Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В наступні роки було з'ясовано, що вітамін К має відношення до синтезу протромбіну – одного з факторів складної ферментативної системи згортання крові. Роль системи складається в перетворенні розчинного в плазмі білка фібриногену під ферментативною дією тромбіну спочатку в мономерну форму білка фібрину, а потім у полімерний, вже нерозчинний білок фібрин. Тромбін утвориться з протромбіну. Особливо складним є багатоступінчастий процес перетворення протромбіну в тромбін. У плазмі крові постійно містяться плазмені фактори згортання крові, що є білковими речовинами, і іони кальцію. У формених елементах крові – тромбоцитах – міститься особливий ліпопротеїд, названий тромбопластином тромбоцитів, чи фактором III тромбоцитів. При руйнуванні тромбоцитів цей неактивний білок перетворюється під дією білків плазми акцелерина і конвертина в активну тромбокіназу, що у присутності інших плазмених факторів і, крім того, тихорєцького фактора починає ферментативний процес утворення тромбіну.

Відомо що вітамін К безпосередньо не входить у систему згортання крові. Він необхідний для синтезу в печінці протромбіну, проконвертина, фактора Х и фактора IX.

Спеціальне вивчення біохімічної ролі вітаміну К дозволяє припустити, що вона полягає у впливі на заключну стадію формування молекули протромбіну на післятрансляційному рівні. Поряд з цим є відомості про зміну здатності протромбіну К-авітамінозних організмів взаємодіяти з ліпідами, вуглеводами і кальцієм. Унаслідок цього порушується дія факторів, що активує згортаючу систему крові і процеси перетворення протромбіну в тромбін.

Крім участі вітамінів К в процесі біосинтезу білкових факторів згортання крові у вищих тварин, встановлено, що вони беруть участь в окислювально-відновних перетвореннях. Це обумовлено здатністю нафтохінонового ядра до оборотних окислювально-відновних перетворень. На деяких мікроорганізмах, зокрема Escherichia Coli, і мікобактеріях показана роль менахінонів у біосинтезі піримідинових основ при аеробних умовах. Менахінон бере участь у перетворенні дигідрооротовой кислоти в оротову. Утворювана при цьому молекула відновленого вітаміну К (менахінола) дегідрується в присутності фумарової кислоти.

Для рослинних організмів показана участь вітамінів К в транспорті електронів. Не виключена також роль вітамінів К в процесах окисного фосфорилювання в мітохондріях тваринних кліток.

1.5 Зв'язок з іншими вітамінами

При недостатності вітаміну К спостерігали зниження активності аденозинтрифосфатази і креатинкінази в крові і кістковому м'язі. Це приводить до зниженого використання макроергів, що відбивається на підвищенні вмісту АТФ у печінці і серці пацюків і курчат. Додаткове введення вітаміну Е в раціон, позбавлений вітаміну К, попереджає зниження активності зазначених ензимів у м'язах пацюків. Це виявляє утворення метаболітів, що не володіють антигеморагічною дією, але, подібно вітаміну К, забезпечують нормальний біосинтез ензиматичних білків.

Включення в раціон пацюків вітаміну А – кислоти в дозі, що не перевищує 50 ОД, значно знижувало зміст протромбіну і підвищувало виділення вітаміну К с калом. Таким чином, вітамін А кислота гальмувала всмоктування вітаміну К. Як недостатність вітаміну А, так і гіпервітаміноз А викликають крихкість лізосомних оболонок клітин товстої кишки, призводить до виділення з кліток ряду ензимів – -глюкуронідази, кислої фосфатази й арилсульфатази – і підвищує їхню активність. Пероральне введення вітаміну К попереджало звільнення цих ензимів при гіпервітамінозі А. Подібне ж звільнення арилсульфатази відбувається і з лізосом печінки при гіпервітамінозі А. Додавання вітаміну К₁ у інкубує середовище охороняє лізосоми печінки від звільнення арилсульфатази. Отже, вітамін К стабілізує мембрани кліток і їх органел.

1.6 Авітаміноз

Як відзначене вище, недостатнє надходження в організм вітаміну К викликає підшкірні і внутрішньом'язові крововиливи – геморагія, що виникли в результаті зниження швидкості згортання крові.

Уже згадувалося, що вітамін К не є безпосереднім учасником процесу утворення фібрину. Він необхідний для синтезу в печінці білків протромбіну (фактор II), проконвертина (фактор VII), фактора Проуера – Стюарта (фактор X) і фактора Кристмаса (антигемофільний глобулін У – фактор IX).

При К-авітамінозі виявляються зниженими зміст протромбіну в крові і концентрація плазмених факторів згортання крові.

Відомий ряд захворювань, що супроводжуються підвищеною згортаємістю крові й утворенням тромбів у судинах (наприклад, інфаркт, тромбофлебіт). У цих випадках застосовуються різні препарати антивітамінів К.

Слід зазначити також, що для засвоєння вітаміну К необхідно нормальне надходження жовчі в кишковий тракт (останнє важливо також і для інших жиророзчинних вітамінів).

1.7 Поширення в природі і потреба

Визначення добової дози вітаміну К важко в зв'язку із синтезом його мікроорганізмами, що населяють кишковий тракт. Звичайно добова потреба людини складає 100 мкг, однак вона може бути і більш високою.

Профілактична доза, що рекомендується, для дорослих чоловічої статі складає 80 мкг у добу, а для дорослих жіночої статі – 65 мкг у добу. Наявні дані не достатні для встановлення профілактичної дози вітаміну К під час вагітності і годівлі грудьми. Кількість вітаміну К, споживане з їжею, у цілому перевищує профілактичну дозу, що рекомендується. Загальна доза, що рекомендується, для немовлят складає 5 мкг філохінона чи менахінона в добу протягом перших шести місяців і 10 мкг протягом наступних шести місяців. Прописи для немовлят повинні містити 4 мкг вітаміни К на 100 ккал. Профілактична доза для дітей установлена на рівні приблизно 1 мкг/кг маси тіла.

Лікувальні дози вітаміну К значно перевищують добову потребу здорових людей і складають, наприклад при захворюванні жовтяницею, 10–15 мг у добу.

Не спостерігалося ніяких проявів токсичності навіть після тривалого прийому великих кількостей вітаміну К₁ і К₂. Однак уведення менадіона (К₃) може викликати гемолітичну анемію, жовтяницю і ядерну жовтяницю (сіру форму жовтяниці в немовлят).

Вітамін К₁ знаходиться в:

• зелених листових овочах (зелені листи люцерни, кропиви, деревія, хвої, сої, дають від 50 до 800 мкг Вітаміну К на 100 г. продукту),

• молоці і молочних продуктах,

• м'ясі,

• яйцях,

• хлібних злаках (овес, жито, пшениця, кукурудза),

• фруктах (шипшина, полуниця)

• овочах (білокачанна, кольорова і червонокачанна капуста, морква, помідори, шпинат, латук, кропива),

• свинячій печінці і печінці великих тварин,

• ламінарії,

• риб'ячому жирі.

1.8 Визначення в рослинах

Сировину, що містить вітамін К₁, стандартизують по вмісту екстрактивних речовин, що витягаються 70% етанолом (трава грициків, стовпчики з приймочками кукурудзи).

Для виявлення вітаміну К₁ можна використовувати тонкошарову хроматографію на пластинах Силуфол.

В УФ-світлі вітамін К₁ проявляється у виді зеленувато-жовтої плями.

На основі цієї реакції розроблений хроматоспектрофотометричний метод визначення вмісту вітаміну К₁ у листах кропиви.

Вітамін К₁ екстрагують при кімнатній температурі гексаном (1:10), хроматографують на пластинках Силуфол (система бензол-петролейний ефір 1:1). Хроматограми переглядають в УФ-світлі, через 2 – 3 хв вітамін К₁ починає флуоресціювати у виді зеленувато-жовтої плями. Речовину двічі вилучають гексаном і визначають оптичну густину розчину при 249 нм у кюветі з товщиною шару 1 мм.

2. Кропива дводомна

2.1 Назва

Кропива дводомна – Urtica dioica L., Род. кропив'яні – Urticaceae

Сировина – ЛИСТИ КРОПИВИ – FOLIA URTICAE

Інші назви: жгучка, костриця, костырка, жалюга, стреканка, слорекуша

Назва походить від латин. Urere – палити та латин. Dioicus – від грецьк. Di – двічі, oikos – дім.

2.2 Ботанічна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 60–170 см, густо покрита пекучими волосками. Кореневище повзуче, гіллясте. Стебла прямостоячі, чотиригранні. Листи супротивні, довгочерешкові, 7–17 см довжиною, 2–8 см завширшки, яйцевидно-ланцетні, крупнозубчаті по краю. Суцвіття пазушні, гіллясті, у виді переривчастих тонких колось, що довше листових черешків. Квітки дрібні, одностатеві, із зеленуватою оцвітиною. Плід – горішок. Цвіте в червні-липні, плодоносить у липні-вересні.

2.3 Поширення та заготівля

Поширення. Росте повсюдно як бур'ян, активно відтворюється.

Росте на родючих ґрунтах, у тінистих місцях, біля житла, по берегах рік, у засмічених місцях, на стійбищах, у сирих лісах. Місцями утворить суцільні зарості.

Заготівля. Листи збирають влітку у фазі цвітіння. Траву косять, в'ялять і «обдирають» листи в захисних рукавицях. Свіжа трава жалить до опіків. Сировину очищають від стеблових домішок.

Відмінні ознаки різних видів кропиви і супутніх рослин:

Діагностичні ознаки	Кропива дводомна Urtica dioica L.	Кропива пекуча Urtica urens L.	Яснотка біла Lamium album L.
Суцвіття	Пазушні, колосовидні, довше листового черешка	Пазушні, колосовидні, приблизно дорівнюють листовим черешкам	Мутовчасті, з 8–9 сидячими квітками
Листи	Яйцеподібні, довжиною до 17 см, краї зубчато-пильчасті	Еліптичні, довжиною 4–5 см, гостропильчасті	Яйцеподібні, довжиною 3–8 див,; крупнопильчасті
Стебло	Висхідний, висотою 50–150 см	Висхідний, висотою 15–60 см	Висхідний, висотою 30–60 см
Опушення	Густе, з довгими пекучими волосками	Густе, із сильно пекучими волосками	Густе, волоски не пекучі

Охоронні заходи. У зв'язку з величезними ресурсами бур'яну особливі заходи не вимагаються, але чергувати місця заготівлі необхідно.

Сушіння. У сушарках природного тепла чи в тіні. Сировину розкладають шаром 3–5 см і часто перемішують. Листи тонкі і легко подрібнюються. Закінчення сушіння визначають по ламкості черешків.

Стандартизація. За ДФ Х1 ч 2, ст. 25

2.4 Ідентифікація

Зовнішні ознаки. (ДФ)

Цільна сировина. Листи цільні чи частково здрібнені, прості, черешкові, довжиною до 20 см і шириною до 9 см (у основи), яйцевидно – ланцетоподібні і широкояйцевидні, загострені, при основі звичайно серцеподібні, краї гостро- і крупнопильчасті з вигнутими до вершини зубцями. Поверхня листа шорстковолосиста, особливо багато волосків по жилках листа.

Черешки листів довжиною 7–8 див, округлі чи напівкруглі в перетині, з борозенкою на верхній стороні черешка, покриті волосками.

Колір листів темно – зелений, черешків – зелений. Запах слабкий. Смак гіркуватий.

Здрібнена сировина. Шматочки листів різної форми, що проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм. Колір темно – зелений. Запах слабкий. Смак гіркуватий.

Мікроскопія. (ДФ)

При розгляді листа з поверхні видні клітки верхнього епідермісу – багатокутні чи слабозвивисті, нижнього – сильнозвивисті. Устячка оточені 3- 5 клітками епідермісу (аномоцитный тип), зустрічаються в основному на нижній стороні листа. У клітках епідермісу часто зустрічаються цистоліти у виді продовгувато-округлих утворень із зернистою структурою і невеликою плямою в центрі – ніжкою. Волоски по обидва боки листа, трьох типів: ретортовидні, пекучі і головчасті.

Ретортовидні волоски одноклітинні, мають розширену основу і витягнуту загострену верхівку. Пекучі волоски складаються з багатоклітинної основи і великої кінцевої клітки, яка закінчується голівкою, що легко обламується. Головчасті волоски дрібні з двох-, рідше трьохклітковою голівкою на одноклітинній ніжці.

У великих жилках розташовані клітки з дрібними друзами оксалату кальцію, що утворять характерні ланцюжки.

Числові показники. (ГФ)

Цільна сировина. Вологість не більш 14%; золи загальної не більш 20%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2%; почорнілих і побурілих листів не більш 5%; інших частин рослини (стебел, суцвіть і ін.) не більш 5%; часток, що проходять крізь сито з отворами діаметром 3 мм, не більш 10%; органічної домішки не більш 2%; мінеральної домішки не більш 1%.

Здрібнена сировина. Вологість не більш 14%; золи загальної не більш 20%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2%; шматочків почорнілих і побурілих листів не більш 5%; інших частин рослини (шматочків стебел, суцвіть і ін.) не більш 5%; часток, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більш 10%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більш 15%; органічної домішки не більш 2%; мінеральної домішки не більш 1%.

Зберігання. У сухому і темному місці, упакованим у тюки чи мішки. Термін придатності до 2 років.

2.5 Хімічний склад

Листи кропиви мають багатий полівітамінний склад. Вони містять вітамін К, аскорбінову кислоту, пантотенову кислоту (В₅); каротиноїди, глікозид уртіцин, дубильні речовини, органічні кислоти, азотисті речовини, а також хлорофіл (2–5%), протопорфірин, копропорфірин, ситостерин, холін, бетаїн, фітонциди, солі заліза, кремнію й інші речовини.

2.6 Лікарські засоби

Фармакотерапевтична група. К-вітамінний, гемостатичний засіб.

Фармакологічні властивості. Препарати кропиви володіють гемостатичними властивостями, що зв'язують з наявністю в рослині вітаміну К и хлорофілу. Галенові препарати кропиви впливають на скорочувальну активність матки.

Також застосовується при неврозах, істерії, епілепсії, атеросклерозі.
Кропиву використовують при лікуванні бронхітів, пневмонії, бронхіальної астми, туберкульозу і кашлюку, додають у збори при зниженому апетиті, проносах і закрепах, при гастритах та ентероколітах. Рекомендується при хворобах печінки і жовчевивідних шляхів, як сечогінне і протизапальне – при нефриті, пієлонефриті і циститі. Як сечогінний і загальнозміцнюючий засіб кропиву застосовують при серцево-судинній недостатності I–II ступеня.

Препарати кропиви підсилюють діяльність травних залоз, зменшують метеоризм, має жовчогінні властивості, знижує рівень холестерину в крові.

Вітаміни, хлорофіл і солі заліза стимулюють еритропоез, підвищують рівень гемоглобіну й основний обмін, поліпшують регенерацію слизуватих оболонок, активізують серцево-судинну систему і газообмін. Кропива робить загальнотонізуючу дію.

Характеристики

Список файлов курсовой работы