Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Плоди і кора калини, що містять валеріанову і ізовалеріанову кислоти, діють заспокійливо на нервову систему, володіють спазмолітичними властивостями. В експериментах виявлена також гіпохолестеринемічна дія екстрактів з кори калини, введених з їжею, обумовлена фітостеринами, а також сечогінна і кардіотонічна дія.

Препарати кори калини застосовують як кровоспинний засіб у післяпологовому періоді, при маткових кровотечах на ґрунті гінекологічних захворювань, при хворобливих і рясних менструаціях, при носових і легеневих кровотечах, при туберкульозі легень, для полоскання порожнини рота, при ангіні, хронічному тонзиліті, стоматиті і пародонтозі.

Ягоди калини застосовують у якості седативного і гіпотензивного засобу при гіпертонічній хворобі, клімактеричних неврозах, при астенічних станах, як загальнозміцнювальний засіб, що стимулює роботу серця, як протикашльовий. Ягоди калини служать джерелом вітамінів. Застосовують ягоди для порушення шлункової секреції при недостатності її; як проносний і дезінфікуючий засіб при колітах, атонічних запорах.

Плоди калини не рекомендується при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Використовуються такі лікарські форми:

1. Калини кора, сировина здрібнена.

2. Калини плоди, сировина.

3. Калини сироп.

Приготування.

3–4 ложки сушених ягід на 0,5 л окропу настоюють у термосі – добова доза.

Сік калини готують восени. Ягоди миють, пропускають через соковижималку. Сік змішують з цукром (краще в міксері), з розрахунку 1 кг (соку, а не ягід!) на 2 кг цукрового піску. Отримана суміш протягом 5–10 днів має гіркий присмак, потім гіркота зникає і сік стає приємним на смак. З ним п'ють чай, готують морси і киселі, його додають до настою трав. Якщо свіжовиготовлений сік калини поставити в холодильник, то гіркота зникає через 1–2 дні.

Соком ягід калини відбілюють потемнілу й огрубілу на сонце і на вітрі шкіру обличчя, від нього бліднуть ластовиння і пігментні плями – хлоазми. Через кілька хвилин після нанесення на обличчя сік висихає, тому обличчя знову змазують соком чи просто розчавленими ягодами. Хвилин через 40 маску змивають прохолодною водою. Якщо шкіра обличчя зайве підсохла, змазують її сметаною, вівсяною кашею, майонезом, кисляком чи жирним кремом. Хвилин через 15–20 промокають обличчя серветкою, після чого злегка обполіскують водою. Лікування повторюють через день протягом 2–3 тижнів. Калина краще підходить для нормальної і жирної шкіри.
Улітку, у розпал ягідного сезону, відбілювати обличчя можна соком червоної смородини, дія якої аналогічно.

Гомеопатична Viburnum 3х, 3, 6 готується зі свіжої кори калини і застосовується в основному для лікування гінекологічних захворювань: при хворобливих місячних, загрозливому викидні, післяпологових болях, для лікування дисменореї.

Висновки, рекомендації та пропозиції

Вітамін К є жиророзчинним вітаміном, що запасається в невеликих кількостях у печінці, руйнується на світлі й у лужних розчинах. В організм вітамін К надходить в основному з їжею, частково виробляється мікроорганізмами кишечнику. Всмоктування вітаміну, що надходить з їжею, відбувається при участі жовчі.

Під загальною назвою вітамін К поєднується велика група близьких по своєму хімічному складу і дії на організм речовин (від вітаміну К₁ до К₇). З цієї групи найбільший інтерес представляють дві головні форми вітаміну К, що існують у природі: вітамін К₁ і вітамін К₂.

Вітамін К₁ – речовина, що синтезується в рослинах і міститься в листах.

Вітамін К₂ – речовина, що переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами (сапрофітними бактеріями) у тонкому відділі кишечнику, а також клітками печінки тварин.

Вітамін К можна знайти у всіх тканинах тварин. Щоб його засвоєння здійснювалося нормально (неважливо, чи є він продуктом діяльності бактерій чи отриманий з їжею), у кишечнику повинне бути небагато жиру.

Можна сказати, що вітамін К – протигеморагічний або коагуляційний вітамін. Вітамін К відіграє важливу роль у формуванні і відновленні кісток, забезпечує синтез остеокальцину – білка кісткової такни, на якому кристалізується кальцій. Він сприяє попередженню остеопорозу, бере участь у регуляції окислювально-відновних процесів в організмі.

Він міститься в зелених листових овочах, зелених томатах, плодах шипшини, листах шпинату, брюссельській і кольоровій капусті, кропиві, грициках, корі калини, хвої, вівсі, сої, житі, пшениці, кукурудзі, люцерні, зеленому чаї, ламінарії, свинячій печінці, яйцях.

Дефіцит вітамінів групи К в організмі призводить до розвитку геморагічного синдрому.

У немовлят недостатність вітаміну К виявляється кровотечами з рота, носа, пупка, сечових шляхів. З'являються шлунково-кишкові кровотечі, кривава блювота, рідкий, дьогтеподібний кал, внутрішньошкірні і підшкірні крововиливи.

У дорослих прояви залежать від розмірів вітамінної недостатності і виявляються внутрішньошкірними і підшкірними крововиливами, кровоточивістю ясен, носовими і шлунково-кишковими кровотечами.

Ранньою ознакою гіповітамінозу К є знижений зміст протромбіну в крові (гіпопротромбінемія). При зниженні змісту протромбіну до 35% настає небезпека крововиливу при травмах; при зниженні змісту протромбіну до 15–20% можуть розвитися важкі кровотечі.

Дефіцит вітаміну К може розвитися при жовчнокам’яній хворобі, при пролонгованому внутрішньовенному харчуванні, при порушеннях утворення і секреції жовчі (інфекційні і токсичні гепатити, цироз печінки, жовчнокам’яна хвороба, пухлини підшлункової залози, дискінезія жовчних шляхів), а також при тривалому прийомі антибіотиків чи сульфаніламідних препаратів, здатних пригнічувати мікрофлору кишечнику, що синтезує вітамін К.

Однієї з головних причин гіповітамінозу є також прийом антикоагулянтів. Лікування серцево-судинних захворювань методами традиційної медицини найчастіше містить у собі використання варфарина (Кумадина) і аналогічних «кроворозріджуючих» лікарських препаратів, що руйнують практично весь вітамін К, наявний в організмі.

До дефіциту вітаміну К приводить також хіміотерапія раку, антибиотикотерапія і застосування протисудомних препаратів. Недостатність може бути обумовлена шлунково-кишковими розладами. Оскільки велика частина вітаміну К в організмі синтезується кишковою мікрофлорою, його дефіцит нерідко зустрічається в людей, з дисбактеріозом.

Тому дуже актуальним є використання наступних рослин, що містять вітаміни групи К, як головне джерело поповнення запасів даних вітамінів в організмі людини:

Калина звичайна (Viburnum opulus L.) – чагарник, що зустрічається на всій території України. Як лікарську сировину використовують зібрану ранньої весни висушену кору стовбурів і пагонів, у якій містяться іридоїди, вітамін К₁, глікозид вібурнин, дубильні речовини й органічні кислоти. Відвар (10,0 – 200,0) по 1 столовій ложці 3 рази на день і рідкий екстракт (Extractum Viburni fluidum) по 20–30 краплі 2–3 рази на день призначають усередину як кровоспинний засіб головним чином при маткових кровотечах.

Кропива дводомна (Urtica dioica L.) – багаторічна трав'яниста рослина, що виростає повсюдно. Лікарською сировиною є зібрані в період цвітіння листи, що містять вітамін К₁, каротиноїди, аскорбінову кислоту й інші речовини. Настої з листів (7,5 – 200,0 чи 10,0 – 200,0) призначають всередину по 1 столовій ложці 3 рази на день як кровоспинний засіб при легеневих, ниркових, маткових і кишкових кровотечах.

Кукурудза звичайна, чи маїс (Zea mays L), – велика однолітня трав'яниста рослина, широко оброблювана в багатьох країнах. Як сировину збирають стовпчики і рильця жіночих квіток, які містять вітамін K₁, аскорбінову і пантотенову кислоти, ефірні олії й інші речовини. Відвар чи настій (10,0 – 100,0) по 1–3 столових ложки через кожні 3–4 год., а також рідкий екстракт кукурудзяних рилець (Extractum Stigmatum maydis fluidum) на 70% спирті по 30–40 капель 2–3 рази на день (перед їжею) призначають у якості жовчогінних і сечогінних засобів.

Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris L. Medic.) – однолітня трав'яниста рослина, розповсюджена на всій території України. Містить значні кількості вітаміну К, аскорбінової кислоти і деякі інші речовини, в т.ч. такі, що посилюють скорочення матки (ацетилхолін і ін.). З зібраної під час цвітіння трави готують настій (10,0 – 200,0), який призначають по 1 столовій ложці 3 рази на день, і рідкий екстракт (Extractum Bursae pastoris fluidum) на 70% спирті, застосовуваний усередину по 20–25 капель 2–3 рази на день. Обидва препарати використовують як маткові засоби при атонії матки і маткових кровотечах. Протипоказані при вагітності.

Список використаної літератури.

1. Гродзинський А.М. – Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник –
   К.: «Українська Енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1992

2. Солодовниченко И. М, Журавльов М. С, Ковальов В.М. – Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати – Х.: Видавництво НФАУ: Золоті сторінки; 2001

3. Ковальов В.М., Павлій О.І., Iсакова Т.І. – Фармакогнозiя з основами бiохiмiї рослин – Х.: Видавництво НФАУ, 2004

4. Георгиевский В.П., Комиссаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. – Биологические активные вещества лекарственных растений – Новосибирск: Наука, Сиб.от., 1990

5. Попов В.И., Шапиро Д.К, Данусевич И.К. – Лекарственные растения 2-е изд., – Мн.: Полымя, 1990

6. Перевозченко И.И. – Лекарственные растения в современной медицине – К.: О-во Знание, 1990

7. Никиточкина Т.Д. – Лекарственные растения леса – М.: ИЗО, 1991

8. Варлих В.К. – Лекарственные растения России – М.: ИД «Равновесие», 2005

9. Ильина Т.А. – Лекарственные растения России Иллюстрированная энциклопедия – М.: ЭКСМО, 2006

10. Турова А.Д., Сапожникова Э.Н. – Лекарственные растения СССР и их применение 4-е изд., – М.: Медицина, 1984

11. Тихонов В.Н., Калинкина Г.И., Сальникова Е.Н. – Лекарственные растения, сырье и фитопрепараты Учебное пособие В 2-х частях. – Томск, 2004

12. Сербин А.Г., Чередиченко В.Д. – Профессионалы о целебных травах Справочное издание – Х.: Прапор, 2001

13. Путырский И., Прохоров В. – Универсальная энциклопедия лекарственных растений – Мн.: Книжный Дом, 2000

14. Муравьева Д.А., Самылина И.А., Яковлев Г.П. – Фармакогнозия Учебник 4-е изд., – М.: Медицина, 2002

15. Фармакогнозия. Атлас. в 3-х томах – Самылина И.А., Ермакова В.А., Бобкова И.В., Аносова О.Г., – М.: Гэотар-Медиа, 2009

16. Самылина И.А., Аносова О.Г. – Фармакогнозия. В 2-х томах. – М.: Гэотар-Медиа, 2009

17. Самылина И.А., Сорокина А.А. – Фармакогнозия. Понятия и термины – М.: МИА, 2007

Характеристики

Список файлов курсовой работы