речовини – карміну, який також попередньо змішується з наповнювачем, застосовуваним для готування тритурацій (1:100).

Тритурації готують у кількості, достатньому для забезпечення приблизно місячної потреби. Зберігають тритурації у невеликих штангласах із притертими пробками і відповідними написами на етикетках:

Trituratio Atropini sulfatis (1: 100) cum Saccharo lactis (0,001 Atropini sulfatis = 0,1 triturationis 1:100) Дата; № серії; № аналізу; підпис особи, що приготувала тритурацію; підпис особи, що перевірила тритурацію.

Готування складних порошків з використанням тритурацій.

Rp.: Atropini sulfatis 0,0005

Proserini 0,01

Sacchari 0,3

Misce, fiatpulvis.

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, виписаний розподільним способом, з лікарськими речовинами списку А.

Атропіну сульфат виписаний у кількості менш 0,05 г., тому необхідно використовувати тритурацію (1:100). Для того, щоб не збільшувати масу порошку, можна зменшити кількість цукру, виписаного в рецепті.

Розрахунок: Атропіну сульфату 0,0005 х 10 = 0,005 г.

Тритурації атропіну сульфату (1:100) 0,005 х 100 = 0,5 г (0,3x10) – 0,5 = 2,5г

Розважування: (0,1 + 0,5 + 2,5): 10 = 0,31 г.

Цукор розтирають у ступці, частину висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,1 г, додають 0,1 г прозерину (який одержують за вимогою), змішують, потім додають 0,5 г тритурації атропіну сульфату (1:100) (одержують також за вимогою), ретельно змішують. Частинами додають цукор, що залишився, змішують до однорідності. Розважують по 0,31 г. на 10 доз. Упаковують у вощені капсули, поміщають у паперовий пакет. Оформляють сигнатурою, додатковими етикетками: «Поводитися з обережністю», «Зберігати в сухому місці», «Берегти від дітей». Опечатують.

У тих випадках, коли цукор не прописаний у рецепті, то наповнювачем узятої тритурації збільшується маса порошку. Ці зміни в прописі обов'язково відзначають на сигнатурі, вказавши кількість взятої тритурації і масу порошку.

Rp.: Platyphyllini hydrotartratis 0,002

Papaverini hydrochloridi 0,02

Novocaini 0,01

Natrii hydrocarbonatis

Magnesii oxydi ana 0,3

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, що містить отруйну лікарську речовину – платифіліну гідротартрат, виписане в малій кількості (менше 0,05 г.) і сильнодіючі речовини – папаверину гідрохлорид і новокаїн, а також легкорозпорошу-вану лікарську речовину – магнію оксид.

У цьому випадку користуються тритурацією платифіліну гідротартрату (1:10). Розрахунок: Платифіліну гідротартрату 0,002 х 10 = 0,02 г.

Тритурації платифіліну гідротартрату (1:10) 0,02 х 10 = 0,2 г Папаверину гідрохлориду 0,02x10 = 0,2 г

Новокаїну 0,01 х 10 = 0,1 г

Натрію гідрокарбонату 0,3x10 = 3,0 г

Магнію оксиду 0,3x10 = 3,0 г

Розважування: (0,2 + 0,2 + 0,1 + 3,0 + 3,0): 10 = 0,65 г.

У ступці розтирають 3,0 г натрію гідрокарбонату (менше втирається в пори ступки), вибирають і залишають приблизно 0,1 г (рівне кількості новокаїну), додають 0,1 г новокаїну і ретельно перемішують. Далі поміщають у ступку 0,2 г тритурації платифіліну гідротартрату, ретельно розтирають, потім додають 0,2 г папаверину гідрохлориду, змішують і додають решту натрію гідрокарбонату. В останню чергу додають магнію оксид (легкорозпорошувана речовина), змішують і розважують на 10 доз по 0,65 г.

Порошки упаковують у парафіновані капсули (тому що натрію гідрокарбонат-гігроскопічна речовина, а магнію оксид поглинає вуглекислий газ з повітря і перетворюється в магнію карбонат). Оформляють до відпуску аналогічно попередньому препарату.

Видав: Triturationis Plathyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 сірий.

Дата Підпис

Одержав: Triturationis Plathyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 сірий.

Дата Підпис

ППК

Дата № рецепта

Natrii hydrocarbonatis 3,0

Novocaini 0,1

Triturationis Plathyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 сірий.

Papaverini hydrochloridi 0,2 '

Magnesii oxydi 3,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Порошки з забарвленими лікарськими речовинами. Відповідно до наказу МОЗ України №44 від 16.03.93 р. (додаток 8) до групи барвних лікарських засобів відносять речовини, а також їх розчини, суміші і т. п., що залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та інших предметах, що не змивається звичайною санітарно-гігієнічною обробкою. До таких лікарських речовин відносяться: етакридину лактат (риванол), брильянтовий зелений, індигокармін для ін'єкцій, калію перманганат, метиленовий синій, рибофлавін (вітамін В,), фурацилін, акрихін та ін. Барвні лікарські засоби необхідно зберігати в спеціальній шафі в щільно закупореній тарі, роздільно по найменуваннях.

До групи забарвлених лікарських речовин відносяться речовини, що не залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних матеріалах. Вони зберігаються звичайно, і порошки з такими речовинами готуються за загальними пршїюіами готування складних порошків. До таких лікарських речовин відносяться: хінозол, дематол, протаргол, коларгол та ін.

Готування порошків з барвними речовинами необхідно робити в окремо виділеній ступці, на окремому робочому місці або на столі, покритому білим листом паперу. При відважуванні використовують окремі терезики. Порошки готують, використовуючи метод «тришаровості» (барвна речовина перед початком змішування поміщають між: двома шарами незабарвленої речовини).

Упаковку варто використовувати таку, щоб барвні речовини не забруднювали слизову оболонку порожнини рота, наприклад, желатинові капсули.

Характеристики

Список файлов курсовой работы